Рішення № 67763189, 11.07.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 липня 2017 р. Справа № 902/547/17

Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Павловій Т.С., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ

до управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради, м.Ладижин Вінницької області

про стягнення 186980,01 грн за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які мають установлені законодавством пільги

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №1487 від 12.12.2016);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №01-1072 від 10.07.2017).

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради 186980,01 грн за надані протягом грудня 2015 року - грудня 2016 року телекомунікаційні послуги громадянам, які мають установлені законодавством пільги.

Ухвалою суду від 01.06.2017 порушено провадження у справі №902/547/17 з призначенням судового засідання на 11.07.2017.

11.07.2017 в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 подано письмове пояснення без номеру та дати (вх. канц. суду №06-52/6801/17), в якому остання зазначає про відсутність заперечень стосовно наданих позивачем за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2016 року послуг на суму 186980,01 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ним за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2016 року (включно) надано пільговим категоріям населення м.Ладижин послуги зв’язку на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню на загальну суму 186980,01 грн, що стверджується розрахунком боргу, розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги зв'язку, на які надаються пільги тощо (а.с.16-54).

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України "Про телекомунікації" №1280-ІV від 18.11.2003, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, інших законодавчих актів України.

Позивач, як постачальник послуги зв’язку, надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звернеться в силу ст.633 Цивільного кодексу України, оскільки послуга зв’язку є предметом публічного договору.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.

Законом України від 22.10.1993 р №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Законом України від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 28.02.1991 р № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждаливнаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України від 24.03.2008 р. № 203/98- ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Законом України від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ "Про охорону дитинства" для категорій осіб, визначених цими законами встановлені пільги з оплати за послуги зв’язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі, та відшкодування витрат за надані послуги розпорядником коштів.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" визначає, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до підпункту б пункту 4 частини 1 статті 89 та частини 1 статті 102 Бюджетного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення боргу), видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Частиною 4 статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Разом з цим, згідно частини 6 вказаної норми: "Бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень."

В силу ч.2 ст.4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідачем доказів щодо проведення розрахунків з позивачем суду не надано. Окрім цього, управлінням соціального захисту населення Ладижинської міської ради зауважень стосовно факту надання публічним акціонерним товариством "Укртелеком" послуг населенню на пільгових умовах в обсягах, визначених до стягнення, ні під час підписання акту звіряння розрахунків з відповідачем, ні станом на час розгляду справи не надходило.

Відсутність коштів не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання відповідно до ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, а також – з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №3-28гс12 та у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р..

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 186980,01 грн підлягають задоволенню.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради (24321, Вінницька область, м.Ладижин, вул.Процишина, 91; код ЄДРПОУ 20088333) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул.Т.Шевченка, 18; код ЄДРПОУ 21560766) 186980,01 грн боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі та 2804,70 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 липня 2017 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи