Постанова № 67763040, 12.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 916/1157/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Коробенка Г.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Мірс"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід22.03.2017у справі№916/1157/15-гГосподарського судуОдеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мірс"доОдеської міської радитреті особиОСОБА_4 2.Департамент комунальної власності Одеської міської радипророзірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.05.2015 (далі-рішення), розірвано договір оренди земельної ділянки, який укладений 12.07.2003 між сторонами у справі, стягнуто з Одеської міської ради (далі-боржник) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" (далі - стягувач) 1218,00 грн. судового збору.

Вказане рішення суду залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015 (далі-постанова), якою стягнуто з боржника на користь стягувача 1461,60 грн. витрат на оплату судового збору з касаційної скарги.

Стягувач звернувся до суду із заявою (далі-заява) про зміну способу та порядку виконання рішення та постанови шляхом стягнення з місцевого бюджету міста Одеси на користь стягувача витрат на оплату судового збору у розмірі 1461,60 грн. та 1218,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2017 (суддя Демешин О.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Головей В.М., судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.), у задоволення заяви відмовлено.

У касаційній скарзі стягувач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, яким заяву задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання рішення, яке набрало законної сили згідно постанови, 05.01.2016 місцевим господарським судом видані відповідні накази.

Постановами відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі-ДВС) від 20.05.2016 відкрито виконавчі провадження № 51187856 та № 51187744 з примусового виконання наказів про стягнення з боржника на користь стягувача 1 461,60 грн. витрат на сплату судового збору за розгляд касаційної скарги та 1 218,00 грн. судового збору за звернення до суду з позовом.

Постановами ДВС від 30.06.2016 № 511878526 та № 51187744 повернуто накази стягувачу з тих підстав, що єдиним майном боржника, на яке можливо звернути стягнення у примусовому порядку, могли бути кошти на рахунках у банківських установах. Листом Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (далі-Казначейство) повідомлено, що згідно обліку, який ведеться у Казначействі, боржник не був включений до мережі установ та організацій, які отримують кошти з місцевого бюджету, договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування між боржником та Казначейством не укладався. На запит ДВС, Державна податкова служба України повідомила, що інформація про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах України відсутня.

Звернувшись із заявою до суду, стягувач вказував на те, що через відсутність рахунків у боржника у банках та інших фінансових установах України, грошові кошти необхідно стягнути за рахунок місцевого бюджету міста Одеси.

Залишаючи без змін, ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення заяви.

Підстави для скасування оскарженої постанови суду відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (ч.1). За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті (ч.2).

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Між тим, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 № 45).

Безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання казначейством та його територіальними управліннями рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (п. 2 Порядку виконання рішень).

Згідно цієї норми боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відповідно до приписів статті 2 Бюджетного кодексу України до бюджетних установ віднесено і органи місцевого самоврядування (п.12).

При цьому положеннями статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає, зокрема, міську раду.

Абзацом 3 п. 26 зазначеного вище Порядку передбачено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування, безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.

Отже положення цього Порядку щодо виконання судового рішення стосуються і боржника у даній справі, як міської ради, а тому положеннями чинного законодавства не передбачено і не потребується зміни способу та порядку виконання рішення та постанови шляхом зміни стягнення із боржника на стягнення з місцевого бюджету міста Одеси.

За вказаних обставин вимоги заявника про зміну способу та порядку виконання рішення та постанови не ґрунтуються на вказаних вимогах чинного законодавства, тому суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі Господарського суду Одеської області №916/1157/15-г, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.П. Коробенко