Ухвала суду № 67763001, 17.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 липня 2017 року Справа № 905/2364/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Домант"на ухвалу відДонецького апеляційного господарського суду 21.02.2017у справі Господарського суду№ 905/2364/15 Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Домант"простягнення заборгованостіВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2017 у справі № 905/2364/15 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домант" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 905/2364/15 повернуто скаржнику на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Домант" повторно звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 905/2364/15.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги, дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно із ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Вищий господарський суд України встановив, що при повторному зверненні з касаційною скаргою скаржником до касаційної скарги не надано доказів надсилання копії касаційної скарги Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", що є підставою відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України для неприйняття касаційної скарги до розгляду та поверненню скаржникові. При цьому, посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що він знаходиться у місті Донецьку та не має можливості пересилати поштові відправлення не приймаються до уваги колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки скаржник не позбавлений можливості направити кореспонденцію з іншого населеного пункту поза межами проведення антитерористичної операції, що також підтверджується поданням ним касаційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного господарського суду у місті Харкові.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон), у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Колегією суддів встановлено, що вдруге звертаючись з касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Домант" не додало документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України є підставою для неприйняття касаційної скарги до розгляду та її повернення скаржнику. При цьому, серед додатків до касаційної скарги не міститься посилань на докази сплати судового збору.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Домант" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 905/2364/15 підлягає поверненню скаржнику відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Беручи до уваги, що касаційна скарга повертається скаржникові на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, клопотання скаржника про відновлення процесуального строку на оскарження судового рішення колегією суддів не розглядається.

Керуючись ст. ст. 86, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Не приймати до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Домант" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 905/2364/15.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА В.І. КАРТЕРЕ