Ухвала суду № 67762049, 12.07.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/690/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б. Провадження № 11-кп/789/180/17 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Лекан І. Є., Сарновський В. Я.,

при секретарі - Романській К.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв"язку з представником цивільного відповідача ПрАТ "СК"Провідна" в м. Тернополі 12 липня 2017 р. кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та представника ПрАТ "СК Провідна" на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2017 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого

засуджено за ч.1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Позов прокурора задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 витрати Теребовлянської центральної районної комунальної лікарні, пов'язані з лікуванням потерпілого ОСОБА_4, в сумі 1 918.03 грн. на користь місцевого бюджету р/р 31411544700468 ГУДКС У в Тернопільській області код ЄДРПОУ 37625079 код платежу 24060300.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія Провідна» на користь TOB «Бурдяківський спецкар'єр» майнову шкоду в розмірі 50 000.00 грн.

Стягнуто з ПрАТ « Страхова компанія Провідна» на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 50 000.00 грн. та витрати на лікування на загальну суму 5 630.32 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь TOB «Бурдяківський спецкар'єр» завдану майнову шкоду в розмірі 54 959,60 грн. та 2 600,00 грн. витрат на оплату автотоварознавчої експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 5 000,00 грн. моральної шкоди, майнову шкоду в розмірі 38 332,46 грн., витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого в сумі 7 400.00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведені у кримінальному провадженні експертизи на загальну суму 5 897,88 грн.

Арешт на автомобілі «VOLKSWAGEN Passat» р.н. НОМЕР_1, автомобіль «ВАЗ 211040» НОМЕР_2, автомобіль «Daewoo Lanos» р.н. НОМЕР_5, накладені ухвалами слідчого судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області та міськрайонного суду Тернопільської області від 13.10.2015 року - скасовано. Повернуто свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власнику -ОСОБА_3

Справа розглянута з участю:

прокурора - Гавіловського Ю.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника обвинуваченого- Кучерявого О.В.,

потерпілого - ОСОБА_4

представника потерпілого - ОСОБА_7

представника цивільного позивача ТзОВ "Бурдяківський спецкар'єр" -ОСОБА_9

представника цивільного відповідача ПАТ "Страхова компанія "Провідна" - ОСОБА_10

В апеляційних скаргах та змінах до них:

-обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вирок суду є незаконним та необгрунтованим, а його висновки суперечать фактичним обставинам справи.

З метою встановлення істини у справі вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 повторну судово-медичну експертизу з обов'язковим проведенням рентгеноскопії чи комп'ютерної томографії грудної клітки, оскільки не довіряє висновкам наявної в справі експертизи щодо ступеня тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень. На вирішення експертизи поставити запитання щодо давності спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, оскільки вони можуть бути такими, що не пов"язані з ДТП, або такими, що якщо і пов"язані, то чи був в момент аварії потерпілий пристебнутий ременями безпеки, оскільки це могло унеможливити отримання ним тілесних ушкоджень;

-провести у даній справі слідчий експеримент за участю водіїв - учасників ДТП, яка мала місце 09 жовтня 2015 року близько 16 години на автодорозі в с. Кровинка Теребовлянського району Тернопільської області;

-за результатами слідчого експерименту призначити повторну автотехнічну експертизу, надавши експерту вихідні дані, які будуть отримані в результаті проведеної слідчої дії, оскільки висновкам проведеній у кримінальному провадженні експертизі не довіряє: органом досудового слідства було, на думку апелянта, безпідставно відхилене його клопотання про проведення слідчого експерименту, який необхідно було покласти в основу зазначеної експертизи, яка би висвітлила справжню картину ДТП.

Не відповідають обставинам справи і показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які суперечать висновкам експерта №5-619/15 від 01.12.2015 р. щодо швидкості автомобіля ВАЗ-211040, яким він пересувався. Так, з показань свідків автомобіль під його керуванням рухався зі швидкістю більше 100 км/год, в той час як за висновками експерта -62-65 км/год. Суперечать ці показання і іншим доказам по справі: протоколу огляду місця події; схемі та фототаблиці до нього, де на фототаблицях чітко видно їх пошкодження.

Таким чином, суд, на думку апелянта, необ'єктивно оцінив всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, відповідно, несправедливо його засудив та призначив покарання;

-представник акціонерного товариства ПрАТ "СК" "ПРОВІДНА" просить поновити строк на апеляційне оскарження вироку суду як пропущений з поважних причин, вирок місцевого суду в частині задоволення цивільних позовів до "ПрАТ СК Провідна"скасувати, у задоволенні позовних вимог всіх цивільних позивачів до ПрАТ "СК Провідна" відмовити повністю.

Вважає, що висновки суду в частині задоволення цивільних позовів до ПрАТ "СК ПРОВІДНА" не відповідають фактичним обставинам справи внаслідок однобічного та неповного судового слідства: при винесенні рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим на підставі ст. 309 ЦПК, ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України вирок суду в частині задоволення цивільних позовів підлягає скасуванню, що підтверджується наступним.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах, визначених спеціальним законом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.04 р. № 1961-IV (далі - ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ»).

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 цього Закону).

Так, відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України. Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Однак суд першої інстанції в порушення вказаної норми перебрав на себе повноваження Страховика по визначенню як факту настання страхового випадку, обставини ДТП та навіть розмір заподіяної шкоди (страхового відшкодування), при цьому грубо порушуючи низьку норм Цивільного права України (гл. 67 ЦК України), та положення двох спеціальних регулюючих Законів України - «Про Страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судом грубо порушено ст. 35 ЗУ «ОСЦВВНТЗ», відповідно до якої для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданої шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника і дата подання заяви.

До заяви про виплату страхового відшкодування додаються документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди в оригіналі або належним чином оформленій копії.

Враховуючи те, що ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» діє на умовах, визначених Законом, обов'язок щодо прийняття рішення стосовно виплати страхового відшкодування виникає у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» лише після звернення із відповідною заявою та наданих визначених у ст.35 Закону документів про ДТП.

Судом грубо порушено положення ст. 36.2 Закону, де визначено, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Враховуючи наведене, стає зрозуміло, що подання Позивачами позовів було передчасним, оскільки їх права не були порушені, невизнані чи оспорені, а тому заявлені цивільні позови слід було залишити без розгляду.

До того ж Суд не звернув уваги, що відсутність документів щодо встановлення вини страхувальника або будь-яких інших документів, необхідних для прийняття Страховиком рішення про виплату страхового відшкодування, не означає відсутність у потерпілої особи обов'язку своєчасного надання заяви про страхове відшкодування.

До того ж, в суді першої інстанції ПрАТ «СК «Провідна» в своїх письмових запереченнях на заявлені цивільні позови повідомляла та наголошувала про необхідність подання заяви про страхове відшкодування, однак з невідомих причин позивачі так і не подали відповідні заяви, чим знехтували своїм правом на отримання відшкодування у порядку, встановленому Законом.

Як наслідок судом не застосовано положень статті 37 вказаного Закону, відповідно до якого:

Стаття 37. Відмова у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати)

37.1. Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

Посилання суду на ту обставину, що кримінальним слідством та судовим провадженням встановлено факт настання страхового випадку, обставини ДТП та розмір заподіяної шкоди (страхового відшкодування), є абсурдним, оскільки саме Страховик наділений повноваженнями визначати вказані обставини самостійно згідно чинного страхового законодавства України.

Підтвердженням є те, що при стягненні з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ТОВ «Бурдяківський спецкар"єр» 50 000,00 грн. послався на висновок автотоварознавчої експертизи №4-226/15 від 10.12.2015 року.

Суд не дослідив ту обставину, що відповідно до ст. 29 ЗУ «ОСЦВВНТЗ» Страховик відшкодовує вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (не амортизаційний знос - такого поняття не існує в розумінні Методики проведення автотоварознавчих експертиз), а оскільки автомобіль «ДАФ 95/430» д.р.н. НОМЕР_3, 2002 року випуску, до нього повинен застосовуватись максимальний коефіцієнт зносу (0.7), тобто від вартості відновлювального ремонту необхідно відмінусовувати 70 % такої вартості.

Слід звернути увагу колегії апеляційного суду, що згідно Висновку судової автотоварознавчої експертизи №4-225 від 17.12.2015 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, пошкодженого ТЗ марки «ДАФ 95/430» д.р.н. НОМЕР_3, становила 28 315,10 грн.

Однак в порушення вищевказаних спеціальних норм суд першої інстанції стягує зі страховика максимальну суму страхового відшкодування 50 тисяч гривень, що грубо порушує вказані норми матеріального права.

Відповідно до п.37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Судом не досліджено та грубо порушено вищенаведену норму, оскільки позивачі із заявами про виплату страхового відшкодування не зверталися та на момент винесення вироку з моменту ДТП (09.10.2015 року) пройшло більше одного року, тому суд повинен був, застосовуючи дану статтю, відмовити у задоволені позовних вимог Позивачам.

Викладена правова позиція щодо неподання на протязі одного року заяви про страхове відшкодування підтверджується також Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема в ухвалі від 23.03.2016 року №6-36649скі5 та ухвалі від 15.03.2017 року у справі №743/1620/15-ц, де колегія суддів чітко визначила, що норма ст.. 37 Закону визначає початок річного строку - з моменту ДТП та цій строк є присічним і поновленню не підлягає.

Отже, грубе порушення та незастосування положень ст. 35, ст. 36 та ст. 37 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» судом першої інстанції призвело до винесення незаконного рішення по справі.

В апеляційній скарзі наголошується, що ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» взагалі не може бути цивільним відповідачем по даній кримінальній справі відповідно до норм чинного законодавства, в зв'язку з чим у задоволенні цивільних позовів до страхової компанії необхідно було відмовити в повному обсязі, що підтверджується наступним.

ПрАТ «СК «Провідна» несе відповідальність за полісом страхування не відповідно до Закону України, а відповідно до умов такого полісу страхування, тому ПрАТ «СК «Провідна» не може бути цивільним відповідачем по кримінальній справі.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» та п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 02.07.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення. При виникненні такої ситуації суд повинен роз'яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства.

Обвинувальний акт та обвинувальний вирок відносно ОСОБА_3 складені відносно скоєння останнім кримінального порушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України:

В даному випадку об'єктивна сторона кримінального правопорушення взагалі не передбачає шкоду, заподіяну майну, моральну шкоду і тому не можуть такі позови щодо відшкодування шкоди, заподіяній майну та моральної шкоди цивільних позивачів розглядатися в рамках такого кримінального провадження (в рамках пред 'явленого обвинувачення), оскільки такі позови про відшкодування шкоди внаслідок пошкодження майна та позови про відшкодування моральної шкоди не випливають із пред'явленого обвинувачення. Такі позови потрібно розглядати в рамках цивільного провадження.

Між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто між сторонами склались договірні правовідносини, які випливають з обов'язків страховика за даним договором та не відносяться до прямих збитків, що заподіяні злочином відповідно до пред'явленого підсудному обвинувачення.

Питання правовідносин, які випливають з договірних стосунків із страховими компаніями, потребують ретельного дослідження, включаючи правильне визначення суб'єктивного складу сторін у спорі такої категорії, проведення складних розрахунків цивільно-правового характеру, що не притаманно кримінальному процесу з урахуванням його специфіки та термінів судового розгляду.

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 цього Закону).

Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону визначено, що потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

В свою чергу, відповідно до Цивільного кодексу України, цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи.

Разом з тим, чинним законодавством України, а саме ст. 62 Конституції України передбачено, що: Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст. 32 Закону, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Вищезазначені статті передбачають, що обов'язковою умовою для виплати страхового відшкодування потерпілому є наявність встановленої у судовому порядку вини страхувальника ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» у вчиненні ДТП, а саме: належним чином завірена копія вироку суду про притягнення до кримінальної відповідальності страхувальника, який набрав законної сили.

Отже, до вирішення у суді питання наявності вини застрахованої особи, у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» відсутні підстави для здійснення страхових виплат, що підтверджується численною судовою практикою, яка була надана до суду разом із запереченнями на позов.

На зазначених вище підставах цивільний відповідач 2 вважає позовні вимоги позивачів до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» незаконними та необгрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню саме в рамках кримінального провадження.

Виходячи з наведеного, при винесенні вироку в частині цивільного позову, на думку апелянта, судом було порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до ст. 309 ЦПК України та ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України є підставою для скасування вироку суду в частині задоволення позовних вимог до ПрАТ «СК «ПРОВІДНА».

В цілому представник цивільного відповідача ПАТ "Страхова компанія "Провідна", підсумувавши вимоги апеляційної скарги, заявив, що не згідний із задоволенням цивільних позовів, пред"явлених до ПрАТ "СК"Провідна" до вступу вироку в законну силу; не бачив від позивачів заяв про страхове відшкодування; не згідний із стягнутою місцевим судом сумою відшкодування за пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль «DAF XF 95/430» р.н. НОМЕР_3 та суми 5 630.32 грн на користь ОСОБА_4 витрат на лікування.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_4 вказав, що матеріалами кримінального провадження з достовірністю встановлено факт первинного зіткнення між автомобілями "Деу Ланос" та "ВАЗ 211040" потерпілого ОСОБА_4 Обвинувачений рухався зі швидкістю до 100 км на год. Швидкість 62-65 км на год була встановлена висновками інженерно-транспортної експертизи від 01.12.2015 р. №5-619/15 вже в момент екстреного гальмування автомобіля "Деу Ланос". Саме ця обставина і послужила причиною такої масштабної аварії при тому, що автомобіль обвинуваченого - Фольксваген Пасат - універсал і вага його складає півтори тони, в той час як маса пошкоджених ним автомобілів значно менша.

З показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що коли автомобіль ОСОБА_3 на великій швидкості врізався в інші автомобілі, то їх просто порозкидало.

Факт первинного зіткнення вказаних автомобілів ("Деу Ланос" та "ВАЗ 211040"), який обвинувачений вперто ігнорує, однозначно підтверджується висновками експертиз, в тому числі №5-618/15 від 14.01.2015 р.

Не дивлячись на це, висновки експертизи ОСОБА_3 ще й спотворюються: посилаючись на них у своїй апеляційній скарзі, він заявляє, наприклад, що на автомобілі Деу Ланос передня частина не пошкоджена, хоча такий текст у висновках експертизи відсутній. Це ж стосується наявних пошкоджень задньої частини автомобіля Деу Ланос, які також зазначені у висновку експертизи і які обвинувачений тим не менш заперечує.

Щодо показань свідка ОСОБА_14 на користь обвинуваченого, який був допитаний за клопотанням ОСОБА_3, то їх суд підставно не прийняв до уваги, оскільки вони суперечать об"єктивно зібраним у справі іншим доказам, яким суд дав правильну оцінку.

В запереченнях на апеляційну скаргу цивільного відповідача ПрАТ "СК"ПРОВІДНА" потерпілий ОСОБА_4 зазначає, що страховик всупереч твердженням страхової компанії був вчасно повідомлений про ДТП. Заява про страхове відшкодування була заповнена в офісному приміщенні страховика, що було розташоване по вул. Руська,24 м.Тернополя в присутності страховика ОСОБА_15 та інших осіб. На вимогу страхової компанії їй були надані всі необхідні документи для належного оформлення страхового випадку, в тому числі і ті, що підтверджували розмір заподіяної шкоди. Крім того, страховиком була проведена і власна експертиза матеріальних збитків та вчинені інші заходи, спрямовані на реалізацію права третіх осіб на страхове відшкодування.

Разом з тим, як зазначається в запереченнях, подання заяви на страхове відшкодування та вчинення інших процедурних дій страхувальником не є визначальним для виплати страхового відшкодування за умови настання страхового випадку як наслідку кримінального проступку. Це підтверджено усталеною судовою практикою у справах № 753/14048/16-к, №329/205/13-к, №688/1146/15-к та інших.

Обов"язки погасити наслідки аварії лежать не лише на винуватій стороні, а й виникають у страхової компанії згідно укладеного договору та вимог законодавства, в тому числі вимог ст.ст.128,129 КПК України (цивільний позов та вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні). Ця та інші вимоги узгоджуються з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".

Відповідно до неї, як стверджується у запереченнях, при пред"явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред"явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. Залучення страховика є необхідною передумовою досягнення правового компромісу під час притягнення до кримінальної відповідальності застрахованої особи.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" потерпілий, якому внаслідок вчинення транспортного злочину заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, вправі пред"явити цивільний позов про її відшкодування, який має бути розглянутий разом із кримінальною справою. Тому заяви відповідача про передчасність пред"явлених позовів є необгрунтованими і такими, що суперечать діючому законодавству.

Згідно вироку суду 09 жовтня 2015 року близько 16.00 год. ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN Passat» р.н. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю більше 65 км/год по автодорозі «Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече» в напрямку від м. Теребовля до м. Тернопіль порушуючи п 12.4 ПДР України, тобто перевищуючи дозволену швидкість руху в населеному пункту, не дотримуючи вимог п.п.2.3 б та 13.1 ПДР України не був уважним, не дотримався безпечної швидкості руху внаслідок чого на 354 км.+800м дороги с.Доманово -Ковель-Чернівці-Тереблече, в селі Кровинка Теребовлянського району Тернопільської області допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля «Daewoo Lanos» р.н. НОМЕР_5, який під керуванням водія ОСОБА_11 зупинився попереду в попутному напрямку. Після зіткнення з автомобілем «VOLKSWAGEN Passat», автомобіль «Daewoo Lanos» в некерованому стані продовжив рух та зіткнувся з автомобілем ВАЗ 211040 р.н. НОМЕР_2, який під керуванням водія ОСОБА_4 зупинився попереду в попутному напрямку. Далі автомобіль ВАЗ 2110140 в некерованому стані продовжив рух, виїхав на смугу зустрічного напрямку та зіткнувся з автомобілем «DAF XF 95/430» р.н. НОМЕР_3, який під керуванням водія ОСОБА_16 рухався в зустрічному напрямку.

В порушення вимог п 1.5. ПДР України, водій ОСОБА_3, який не повинен створювати небезпеку для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, створив такі умови, що стали причиною дорожньо-транспортної пригоди, під час якої водій ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів передніх кінців 5,6,7 лівих ребер без зміщення відламків, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого, більш ніж 21 день, розладу здоров'я.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п.2.3 б, 13.1 та 12.4 ПДР України перебуває в прямому причинному зв'язку настанням дорожньо-транспортної пригоди та заподіянню вказаних наслідків.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника Кучерявого О.В., які просять задовольнити змінену апеляційну скаргу обвинуваченого, скасувати вирок місцевого суду, направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд з наведених в скарзі підстав; представника ПрАТ "СК" Провідна" ОСОБА_10, який також підтримав свою апеляційну скаргу і просить поновити строк на апеляційне оскарження як пропущений з поважних причин та скасувати вирок суду в частині задоволення цивільних позовів позивачів до ПрАТ "СК" Провідна", відмовивши в задоволенні цивільних позовів повністю, прокурора, потерпілого ОСОБА_4, представника ОСОБА_4-ОСОБА_7, представника цивільного позивача ТзОВ "Бурдяківський спецкар"єр" ОСОБА_9, які просять вирок суду залишити без змін, ознайомившись з доводами апеляційних скарг та матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника ПрАТ "СК Провідна" та обвинуваченого ОСОБА_3 до задоволення не підлягають.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вину у вчиненні інкримінованого йому злочину ОСОБА_3 не визнав, зазначивши, що причиною ДТП послужило зіткнення автомобіля ВАЗ211040 з автомобілем «Daewoo Lanos», а не порушення ним Правил дорожнього руху, як це зазначено у вироку.

Перевіривши висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, колегія суддів вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у встановленому законом порядку доказами, ретельно перевіреними та дослідженими у судовому засіданні.

На підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги:

- показання потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні місцевого суду пояснив, що 09 жовтня 2015 року близько 16.00 год., керуючи автомобілем ВАЗ 211040, рухався в напрямку м. Тернополя з м. Теребовлі. Перед його автомобілем в попутному напрямку їхав автомобіль інкасаторів, позаду рухався автомобіль Деу. Оскільки автомобіль інкасаторів ввімкнув лівий покажчик повороту для здійснення маневру, всі машини пригальмували та зупинились. В цей момент в бокове дзеркало він побачив, як на великій швидкості рухається автомобіль «VOLKSWAGEN Passat» червоного кольору, почув свист гальма, і зі сторони правого колеса «VOLKSWAGEN Passat» побачив дим. Тут же відчув удар в задню частину автомобіля, після чого вилетів на зустрічну смугу, на який відбулось зіткнення його автомобіля та вантажного автомобіля ДАФ. Більше нічого не пам'ятає, так як втратив свідомість. Прийшовши до пам"яті, відчув пекучий біль, але намагався якнайшвидше вийти з машини, оскільки автомобіль обладнаний газовою установкою, яка могла вибухнути.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що в жовтні 2015 року близько 16.00 год., здійснюючи бусом доставку пиломатеріалів в село Кровинка Теребовлянського району Тернопільської області, побачив, як в попутному напрямку проїжджав автомобіль ГАЗ. По зустрічній смузі рухався вантажний автомобіль ДАФ, водій якого сповільнив рух, щоб дати можливість здійснити поворот автомобілю ГАЗ. За автомобілем ГАЗ рухався автомобіль ВАЗ, за ним - автомобіль Деу. Почувши свист тормозів, побачив, як на великій швидкості в автомобіль Деу ззаду в'їхав автомобіль «VOLKSWAGEN Passat» червоного кольору. Від удару автомобілі ВАЗ та Деу розкинуло: автомобіль ВАЗ від удару вилетів на зустрічну смугу, в результаті чого відбулось його зіткнення з вантажним автомобілем ДАФ, водій якого з'їхав в кювет. Свідок вказав, що водій автомобіля «VOLKSWAGEN Passat» рухався з перевищенням швидкості. Якби не ця обставина, ДТП могло б і не статися, оскільки погода була ясною, асфальтне покриття сухим, дорога в нормальному стані і дорожню обстановку можна оцінити правильно.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що в жовтні 2015 року близько 16.00 год керував автомобілем автомобіль «Daewoo Lanos» в напрямку м. Тернополя з м. Теребовлі. Попереду рухався автомобіль ВАЗ, перед ним- інкасаторська машина. Відстань між автомобілями була близько 5-6 метрів. Автомобілі сповільнили рух, так як по правій стороні дороги стояв бус. Свідок вказав, що в боковому дзеркалі побачив, як на великій швидкості рухається автомобіль «VOLKSWAGEN Passat» червоного кольору, який зіткнувся з його автомобілем. Після зіткнення автомобіль «Daewoo Lanos» вдарив автомобіль ВАЗ, внаслідок чого останній вилетів на зустрічну смугу руху, вдарився об автомобіль ДАФ, після удару автомобіль ВАЗ розвернуло і він вдарився передньою частиною до передньої частини автомобіля «Daewoo Lanos». Свідок вказав, що причиною ДТП вважає перевищення швидкості водієм автомобіля «VOLKSWAGEN Passat», оскільки погода була ясною, дорожнє покриття сухими, інші автомобілі - учасники дорожнього руху- реагували на зміну дорожньої обстановки адекватно.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що в жовтні 2015 року рухався з швидкістю приблизно 60 км/год. в напрямку м. Теребовлі автомобілем «DAF XF 95/430». В селі Кровинка йому назустріч рухались автомобілі ВАЗ, Деу, і за ними - автомобіль «VOLKSWAGEN Passat». Почувши свист гальм, побачив, як автомобіль ВАЗ вилетів на зустрічну смугу. Щоб не сталося зіткнення, прийняв вправо, однак аварії уникнути не вдалось.

Крім показань допитаних осіб, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину доводиться дослідженими у судовому засіданні і іншими доказами:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.10.2015 року та план-схемою до нього, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості, розташовану на 354 км + 800 м на автодорозі «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» в с. Кровинка Теребовлянського району Тернопільської області та встановлено, що проїжджа частина є горизонтальною, має сухе асфальтове покриття, два напрямки руху - одна в напрямку м. Теребовлі, одна - в м. Тернопіль, ширина правої смуги руху становить 4,3 м, лівої 4,4 м. В схемі відображено місце зіткнення автомобілів, їх положення після зіткнення по відношенню до проїзної частини та по відношенню один до одного; відображені сліди гальмування автомобіля «VOLKSWAGEN Passat». Крім того, були оглянуті транспортні засоби та встановлені їх пошкодження, а саме: автомобіль «VOLKSWAGEN Passat»: пошкоджений передній капот, решітка радіатора, бампер, ліва фара з поворотом; автомобіль ДЕУ - вм'ятина задньої кришки багажника, пошкодження двох лівих дверцят, лівого переднього крила, лівої частини бампера; автомобіль ВАЗ 211040 - пошкоджений капот, передні крила, передній бампер, ліве переднє колесо, ліві передні дверцята, деформована ліва передня частина кузова; автомобіль ДАФ - пошкоджений передній бампер, передні фари.

Схема дорожньо-транспортної пригоди до протоколу огляду місця події містить відповідні заміри усіх відстаней, вказано всі умовні позначення, схема підписана усіма учасниками дорожньо - транспортної пригоди, в тому числі ОСОБА_3, понятими, будь - яких зауважень чи застережень не містить.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №166 від 30 листопада 2015 року внаслідок клінічного обстеження та приладо-інструментальних досліджень, виконаних протягом 10-23 жовтня 2015 року, лікарі Теребовлянської ЦРЛ та консультанти інших лікувальних закладів описали у ОСОБА_4 тілесні ушкодження механічного походження у виді закритих переломів передніх кінців 5,6,7 лівих ребер без зміщення уламків.

Закриті переломи ребер у ОСОБА_4 утворилися від дії на груди значної тупої сили. Вони могли виникнути 09.10.2015 року, зважаючи на клінічний перебіг травми. Травма могла виникнути під час ДТП, зокрема, при ударі грудьми об автомобільне кермо. За ступенем тяжкості переломи трьох ребер належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня за критерієм тривалого (понад 21 день) розладу здоров"я.

Відповідно до резолютивної частини висновку автотехнічної експертизи від 16.12.2015 року № 5-615/15 система рульового керування автомобіля «Daewoo Lanos» р.н. НОМЕР_5 знаходиться в працездатному стані і вимогам п. 31.4.2 «Рульове керування» ПДР України відповідає, робоча гальмова система вказаного автомобіля знаходиться в працездатному стані і вимогам п.31.4.1 «Гальмові системи» ПДР України ймовірно відповідає, колеса та шини автомобіля вимогам п.31.4.5 «Колеса і шини» ПДР - відповідають. Експертними дослідженням систем та їх елементів, що впливають на безпеку руху, в процесі керування автомобілем на стадії пошуку несправностей за зовнішніми ознаками та проявами - технічних несправностей не виявлено.

Згідно з резолютивної частини висновку автотехнічної експертизи від 16.12.2015 року № 5-616/15 в системі рульового керування автомобіля « ВАЗ 211040» НОМЕР_2 виявлено ряд технічних несправностей рульового управління, коліс та шин, всі виявлені пошкодження автомобіля спричинені динамічним ударом під час ДТП, експлуатаційного характеру не носять.

Як слідує з резолютивної частини висновку автотехнічної експертизи від 16.12.2015 року № 5-614/15, виявлено технічні несправності автомобіля «VOLKSWAGEN Passat» р.н. НОМЕР_1 - системи рульового керування автомобіля, які полягають у пошкодженні компенсаційного бачка гідравлічного підсилювача керма, виявлені несправності знаходяться в зоні аварійних пошкоджень автомобіля і спричинені динамічним ударом під час ДТП, експлуатаційного характеру не носять.

Відповідно до висновку судової інженерно - транспортної експертизи від 14.01.2016 року №5-618/15, враховуючи зафіксовану на місці пригоди слідову інформацію, кінцеве розташування транспортних засобів після зіткнень, напрямки їх руху та пошкодження, в даній дорожньо-транспортній пригоді первинне зіткнення транспортних засобів відбулося між автомобілями«VOLKSWAGEN Passat» р.н. НОМЕР_1 та «Daewoo Lanos» р.н. НОМЕР_5. Кут взаємного розміщення поздовжніх осей транспортних засобів «VOLKSWAGEN Passat» та «Daewoo Lanos», в момент первинного контактування був в межах 5±5.

Автомобіль «VOLKSWAGEN Passat» в момент первинного контакту розташовувався під кутом один градус вправо відносно поздовжних елементів проїзної частини дороги, якщо переміщуватись у напрямку руху. В первинний момент зіткнення повздовжня вісь автомобіля «Daewoo Lanos» була направлена під кутом 4 ±5 вліво відносно повздовжніх елементів проїзної частини дроги, якщо переміщатись у напрямку його руху.

Зіткнення транспортних засобів «VOLKSWAGEN Passat» р.н. НОМЕР_1 та «Daewoo Lanos» р.н. НОМЕР_5 відбулось у поперечному напрямку відносно елементів проїзної частини дороги на смузі руху в напрямку м. Тернопіль, у поздовжньому напрямку - наближено в місці, яке дещо передує початку концентрації осипу скла та уламків пластмас.

Первинне контактування автомобілів «Daewoo Lanos» та ВАЗ 211040 відбулось в поперечному напрямку відносно елементів проїзної частини дороги в напрямку руху м. Тернопіль, у повздовжньому - наближено до місця, яке дещо передує зафіксованому кінцевому розташуванню автомобіля «Daewoo Lanos», а саме: його передньої частини, якщо переміщатись в напрямку руху транспортного засобу. Наступне контактування «Daewoo Lanos» та ВАЗ 211040 (після зіткнення автомобіля ВАЗ 211040 з автомобілем «DAF XF 95/430») відбулося на смузі руху в напрямку м. Тернополя, наближеного в місці зафіксованого кінцевого їх розташування..

Зіткнення автомобілів ВАЗ 211040 та «DAF XF 95/430» відносно елементів дороги відбулося на смузі руху в напрямку м. Теребовлі, тобто на смузі руху автомобіля «DAF XF 95/430», в повздовжньому напрямку - в місці, яке дещо передує розташуванню «пошкодження асфальтного покриття», зафіксованого під час огляду місця події.

Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи від 01.12.2015 року № 5-619/15, виходячи зі слідів гальмування швидкість руху автомобіля «VOLKSWAGEN Passat» р.н. НОМЕР_1 перед застосуванням водієм екстреного гальмування, могла складати величину 62-65 км/год.

Відповідно до висновків щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння №№38,39,40,41 від 09 жовтня 2015 року водії ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_16 не перебували в стані алкогольного сп'яніння.

Як слідує з висновків експерта №№1352, 1353, 1354, 1355 від 13 жовтня 2015 року при дослідженні взірців крові водіїв ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_16- метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілогово спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Наведені судом у вироку докази зібрані у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, обґрунтовано визнані належними, достатніми та допустимими. Правильність висновків суду щодо наведених доказів у колегії суддів сумнівів не викликає та не спростовується доводами апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Так, суд обґрунтовано відхилив заявлені ним та його захисником клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи потерпілому з метою встановлення та підтвердження у нього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Зокрема, статтею 101 КПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Стаття 102 КПК України містить перелік основних складових змісту висновку експерта, серед яких пунктом 6 вказано, що у висновку повинно бути зазначено докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка.

Дана експертиза проводилась Тернопільським обласним бюро судово-медичної експертизи (ТОБСМЕ) в складі трьох експертів вищого та четвертого класів зі стажем роботи в даній галузі більше 30 років кожен, при тому, що один з них є доктором наук, на підставі наданих на ім"я гр. ОСОБА_4 медичних документів, а не на підставі пояснень потерпілого, як на це посилається обвинувачений.

Ні зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого, ні з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що судмедекспертиза №166 від 30 листопада 2015 року була проведена з порушеннями встановленого порядку та її висновки з певних підстав викликають будь-який сумнів.

Згідно частини другої статті 332 КПК суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання сторін кримінального провадження або потерпілого, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності. На реалізацію одного із загальних принципів кримінального процесу - змагальності сторін, що гарантує рівні права сторонам кримінального провадження у наданні такого доказу як висновок експерта, експерта може залучати як сторона обвинувачення, так і сторона захисту.

Стороною захисту експерт до справи залучений не був, у кримінальному провадженні наявний лише один висновок судмедекспертизи, який відповідно до вимог ст. 94 КПК України правильно визнано належним, допустимим та достовірним доказом, а тому підстав для призначення повторної судмедекспертизи щодо ступеня тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень з огляду на вищенаведені вимоги кримінального процесуального закону місцевий суд не знайшов, не маючи, на думку колегії суддів, на то законних підстав та переконливих аргументів.

Такий же висновок щодо безпідставності заявленого клопотання місцевий суд зробив і відносно необхідності, на думку обвинуваченого і його захисника, проведення слідчого експерименту зі всіма учасниками дорожньо-транспортної пригоди, оскільки, як вони вважають, вихідні дані органом досудового слідства для проведення автотехнічних експертиз не відповідають дійсності: свідками та учасниками ДТП вказувались лише приблизні параметри дистанції між автомобілями, швидкість, розташування всіх транспортних засобів на дорозі, що суперечить обставинам справи, огляду місця події, транспортних засобів, висновкам експерта №5-619/15 від 01 грудня 2015 р. та №5-618/15 від 14 січня 2016 р.

Фактично обвинувачений ОСОБА_3, не заперечуючи самого факту зіткнення по його вині транспортного засобу «VOLKSWAGEN Passat» р.н. НОМЕР_1 під його керуванням та «Daewoo Lanos» р.н. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_11, заперечує зіткнення в подальшому автомобіля «Daewoo Lanos» р.н. НОМЕР_5 з автомобілем ВАЗ 211040 під керуванням потерпілого ОСОБА_4, вважаючи причиною ДТП виїзд автомобіля ВАЗ 211040 на зустрічну смугу руху, де він і зіткнувся з вантажним автомобілем «DAF XF 95/430».

З метою встановлення істини у справі органом досудового розслідування була призначена судова інженерно-транспортна експертиза, для проведення якої експертам були надані автомобілі - учасники ДТП, копії матеріалів кримінального провадження №12015210180000351, в тому числі протокол огляду місця події, проведений з участю спеціаліста ОСОБА_18 с долученою до нього схемою ОМП від 09.10.2015 р.

Висновки даної експертизи підтверджують показання обвинуваченого в тій частині, що первинне зіткнення таки відбулося між автомобілем «VOLKSWAGEN Passat» р.н. НОМЕР_1 під його керуванням та «Daewoo Lanos» р.н. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_11

Той факт, що саме це зіткнення призвело до створення ним аварійної ситуації, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження, підтверджено, в свою чергу, наведеними вище показаннями свідків, в тому числі ОСОБА_19, водія автомобіля «Daewoo Lanos» р.н. НОМЕР_5. Саме він ствердив, що «Daewoo Lanos» вдарив автомобіль ВАЗ, внаслідок чого останній вилетів на зустрічну смугу руху, вдарився об автомобіль ДАФ, після удару автомобіль ВАЗ розвернуло і він вдарився передньою частиною до передньої частини автомобіля «Daewoo Lanos». Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_12

Ці їхні показання ні матеріалами кримінального провадження, ні доводами апеляційної скарги обвинуваченого не спростовані.

Як зазначено в постанові Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України від 05 листопада 2015 р. щодо перегляду вироку Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської обл. від 15 серпня 2014 р., "Предметом дослідження має бути питання наявності чи відсутності обов"язкового елементу об"єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.286 КК,-причинного зв"язку між допущеними обома учасниками дорожнього руху порушеннями правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце, та суспільно небезпечними наслідками (заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень). Це питання уже висвітлювалося Верховним Судом України при перегляді судових рішень. Зокрема, у постанові Верховного Суду України у справі ОСОБА 4 зазначено, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, потребує встановлення причинного зв"язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з"ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку (справа №5-18кс14).

На таку особливість у правозастосуванні орієнтує і Пленум Верховного Суду України у постанові від 23 грудня 2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті".

У п.7 цієї постанови роз"яснено, що у випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

Як вбачається з вироку, суд констатував у діях водія ОСОБА_3 порушення вимог п.п. 12.4, 2.3 б, 13.1, 1.5 ПДР України, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортного засобу під його керуванням та автомобілем «Daewoo Lanos» під керуванням водія ОСОБА_11, та визнав, що саме вони перебувають у причинному зв"язку з суспільно небезпечними наслідками, які настали в подальшому, оскільки цими своїми діями обвинувачений створив небезпечну дорожню обстановку, а далі - і аварійну ситуацію, яка знаходиться в причинному зв"язку із наслідками ДТП.

Тому колегія суддів вважає безпідставними доводи як захисника обвинуваченого, так і самого обвинуваченого про вину у даній дорожньо-транспортній пригоді водія автомобіля ВАЗ211040 - потерпілого ОСОБА_4 та визнає правильним висновок суду першої інстанції, що саме порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 12.4, 2.3 б, 13.1, 1.5 ПДР України призвели до дорожньо-транспортної пригоди і саме дії водія ОСОБА_3 передували вимушеному виїзду водієм ОСОБА_4 на зустрічну смугу руху.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції в достатній мірі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази і дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів, а тому посилання захисника обвинуваченого на неповноту судового слідства є безпідставними.

Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості; наслідки, що настали; особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше не судимий, не встановивши обставин, що обтяжують чи пом'якшують його покарання; і обґрунтовано призначив йому основне покарання у межах санкції вказаної частини ст.286 КК України у виді штрафу та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 3 роки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_3 покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Що стосується апеляційної скарги представника цивільного позивача ПрАТ "СК"Провідна" в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди, то колегія суддів виходить з наступного.

Так, згідно з вимогами ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до вимог абз.7 п.2) ч.3 та абз.6 п.2) ч.4 ст.374 КПК України у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються як підстави для задоволення цивільного позову, так і рішення про цивільній позов.

Тобто відповідно до вимог вказаних вище статей кримінального процесуального закону суд повинен навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, вказавши норму матеріального права, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Вказані вимоги судом першої інстанції були дотримані у повному обсязі.

Так, задовольняючи цивільні позови потерпілого та цивільного позивача ТОВ "Бурдяківський спецкар"єр" до ПрАТ "СК"Провідна", суд першої інстанції обґрунтовано послався на вимоги п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно яких при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з положенням ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у ПрАТ "СК"Провідна", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу «VOLKSWAGEN Passat» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 АЕ №3885780, відповідно до якого страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, на одного потерпілого складає 50 000 (п"ятдесят тисяч) гривень.

Зважаючи на наведене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ПрАТ "СК"Провідна" 50 000 грн. на користь потерпілого ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну майну, а також витрати на лікування на загальну суму 5 630.32 грн (т.1 а.к.п.36-40).

Зазначений розмір матеріальної шкоди, яку було понесено останнім на лікування, підтверджується: випискою з медичної карти стаціонарного хворого та копіями квитанцій та чеків. В результаті їх дослідження апеляційним судом встановлено, що всі понесені ОСОБА_4 витрати були пов'язані з отриманими ним травмами в результаті ДТП, що мала09 жовтня 2015 р., а тому підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, посилання представника цивільного відповідача на те, що від потерпілого до ПрАТ "СК "Провідна" не надходило повідомлення про ДТП та заяви про страхове відшкодування, за даних обставин не є визначальним, поза як подію ДТП, особу, яка винна у вчиненні ДТП, шкоду, що було завдано потерпілому, та причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями ОСОБА_3 та завданої ОСОБА_4 шкодою встановлено в судовому порядку, у зв'язку з чим судом і було зобов'язано ПрАТ "СК "Провідна" відшкодувати потерпілому понесені ним витрати на лікування в межах страхового полісу.

Це ж стосується майнових стягнень з цивільного відповідача "ПрАТ "СК"Провідна" на користь ТОВ "Бурдяківський спецкар"єр" в сумі 50 000 грн, оскільки відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №368/16 від 19.09.2016 р. матеріальні збитки, спричинені власнику автомобіля «DAF XF 95/430» НОМЕР_3 в результаті пошкодження при ДТП з урахуванням амортизаційного зносу станом на 09 жовтня 2015 р., можуть становити 102 359.60 грн.

Також місцевий суд у вироку правильно зазначив, що відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 правильно стягнуто 38 332,46 грн. матеріальної шкоди та з ОСОБА_3 в користь TOB «Бурдяківський спецкар'єр» - завдану майнову шкоду в розмірі 54 959,60 грн. та 2 600,00 грн. витрат на оплату автотоварознавчої експертизи.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого, суд правильно, на думку колегії суддів, врахував тривалість порушення прав потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, необхідність вживати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав, пережитий стрес, майновий стан обвинуваченого, і, виходячи із засад розумності та справедливості, прийшов до переконання про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 завданої моральної шкоди на суму 5 000,00 грн.

Крім того, з обвинуваченого в користь потерпілого ОСОБА_4 в силу статі 120 КПК України обгрунтовано стягнуто документально підтверджені витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого в сумі 7 400.00 грн.

Обгрунтовано задоволений і позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі фінансового управління Теребовлянської районної адміністрації про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_3 витрат на лікування потерпілого від злочину в сумі 1918,03 грн., понесених закладом охорони здоров'я, оскільки дане рішення грунтується на вимогах ч.ч.І, 3 ст. 1206 ЦК України, згідно якої особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, при цьому, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

З огляду на те, що інших порушень, які б свідчили про наявність при розгляді даного кримінального провадження істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваного вироку Теребовлянського районного суду Тернопільської обл. від 24 квітня 2017 р відносно ОСОБА_3 та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, як того просить апелянт.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Поновити строк на апеляційне оскарження вироку Теребовлянського районного суду Тернопільської обл. від 24 квітня 2017 р. представнику акціонерного товариства ПрАТ "СК" "ПРОВІДНА".

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та представника ПрАТ "СК"Провідна" на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2017 року залишити без задоволення, а вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської обл. щодо ОСОБА_3, засудженого за ч.1 ст.286 КК України до штрафу в сумі 8500 грн з позбавленням керувати транспортними засобами на строк три роки, - без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.І. Коструба