Рішення № 6776201, 13.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/451 13.10.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом Державної іпотечної установи до           публічного акціонерного товариства «Родовід банк»

про           зобов’язання виконання умов договору №936 від 14.11.2007 року та стягнення 397233,47 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Миндик В.М. –представник за довіреністю №2586-1 від 16.06.2009 року;

від відповідача: Жадан К.М. –представник за довіреністю №231 від 14.05.2009 року.

встановив :

Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Родовід банк»про зобов’язання виконання умов договору №936 від 14.11.2007 року та стягнення 397233,47 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 14.11.2007 року укладено договір відступлення права вимоги № 936, відповідно до п.1.1 якого ДІУ набула права вимоги за договором про іпотечний кредит №77.2/СЖ-307.07.01 від 22.08.2007 року, укладеним між банком та Івановим Олегом Анатолійовичем, іпотечним договором №77.2/СЖ-307.07.1і від 22.08.2007 року, укладеного між тими ж сторонами.

Згідно з умовами договору позивачем перераховано відповідачу 401030,53 грн.

Пунктом 1.3 договору передбачено право ДІУ здійснити зворотне відступлення права вимоги банку за умови настання певних обставин, зокрема передбачених п.п.2.3.1 –на наступний робочий день з дня прострочення позичальником сплати чергового платежу за іпотечним кредитом та відсотків, згідно умов кредитного договору, протягом двох місяців.

05.05.2009 року у зв’язку з настанням обставини, передбаченої п.п.2.3.1 договору, позивачем на адресу відповідача було направлено лист №1964-5 повідомлення (вимогу) про зворотне відступлення права вимоги.

Але, всупереч умовам договору відповідач не сплатив суму заборгованості за відступлені права.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2009 року порушено провадження у справі №33/451, розгляд справи призначено на 21.09.2009 року.

У судовому засіданні 21.09.2009 року представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливого врегулювання спору мирним шляхом.

Представник відповідача підтримав вищезазначене клопотання представника позивача.

Представники сторін подали суду заяву про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.

Судом оголошено перерву до 13.10.2009 року для можливого врегулювання спору мирним шляхом.

У судовому засіданні 13.10.2009 року суд здійснив заміну організаційно-правової форми відповідача із відкритого акціонерного товариства „Родовід банк” на публічне акціонерне товариство „Родовід банк”.

Представники сторін подали суду акт звіряння взаємних розрахунків станом на 10.09.2009 року, а також виписку/особовий рахунок з 01.08.2009 року по 11.10.2009 року.

Представник позивача просив позов задовольнити. Також, підтримав заявлене з позовною заявою клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу.

Представник відповідача заперечував проти стягнення пені та проти клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду безумовних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з поданих матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. За таких обставин, суд вважає, клопотання позивача про забезпечення позову необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд припиняє провадження в частині стягнення основного боргу та відмовляє в частині стягнення пені.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.11.2007 року між Державною іпотечною установою та відкритим акціонерним товариством «Родовід банк»було укладено договір відступлення права вимоги №936.

Пунктом 1 ч.1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.1.1 договору №936 від 14.11.2007 року банк передає, а установа приймає всі права вимоги за:

- договором про іпотечний кредит між банком і Івановим Олегом Анатолійовичем №77.2/СЖ-307.07.1 від 22.08.2007 року;

- іпотечного договору між банком і Івановим Олегом Анатолійовичем №77.2/СЖ-307.07.1і від 22.08.2007 року, посвідчений Чернокур О.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу зареєстрованого в реєстрі №3404у від 22.08.2007 року, який виступає в якості забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з кредитного договору.

Відповідно до п.1.2 договору №936 від 14.11.2007 року вартість права вимоги за кредитним договором на момент передачі права вимоги у відповідності до пункту 1.1 цього договору, включає заборгованість за основним боргом по кредиту та складає 401030,53 грн.

Повідомленням про відступлення права вимоги (вимога) №1964-6 від 29.04.2009 року позивач повідомив відповідача про те, що з 06.05.2009 року вважаються відступленими права вимоги за іпотечним кредитом, які були набуті установою у відповідності до договору відступлення прав вимоги № 936 від 14.11.2007 року та вказувався рахунок і суму заборгованості за відступлені права –388110,22 грн. (376962,11 грн. основний борг по кредиту, 10718,24 грн. –відсотки за користування кредитом, 429,87 грн. –пеня та штрафи), яку банк повинен перерахувати позивачу не пізніше 12.05.2009 року.

Згідно з п.4.1 договору №936 від 14.11.2007 року не пізніше наступного робочого дня з дня виявлення обставин, зазначених у пункті 2.3 цього договору, Установа зобов’язана за допомогою державного підприємства спеціального зв’язку або електронної пошти НБУ доставити в Банк вимогу, у якій наводяться підстави для набрання чинності пунктом 1.3 цього договору, визначається сума (розмір) зобов’язань Банку по зворотному відступленню права вимоги та кінцева дата перерахування Банком на користь Установи усіх платежів за зворотне відступлення права вимоги.

Відповідно до п.2.3.1 договору №936 від 14.11.2007 року Установа має право надіслати Банку вимогу на наступний робочий день з дня прострочення позичальником сплати чергового платежу за іпотечним кредитом та відсотків, згідно умов кредитного договору, протягом двох місяців.

Пунктом 1.3 договору №936 від 14.11.2007 року передбачено, що Установа передає, а Банк приймає всі права вимоги за договорами, вказаними у пункті 1.1 цього договору та вимозі зворотного відступлення прав вимоги.

Згідно з п.5.3 договору №936 від 14.11.2007 року при набранні чинності п.1.3 цього договору, Банк зобов’язаний у термін, зазначений у вимозі, але у будь-якому разі не пізніше трьох робочих днів з дня набрання чинності пунктом 1.3 цього договору, сплатити Установі, а Установа зобов’язана прийняти повну суму в оплату зобов’язань за зворотне відступлення права вимоги, яка (сума) визначена Установою у вимозі відповідно до пункту 1.4 цього договору.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З наявного в матеріалах справи акта звіряння взаєморозрахунків станом на 10.09.2009 року між Державною іпотечною установою та АТ „Родовід банк”, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 429,87 грн.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 387680,35 грн. спростовано, оскільки відповідачем виконано зобов’язання договору №936 від 14.11.2007 року, тому суд припиняє провадження у справі в частині основної заборгованості у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9123,25 грн., посилаючись на п.6.5 договору №936 від 14.11.2007 року, яким передбачено, що у разі невиконання Банком своїх зобов’язань, передбачених пунктом 5.3 цього договору, Банк сплачує Установі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми несплаченої заборгованості, визначеної вимогою.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штрафи на дату настання обставин зворотного відступлення в розмірі 429,87 грн.

Згідно з ч.1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 статті 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Постановою Правління Національного банку України НБУ № 138 від 13.03.2009 року „Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві „Родовід банк” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 16.03.2009 року по 15.03.2010 року, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 16.03.2009 року до 15.09.2009 року.

Відповідно до п.2 ч.3 статті 85 Закону України «про банки та банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, хоча відповідачем і було прострочено виконання зобов’язань по договору №936 від 14.11.2007 року, але беручи до уваги вищезазначені норми законодавства України та те, що позивачем пеня була нарахована під час дії мораторії, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 9123,25 грн. та 429,87 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стаття 44 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, відповідачем було прострочено виконання зобов’язання по договору №936 від 14.11.2007 року, тобто після порушення провадження у справі, тому витрати по сплаті державного мита в сумі 3876,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 305,31 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, ч.2 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі в частині основної суми заборгованості.

2.В частині стягнення пені в розмірі 9123,25 грн. та в розмірі 429,87 грн. відмовити.

3.Стягнути з публічного акціонерного товариства „Родовід банк” (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, будинок 1-3; к/р 32008171201 в Головному Управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області, МФО 321712, код ЄДРПОУ 14349442) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державної іпотечної установи (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 11, адреса для листування: 04116, м. Київ, вул. Полуденка, 1б; п/р 26506301869 в ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 300465, р/р 26503001126601 в ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит”, МФО 300131, р/р 26509048435900 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33304730) витрати по сплаті державного мита в сумі 3 876 (три тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 80 коп. та 305 (триста п’ять) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення: 06.11.2009 року.