Ухвала суду № 67761753, 10.07.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/5888/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/783/2299/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕС Банк" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Личаківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третьої особи: ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом немайнового характеру, просив звільнити нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «ВіЕс Банк» та належить ОСОБА_2, а саме: нежитлові напівпідвальні приміщення, загальною площею 44,0 кв.м, позначені в технічній документації під літерами: «8-1», «8-2», «8-3», «8-4», «8-5», «8-6», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з-під арештів.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Личаківського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третьої особи: ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту - повернуто позивачу.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року оскаржив ПАТ "ВіЕс Банк".

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано вимог щодо визначення сторони відповідача в справах про звільнення майна з-під арешту. Проте, апелянт не погоджується із такими висновками суду першої інстанції. На думку апелянта, пред»явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для залишення позовної заяви без руху, оскільки у відповідності до приписів ч. 1 ст. 33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

На момент подання позовної заяви, позивачу було відомо лише про те, що на майно, яке перебуває в іпотеці банку, накладено арешти виконавчими службами, які і були зазначені як відповідачі. В інформаційних довідках відсутня інформація про те, хто є особою, в інтересах якої накладено арешт на майно. Дана інформація могла б стати відомою під час розгляду справи та відповідно стало б можливим залучення до участі в справі у якості відповідачів інших осіб.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та постановив передчасну ухвалу. Тому, просить ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року скасувати та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи, а тому, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов"язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно із ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ст. 293 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 14.12.2016 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з порушенням вимог п.2 ч.2 ст.119 ЦПК України та положень Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в частині недотримання вимог щодо визначення сторони відповідача в справах про звільнення майна з-під арешту. А сааме, згідно положень пункту 2 вказаної вище постанови відповідачами в справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали від 14.12.2016 року про залишення позову без руху, судом було встановлено строк у п'ять днів з дня отримання позивачем вказаної ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу позивач отримав 17.01.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №79007 2286842 7, однак недоліки у встановлений строк не були усунуті, оскільки скерована 23.01.2017 року на адресу суду представником позивача заява на виконання вимог ухвали від 14.12.2016 року не може бути розцінена як така, що спрямована на усунення недоліків, наявних у позовній заяві.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.119,120 ЦПК України, не сплатить суму судового збору, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі є невірними.

За приписами п. 7, 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2019 року, якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК, або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин. Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.

Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу у зв»язку із неусуненням недоліків в передбачений ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху термін.

Згідно вимог ст. 311 ч.1 п.3,4, ст.314 ч.1 п.2 ЦПК України підставам для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу у випадках скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права і неправильного вирішення питання. А відтак, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 303, 304, 307 ч.2 п.4, 311 ч.1 п.4, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" - задовольнити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що в силу вимог ст. 324 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.