Рішення № 6776116, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/297 12.10.09 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія Трейд Войс ЛТД» про стягнення 202213, 68 грн. Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Конта М. П.

від відповідача: Мохамед Абдус Салам

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 106244, 76 грн., пені у розмірі 20073, 39 грн., збитки від інфляції у розмірі 26206, 50 грн. та збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 49689, 03 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо внесення орендних платежів за договором оренди № 1155 від 04.11.2004 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.04.09 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, відповідно до останнього уточнення позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 70292, 07 грн., 23166, 27 грн. –інфляційних втрат, збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 69683, 19 грн. та 14724, 49 грн. –інфляційних нарахувань на суму збитків та 7431, 71 грн. –пені.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких проти позову заперечує з підстав належного виконання ним своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов договору від 04.11.04 р. № 1155. При цьому, відповідач зазначає, що позивач намагається в односторонньому порядку внести зміни до вказаного договору в частині збільшення розміру орендної плати, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Розгляд справи неодноразово переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.10.09 р. за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2004 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євразія Трейд Войс ЛТД»укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1155, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач –прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 327, 6 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Літня, 25, що знаходиться на балансі Київського геологорозвідувального технікуму з метою розміщення кафе та складських приміщень.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата становить 7192, 57 грн. На суму орендної плати нараховується податок на додану вартість у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. договору перерахування здійснюється відповідачем самостійно до 10-го числа, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується відповідачем до державного бюджету, 50% - орендної плати –на рахунок балансоутримувача.

Договір, відповідно до п. 10.1., укладено строком на 11 місяців та діє з 04.11.2004 р. до 04.10.2005 р. включно.

У відповідності до п. 10.5. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця , договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Факт виконання позивачем свого зобов’язання за договором щодо передачі приміщення відповідачеві підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 04.11.2004 р. (копія – у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач невчасно та не в повному обсязі виконує свої зобов’язання щодо сплати орендної плати, у зв’язку з чим виникла заборгованість за період з 29.07.2008 р. до 30.09.2009 р. у розмірі 70292, 07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з положеннями ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва виступають орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, затвердженим Фондом державного майна України від 23.01.2006 р. передбачено, що відділення є орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.

У відповідності до п. 32 ст. 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2007 рік належать, зокрема, 50 відсотків плати за оренду майна, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету.

При цьому статтею 78 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що Фонд державного майна України є одним із органів, на які покладено обов’язок здійснювати контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету та забезпечувати їх надходження.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1155 від 04.11.2004 р. щодо внесення орендних платежів, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Разом з тим судом встановлено, що договір № 1155 від 04.11.2004 р., укладений на 11 місяців (до 04.10.2005 р.), було автоматично пролонговано на підставі п. 10.4. та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»до 04.09.2006 р., 04.08.2007 р. та до 04.07.2008 р. –відповідно.

Вищевказане підтверджується також листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 30-04/4793 від 23.06.2008 р., який адресований відповідачу. У вказаному листі зазначається, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву не має наміру продовжувати строк дії договору № 1155 від 04.11.2004 р. та пропонує відповідачу звільнити орендоване ним приміщення у строк до 14.07.2008 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, договір оренди № 1155 від 04.11.2004 р. припинив свою дію 04.07.2008 р. у зв’язку закінченням строку, на який його було укладено.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі підлягають задоволенню за період з 29.07.2007 р. (визначено позивачем) до 04.07.2008 р. (дата, до якої діяв договір оренди № 1155 від 04.11.2004 р.), а саме –у сумі 64049, 46 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком суду розмір збитків від інфляції за час прострочення внесення відповідачем орендних платежів за договором оренди № 1155 від 04.11.2004 р. за період з 29.07.2008 р. до 04 .07.2008 р. становить 17194, 85 грн.

Що ж до вимог позивача в іншій частині, а саме: про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 05.07.2008 р. до 30.09.2009 р., то вони задоволенню не підлягають, оскільки строк дії договору оренди № 1155 від 04.11.2004 р. закінчився 04.07.2008 р., а отже сума, яку просить стягнути позивач є, відповідно, платою за фактичне користування приміщенням.

Проте вимог про стягнення заборгованості за фактичне користування нежилим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Літня, 25 позивачем не заявлено.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді втраченої вигоди у розмірі 69683, 19 грн. та нараховує на вказану суму інфляційні втрати у розмірі 14724, 49 грн. Дану вимогу позивач обґрунтовує тим, що на виконання ст. 118 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»спірний договір повинен бути переглянутий шляхом підписання додаткового договору, який передбачає зміну орендних ставок. Оскільки орендні ставки переглянуті не були та, відповідно, не було укладено додаткової угоди, позивач нараховує збитки (втрачену вигоду) з моменту, коли орендна плата мала бути змінена.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

Застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань, збитків, що встановлена вказаною нормою можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, а також вина.

Крім того, однією з необхідних умов настання відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв’язку між протиправною поведінкою правопорушника та наявністю майнової шкоди (збитків) потерпілої сторони. Мається на увазі, що протиправна дія або бездіяльність правопорушника є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком протиправної поведінки правопорушника.

Однак у даному випадку суд не вбачає, а позивачем не доведено, наявність вини відповідача у тому, що не було підписано додаткову угоду до договору оренди № 1155 від 04.11.2004 р. про зміну орендних ставок.

Водночас Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву не доведено суду причинно-наслідкового зв’язку між збитками (упущеною вигодою) позивача у розмірі 69683, 19 грн. та непідписанням додаткової угоди про зміну орендних ставок.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволені вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 69683, 19 грн. та, відповідно, у задоволенні вимоги про стягнення збитків від інфляції, які позивач нарахував на вказану суму.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання ним грошового зобов’язання щодо внесення орендних платежів у розмірі 7431, 71 грн. за період з 24.10.2008 р. до 09.10.2009 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Пунктом 3.5. договору встановлено, що у разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахування відповідачем орендної плати, вона підлягає стягненню до з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування від суми заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того відповідно до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. зі змінами та доповненнями (чинним на момент винесення рішення) якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, враховуючи, що строк дії договору оренди № 1155 від 04.11.2004 р. закінчився 04.07.2008 р., суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення пені за період з 24.10.2008 р. до 09.10.2009 р., оскільки стягнення неустойки за порушення зобов’язання за вказаний період договором не врегульовано

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія Трейд Войс «ЛТД»(01042, м. Київ, б-р. Дружби Народів, 11, кв. 4, код ЄДРПОУ 20006453), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, б-р. Т. Шевченка, 50-г, код ЄДРПОУ 19030825) заборгованість по орендній платі у розмірі 64049, 46 (шістдесят чотири тисячі сорок дев’ять грн. 46 коп.) грн., інфляційні втрати у розмірі 17194, 85 (сімнадцять тисяч сто дев’яносто чотири грн. 85 коп.) грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія Трейд Войс «ЛТД»(01042, м. Київ, б-р. Дружби Народів, 11, кв. 4, код ЄДРПОУ 20006453), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, до Державного бюджету України 812, 44 (вісімсот дванадцять грн. 44 коп.) грн. –державного мита та 53, 65 (п’ятдесят три грн. 65 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання: 30.10.2009 р.