Рішення № 67760892, 12.07.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4689/15-ц

Провадження №2/461/64/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Мисько Х.М.

при секретарі - Коружинець Н.В.

з участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Феник Л.М.,

представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_3, про визнання спадкоємцем 4-ої черги такою, що постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняла спадщину,-

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просила визнати її спадкоємцем четвертої черги за померлою ОСОБА_9 та такою, що постійно проживала із нею на час відкриття спадщини та прийняла спадщину.

В обґрунтування внесеного позову покликається на те, що спільно проживала з ОСОБА_9 з 1995 року і до дня її смерті однією сім'єю, мали спільний бюджет і побут, вели спільне господарство, допомагали один одному та спільно несли витрати. Покликається на те, що квартира АДРЕСА_1 є фактично монолітною квартирою, оскільки була конфіскована при радянській владі у її родичів, а згодом повернена. На час реабілітації її родичів в конфісковану квартиру була заселена ОСОБА_9 та її мати - ОСОБА_10, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1 році. Реабілітовані родичі не наполягали на виселенні ОСОБА_10, тому вони проживали всі разом, користувались однією кухнею та вигодами. Вказує, що вона, її син ОСОБА_11 та ОСОБА_9 проживали разом, як одна сім'я, спільно користувались всіма житловими приміщеннями, кухнею, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом купували харчі, допомагали один одному. Покликається на те, що ОСОБА_9 мала намір укласти із нею договір довічного утримання, однак раптово захворіла (інфаркт мозку) і померла. Вказує, що викликала швидку допомогу, відвезла її в лікарню, була біля неї в лікарні, купувала ліки, доглядала, приносила все необхідне. Коли ОСОБА_9 померла в лікарні, то взяла на себе організацію поховання, оплатила всі ритуальні послуги та поховала її.

Протокольною ухвалою судового засідання від 06 листопада 2015 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, замінено відповідача Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради на Львівську міську раду.

Протокольною ухвалою судового засідання від 06 листопада 2015 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, Львівську міську раду залучено до участі у справі в якості відповідача.

Протокольними ухвалами судового засідання від 08 серпня 2016 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, ОСОБА_7 та ОСОБА_3залучені до участі у справі в якості третіх осіб.

13 червня 2017 року представник позивача подала уточнену позовну заяву, в якій просить встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_6 з ОСОБА_9 в період з 1995 року і до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Визнати ОСОБА_6 спадкоємцем четвертої черги за померлою ОСОБА_9 такою, що постійно проживала із нею на час відкриття спадщини та прийняття спадщини.

В обґрунтування уточненої позовної заяви покликається на те, що після смерті матері ОСОБА_9 залишилась одна, без сім'ї, без дітей, в неї не було жодних родичів, тому вона запропонувала проживати спільно та допомагати одна одній, разом оплачувати за квартиру, харчуватись, відзначати свята та ін. Вказує, що ОСОБА_9 вважала її сина ОСОБА_11 своїм внуком, доглядала за ним та виховувала його. Також покликається на те, що у них все було спільне - холодильник, пральна машинка та інші речі домашнього вжитку, вони разом проводили ремонтні роботи в квартирі, заготовлювали овочі на зиму. Стверджує, що прожила із ОСОБА_9 однією сім'єю майже 18 років і жодних секретів одна від одної не мали, тому знає, що ОСОБА_9 не має інших спадкоємців.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог та просила позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, надала пояснення про те, що позивач забезпечена житлом, проживає в приватизованій двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1. Вказує, що померла ОСОБА_9 проживала в квартирі АДРЕСА_1 у вказаному будинку з 30 серпня 1964 року разом із матір'ю, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1 році. Ні покійна ОСОБА_9, ні позивач не звертались до органу місцевого самоврядування із заявою про об'єднання двох квартир в одну. Спірна квартира не була основним місцем проживання позивача, вона проживала в своїй квартирі, а померла ОСОБА_9 - в своїй. Також вказує, що позивач не перебуває на квартирному обліку в ЛМР, як особа, яка потребує покращення житлових умов. Покликається на те, що у позивача відсутні докази спільного проживання з ОСОБА_9, позивач забезпечена житлом, відсутні докази ведення спільного господарства, витрат по утриманню квартири, покупок речей домашнього вжитку, виклику лікаря, відсутні листи чи будь-яка кореспонденція, а тому просить в задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, надали пояснення про те, що ОСОБА_6 не мала і не має родинних відносин із ОСОБА_9 та ОСОБА_3, а була лише сусідкою ОСОБА_9, яка до дня смерті проживала в своїй окремій квартирі, в якій ніхто інший не був зареєстрований. Покликається на те, що ОСОБА_6 не надала жодного доказу проживання з ОСОБА_9 та наявності між ними спільного побуту та бюджету. Просили в задоволенні позову відмовити.

З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 та її син ОСОБА_11 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, загальною площею 61,90 кв.м., яка складається з 2 житлових кімнат, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки ЛКП «Центральне» від 19 червня 2017 року №8924 (а.с.209). Вказана квартира приватизована, свідоцтво про право власності від 12 грудня 1996 року №48958. До 1988 року квартира АДРЕСА_1 складалась з однієї кімнати житловою площею 19,30 кв.м., кухні площею 11,7 кв.м., коридору площею 3,8 кв.м. Рішенням Шевченківської районної ради від 15 листопада 1988 року №644 сім'ї ОСОБА_11 було приєднано квартиру АДРЕСА_1, яка складалась з однієї кімнати житловою площею 17,8 кв.м., кухні площею 8,7 кв.м.

Згідно копії свідоцтва НОМЕР_1 про право власності на квартиру від 07 лютого 1997 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_9 (а.с.5). Вказана квартира складається з 2 кімнат житловою площею 44,20 кв.м., кухні площею 9,00 кв.м., санвузла площею 2,8 кв.м., загальна площа квартири становить 56,00 кв.м., що підтверджується листом ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №3291 від 06 жовтня 2016 року (а.с.213).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.4).

В судовому засіданні встановлено та не спростовано сторонами, що ні покійна ОСОБА_9, ні позивач ОСОБА_6 не звертались до органу місцевого самоврядування із заявою про об'єднання двох квартир в одну.

Вищевказане спростовує твердження сторони позивача про те, що квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_1 є фактично монолітною квартирою.

Також в судовому засіданні встановлено та не спростовано сторонами, що ОСОБА_9 не мала наміру відчужувати належну їй квартиру, оскільки за своє життя не оформила жодного договору (купівлі-продажу, довічного утримання, дарування) чи заповіту.

Відповідно до пункту 3.22 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Проте, позивачем не надано жодного такого доказу, який би підтверджував факт спільного проживання з ОСОБА_9

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 надала покази про те, що їй невідомо про існування спільного бюджету у ОСОБА_6 та ОСОБА_9, вказала, що в грудні 2012 року ОСОБА_9 потрапила до лікарні і вона разом із ОСОБА_6 шукали гроші в квартирі ОСОБА_9, щоб придбати ліки. Також надала покази про те, що неодноразово пригощала ОСОБА_9 своєю домашньою їжею, давала гроші на похорони, однак не стверджує про своє проживання разом із померлою однією сім'єю.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 надала покази про те, що довгий час вона була дільничним лікарем і нічого про фінансові взаємини та наявність спільного бюджету ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не знає, а бачила, що вони ходили одна до одної, бо вони були сусідами і оскільки в них є спільний коридор з дверима на замок, то двері в квартири вони не зачиняли. Показала, що перед смертю ОСОБА_9 позивача ОСОБА_6 бачила 3-4 рази.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 надав покази про те, що є громадянським чоловіком ОСОБА_6 Вказав, що до 2012 року працював, його робота була пов'язана із відрядженнями, тому він не бував вдома по 1-2 місця, а по приїзді частко ремонтував ОСОБА_9 на її кухні сантехнічні прилади - кран, каналізацію, бо вона затопляла сусідів знизу.

Таким чином, проаналізувавши покази свідків, суд оцінює їх критично, оскільки жоден свідок не підтвердив факт та обставини спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_9, а лише надали покази про інші відомі їм обставини, які не стосуються спільного проживання позивача з померлою.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Частиною 2 статті 64 ЖК України передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти, батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем не наведено жодних належних та допустимих доказів того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 проживала із нею однією сім'єю, була пов'язана спільним бюджетом, побутом, що вони мали взаємні права та обов'язки, спільно несли витрати по утриманню квартир, покупок речей домашнього вжитку, виклику лікаря, відсутні листи чи будь-яка кореспонденція як доказ вищевказаного.

Письмових доказів на підтвердження мотивів, викладених у позові, позивачем представлено не було та судом в процесі розгляду справи здобуто.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_6 слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 16, 57, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.1264 ЦК України, ст.3 СК України, ст.64 ЖК України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий суддя Мисько Х.М.