Рішення № 6776011, 11.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/372 11.09.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вин Агро» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій Суддя Хрипун О.О. Представники сторін: Від Позивача                              Шевченко Ю.П. –предст.          

Від Відповідача                    не з’явилися

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вин Агро»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит»та просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.09.2009, стягнути з Відповідача на користь Позивача 134500,00 грн. заборгованості, 16614,64 грн. пені, 2216,66 грн. –3% річних від простроченої суми та 6565,35 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач неналежно виконував свої зобов’язання за Договором про дистриб’юції (купівлі-продажу з відстрочкою платежу) № 48 від 20.01.2009, а саме –вчасно не розрахувався за отриманий по зазначеному договору товар.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вин Агро»(далі –Позивач, Продавець) та Дніпропетровською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит»(далі –Відповідач, Дистриб’ютор) укладено Договір дистриб’юції (купівлі-продажу з відстрочкою платежу) № 48 (далі –Договір), відповідно до умов якого Продавець передає у власність Дистриб’ютора, а Дистриб’ютор приймає у власність та оплачує Товар та приймає на себе зобов’язання щодо розповсюдження та реалізації Товару на умовах, передбачених даним Договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 48 від 20.01.2006 є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

На виконання умов Договору Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, в період з 29.01.2009 по 18.02.2009 Товар на загальну суму 157518,30 грн., при цьому сума бою поставленої продукції склала 399,85 грн. Таким чином, сума фактично отриманого Відповідачем Товару за Договором становить 157118,45 грн.

Пунктом 4.6 Договору на Відповідача покладено обов’язок щодо оплати переданого йому Товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання Товару. Датою передачі/отримання Товару вважається дата, зазначена в товарно-транспортній накладній (п. 4.7 Договору). Загальна вартість Договору визначається як сума всіх видаткових накладних/товарно-транспортних накладних, за якими проводилась передача Товару за цим Договором (п. 4.8 Договору).

Відповідачем проведено часткову оплату поставленого Позивачем Товару в розмірі 22522,00 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 134500,00 грн. Оплата отриманого Відповідачем товару в сумі 134500,00 грн. не здійснена. Доказів повної оплати товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача 134500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 Договору Сторони погодили, що за порушення строків оплати Товару, передбачених Договором (п. 4.6 Договору) Дистриб’ютор сплачує Продавцю штраф в розмірі 0,5% від загальної вартості неоплаченого Товару за календарний день прострочки платежу до дати повної оплати.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем згідно положень п. 6.3 Договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати отриманого товару, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку що відповідальність, встановлена Договором, передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на викладене та наявність у Відповідача перед Позивачем заборгованості за поставлений Товар, суд вважає необхідним задовольнити вимоги про стягнення з Відповідача 16614,64 грн. пені.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції наданим Позивачем і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Колорит»(02094, м. Київ, вул. Попудренко, 15 А, код 36300880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вин Агро»(65036, м. Одеса, вул. Центральний аеропорт», 7, кв. 40, код 34253750) 134500,00 грн. заборгованості, 16614,64 грн. пені, 6565,23 грн. інфляційних втрат, 2216,66 грн. –3% річних від простроченої суми, 1660,26 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 19.10.2009