Рішення № 67759468, 13.07.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2/235/1459/17

Справа №235/2973/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Хмельової С.М.

секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, до ПАТ « Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування відповідачем моральної шкоди, третя особа: відділ виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Покровськ Донецької області,-

ВСТАНОВИВ :

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПАТ « Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування відповідачем моральної шкоди. В обґрунтуванні заявлених вимог зазначив, що з відповідачем ПАТ "ШУ "Покровське" він перебував у трудових відносинах з 20.12.2003 року по 12.11.2012року та з 03.12.2012р. по 27.04.2016р., тобто більше дванадцяти років, працював гірником очисного вибою підземним з повним підземним робочим днем у шахті.

Звільнений був на підставі ст.40 п.2 КЗпП України через невідповідність виконуваній роботі за станом здоров»я.

Під час роботи в шахті позивач отримав професійні захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 ні 20.02.2017 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з продовжувальним періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом шкідливого фактора - пил переважно фіброгенної дії, важкість праці, запиленість повітря робочої зони з вмістом діоксиду кремнію 6,0% складала 53,6 мг/м.куб. (ГДК 10 мг/м.куб.) протягом 81,0% часу робочої зміни, потужність зовнішньої праці при роботі за участю м»язів пижніх кінцівок і тулуба 115,5 Вт (ПДР - 90 Вт), теж саме, при роботі з переважною участю м»язів плечового поясу 49,5 Вт (ПДР - 45 Вт), перебування у вимушеній робочій позі 56% робочої зміни.

Згідно з медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України» Клініки професійних захворювань № 28/772 від 09.08.2016 року йому було поставлено діагноз - хронічна радикулопатія L5,S1 праворуч в стадії затухаючого загострення з помірними статико- динамічними порушеннями та больовим компонентом, хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (першого- другого ст.) - захворювання професійні, встановлені вперше. Також було встановлено супутні захворювання.

16.05.2017 року згідно довідок Медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено за сукупністю 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності строком до 01.06.2019 року, потребу в медикаментозному та санаторно - курортному лікуванні. Крім того, йому протипоказана важка фізична праця, роботи в підземних умовах, вимушена робоча поза, роботи в умовах несприятливого мікроклімату, пилу, токсичних та подразнюючих речовин. Рекомендовано спостереження та лікування у невролога, пульмонолога, невропатолога, терапевта, профпатолога, курси відновлюючого лікування.

Лікування за наслідками професійних захворювань він продовжує і зараз. Стан його здоровя не є стабільним. У нього постійні болі в поперековому відділі хребта, які посилюються при фізичному навантаженні, при русі, що віддають в праву ногу, позивач відчуває затруднення при ходьбі, обмеження рухів, він практично не може поворухнутись без болі, відчуває слабкість в руках, оніміння пальців рук, крім того, у нього постійний кашель, переважно сухий, затруднене дихання, задуха при прискоренні ходи та при незначному фізичному навантаженні, почуття нехватки повітря, бистра стомленість, поганий сон, чрезмірна пітливість, загальна слабкість, головні болі, зниження слуху, шум в голові, болі в ділянці серця (на підтвердження додаються епікризи та виписки із медичної картки). Позивач вважає, що внаслідок отримання професійних захворювань йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу постійно страждає від фізичного болю, після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, він став інвалідом.

Тривалий час він знаходиться на лікуванні. Через поганий стан його здоровя він був вимушений звільнитися з шахти і зараз не працює, хоча ще міг би працювати і виконувати ту саму роботу, яку виконував до отримання захворювань, оскільки на момент звільнення йому було всього 45 років. Все це разом вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. В результаті отриманих професійних захворювань він втратив нормальні життєві зв'язки і йому прихопиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Він не може виконувати більшість фізичної роботи по дому, тому більшість хатніх справ його дружина вимушена виконувати сама. В даний момент його дохід суттєво знизився, та ще і чималі кошти йдуть на лікування та відновлення після отриманих професійних захворювань. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього зявились почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням необратимості наслідків отриманих захворювань та тяжкого стану його здоровя.

До загострення хвороби життя позивача уклалося певним чином, він працював, спілкувався з колегами по роботі, відпочивав. Тепер же його звичайний уклад життя примусово змінився, частину часу він перебуває у лікарнях та приймає ліки. Він змушений менше рухатись, щоб не спричинити більші ускладнення своєму стану здоров"я.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 200000 гривень та просить стягнути зазначену суму з відповідача на його користь.

Позивач та представник позивача до судового засідання не зявилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи без участі представника. Проти позову заперечує. В запереченнях на позовну заяву зазначив, що обставинами, які повинні бути враховані судом при визначенні розміру моральної шкоди, є те, що за час роботи позивача на ПАТ «ШУ Покровське» не зафіксовано випадків порушень гігієни праці з боку адміністрації підприємства, відсутності або несправності підіймальних і тягових пристроїв, що могло б сприяти виникненню професійного захворювання.

Акт з розслідування професійного захворювання з висновками про те, що воно отримано позивачем на ПАТ «ШУ Покровське», виданий позивачу лише тому, що законодавство не передбачає можливості видачі такого акта іншим підприємством, яке не було останнім місцем роботи працівника, який отримав захворювання.

Як вбачається із документів, які позивач додає до позову, він працював не тільки на нашому підприємстві, але й тривалий час на інших підприємствах (12 років).

Іншими словами, характер професійного захворювання позивача (якому на час встановлення проф. захворювання було 46 років) вказує на те, що причини зменшення його працездатності накопичувалися у нього на протязі усієї трудової діяльності, а не лише на нашому підприємстві.

Описуючи свої моральні страждання позивач вказує, що він постійно змушений лікуватися і почуває себе погано, але жодного документу на підтвердження постійних звернень до лікаря позивач суду не предявляє.

Також в позові ОСОБА_1 вказує що він морально страждає від того, що не може працювати на шахті та вести звичайний спосіб життя і що це призвело до втрати ним нормальних життєвих звязків. Такий аргумент позивача вважає надуманим, так як після отримання ОСОБА_1 професійного захворювання він отримує значну суму страхових виплат від фонду соц. рахування та пенсію за віком (підтверджується записом в трудовій книжці) та пенсію за інвалідністю.

Ніяких доказів того, з ким саме, коли та чому ОСОБА_1 втрачені нормальні життєві звязки, позивач не має. Представник відповідача вважає, що фактично позивач покращив своє життя після оформлення професійного захворювання ніж до цього.

Із змісту позовної заяви та доданих до неї копії медичних документів витікає, що відповідач під час роботи вже мав такі захворювання, які перешкоджають продовженню роботи в умовах, які сприяють розвитку професійного захворювання, а саме - у виписках (епікриз) із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 до встановлення професійного захворювання на протязі кількох років турбував кашель, біль у поперековому відділі хребта.

Законодавством, зокрема ст. 169, 170 КЗпП України, ст. 17 ЗУ «Про охорону праці», наказом МОЗ від 21.05.2007р. №246 «Про затвердження порядку медичних оглядів працівників певних категорій», передбачено, що під час роботи працівники повинні проходити обовязкові попередні та періодичні медичні огляди. Із змісту цих нормативних актів також витікає, що медичні огляди проводяться з метою:

- визначення стану здоровя працівника і можливості виконання без погіршення стану здоровя професійних обовязків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

- своєчасного виявлення ранніх ознак гострих хронічних професійних захворювань, загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;

- вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

Відповідно до вище вказаних норм законодавства, у разі виявлення ознак захворювань під час щорічного медогляду у період роботи, працівник підлягає переведенню на іншу роботу або звільненню із наданням встановлених законодавством пільг і гарантій. Громадянин ОСОБА_1 не попередив підприємство та медиків про стан свого здоровя. Таким чином, не дав підприємству своєчасно попередити розвиток професійного захворювання.

Просить взяти до уваги те, що громадянин ОСОБА_1, маючи скарги на кашель та біль в попереку, продовжував працювати в умовах, які викликають розвиток хвороби та погіршення стану його здоровя. Своєю бездіяльністю позивач погіршив стан свого здоровя, та тим самим збільшив розмір моральної шкоди.

Розмір позовних вимог ОСОБА_1 занадто високий та не відповідає критеріям розумності та справедливості.

На підставі викладеного просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Покровськ, до судового засідання не зявився, суду надали відзив на позовну заяву в якому зазначили, що просять суд розглядати справу за їх відсутності та винести рішення на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 працював на ПАТ «ШУ «Покровське» в періоди з 20.12.2003 року по 12.11.2012року та з 03.12.2012р. по 27.04.2016р. гірником очисного вибою підземним з повним підземним робочим днем у шахті, був звільнений на підставі ст.40п.2 КЗпП України через невідповідність виконуваній роботі за станом здоровя(а.с.8-9).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 16.05.2017 року № 0049170 ОСОБА_1 встановлено 3 (третю) групу інвалідності, огляд проведено первинно. Ступінь втрати працездатності складає за сукупністю 60% з 25.04.2017 до 01.06.2019р., потребу у медикаментозному та санаторному лікуванні (а.с.10).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК причиною інвалідності визначено професійне захворювання, протипоказана важка фізична праця в підземних умовах (а.с.10).

Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність(відсутність) професійного характеру захворювання від 09.08.2016р № 28/772 ОСОБА_1 встановлене вперше професійне захворювання. Підгрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клінічного обстеження, динаміка захворювань, їх розвиток під час роботи в шкідливих умовах праці, інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці, згідно якої хворий підлягав комплексній дії виробничих факторів (фізичне навантаження, вимушена робоча поза, нахили тулуба), параметри яких перевищували допустимі величини: пилу, концентрації якого перевищували ГДК, стаж в шкідливих умовах праці 24 роки 6 місяців. Діагноз - хронічна радикулопатія L5,S1 праворуч в стадії затухаючого загострення з помірними статико- динамічними порушеннями та больовим компонентом, хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (першого- другого ст.) - захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.16).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 ні 20.02.2017 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло у зв'язку з продовжувальним періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом шкідливого фактора - пил переважно фіброгенної дії, важкість праці. Згідно лабораторно-інструментальних досліджень запиленість повітря робочої зони з вмістом діоксиду кремнію 6,0% складала 53,6 мг/м.куб. (ГДК 10 мг/м.куб.) протягом 81,0% часу робочої зміни, потужність зовнішньої праці при роботі за участю мязів пижніх кінцівок і тулуба 115,5 Вт (ПДР - 90 Вт), теж саме, при роботі з переважною участю мязів плечового поясу 49,5 Вт (ПДР - 45 Вт), перебування у вимушеній робочій позі 56% робочої зміни (а.с.18-19).

ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 03.03.2016 року по 14.03.2016 року (а.с.11), з 29.07.2016р. по 15.08.2016 р. (а.с.15), з 11.10.2016р. по 20.10.2016р. (а.с.17), лікувався амбулаторно (а.с.13-14).

Правовідносини сторін регулюються статтею 237-1КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4зі змінами, внесенимипостановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1ст.153 КЗпП Українина всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаноїстатті цього Кодексупокладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих звязків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обовязкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обовязків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обовязків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно дорішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 рокуза наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоровя, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обовязку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно дост. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно зі статтями15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані з отримання професійного захворювання позивача, оскільки це є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Суд не може прийняти доводи представника відповідача до уваги про те, що позивач після отримання професійного захворювання отримує значну суму страхових виплат від фонду соц. рахування та пенсію за віком, що фактично позивач більш задоволений від свого життя після оформлення професійного захворювання ніж до цього. Оскільки моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоровя потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоровя позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач надмірна і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 45000 гривень 00 копійок.

Відповідно до п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 3ст.88 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 2 п. 1 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі ч.1ст.4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600,00 грн.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 640,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153,233,234,237-1 КЗпП України, ст. ст.60,88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, від імені якого діє ОСОБА_2, до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування відповідачем моральної шкоди, третя особа: відділ виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Покровськ Донецької області, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, у якості відшкодування моральної шкоди 45000 (сорок пять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу доАпеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

В судовому засіданні 13 липня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено протягом пяти днів.

Суддя