Рішення № 67759168, 12.07.2017, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/3706/15-ц

Провадженя№ 2/266/28/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участі секретаря Циганкової М.М., позивача ОСОБА_1, його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу № 521 від 15 жовтня 2015 р. та стягнення премії за жовтень 2015 р. -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши у заяві, що з 30.12.2012 р. працює докером механізатором першого вантажного району ДП «ММТП». 16.10.2015 року йому було вручено копію наказу директора ДП «ММТП» ОСОБА_7 №521 від 15.10.2015 року, згідно якого ним порушено п. 3.2.1 Правил внутрішнього розпорядку та позбавлено 100% премії за жовтень 2015 року. (п. 1 наказу). 03.10.2015 року позивач знаходився на території ДП «ММТП» в неробочій час, о 07 годині 40 хвилин, до початку робочої зміни, яка починається в 08 годині 00 хвилин. Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки він знаходився на території ДП «ММТП» з поважних причин, а саме з метою спілкування з колективом для утворення первинної профспілкової організації ДП «ММТП» ППВПУ» для захисту прав робітників. До того ж, вважає, що він не порушував Правил внутрішнього трудового розпорядку, оскільки вони прийняті у новій редакції не були і не були до нього доведені. Тому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 521 від 15 жовтня 2015 р.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі. Пояснив, що нова редакція Правил внутрішнього розпорядку була прийнята в ДП «ММТП» 21.05.2015 року, з ними його не було ознайомлено, про що свідчить відсутність його підпису. 10.10.2015 року утворив первинну профспілкову організацію ДП «ММТП», в якій одночасно є членом та головою, тому до дисциплінарної відповідальності його мали б притягати лише за згодою профспілкової організації. 19.11.2015 року адміністрація відповідача дізналась про створення профспілкової організації. 03.10.2015 року дійсно перебував на території порту в неробочий час з метою утворення профспілкової організації. Перебування на території підприємства в неробочій час заборонена п. 3.2.1, але він про існування цього пункту не знав. Рапорт за цим фактом ним було написано 16.10.2015 року, відповідь адміністрації відповідача отримав 22.10.2015 року, тобто коли відповідачу вже було відомо, що він є головою профспілки. Правила внутришнього розпорядку (ПВТР) в новій редакції було затверджено 21.05.2015 року, ознайомлення відбулось в листопаді 2015 року. Однак з правилами він не був ознайомлений та не розписувався за результатами ознайомлення з ними. Згідно наказу було накладено стягнення в вигляді догани та позбавлення премії. Оскільки не був ознайомлений з новою редакцією ПВТР, затвердженою в травні 2015 року не знав про існування заборони знаходитись на території в неробочій час. В ДП «ММТП» є інша профспілка, головою якої є Анашкін. На підприємстві працює 30 років, знає свої обовязки та ПВТР. Ставив свій підпис на особистій картці працівника, дату не памятає, але точно не в 2015 році. Був членом профспілкової організації ДП «ММТП», головою цехкому 4 роки тому. Членом профспілкової організації порту не є з 10.10.2015 року, оскільки виключений автоматично в звязку із вступом до іншої профспілки. Заяву подав голові цехкому. Був ознайомлений з колективним договором в редакції на 2015 рік, просив забрати з його тексту пункт, який стосується заборони знаходитись на території підприємства в неробочий час, оскільки він є дискримінаційним. Йому відомо, як приймаються ПВТР. 03.10.2015 року служба безпеки ДП «ММТП» не ставила запитання про причину входу на територію порту, про це він повідомив співробітників в усній формі добровільно. На підставі викладеного просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі угоди про надання правової допомоги, в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, надавши пояснення відповідно до позовної заяви.

Представник позивача, ОСОБА_3, що діє на підставі договору про надання безоплатних правових послуг, позов підтримала, просила його задовольнити, пояснивши відповідно до заяви.

Представник позивача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити, пояснивши відповідно до заяви.

Представники відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що ОСОБА_1, в порушення колективного договору та п. 3.2.1 ПВТР, які прийняті у відповідності із законом і діють в порту, знаходився на території ДП «ММТП» в неробочій час, тому він допустив порушення. На момент скоєння порушення адміністрації ДП «ММТП» нічого не було відомо про утворення первинної профспілкової організації і вона не була легалізована. Позбавлення премії не є заходом дисциплінарного стягнення. Просили в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступних правових актів та встановлених обставин справи.

Судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини:

Особовою карткою працівника підтверджується, що ОСОБА_1 з 21.07.2009 р. працює докером - механізатором 1-го вантажного району Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (т. 1 а.с. 40-42).

Згідно п.п. 1.6.2,4.2, 5.1.22 посадової інструкції № 2-11-17, яку затверджено начальником ДП «ММТП» 25.08.2011 р., докер механізатор 4 класу комплексної бригади на вантажно - розвантажувальних роботах в свої діяльності керується правилами внутрішнього розпорядку, відповідає за недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, правил і норм охорони праці, охорони навколишнього середовища і пожежної безпеки, повинен знати правила внутрішнього правового розпорядку. (т. 1, а. с. 43-48)

Листом ознайомлення із документом підтверджується, що ОСОБА_1 31.10.2012 р. був ознайомлений з вищенаведеною інструкцією.

Пунктами 3.1.2, 3.1.17, 3.1.13, 3.2.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» передбачено, що працівник зобовязаний починати роботу відповідно до діючого режиму робочого дня. Бути на робочому місці від часу початку роботи до часу закінчення роботи, за винятком встановлених перерв на відпочинок і харчування. Дотримуватись існуючих (діючих) в порту (ДП «ММТП») нормативних документів (положень, інструкцій, процедур, методик та ін.), іншого чинного законодавства. Працівнику забороняється знаходитись на території ДП «ММТП» в неробочій час. (т.1, а. с. 57-59).

З актів перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування № 05-20-3222/0012 від 17.06.2016 р. та № 05-20-3281/0027 від 09.09.2016 р., складених Головним управлінням Держпраці у Донецькій області, вбачається, що на час перевірки на ДП «Маріупольський морський торговельний порт» діють правила внутрішнього трудового розпорядку, які затверджені 21.05.2015 р. (т. 2 а. с. 39-41). Вказаний факт ніяким чином не був спростований у судовому засіданні.

Від цього суд відкидає пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 про те, що їм не було відомо про пункт, який збороняє знаходження на території ДП «ММТП» в неробочій час, оскільки це спростовується вищенаведеними доказами. Те, що вказані свідки не знали про прийняття ПВТР і не були присутні при їх затвердженні, не свідчить про їх неприйняття.

Таким чином, суд вважає беззаперечно встановленим то факт, що позивач ОСОБА_1 був ознайомлений із своєю посадовою інструкцією, за якою він повинен знати правила внутрішнього трудового розпорядку, які були до нього доведені.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємстві, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Тобто, додержання правил внутрішнього трудового розпорядку є обовязком працівника згідно Закону.

Також встановлено і підтверджується випискою з Державного реєстру юридичних осіб та осіб-підприємців, протоколами установчих зборів №№ 1, 1/1 від 10.10.2015 р., відповіді Маріупольського міського управління юстиції, постанови президії Красноармійської територіальної організації профспілки від 14.10.2015 р., Свідоцтва від 13.03.2000 р., що 10.10.2015 р. у ДП «Маріупольський морський торговельний порт» було створено Первинну профспілкову організацію ДП «ММТП» профспілки працівників вугільної промисловості України, яка увійшла до складу Красноармійської територіальної профспілкової організації та затвердила її Статут (т. 2 а.с. 50-68, 69, 77, 81, 82-84, 85).

Таким чином, Первинна профспілкова організація ДП «ММТП» профспілки працівників вугільної промисловості України було набула статусу юридичної особи та її легалізовано відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

З протоколу №1 установчих зборів Первинної профспілкової організації ДП «ММТП» профспілки працівників вугільної промисловості України від 10.10.2015 р., вбачається, що ОСОБА_1 було обрано Головою профспілки (т. 2, а. с. 82)

11 листопада 2015 року листом за № 522/4.7-56 Маріупольське міське управління юстиції Донецької області повідомило Голову Первинної профспілкової організації ДП Маріупольський морський торгівельний порт Профспілки працівників вугільної промисловості України ОСОБА_1 про те, що повідомлення щодо належності до Всеукраїнської профспілки працівників вугільної промисловості України, легалізованої Міністерством юстиції України 13 березня 2000 року (свідоцтво №1355), прийнято до уваги. Також зазначено, що на підставі статуту вищезазначеної профспілки, згідно ст. 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» організаційна ланка має статус юридичної особи (том 2, арк. справи 88).

12 листопада 2015 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 1 274 102 0000 012015 про державну реєстрацію юридичної особи Первинної профспілкової організації ДП Маріупольський морський торгівельний порт Профспілки працівників вугільної промисловості України (код ЄДРПОУ 40117713; місцезнаходження юридичної особи: 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, б. 99. (том 2 арк. справи 69).

Стаття 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачає легалізацію (реєстрацію) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) обєднань громадян, інших громадських формувань (частина друга). Легалізуючий орган проводить перевірку на відповідність статусу, визначеного статтею 11 цього Закону, вносить організацію в Реєстр обєднань громадян та видає посвідчення встановленого зразка (частина пята); у разі невідповідності поданих документів профспілок, їх обєднань зазначеному статусу легалізуючий орган відмовляє в реєстрації (частина шоста). Тим часом частина четверта статті 3 Закону позбавляє права використовувати у своєму найменуванні визначення «профспілка» або похідних від нього будь-яку організацію, яка не пройшла легалізації відповідно до статті 16 Закону, оскільки нелегалізовані профспілки за змістом названої частини розглядаються як такі, що перебувають поза цим Законом (не «діють на підставі цього Закону»). А частина перша статті 13 проголошує: «Держава забезпечує реалізацію права громадян на обєднання у професійні спілки та додержання прав та інтересів профспілок, легалізованих у порядку, передбаченому цим Законом» (власне, його статтею 16).

Рішенням Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року у справі № 11-рп/2000 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в частині встановлення таких умов легалізації профспілок, які фактично повязують початок діяльності створеної з метою забезпечення і захисту інтересів працівників організації як профспілки з моментом її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки. При цьому КС України у резолютивній частині вказаного Рішення зазначив, що реєстрація за встановленим статтею 16 Закону порядком, якщо формально і не є стадією утворення профспілки, то фактично зводиться до попереднього дозволу на її діяльність. Адже дозвіл на діяльність як профспілки така організація отримує лише після реєстрації, що в принципі рівнозначне вимозі про попередній дозвіл. Це є обмеженням передбаченого частиною третьою статті 36 Конституції України права громадян на утворення профспілок без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.

Таким чином, початок діяльності профспілки повязується моментом її утворення, а не моментом її легалізації відповідно до вимог закону.

Як зазначалося вище Первинна профспілкова організація ДП «ММТП» профспілки працівників вугільної промисловості України є організацією складу Красноармійської територіальної профспілкової організації Профспілки працівників вугільної промисловості України, тому ППО набула статус юридичної особи з моменту входження до, тобто, з 14 жовтня 2015 р.

Від цього суд відкидає, як необґрунтовані, доводи сторони відповідача про те, що ППО на час вжиття дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 не була легалізована.

З звіту (витягу) з системи контролю доступу ДП «ММТП» вбачається, що ОСОБА_1 увійшов на територію підприємства 03.10.2015 року в 07 годин 21 хвилину, вийшов у 08 годин 20 хвилин. (а. с. 49)

Сам позивач ОСОБА_1 не заперечує, що він перебував на території порту у неробочій час.

Показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_10, (інженера СМБ ДП «ММТП»), ОСОБА_11 (начальника відділу розслідувань СМБ ДП «ММТП»), ОСОБА_12 (інженер відділу розслідувань СМБ ДП «ММТП») підтверджується, що ОСОБА_1 знаходився на території ДП «ММТП» в свій неробочій час 03.10.2015 року з 07 години 21 хвилини до 08 години 20 хвилин, від надання письмових пояснень відмовився, про що був складений відповідний акт ( т. 1, а. с. 50)

Пунктом 1 наказу директора ДП «ММТП» № 521 від 15 березня 2016 р. ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за невиконання п.п. 3.2.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, його було позбавлено 100 % премії за жовтень 2015 року (т. 1 а.с. 6).

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Частина перша статті 252 КЗпП України формулює загальне положення, яке покладає на власника або уповноважений ним орган обовязок створення для працівників підприємства, установи, організації обраних до складу виборної профспілкової організації, можливості для здійснення їхніх повноважень.

Частиною другою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» і частиною другою статті 252 КЗпП України передбачено, що однією з гарантій можливості здійснення такими особами своїх повноважень є заборона притягнення їх до дисциплінарної відповідальності без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є.

Оскільки на час застосування дисциплінарного стягнення на підприємстві вже діяла Первинна профспілкова організація ДП «ММТП» профспілки працівників вугільної промисловості України, членом виборного органу якої був ОСОБА_1, то таке застосування без попередньої згоди профспілкового органу є незаконним.

Суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача про те, що ППО письмово не повідомила роботодавця про належність до певної профспілки, оскільки законодавством імперативно визначено наявність згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності, не зважаючи на те, знає роботодавець про початок діяльності профспілки чи ні.

На підставі викладеного, суд вважає, що законних підстав для застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді догани у відповідача не було. Тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Оскільки, як встановлено судом, дії позивача не відповідали вимогам п.п. 3.1.2, 3.1.17, 3.1.13, 3.2.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку та п.п. 1.6.2,4.2, 5.1.22 посадової інструкції, то суд вважає, що ОСОБА_1 було допущено порушення трудової дисципліни.

Позбавлення працівника премії за вчинення дисциплінарного проступку передбачено п. 7.10 Правил внутрішнього трудового розпорядку незалежно від вжиття заходів дисциплінарного стягнення.

Таким чином, позбавлення премії не є заходом дисциплінарного стягнення і може застосовувати без згоди виборного профспілкового органу, та від цього дії директора порту в цьому випадку є законними, і позов у цій частині задоволенню не підлягає.

За вказаних обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки рішення постановляється на користь позивача частково, і який при подачі позову був звільнений від сплати судових витрат, то з відповідача слід стягнути на користь держави пропорційно розміру задоволених вимог судовий збір в сумі 320,00 гривень (половина від 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Крім того, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають, оскільки ним не представлено документу про такі витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 21, 142, 147, 252 КЗпП України, ст.ст. 39, 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу № 521 від 15 жовтня 2015 р. та стягнення премії за жовтень 2015 р. задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу директора Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» № 521 від 15 жовтня 2015 р. в частині оголошення догани механізатору (докеру-механізатору) 1 вантажного району ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» на користь держави судовий збір в сумі 320,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особою, у відсутність якої постановлено рішення, у той же строк з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги. В разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.