Ухвала суду № 67758269, 11.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 р.Справа № 820/5660/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Ружинської К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017р. по справі № 820/5660/16

за позовом Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювій"

про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИЛА:

Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулася до суду з позовом, у якому просила накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮВІЙ" (34473849) податковий борг у сумі 1314,61 грн., що знаходяться в банках платника податків.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13.02.2017 року відмовив у задоволенні позову.

Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 11.07.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЮВІЙ" знаходиться на обліку як платник податків в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області зазначає, що ТОВ"АЛЮВІЙ" має податковий борг у розмірі 1314 грн. 00 коп., який виник на підставі нарахувань за податковим повідомленням - рішенням №0000251510 від 01.02.2016 року з податку на додану вартість, на підставі акту перевірки №176/20-33-15-01-08/34473849 від 19.01.2016 року.

Посилаючись на положення п.п.20.1.33 п. 20.1 ст.20 ПК України, контролюючий орган звернувся до суду із зазначеним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, оскільки контролюючим органом висунуто вимогу про накладення арешту на кошти платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до абз.1 п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За приписами п.95.1 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право органів державної податкової служби України звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, право звертатись до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу, відсутність майна для його погашення.

Із матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом 22.02.2016 року було винесено податкову вимогу №5366-23 на суму податкового боргу 1314,61 грн., яка була направлена на адресу відповідача та отримана уповноваженою особою 03.03.2016 року (а.с. 15). На підтвердження існування податкового боргу позивачем надано зворотній бік облікової картки платника податків, що свідчить про наявність у відповідача податкової заборгованості.

Щодо відсутності у відповідача майна для погашення податкового боргу позивачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду будь-яких належних та допустимих доказів.

У відповідності до п. 94.1 та п. 94.2 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним твердження суду першої інстанції про те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням пп.20.1.33, п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п.94.2 ст.94 ПК України.

Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮВІЙ" (34473849)( податковий борг у сумі 1314,61 грн.), що знаходяться в банках платника податків.

З огляду на викладене, позовні вимоги Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, доводи апеляційної скарги спростовуються вказаними вище висновками суду.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017р. по справі № 820/5660/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2017 р.