Ухвала суду № 67757785, 17.07.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2017 року справа №812/816/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Васильєвої І.А.

Судді: Василенко Л.А.

Компанієць І.Д.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року по справі № 812/816/16 (головуючий І інстанції Чиркін С.М) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання Хімресурс» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2015 № 0007041501, -

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання Хімресурс» (далі - позивач, ТОВ «Хімресурс») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Сєвєродонецьку) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2015 року № 0007041501 на суму 63 000 грн. (том 1 арк. справи 3-7).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року вищенаведений адміністративний позов задоволений, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 13.10.2015 №0007041501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 63 000,00 грн, з яких за основним платежем 50 400,00 грн, за штрафними санкціями (штрафами) - 12 600,00 грн. (том 2 арк. справи 65, 66-69).

Не погодившись з вищенаведеною постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою (далі - апелянт) в доводах якої зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що при проведенні камеральної перевірки даних додатку 5 до декларації з ПДВ за лютий 2015 року встановлено формування позивачем податкового кредиту від постачальника ТОВ «ТК-Торг», згідно податкової інформації об'єкти нерухомості у вказаного контрагента позивача відсутні, в лютому на підприємстві працював 1 працівник, який в лютому 2015 року здійснив поставку товарів 114 покупцям в 58 адміністративних районах 12 областей та до м.Києва, про що свідчать складені 45 податкових накладних на користь інших покупців, що на думку апелянта, з точки зору витрат робочої сили та реальних витрат часу неможливо здійснити одному працівнику. Окрім цього апелянт наголошував на тому, що контрагент позивача не здійсню реалізацію стеаринової кислоти, а згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних з 01.01.2014 по 20.02.2015 відсутні накладні, виписані на користь ТОВ «ТК-Торг» з номенклатурою стеаринова кислота, а також відсутні основні транспортні засоби, згідно податкової звітності на 2014 рік, тому апелянт вважає, що ТОВ «ТК-Торг» не купувало стеаринову кислоту, а відтак не включало її до податкового кредиту, з огляду на що не поставляв її позивачу, а позивач на спростування вказаних доводів так і не надав документальні докази, що підтверджують подальший рух стеарату кальцію, та оприбуткування на склад, з огляду на що незрозумілим залишається місцезнаходження 14 т. стеаринової кислоти з 27 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року, а відтак ставить під сумнів взагалі отримання ТОВ «Хімресурс» ТМЦ від ТОВ «ТК-Торг», з огляду на що відсутність спростовуючих документів не підтверджує виготовлення і придбання 14 т стеаринової кислоти стеарату кальцію, а також не визначається кількість отриманої сировини.

Крім цього апелянт звернув увагу, що в ухвалі Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/25638/16-к щодо посадових осіб ТОВ «АТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК-Торг» містяться відомості про допит директора (засновника) ТОВ «ТК-Торг» ОСОБА_3, яка повідомила, що до реєстрації та фінансово-господарської діяльності товариства відношення не має.

З огляду на що апелянт вважає, що позивач в порушення п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України безпідставно завищив суду податкового кредиту, заявлену в податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року на 50 400,00 грн., та як наслідок, занижено суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на 50 400 грн. (том 2 арк. справи 105-112).

Апелянт до судового засідання не з'явився, просив розглянути справу за відсутністю представників в порядку письмового провадження, про що надіслав відповідне клопотання.

Представник позивача надіслав на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу, з урахуванням яких просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, також просив розглянути справу за його відсутністю, з огляду на що справа у розумінні вимог статті 197 КАС України розглядається в порядку письмового провадження

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також письмові заперечення позивача на апеляційну скаргу встановила, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання Хімресурс» (ідентифікаційний код 34767516) є юридичною особою, зареєстрованою 07 грудня 2006 року (том 1 арк. справи 32, 33), перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку з 11 грудня 2006 року (том 1 арк. справи 36), є платником податку на додану вартість (том 1 арк. справи 35).

08 вересня 2015 року контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року, про що складено акт перевірки № 365/12-14-15-01/21-34767516 (том 1 арк. справи 9-13, 76-80) з висновками про не підтвердження позивачем факту реальності здійснення господарських взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання Хімресурс» та ТОВ «ТК-Торг», у зв'язку з чим встановлено порушення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що виразилось в завищенні суми податкового кредиту, заявленій у податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року на 50 400,00 грн, та як наслідок заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на 50 400,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом 13 жовтня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007041501 на загальну суму 63 000,00 грн, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 400,00 грн та нараховані штрафні санкції в сумі 12 600,00 грн (том 1 арк. справи 17).

Крім цього, як зазначено в акті перевірки, при перевірці було використано податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року з додатками та АІС «Податковий блок» (том 1 арк. справи 9), таким чином оскаржене рішення було прийнято на підставі податкової інформації та результатів перевірки.

З урахуванням викладеного позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з даним позовом про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, з урахуванням чого спірним питанням даної справи є правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2015 року сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від контрагента у лютому 2015 року, та документальне підтвердження реалізації у господарській діяльності позивача придбаної сировини, та як наслідок правомірність висновку контролюючого органу про порушення позивачем п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що виразилось в безпідставному завищенні суми податкового кредиту, заявленої в податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року на 50 400,00 грн., та як наслідок, правомірність складення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, яким визначено позивачу суми ПДВ, що підлягають нарахуванню та сплаті до бюджету на 50 400 грн.

З приводу викладеного колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити у тому числі камеральні перевірки у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 29 липня 2015 року) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

-ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

-для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

-для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином з аналізу наведених норм податкового кодексу вбачається, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які доводять реальність здійснення господарської операції та підтверджують факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з його контрагентами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 ПК України, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Відповідно до п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначена собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта з приводу нереальності здійснення позивачем господарської операції по взаємовідносинам контрагентом ТОВ «ТК-Торг» по придбанню стеаринової кислоти спростовуються наявними в матеріалах даної справи первинними документами:

-договором поставки хімічної продукції № 2/2602-2015, укладеним 26.02.2015 між позивачем та ТОВ «ТК-Торг» (том 1 арк. справи 102-103);

-видатковою накладною від 27.02.2015 № 267-2 на товар - стеаринову кислоту у кількості 14000 кг, вартістю 302 400,00 грн, з урахуванням ПДВ 50 400,00 грн, податкову накладну від 27.02.2015 № 267 (том 1 а.с. 100 - зворотній бік, 101, 115), згідно яких стеаринова кислота у кількості 14 000 кг, знаходилась у м. Харкові та отримана директором ТОВ ОСОБА_4 за місцем прибуття товару; При цьому податкові накладні включені сторонами до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (том 1 арк. справи 81-82);

Також для підтвердження використання придбаного товару - кислоти стеаринової, у господарській діяльності позивачем надано суду першої інстанції первинні документи: накладну - вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 02.03.2015 № 17 (том 1 арк. справи 132), відповідно до якої відпущено на виробництво 14000 кг стеаринової кислоти; матеріальний баланс установки отримання стеарата кальція на 1000 кг (том 1 арк. справи 133-134); журнал перевірки реакційної здатності стеаринової кислоти (том 1 арк. справи 159-184), на сторінці 19 якого зазначено про проведення проб та відпуск в роботу 28.02.2015 партії кислоти в кількості 14000 від постачальника ТОВ «ТК Торг» (том 1 арк. справи 169), ведення якого передбачено ТУ У 24.1-34767516-003:2008, зареєстровані Укрметртестстандартом 06.02.2008 за № 02568182/033428 (т.1 арк. справи 195-214); накладні на передачу готової продукції від 02.03.2015 № 8, від 12.03.2015 № 6 (том 1 арк. справи 215, 216); сертифікат якості до договору від 26.02.2015 № 2/2602-2015 у якому зазначені хімічні властивості - «кислотне число» та «температура плавлення» тотожні аналогічним показникам, зазначеним у лабораторному журналі… (том 1 арк. справи 131, 169).

На підтвердження реалізації товару стеарату кальцію, для виготовлення якого використано придбану стеаринову кислоту надано:

- видаткову накладну від 19.03.2015 № 12, виписану покупцю ТОВ «Азовсинтез» в кількості 3332 кг (том 1 арк. справи 135), цінності видані за довіреністю № 319/1 уповноваженій особі покупця (том 1 арк. справи 136);

- видаткову накладну від 26.03.2015 № 15, виписану покупцю ТОВ «Компанія «Хімпостачальник» в кількості 1020 кг (том 1 арк. справи 137);

- видаткову накладну від 30.03.2015 № 16, виписану покупцю ТОВ «Азовсинтез» в кількості 4573 кг (том 1 арк. справи 138), цінності видані за довіреністю № 319/1 уповноваженій особі покупця (том 1 арк. справи 139);

- видаткові накладні та довіреності, на отримання цінностей (том 1 арк. справи 135-142).

Стосовно реальності виконання умов господарських операцій з постачальником ТОВ «ТК-ТОРГ»: платіжне доручення від 04.03.2015 № 2335 на суму 23587,00 грн (том 1 арк. справи 129), платіжне доручення від 15.04.2015 № 2427 на суму 278813,00 грн (том 1 арк. справи 130). Загальна сплачена суму за 14 000 кг стеаринової кислоти склала 302 400,00 грн.

Стосовно ТТН: Відповідно до пункту 2.1 Договору № 2 ціна визначається в рахунку - фактурі та у відпускних документах, пунктом 2.2 визначено, що транспортування здійснюється транспортом та за рахунок покупця в м. Сєвєродонецьк. В письмових поясненнях представник позивача зазначив, що вартість послуг увійшла до вартості отриманого товару; зміну умов договору в частині оплати транспортних витрат позивач пояснив усною домовленістю з постачальником, при цьому вказав, що сировина завантажувалась в Харкові, а вивантажувалась на підприємстві позивача у м. Сєвєродонецьку, а стосовно відповідей від РСЦ МВС в Луганській області, ГУ поліції в Луганській області позивач пояснив, що останні взагалі не мають відношення до справи, оскільки стосуються до дотримання водієм автотранспортного засобу правил дорожнього руху.

Також щодо доводів апелянта по оприбуткуванню та подальшому використанню позивачем сировини у господарській діяльності позивач ще раз письмово спростував тим, що 14 т товару було вивантажено на підприємстві позивача у м. Сєвєродонецьку, потім робітниками виробничої лабораторії відібрані проби отриманої сировини для аналізу, після проведення вхідного контролю та отримання позитивного результату кислота була одразу завантажена у виробництво, що підтверджується в журналі аналізу вхідного контролю, який є в матеріалах справи, а сам факт переробки товару на підприємстві не документується, оскільки об'єми сировини та відпуск був первісно зафіксований.

Крім цього, стосовно доводів апелянта про невизначеність посади працівника товариства - ОСОБА_5, представник позивача пояснив, що останній є головним інженером ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання Хімресурс», на підприємстві є наказ про призначення його на вказану посаду та за останнього, як за робітника підприємства сплачуються до бюджету відповідні податки, що можливо перевірити у бухгалтерському обліку на момент перевірки, що взагалі не досліджено та не перевірено контролюючим органом.

До того ж, як вказувалось судом вище, усі отримані від контрагентів податкові накладні були зареєстровані позивачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а у випадках порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, позивачем було заповнено Додаток 8 до податкової звітності відповідного періоду з уточненими сумами.

При цьому апелянтом не надано доказів наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача, а під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками, а тому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи викладене, на підставі наведених норм податкового законодавства, при дослідженні первинних документів суд виходять із того, що платник податку має право на декларування податкового кредиту тільки при наявності одночасно наступних умов: - списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, що відповідно до п.п.198.2 Податкового кодексу України є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит;

- платник податку отримав від продавця товарів (послуг) належним чином складену та зареєстровану податкову накладну, інші подібні документи (п.201.10, 201.11 ПКУ).

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов не дає право платнику податку декларувати суму податкового кредиту.

Також, нормами Податкового кодексу обмеження, або залежність в частині виникнення у платника податків права на декларування валових витрат та податкового кредиту від операцій з контрагентами, в залежності від стану та розміру економічних ресурсів контрагентів (трудові ресурси, майнові ресурси, наявності складських приміщень, інше) не встановлені.

З урахуванням викладеного, порушення постачальниками товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту у випадку, якщо така залежність не визначена Податковим кодексом України.

Також Податковим кодексом України платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не зобов'язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Отже, при визначенні документальної обґрунтованості висновків акту перевірки ДПІ, суд керується виключно нормами діючого законодавства, що визначають вимоги до документального забезпечення господарських операцій, правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо доводів апелянта про ненадання платником податків документального оформлення приймання придбаних ТМЦ на склад, товарно-транспортних накладних та/або з порушеннями їх заповнення, як доказу безтоварності угод, суд зазначає, що акт перевірки не містить посилань на пункти Податкового кодексу України, яким була б передбачена обов'язковість наявності у платника податків «документального оформлення приймання придбаних ТМЦ на склад» та не розкритий зміст цієї фрази, стосовно того, яка саме інформація та в якому вигляді повинна була бути надана податковому органу.

При цьому відповідно пунктом 5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996 підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Податковий кодекс України також не містить норм, відповідно до яких випливало б що відсутність у платника податку документів, що підтверджують транспортування товару (ТТН, подорожних листів, тощо), або наявність таких документів, але складених з порушенням, позбавляє права на нарахування податкового кредиту у складі вартості такого товару.

Навпаки, норми Податкового кодексу містять чіткі, прямі правові норми відповідно до яких підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп. 201.10 ПКУ), яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (пп. 198.2 ПКУ), отже Кодекс не містить норм, які б встановлювали додаткову необхідність підтвердження сум, включених до складу податкового кредиту будь-якими іншими документами, окрім податкової накладної, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені пп.201.1 Кодексу.

Разом з тим, наявність, або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні, не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів, або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо доводів апелянта з приводу відсутності технічної документації та відповідних сертифікатів, що підтверджують якість та відповідність сировини, спростовується наявним в матеріалах даної справи Сертифікатом якості на стеаринову кислоту (вес нетто 14 000 кг), яка придбавалась позивачем у контрагента ТОВ «ТК-Торг» у відповідності до договору 2/2602-2015 від 26 лютого 2015 року, при цьому виробником є: PT Nubika Jaya, країна Індонезія (том 1 арк. справи 111), з огляду на що судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що контрагент позивача не здійсню реалізацію стеаринової кислоти, оскільки дослідження придбання сировини підтверджено документально саме по контрагенту, у якого позивач її придбав.

Окрім цього суд апеляційної інстанції не приймає до даних правовідносин доводи апелянта про відсутність робочої сили у контрагента позивача з огляду на те, що в даній справі предметом розгляду не було дослідження найманих працівників, або штату працюючих на підприємстві.

Крім цього апелянт звернув увагу, що в ухвалі Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/25638/16-к щодо посадових осіб ТОВ «АТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК-Торг» містяться відомості про допит директора (засновника) ТОВ «ТК-Торг» ОСОБА_3, яка повідомила, що до реєстрації та фінансово-господарської діяльності товариства відношення не має, при цьому колегія суддів критично відноситься до вказаних доводів, оскільки вони не мають жодного відношення до спірних правовідносин, оскільки у відповідності до вказаної ухвали суду хоча і проводилась перевірка контрагента позивача - ТОВ «ТК Торг», проте з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АТА», тобто з зовсім іншим суб'єктом господарювання, а ні по взаємовідносинам з позивачем, з огляду на що не приймається судом апеляційної інстанції.

З огляду на що, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України по справі № 2а-15327/12/2670 від 26 січня 2016 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстнації погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано під час розгляду справи жодних належних та допустимих доказів, того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом - постачальником за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, та доказів того, що позивач не мав права на формування податкового кредиту з урахуванням наявних у нього первинних документів, при цьому доводи апеляційної скарги цілком дублюють описову та мотивувальну частину акту перевірки, пояснення та заперечення, надані відповідачем ще суду першої інстанції, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже наявні підстави у відповідності до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року по справі № 812/816/16, - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року по справі № 812/816/16, - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: Васильєва І.А.

Судді: Василенко Л.А.

Компанієць І.Д.