Постанова № 67757286, 11.07.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 липня 2017 р. № 820/1369/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа - громадянин ОСОБА_2 у порядку адміністративного судочинства з урахуванням уточнень висунув вимогу про скасування постанови б/н від 09.02.2001 року, виданої Відділом державної виконавчої служби Дзержинського району м.Харкова, якою було накладено арешт на частину будинку АДРЕСА_1, номер запису про обтяження 16420810.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначив, що у провадженні Дзержинського відділу державної виконавчої служби знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-756/2000, виданого Дзержинським районним судом міста Харкова 20.12.2000р., про конфіскацію усього особистого майна ОСОБА_2. 20.06.2011р. державним виконавцем ВДВС Харківського МУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Станом на теперішній час відносно гр.ОСОБА_2 не існує відкритих виконавчих проваджень, але належне позивачу майно залишається під арештом, який згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №83577771 від 28.03.2017р. було накладено постановою Відділу державної виконавчої служби Дзержинського району без номера від 09.02.2001р. Представник позивача у судовому засіданні підтримав висловлену довірителем правову позицію по суті спору, просив суд ухвалити рішення про задоволення заявленої вимоги.

Відповідач, Дзержинський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області не прибув, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати заперечення не скористався.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши обгрунтованість доводів сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини спірних правовідносин, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Харківського міського управління юстиції від 20.06.2011р. ВП №16878639 було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-756/2000, виданого Дзержинським районним судом міста Харкова 20.12.2000р., про конфіскацію усього особистого майна ОСОБА_2 на користь Держави. Юридичною підставою для прийняття вказаного рішення суб'єкт владних повноважень обрав положення п.10.ч.1 ст.37, ст.38 Закону України «Про виконавче провадження», а фактичною підставою послугувало судження про відсутність майна боржника на території Дзержинського району міста Харкова і виявлення майна боржника у вигляді 1/12 житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, тобто на території Орджонікідзевського району міста Харкова.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №83577771 від 28.03.2017р. випливає, що об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 110,00 кв.м., житловою площею 61,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться під арештом, накладеним постановою Відділу державної виконавчої служби Дзержинського району від 09.02.2001р. без номера.

При цьому, судом встановлено, що оскільки в згаданій довідці не зазначено іншого, то слід вважати, що арешт накладений на все нерухоме майно у вигляді житлового будинку загальною площею 110,00 кв.м., житловою площею 61,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1

Суд також бере до уваги, що згідно з цією ж довідкою обтяження накладено не на майно позивача, а на майно зовсім іншої особи, а саме: ОСОБА_3.

Розглядаючи спір, суд зазначає, що правовідносини, які складаються у ході виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження, унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Так, ч.1 ст.40 Закону України «Про виконаче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про виконаче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

За приписами ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч.1 ст.59); У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (ч.2 ст.59); У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч.3 ст.59); Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову (ч.4 ст.59); У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.59).

Аналізуючи приписи названого акту законодавства у поєднанні з положеннями ст.ст.6, 8, 19, 55 Конституції України та КАС України, суд доходить висновку, що законодавець передбачив два способи припинення юридичної дії рішення державного виконавця про накладення арешту у порядку адміністративного судочинства: 1) прийняття адміністративним судом рішення про скасування постанови державного виконавця про накладення арешту, 2) прийняття адміністративним судом рішення про зобов'язання державного виконавця вирішити питання про зняття арешту (зокрема, шляхом винесення постанови у порядку ч.5 ст.13, ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Після уточння позовних вимог позивачем у порядку адміністративного судочинства заявлена вимога про скасування постанови б/н від 09.02.2001 року, виданої Відділом державної виконавчої служби Дзержинського району м.Харкова, якою було накладено арешт на частину будинку АДРЕСА_1, номер запису про обтяження 16420810.

В обгрунтування доводів позивачем до справи надано копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.09.1978р., з якого випливає, що громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 є в рівних частинах спадкоємцями майна померлого спадкодавця - гр.ОСОБА_6 у вигляді ? частини житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1

Проте, суд бере до уваги, що у ході розгляду справи позивачем не подано жодного належного та допустимого у розумінні ст.70 КАС України доказу належності права власності на об'єкт нерухомості у вигляді житлового будинку загальною площею 110,00 кв.м., житловою площею 61,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 станом на дату подачі адміністративного позову.

Натомість судом з'ясовано, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №83577771 від 28.03.2017р. обтяження на вказаний об'єкт накладено відносно ОСОБА_3.

Матеріали справи не містять жодного документу, який би давав хоч найменші підстави вважати, що позивач та ОСОБА_3 є одним і тим же суб'єктом права (фізичною особою - громадянином).

Копії постанови Відділу державної виконавчої служби Дзержинського району без номера від 09.02.2001р. до матеріалів справи жодною особою не подано.

Звертаючись до суду позивач не навів жодного аргументу та не подав взагалі жодного доказу на підтвердження факту невідповідності закону названого рішення суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судом в ході розгляду справи не встановлено факту порушення суб'єктом владних повноважень процедури реалізації управлінської функції, не встановлено факту невідповідності закону рішення суб'єкта владних повноважень у формі постанови Відділу державної виконавчої служби Дзержинського району від 09.02.2001р. без номера, не виявлено факту існування порушеного суб'єктивного права чи ущемленого охоронюваного законом інтересу громадянина у сфері публічно-правових відносин, то позов належить залишити без задоволення.

Наостанок суд вважає за можливе повторно звернути увагу позивача на приписи ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачена можливість досягнення бажаного для громадянина матеріально-правового результату у вигляді усунення перешкоди у володінні, користуванні, розпорядженні належним на праві власності майном, у порядку цивільного судочинства.

Розподіл судових витрат потрібно здійснити за правилами ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови б/н від 09.02.2001 року виданої Відділом державної виконавчої служби Дзєржинського району м. Харкова - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 17.07.2017року.

Суддя Старосєльцева О.В.