
Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
11 липня 2017 р. № 820/2442/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Панова М.М.,
за участю:
за участю секретаря судового засідання - Андрієць М.О.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідачів - Лукянцева С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про про скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомення-рішення за 2015 рік прийняте Індустріальною ОДПІ м. Харкова (зараз Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2017 року №2038-97/1303 прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області та Головним управлінням ДФС у Харківській області йому винесено податкові повідомлення-рішення, яким визначено загальну суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 50000,00 грн. Позивач вважає дані рішення необґрунтованими та неправомірними, та такими, що винесено з порушенням норм права, тому підлягають скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем не було додержано податкового законодавства та допущені відповідні порушення.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля на праві власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а саме автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель S 500 4 MATIC L, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, повна маса 2750, маса без навантаження 2170, об'єм двигуна 4663, 2014 року випуску, дата первинної реєстрації 21.03.2014р., за державним номером НОМЕР_1. Головним управлінням ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №2038-97/1303 від 14.03.2017р., яким позивачу визначено загальну суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. та Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №00015/1704 від 07.05.2015р., яким позивачу визначено загальну суму грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.
01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України було введено новий транспортний податок.
Обчислення транспортного податку по легковому автомобілю марки «MERCEDES-BENZ», модель "S 500 4 MATIC L", номерний знак НОМЕР_1 який знаходиться у власності ОСОБА_3, було здійснено згідно пп. 267.6.2 п. 267.7 ст. 267 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з приписами ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 п. 267.2. ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
При цьому, згідно з пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.
Таким чином, об'єктами оподаткування у розумінні ст. 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.
За приписами пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Як встановлено вище, автомобіль позивача підпадає під критерії, визначені пунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а відтак, є об'єктом оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим позивач по справі як власник даного автомобіля повинен сплачувати транспортний податок.
Згідно з п.п.14.1.163 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.
Підпунктом 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Таким чином, враховуючи дату реєстрації автомобіля, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, з урахуванням того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, перебування автомобіля у власності позивача, суд дійшов висновку, що автомобіль позивача є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України.
Відповідно до пп. 267.6.1, 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Водночас пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків зокрема належить податок на майно, в склад якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПКУ входить транспортний податок.
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Аналіз вищенаведених норм права дає суду підстави для висновку, що встановлення іншого розміру (збільшення або зменшення) транспортного податку не віднесено до компетенції місцевих рад, згідно приписів Податкового кодексу України.
Отже, транспортний засіб, який рахується за позивачем є об'єктом оподаткування в розумінні пп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, а тому контролюючий орган правомірно нарахував суму транспортного податку.
Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року), цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Водночас, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).
Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року.
Крім того, ст. 4 Податкового Кодексу України встановлено основні засади податкового законодавства України.
Згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 цієї статті податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності. Цей принцип законодавцем закріплено в двох аспектах: перший - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; другий - податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Транспортний податок, як зазначено вище, запроваджено з 1 січня 2015 року, тобто з початку нового бюджетного року, що дає підстави для правової оцінки запровадження транспортного податку як такого, що не порушує принцип стабільності.
Також, при співвідношенні норми-принципу, якою є норма підпункту 4.1.9 пункту 4.1 ст. 4 ПК, та норм ст. 267 ПК України, які є конкретними нормами (регулюють відносини з приводу транспортного податку), слід виходити з того, що норма-принцип є загальною нормою, тоді як конкретна норма - спеціальна норма, яка і підлягає застосуванню для юридичної оцінки обставин у справі.
Встановлюючи перелік місцевих податків і зборів та визначаючи повноваження місцевих рад щодо їх запровадження, стаття 10 ПК України розрізняє місцеві податки (збори) на обов'язкові і необов'язкові для встановлення. В залежності від цього визначається правовий режим місцевого податку (збору), який теж різний.
Так, пунктом 10.2 цієї статті закріплено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Імперативу цієї норми відповідає норма підпункту 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, якою цей імператив підсилюється. Згідно з останньою, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (в редакції Закону України від 24.12.2014р. № 71-VІІІ).
Поряд із нормою підпункту 12.3.5 діє норма підпункту 12.3.4 ст. 12 ПК України, якою передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).
В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
При вирішенні питання про співвідношення цих норм в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими згідно з ПК України, норма підпункту 12.3.5 є спеціальною.
Виходячи з наведеного, транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст. 267 ПК України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 ст. 12 ПК України.
Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року.
При цьому, суд приймає до уваги, що п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України визначена ставка транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Таким чином, грошові зобов'язання, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями Східної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області форми «Ф» №00015/1704 від 07.05.2015р., за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн. та Головного управління ДФС у Харківській області форми «Ф» №2038-97/1303 від 14.03.2017р., за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн. є винесеними у відповідності до норм чинного податкового законодавства та підлягають сплаті.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже, відсутні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області, Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 13 липня 2017 року.
Суддя М.М.Панов
Судове рішення № 67757223, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 11.07.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 820/2442/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: