Постанова № 67756565, 12.07.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 р. Справа №805/1851/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13:25

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Ковальової А.В.

за участю

позивач: не з'явився,

представник відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що в період з 31 березня 1997 року по 06 листопада 2015 року перебував на службі в ОВС України. З 07 листопада 2015 року відповідно до наказу № 41 о/с, продовжив службу в лавах Національної поліції України на посаді заступника начальника відділу розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь автотранспортом УКР ГУНП в Донецькій області в спеціальному званні підполковника поліції.

Відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області № 121 о/с від 09.03.2017 року, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», а саме у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 09.03.2017 року № 463.

Вважає, що його звільнено із порушенням діючого законодавства, просив суд визнати протиправним та скасувати наказ № 121 о/с від 09.03.2017 року Головного управління Національної поліції в Донецькій області про звільнення ОСОБА_1 з 09 березня 2017 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», поновити його на посаді заступника начальника відділу розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь автотранспортом УКР ГУНП в Донецькій області з 09.03.2017 року; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 26390,62 грн. та стягнути з відповідача на його користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Позивач через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, з 31 березня 1997 року по 06 листопада 2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ України. З 07 листопада 2015 року відповідно до наказу № 41 о/с продовжив службу в лавах Національної поліції України на посаді заступника начальника відділу розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь автотранспортом управління карного розшуку ГУНП в Донецькій області та мав спеціальне звання підполковника поліції

05 березня 2017 року до ГУНП в Донецькій області надійшла інформація про те, що 04.03.2017 року співробітниками УВБ в Донецькій області ДВБ Національної поліції України спільно з СБУ в Донецькій області затримано заступника начальника відділу УКР ГУНП в Донецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 за підозрою в отриманні хабара, у рамках розпочатого досудового слідства у кримінальному провадженні № 4201705000000211 за ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання працівниками поліції неправомірної вигоди від громадянина за незаконне заволодіння транспортним засобом.

На підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 05.03.2017 року № 431 за вказаним фактом було проведено службове розслідування.

Під час проведення службового розслідування посадовими особами ГУНП в Донецькій області були встановлені допущені ОСОБА_1 грубі порушення вимог: пункту 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, та професійного виконування своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно - правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва. Статті 41 Кримінального процесуального кодексу України в частині того, що оперативні підрозділи органів Національної поліції здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора, та не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою. Статті 7, 8 Дисциплінарного статуту в частині дотримання законодавства, неухильного виконання вимог Присяги працівника, статутів, наказів начальників; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров1я, права та свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави, поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь - який час надати їм допомогу, дотримуватися норм професійної та службової етики. Пункту 5 розділу І та п 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки в частині здійснення поліцейськими своєї діяльності відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема законності.

09 березня 2017 року відповідно до наказу ГУНП в Донецькій області № 121 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», а саме у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 09.03.2017 року № 463.

Відповідно до наказу № 463 від 09.03.2017 року ГУНП в Донецькій області «Про порушення службової дисципліни працівниками УКР ГУНП в Донецькій області», умовою проведення службового розслідування стало відкриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України внесеного 03.03.2017 року до ЄРДР за № 42017050000000211.

Так, статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно - правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

За змістом ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу,

службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» в

інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення. За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться, крім випадків, коли анонімне повідомлення стосується порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» та наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Дія цього Порядку не поширюється на уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування осіб, права та обов'язки яких в частині додержання службової дисципліни, види заохочення та дисциплінарні стягнення і порядок їх застосування встановлюються дисциплінарними статутами.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, ця Інструкція визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу (далі - РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно із п. 2.6 вищезазначеної Інструкції, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Відповідно до п. 6.2.2. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, Обов'язки виконавця (голови, членів комісії): дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування; після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи РНС, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства; за дорученням начальника, який призначив службове розслідування, інформувати зацікавлених осіб на їх вимогу про його результати.

Відповідно до п. 6.3. даної Інструкції, визначені права особи рядового та начальницького складу, а саме: брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Проте в порушення вищевказаних норм, позивачу не було надано можливості переконатись в об'єктивності проведеного службового розслідування, оскільки ОСОБА_1 позбавили можливості брати особисту участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, роботи заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.

Крім того, при проведенні службового розслідування, уповноважена особа на проведення службового розслідування не зажадала від ОСОБА_1 письмових пояснень.

Також, в матеріалах службового розслідування відсутній акт про відмову в наданні ОСОБА_1 письмових пояснень.

Як вбачається з матеріалів справи, а відповідачем даний факт підтверджений, позивач не був ознайомлений із висновком про службове розслідування, а трудову книжку та витяг з наказу про своє звільнення зі служби в Національній поліції отримав лише 10 квітня 2017 року, що також підтверджується розпискою (а.с. 97).

Крім того, виходячи з висновку службового розслідування, підставою для звільнення ОСОБА_1 стало порушення останнім вимог ст. 41 КПК України в частині того, що оперативні підрозділи органів Національної поліції здійснюють слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора, та не мають права здійснювати процесуальні дії в кримінальному провадженні за власною ініціативою. Отже, з цього приводу зроблено висновок, що маючи доступ до інформації про всі факти незаконного заволодіння транспортними засобами позивач скористався цією інформацією та самостійно за власною ініціативою, без доручення слідчого, здійснив слідчі (розшукові) дії по розшуку викраденого автомобіля та причетних до цього осіб.

Відповідно до своїх службових обов'язків ОСОБА_1 особисто зобов'язаний виїзджати до відповідних районних відділів поліції з метою надання методичної допомоги, яка полягає у застосуванні методів роботи карного розшуку по певним кримінальним провадженням.

04 березня 2017 року отримавши оперативну інформацію про вірогідну причетність певного кола осіб до викрадення транспортного засобу, позивачем разом з підлеглими працівниками та співробітниками підрозділу боротьби з незаконним обігом наркотиків був здійснений виїзд до Волноваського відділу поліції, де проведені перевірочні заходи спрямовані на встановлення всіх осіб причетних до вчинення вказаного правопорушення. Також в цей день, після встановлення осіб причетних до скоєного злочину, негайно була викликана слідчо - оперативна група, що зареєстровано в Волноваському ВП ГУНП в Донецькій області (ЄО № 2024 від 04.03.2017 року), дана обставина підтверджується матеріалами справи.

Крім того, факт надання саме методичної допомоги ОСОБА_1 щодо розшуку викраденого авто на виїзді у Волноваський район викладено у поясненнях начальника ОСОБА_1 - начальника управління карного розшуку ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_2, при проведенні службового розслідування (а.с. 74).

Отже, з огляду на вищевикладене суд не бачить у діях позивача порушення ст. 41 КПК України.

Щодо посилання відповідача на прогул без поважних причин ОСОБА_1, який мав місце 09 березня 2017 року, та про що складено акт про відсутність на службі протягом робочого дня суд зазначає наступне.

09 березня 2017 року комісія у складі: начальника УКР ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2, старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Донецькій області Прібилова І.М., інспектора ВІОС ОСОБА_3, начальника ОМВ УКР ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 склала акт № 767/12/04-2017 про відсутність ОСОБА_5 на службі протягом робочого дня.

Акти аналогічного змісту за вих. № 772/12/01-2017 та № 773/12/02-2017 були складені за місцем мешкання та за фактом відмови позивача повідомляти своє місце знаходження за телефоном.

Як вбачається з матеріалів справи 09 березня 2017 року, тобто на день звільнення позивача, він знаходився на лікарняному, про що свідчить довідка № 378 ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області».

Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року № 455, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196.

Відповідно до п. 2.22 даної Інструкції, тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров'я.

Механізм (процедуру) звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) від виконання службових обов'язків у разі тимчасової непрацездатності визначає Порядок звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від виконання службових обов'язків у разі тимчасової непрацездатності.

Відповідно до п. 2.1. даного Порядку, особи рядового і начальницького складу звільняються від виконання службових обов'язків у зв'язку із захворюванням, пораненням, травмуванням, доглядом за хворим членом сім'ї, вагітністю і пологами на підставі документа, що засвідчує їх тимчасову непрацездатність.

Отже, позивач знаходився на лікарняному у відповідному органі, який входить до складу МВС та звільнений відповідачем з органів внутрішніх справ за інше порушення.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби» зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо визначено у спеціальному законі.

Враховуючи, що Законом України «Про Національну поліцію» не врегульовано питання щодо неможливості звільнення працівника у період його перебування на лікарняному, суд вбачає наявними підстави застосування в даному випадку норм Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 40 Кодексу Законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Заробітна плата позивача відповідно до довідки, виданої управлінням фінансового забезпечення бухгалтерського обліку ГУНП в Донецькій області від 15.06.2017 року за № 576/26/01-2017 року за останні два робочих місяці позивача складає 13606, 32 грн. за січень 2017 року та 13344, 24 грн. за лютий 2017 року.

Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 673,76 грн. (13606,32 (заробітна плата за січень 2017 року) + 13344,24 (заробітна плата за лютий 2017 року) : 40 (кількість робочих днів у січні та лютому 2017 року відповідно до додатку до листа Мінсоцполітики від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13).

Період вимушеного прогулу позивача з 10 березня 2017 року (перший робочий день після звільнення позивача) по 12 липня 2017 року (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) з врахуванням Листа Мінсоцполітики від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13, складає 83 робочих дня.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2017 року по 12 липня 2017 року (включно) з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 55922,08 грн. (673,76 грн. х 83 робочих дня) .

Суд не приймає до уваги надану позивачем роздруківку банку щодо коштів, які поступили на карту ОСОБА_1 31.01.2017 року у сумі 14088,18 грн. та 27.02.2017 року у сумі 14385,87 грн., оскільки зазначений доказ не є належним та допустимим доказом в розумінні ч. 1 ст. 71 КАС України.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заподіяну позивачу моральну шкоду в розмірі 20000 грн., суд зазначає наступне.

В обґрунтування заподіяної моральної шкоди, позивач вказав на те, що він прослужив 21 рік і 8 місяців в органах внутрішніх справ України. Будучи учасником бойових дій, офіцером, який протягом всієї служби був прикладом для підлеглих, безпосередньо приймав участь в затриманні злочинців, не рахуючись із власним часом та здоров'ям, ризикував в будь-який момент залишити своїх дітей сиротами.

Крім того, моральні страждання на думку позивача полягають у безпосередній втраті улюбленої справи, яка залишається для нього покликанням. Поряд з цим, відсутності постійного заробітку та коштів на утримання родини вимагають від позивача вживати додаткових заходів для забезпечення першочергових потреб. На теперішній час позбавлений єдиного доходу у вигляді заробітної плати, змушений займати гроші у близьких та родичів, для забезпечення життєво необхідних потреб його родини, оскільки він є єдиним годувальником у родині.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Особливості відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, передбачені ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України, згідно з якою шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

В порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України позивач не довів належними та допустимими доказами факту спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача 1 та завданими йому моральними стражданнями.

Крім того, постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 31 передбачає ряд вимог до заяви про відшкодування моральної шкоди, а саме: має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вини останнього в її заподіянні; чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження доводів та обставин, якими він обґрунтовує свої моральні переживання; не доведено, яким саме чином порушення, як він вважає, його прав завдало йому моральних переживань і в чому саме воно полягало; не надано інформацію про те, з яких розрахунків він виходив, визначаючи розмір відшкодування.

Як наслідок, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять

З огляду на вищевикладене, а також на те, що підставою для прийняття відповідачем спірного наказу № 121 о/с від 09.03.2017 року щодо звільнення ОСОБА_1, став наказ ГУ НП в Донецькій області № 463 від 09.03.2017 року, суд вважає за необхідне та для повного захисту порушених прав ОСОБА_1, визнати протиправним та скасувати наказ № 463 від 09.03.2017 року Головного управління Національної поліції в Донецькій області в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 11 КАС України, приймаючи до уваги заперечення відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 99, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 463 від 09.03.2017 року Головного управління Національної поліції в Донецькій області в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 121 о/с від 09.03.2017 року Головного управління Національної поліції в Донецькій області про звільнення ОСОБА_1 з 09 березня 2017 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розкриття злочинів проти власності та незаконних заволодінь автотранспортом УКР ГУНП в Донецькій області з 10.03.2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10.03.2017 року по 12.07.2017 року в розмірі 55922 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 08 коп.

В іншій частини позовних вимог - відмовити.

Звернути до негайного виконання постанову суду, в частині поновлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на посаді та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 13475 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 20 коп.

Повний текст постанови буде складений 17 липня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.