Постанова № 67756313, 01.02.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 р. Справа № 804/2320/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа - Відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа - Відділ Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо не розгляду по суті звернення ОСОБА_2 про виділення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) в КСП «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області в розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів, зобов'язавши Покровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації на земельну частку/пай площею 2,93 умовних кадастрових гектарів, розміщеної на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області та виділення цієї земельної ділянки у натурі (на місцевості) у власність для товарного сільськогосподарського виробництва, на яку позивач має право згідно рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року, відповідно до якого за ОСОБА_2 визнано право на земельну частку (пай) в КСП «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року за позивачем визнано право на земельну частку (пай) в КСП «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів, однак в порушення вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» відповідачем не винесено відповідного рішення.

Представник відповідача надав заперечення в яких зазначив, що відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» районна державна адміністрація повинна виділити позивачеві таку земельну ділянку лише із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності. На даний час всі землі колективної власності КСП «Побєда» повністю розпайовані. А тому райдержадміністрація з об'єктивних причин не має можливості сприяти позивачеві в реалізації його права на земельну частку (пай) у даному господарстві.

Представник третьої особи надав пояснення аналогічного змісту.

Позивача в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2006 року за позивачем визнано право на земельну частку (пай) в КСП «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів вартістю 31 тисяча 892 гривні 17 копійок.

18 листопада 2015 року позивач звернувся до Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області із заявою про виділення в натурі земельної ділянки у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів, однак, відповідно до листа від 03.12.2015 року вих. №57-2880/0/356-15 у задоволенні моєї заяви мені було безпідставно відмовлено.

Згідно розпорядження Покровської районної державної адміністрації від 20.10.2016 року №273/0/357-16:

відмовлено ОСОБА_2 у виділенні земельної частки (паю) у розмірі 2,93 умовних кадастрових гектарів по колишньому КСП "Победа" Покровського району Дніпропетровської області у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок, придатних для впаювання, із земель, які належали КСП "Победа" Покровського району Дніпропетровської області на праві колективної власності;

рекомендовано відділу Держгеокадастру у Покровському районі Дніпропетровської області здійснювати постійний моніторинг з метою виявлення вільних земельних ділянок, придатних для паювання, які належали КСП "Победа" Покровського району Дніпропетровської області на праві колективної власності.

Відповідно до ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 р. "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV від 05.06.2003 р.

Відповідно до ст. 1 Закону № 899-IV право на земельну частку (пай), зокрема, мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 2 Закону № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

свідоцтво про право на спадщину;

посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Відповідно до ст. 3 Закону № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 5 Закону № 899-IV сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку;

приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Суд зазначає, що на виконання Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифікатів на право на середню частку (пай)», відповідно до Розпорядження Покровської райдержадміністрації № 88 від 15.03.1996 року створено комісію в КСП «Побєда», для обчислення середньої земельної частки (паю), розмірів майнових сертифікатів та структурної перебудови господарства.

Керуючись Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08 серпня 1995 року, Розпорядження голови обладміністрації «Про паювання земель» та Розпорядження Покровської РДА № 88 від 15.03.1996 року було проведено паювання земель переданої підприємству в колективну власність з видачею сертифікатів без виділення землі в натурі. Також було визначено, що право на земельну частку мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами підприємства на момент затвердження списків, проживаючих на території Покровської селищної ради.

Землі КСП «Побєда» розпайовані на підставі зборів уповноважених членів КСП/колгоспу/ «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області від 06 лютого 1997 року, Протокол № 1 «Про паювання земель, переданих у колективну власність», Протоколу № 3 від 06 лютого 1997 року «Про паювання землі, яка знаходиться в колективній власності та оголошення списків членів господарства, що мають право на земельну частку для видачі сертифікатів та Рішення загальних зборів членів (уповноважених) КСП «Побєда» Покровського району Дніпропетровської області (Протокол І № 27 від 16.06.1997 року). Черга осіб, які мають право на отримання земельної ділянки (паю) по колишньому КСП «Побєда», утворилася за рішеннями суду, які в певний час надавали громадяни.

Відповідно до роз'яснення Держземагенства України від 13 жовтня 2014 року №22-28-0.13-12187/2-14 розпорядження вищезазначеними земельними ділянками не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

Згідно статті 30 Земельного кодексу України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються. включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Тому, у разі якщо вищезазначені земельні ділянки були повернуті до земель державної власності і ці землі сільськогосподарського призначення, розпорядження вищевказаними землями належить до компетенції територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Якщо ж земельні ділянки не були повернуті до земель державної чи комунальної власності і право власності на них підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, розпорядження вищевказаними землями не належить до компетенції жодного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, визначеного статтею 122 Земельного кодексу України, а землі залишаються у колективній власності.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що оскільки земельні ділянки відносяться до земель колективної власності колишнього КСП «Побєда», які були розпайовані та надані у власність членам КСП та пенсіонерам з їх числа у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у відповідача відсутні права на розпорядження ними та приймати будь-які рішення щодо вказаних земельних ділянок.

Отже, у відповідача не було жодних правових підстав задовольнити заяву позивача і відмова у наданні земельної ділянки є правомірною та обгрунтованою.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова