Ухвала суду № 67754931, 12.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2578/17

Головуючий у першій інстанції Іванова О. В.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою Роздільнянської районної ради Одеської області на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Роздільнянської районної ради Одеської області, Комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня», за участю третьої особи - Роздільнянської районної держаної адміністрації про поновлення на роботі, визнання протиправним та скасування рішення сесії районної ради, поновлення дії контракту, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до Роздільнянської районної ради Одеської області, Комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня», за участю третьої особи - Роздільнянської районної держаної адміністрації про поновлення на роботі, визнання протиправним та скасування рішення сесії районної ради, поновлення дії контракту, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу посилаючись на те, що він працював на посаді головного лікаря КЗ «Роздільнянська центральна районна лікарня» з 24.08.1988 року.

В червні 2016 року між ним та Роздільнянською районною державною адміністрацією був укладений контракт, згідно якого він був переведений на роботу по контракту, який діє з 14.06.2016 року по 14.06.2021 року.

Після внесення змін до Статуту лікарні та зміни підпорядкування, 23.09.2016 року рішенням сесії Роздільнянської районної ради його було звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків та розірвано контракт.

Підставою для звільнення було грубе порушення трудових обов'язків, яке виражалося в нецільовому використанні бюджетних коштів, виділених в 2015 році на проведення капітального ремонту флюорографу 12Ф7, що знаходиться на балансі КЗ «Роздільнянська районна лікарня».

Вважає, що його звільнення з посади головного лікаря КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» є незаконним, надуманим та безпідставним, яке не відповідає дійсним обставинам справи. Вказував, що при його звільненні було порушено порядок, строки накладення стягнення та процедури прийняття рішення районною радою. Просив позов його задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення сесії Роздільнянської районної ради Одеської області № 186 - VII від 23 вересня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня». Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня» з 23.09.2016р.

Поновлено дію контракту від 14 червня 2016 року укладеного між Роздільнянською районною державною адміністрацією та головним лікарем КЗ « Роздільнянська ЦРЛ» ОСОБА_2 з 23.09.2016 року.

Стягнуто з Комунального Закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.09.2016р. по 12.12.2016 р. у сумі 28 016, 24 грн.. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 10506,09 грн..

Стягнуто з Роздільнянської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_2. судові витрати в сумі 551 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.

Вважаючи рішення суду незаконним Роздільнянська районна рада Одеської області звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд обгрунтовано дійшов заначеного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді головного лікаря комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня» з 24.08.1988 р.

14.06.2016 р. між Роздільнянською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 було укладено контракт, згідно якого головний лікар КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» ОСОБА_2 був переведений на роботу по контракту.

Згідно до п.1.1 Статуту Комунального закладу «Роздільнянська ЦРЛ», затвердженим рішенням Роздільнянької районної ради від 02.09.2016 р. № 178-VІІ районна лікарня є об'єктом права спільної власності територіальних громад Роздільнянського району, управління яким здійснюється Роздільнянською районною радою.

Пунктом 5.1.1 Статуту передбачено, що винятковою компетенцією власника є прийняття рішення про призначення та звільнення головного лікаря закладу.

Згідно п. 1.8 посадової інструкції головного лікаря КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» до посадових обов'язків останнього входить в тому числі і розпорядження бюджетними коштами, відповідно до затвердженого кошторису, та покладення персональної відповідальності за дотримання порядку ведення достовірності обліку, фінансової та статистичної звітності.

Рішенням 12-ої позачергової сесії Роздільнянської районної ради Одеської області сьомого скликання від 23.09.2016 р. № 186-VП ОСОБА_2 було звільнено з посади головного лікаря КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке виразилося в нецільовому використанні бюджетних коштів, виділених в 2015 році на проведення капітального ремонту флюрографу 12Ф7, що знаходиться на балансі комунального закладу «Роздільнянська ЦРЛ», а фактично витрачені на модернізацію зазначеного майна, що призвело до невідповідності даного обладнання (флюрографу 12Ф7) державним стандартам та технічним характеристикам, необхідним для його подальшого безпечного використання.

Згідно вказаного рішення сесії підставами для винесення вказаного рішення ради та звільнення позивача зазначено висновки експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 28.07.2016 року; лист Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 28.07.2016 року; лист Державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 04.08.2016 року; висновки та рекомендації постійних комісій районної ради.

Вказаним рішенням райради також 23.09.2016 р. був розірваний контракт від 14.06.2016 р. з головним лікарем КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» ОСОБА_2

Перед звільненням позивача згода на звільнення позивача не надавалася та вказане питання взагалі не вирішувалося профспілковою організацією.

Позивача звільнено із займаної посади 23.09.2016 р., що підтверджується копією трудової книжки та оглянутою в судовому засіданні оригіналом вказаної книжки.

Трудову книжку позивач отримав 26.09.2016 р., що підтверджується книгою обліку та видачі трудових книжок.

Звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач наголошував, що його звільнення відбулося як без законних на те підстав, з порушенням строків, так і з порушенням процедури.

Щодо вимог позивача в частині відсутності підстав для звільнення за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, суд встановив наступне.

Згідно Акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального закладу «Роздільнянська ЦРЛ» Державної фінансової інспекції в Одеській області № 04-11/79 від 05.11.2015 р. будь-яких порушень законодавства під час використання коштів, виділених на капітальний ремонт флюрографа 12Ф7, ревізією не встановлено.

У відповідності до вказаного Акту ревізії встановлено, що рішенням Роздільнянської районної ради від 31.07.2015 р. № 944-VI «Про внесення змін та доповнень до рішення районної ради» від 27.01.2015 р. № 860-VI «Про районний бюджет Роздільнянського району на 2015 рік» в районній лікарні було передбачено проведення капітального ремонту флюорографа за рахунок коштів обласного бюджету розвитку та районного бюджету розвитку на загальну суму 950000,00 грн.

20.07.2015 р. комісією Роздільнянської районної ради з питань освіти, культури, молодіжної політики, фізичної культури і спорту, охорони здоров'я та соціального захисту населення районній лікарні, як розпоряднику коштів, рекомендовано заключити договір з ФОП ОСОБА_4 із внесенням доповнень щодо технічної документації.

Висновком та пропозицією постійної комісії районної ради з бюджету від 29.07.2015 р. було рекомендовано керівництву КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» укласти договір з ФОП ОСОБА_4 для проведення ремонту флюрографічного приладу.

Дефектним актом на обстеження стаціонарного флюрографа 12Ф7 від 05.08.2015 р. № 2707013, затвердженого ФОП ОСОБА_4, зазначено, що для відновлення робочого стану та запобіганню відмов при подальшій експлуатації, рекомендовано провести капітальний ремонт флюрографа, а саме провести заміну застарілого рентгенівського пристрою живлення на новий сучасний високочастотний в комплекті із сучасним рентгенівським випромінювачем та високовольтними кабелями або моноблочного типу; заміна застарілої аналогової оптичної камери на сучасний комплект цифрового приймача малодозового; відновлення існуючої кабіни.

05.08.2015 р. між ФОП ОСОБА_4 та районною лікарнею в особі заступника головного лікаря Почтаренко Л.М. укладено договір № 19-01/05 від 05.08.2015 р. на виконання капітального ремонту флюрографа 12Ф7 з доведенням технічних характеристик до комплексу рентгенівського діагностичного КРД «INDIascan-01» із загальною сумою договору 944800,00 грн.

Розпорядженням Роздільнянської РДА від 05.08.2015 р. № 342/А-2015 «Про виділення коштів з районного бюджету розвитку» районній лікарні на виконання пункту 2.2 договору № 19-01/05 від 05.08.2015 р. надано дозвіл на проведення попередньої оплати в розмірі 30 відсотків від загальної суми договору та виділено кошти з районного бюджету в сумі 283440,00 грн.

14.08.2015 р. платіжними дорученнями від 11.08.2015 р. № 486 районною лікарнею на виконання умов 2.2. Договору було перераховано на користь ФОП ОСОБА_4 283440,00грн - аванс 30% для закупівлі комплектуючих та витратних матеріалів на капітальний ремонт.

30.10.2015 р. платіжними дорученнями № 754, 755, 756 від 28.10.2015р. районною лікарнею згідно рахунку було перераховано на користь ФОП ОСОБА_4 661360,00грн, як залишок за виконані роботи.

Згідно листа Фінансового управління Роздільнянської РДА № 794 від 10.11.2016 р. вбачається, що виділення коштів на проведення капітального ремонту флюрографу було передбачено рішенням сесії від 31.07.2015 р. № 944-VI за рахунок районного бюджету розвитку в сумі 844800,0 грн. та за рахунок коштів спеціального фонду лікарні в сумі 100000,0грн; фінансування відбувалося в два етапи згідно розпоряджень РДА від 05.08.2015 р. та від 21.10.2015 р.; фінансовим управлінням звіт про надходження та використання коштів, прийнято без зауважень.

Згідно звіту про надходження та використання коштів за 2015 р. вбачається, що 844800,00 грн. були витрачені на капітальний ремонт в межах виділених асигнувань.

Як пояснила в судовому засіданні представник лікарні Почтаренко Л.М. вказаними документами підтверджується, що будь-яких порушень під час використання коштів виявлено не було, оскільки звіт прийнятий без зауважень.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.

Згідно п. 22 та п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вирішуючи питання про законність звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, та, з'ясовуючи, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано (могло бути завдано) шкоду. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення, вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду України у справі №6-33цс14 від 21.05.2014р., яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів.

У зв'язку із цим суд обгрунтовано вважав, що однією з умов застосування п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є встановлення не тільки самого факту одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а й вини працівника в такому порушенні.

Звільняючи позивача з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, районна рада зазначила як підставу для звільнення - одноразове грубе порушення трудових обов'язків, яке виразилося в нецільовому використанні бюджетних коштів.

Законодавством про працю не визначено поняття одноразового грубого порушення трудових обов'язків, але поняття нецільового використання бюджетних коштів визначено Бюджетним Кодексом України.

Так, статтею 119 БКУ передбачено, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають - бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); - напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів; - бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Тобто це фінансування за рахунок бюджетних коштів видатків, взагалі не передбачених видатковими статтями затвердженого бюджету, або ж фінансування одних видаткових статей за рахунок інших.

Нецільове використання бюджетних коштів утворює або склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164-12 КУпАП; або склад кримінального злочину, передбаченого ст. 210 Кримінального кодексу України - нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах.

Заходи адміністративного впливу за порушення бюджетного законодавства передбачено положеннями ст. 117 БКУ. Зокрема, за порушення в частині нецільового використання бюджетних коштів до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися заходи впливу у вигляді 1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства, виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів; 2) зупинення операцій з бюджетними коштами; 3) призупинення бюджетних асигнувань; 4) зменшення бюджетних асигнувань; 5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів).

Наказом Міністерства фінансів України № 1045 від 09.12.2013 року, зареєстрованим в МЮ України 27 грудня 2013 р. за N 2226/24758 «Про затвердження Порядку оформлення Державною фінансовою інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення» визначено повний перелік статей КУпАП, за якими органи державного фінансового контролю уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення, до яких зокрема відноситься і ст. 164-12 КУпАП - порушення бюджетного законодавства.

Результатами визнання особи винною у вчиненні вказаних вимог закону по адміністративній справі є постанова уповноваженого органу (особи), а за результатами розгляду кримінального провадження - вирок суду.

Враховуючи вищевикладене та систематизуючи вказані норми діючого законодавства, суд правильно дійшов висновку про те, що існує чітко визначене поняття нецільового використання бюджетних коштів, окрім того визначений порядок притягнення винного до відповідальності за відповідне порушення та законодавчо визначені органи, які уповноважені вказані питання вирішувати.

Матеріали справи не містять, будь-яких заходів адміністративного впливу до позивача, постанов уповноважених органів (осіб) або вироку суду з цих підстав.

Натомість, рішення сесії районної ради від 23.09.2016 року підставами для звільнення позивача районна рада зазначає висновки експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 28.07.2016 року; лист Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 28.07.2016 року; лист Державного підприємства «Одеський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 04.08.2016 року; висновки та рекомендації постійних комісій районної ради, тобто не уповноважених органів.

В судовому засіданні всі без винятку учасники провадження, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_7 також повністю підтвердили порядок узгодження питання районною радою з приводу капітального ремонту флюрографа, виділення коштів, їх використання тощо.

Таким чином, суд обгрунтовано дійшов висновку, що, оскільки питання щодо ремонту флюорографу було предметом неодноразового розгляду в тому числі і районною радою (яка надала згоду на капітальний ремонт флюрографу, вирішувала питання про укладення договору; про виконавця робіт тощо) з липня 2015 року по жовтень 2015р., платежі були здійснені в два етапи, тому вказане не може бути взагалі одноразовим грубим порушенням трудової дисципліни; окрім того вини позивача встановлено не було, оскільки рішенням районної ради кошти виділялися на капітальний ремонт флюрографу та лікарнею зазначені кошти були використані за їх цільовим призначенням - на капітальний ремонт флюрографа, згідно КЕКВ та в межах асигнувань.

Оскільки суд правильно дійшов до висновку про відсутність одноразового грубого порушення трудової дисципліни в діях позивача, тому вирішувати питання з приводу чи дійсно відбулася модернізація вказаного флюрографа або його капітальний ремонт, а також відповідність або невідповідність даного обладнання державним стандартам та технічним характеристикам знаходиться поза межами предмету доказування по даній цивільній справі, оскільки сторонами будь-які клопотання з приводу призначення судової експертизи для з'ясування вказаного питання, не заявлялися.

Надані обома сторонами висновки, листи, витяги з інтернет-сайтів тощо з питань технічних характеристик вказаного обладнання, їх відповідності стандартам та їх вартість, обгрунтовано не прийняті судом до уваги, оскільки сторони заперечували проти вказаних документів, вказані документи по своєї суті не є експертними дослідженнями, оскільки проводилися не експертними установами без з'ясування всього кола питань (в тому числі різниці між модернізацією або капітальним ремонтом), без дослідження всієї документації та без попередження про кримінальну відповідальність, що тягне за собою неможливість використання вказаних доказів як допустимих, тому суд їх до уваги не прийняв.

Судом правильно дана оцінка показанням свідків щодо нецільового використання бюджетних коштів та недоказанності вини позивача.

Досліджуючи порядок та строки звільнення позивача суд правильно виходив з наступного.

Звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, викладених у ст. ст. 148, 149 КЗпП України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Статтею 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Матеріали справи не містять ні пояснень позивача про даний проступок, ні відповідно акту про відмову в надані пояснень, ні розписки, що працівник повідомлений про стягнення.

Акт комісії Роздільнянської районної ради б/н від 23.09.2016 р. про відсутність перебування ОСОБА_2 на робочому місці не може бути визнаний в якості належного доказу щодо відмови позивача в наданні пояснень з приводу порушень трудового законодавства, оскільки він фіксує факт відсутності на роботі позивача та не підтверджує факту запропонування останньому надати пояснення з підстав його можливого звільнення та не відображає належного фіксування відмови позивача від зазначеного, окрім того він не містить будь-якого підпису уповноваженої особи про його отримання та відповідного штампу лікарні.

Районна рада листом № 592/01-25 від 08.06.2016 р. зверталася до Голови Роздільнянської РДА з вимогою терміново надати до райради подання про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади у зв'язку з відмовою укласти контракт.

Рішенням сесії районної ради № 134-VII від 15.07.2016 р. було доручено голові ради звернутися до правоохоронних органів щодо перевірки законності витрат, здійснених на капітальний ремонт флюрографу.

Згідно дорученнь Голови районної ради Сігала Ф.В. № 948/01-25 від 12.09.2016р. та № 982/16 від 20.09.2016р. вбачається, що головам постійних комісій районної ради було вирішено за доцільне розглянути питання про відповідність ОСОБА_2 займаній посаді та про його звільнення.

При цьому будь-якого документу з приводу звернення саме до ОСОБА_2 як головного лікаря з приводу надання пояснень або запрошення на засідання комісій або наради по вказаним питанням, відповідачем суду не надано.

Судом дана правильна правова оцінка наданим відповідачем матеріалам справи стосовно поередніх дій позивача, оскільки вони не стосуються зазначених спірних правовідносин. Правильним є висновок суду щодо порушення відповідачем строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки воно відбулося поза межами встановлених законом строків.

Досліджуючи процедуру звільнення позивача яку він вважав поршеною суд обгрунтовано виходив з того, що розпорядженням голови Роздільнянської районної ради №57/16-РР від 19.09.2016р. було скликано пленарне засідання дванадцятої позачергової сесії районної ради з питань районного бюджету та інших. Питання про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» не ставилося.

Повідомлення про скликання сесії оприлюднено у газеті «Вперед» 21.09.2016 р.

22.09.2016р. на засіданнях постійних комісій районної ради вирішувалося питання про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» за одноразове грубе порушення трудової дисципліни та надавалися рекомендації про винесення вказаного питання на розгляд пленарного засідання сесії.

Засідання позачергової сесії призначено на 23 вересня 2016 р., ОСОБА_2 на засідання сесії не запрошувався.

Районною радою був підготовлений проект рішення ради, погоджений всіма постійними комісіями, згідно якого ОСОБА_2 пропонувалося звільнити із займаної посади за одноразове грубе порушення трудової дисципліни.

Пленарне засідання дванадцятої позачергової Роздільнянської районної ради відбулося 23.09.2016 р., де пунктом 4 пропонувалося питання щодо звільнення ОСОБА_2

Відповідно до протоколу пленарного засідання дванадцятої позачергової Роздільнянської районної ради від 23.09.2016 р. ОСОБА_9 ознайомив присутніх з проектом рішення «Про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря КЗ «Роздільнянська ЦРЛ»», виступали ОСОБА_2, який надав пояснення щодо стану роботи флюрографу, ставилися запитання до позивача, окрім того Сігал Ф.В. зазначив, що даний прилад не проходив сертифікацію більш ніж 2 роки, що є грубим порушенням чинного законодавства, окрім того головний лікар ЦРЛ цілеспрямовано відмовляється виконувати Статут закладу, що розцінюється як не виконання службових обов'язків.

Згідно підсумків проведеного поіменного голосування за прийняття за основу вказаного рішення проголосувало 15 депутатів, з 19 присутніх.

Надалі депутат Іванов М.Ф. звернувся до секретаріату ради щодо порушення процедури голосування та запропонував винести дане питання на повторний розгляд, після чого була оголошена 5-ти хвилинна перерва.

За повторний розгляд вказаного питання проголосувало 18 депутатів.

За результатами поіменного голосування було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря ЦРЛ, за яке проголосувало 19 депутатів із 20 присутніх на пленарному засіданні.

Тому висновок суду, що при прийнятті оскаржуваного рішення процедурні питання порушені не були, є обґрунтованим, оскільки відбулися у відповідності з регламентом ради.

З приводу пропущення строку звернення позивача до суду, суд правильно послався на наступне.

Трудову книжку позивач отримав 26.09.2016 р., що підтверджується книгою обліку та видачі трудових книжок та вказані обставини визнані сторонами по справі та тому у відповідності до ст. 61 ч. 1 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

Оскільки судом беззаперечно встановлено, що позивача звільнили 23.09.2016 р., він отримав трудову книжку 26.09.2016р., а з позовом до суду звернувся 24.10.2016 р., тому підстави вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до ч.7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За викладених обставин суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 був звільнений з порушенням порядку та строків накладення стягнення, тому у відповідності до частини першої статті 235 КЗпП України позивач підлягає поновленню на попередній роботі з поновленням дії контракту з дня прийняття рішення сесії №186-VII від 23.09.2016 року, оскільки був звільнений без законних підстав.

Відповідно до вимог ст.235 ч.2 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Оскільки ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах саме з КЗ «Роздільнянська центральна районна лікарня», від якого отримував заробітну плату, поновляється на посаді саме головного лікаря вказаного закладу, яке згідно Статуту є юридичною особою, веде самостійний баланс, має розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен бути стягнутий саме з лікарні з огляду на наступне.

Суд вважає, що для обчислення середньоденної заробітної плати слід керуватися Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (надалі Порядком).

Згідно абзацом третім п. 2 зазначеного Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, у справі № 6-419цс16 від 14.09.2016 р. які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів України.

Так, згідно довідки б/н від 16.11.2016 р. заробітна плата позивача за останні два місяця складала разом 21512.60 грн., а саме в липні 2016 року - 10756,30 грн. та у серпні 2016р.- 10756,30 грн..

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні 10756,30грн., * 2= 21512,60:43 (число відпрацьованих робочих днів, липень 2016 р.(21роб.дн.), серпень (22роб.дн.) = 500,29 грн.

Згідно Листа Міністерства соціальної політики від 20 липня 2015 р. № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу за 2016р.» у вересні - 6 робочих дня, жовтні - 20 робочих дня, листопаді - 22 робочих дня, грудні - 8 робочих дня.

Таким чином за період з 24.09.2016р. по 12.12.2016р. - 56 робочих днів.

Тому розрахунок повинен складатися таким чином 500,29 (середньоденна заробітна плата)*56 (робочі дні) = 28016,24 грн., що і повинно бути стягнуто з відповідача. Оскільки день звільнення вважається останнім днем роботи та повинен бути оплачений, тому з нарахування середньої заробітної плати повинно нараховуватися саме з 24.09.2016 р.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на неповне з`ясування судом обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи стосовно обгрунтованності цільового використання бюджетних коштів на придбання медичної спеціальної техніки та виконання ремонтних робіт, неправильну оцінку судом доказів як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є безпідставними, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Роздільнянської районної ради Одеської області - відхилити.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький