Постанова № 67754755, 11.07.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 803/735/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представників позивача Вакуліча В.В., Вигнанець О.М.,

представника відповідача Копка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт» (далі - ТзОВ «Автоконцепт») звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017 року №0002161401.

10.07.2017 року за вх. №7227/17 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, де просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.03.2017 року №0002161401 в частині на суму 2 903 902 грн. та від 26.06.2017 року №0004972200 в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 26.01.2017 року по 15.02.2017 року ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Автоконцепт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року.

За результатами зазначеної перевірки, ГУ ДФС у Волинській області складено акт від 22.02.2017 року №369/03-20-14-01-09/34276757.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області було винесене податкове повідомлення - рішення № від 21.03.2017 року №0002161401 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4 804 681 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги, ДФС України було винесено рішення про результати розгляду скарги від 30.05.2017 року №11634/6/99-99-11-01-02-25, яким скаргу було задоволено частково, де було частково скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 21.03.2017 року №002151401 в частині не включення позивачем до складу інших доходів суми відсотків за безоплатне користування грошовими коштами у сумі 1 900 779 грн., а в іншій частині на суму 2 903 902 грн. податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

05.07.2017 року ТзОВ «Автоконцепт» було отримано нове податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 26.06.2017 року №0004972200, в якому вказано, що винесене на підставі акта перевірки №11634/6/99-99-11-01-02-25 від 30.05.2017 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 903 902 грн.

Однак ТзОВ «Автоконцепт» не отримало жодної інформації щодо відкликання (скасування) первинного податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017 року №0002151401.

Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, оскільки реальність, правомірність і відповідність господарських операцій діючому законодавству підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

З огляду на викладене, з врахуванням уточнених позовних вимог позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.03.2017 року №0002161401 в частині 2 903 902 грн. та від 26.06.2017 року №0004972200 в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю. Вказав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просив суд в позові відмовити повністю. Підтвердив, що в податковому повідомленні-рішенні від 26.06.2017 року зроблено описку, де слід читати, що податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 року винесене не на підставі «акта перевірки №11634/6/99-99-11-01-02-25 від 30.05.2017 року», а на підставі рішення ДФС про результати розгляду скарги №11634/6/99-99-11-01-02-25 від 30.05.2017 року. Також зазначив, що фактично винесено 2 аналогічні податкові повідомлення-рішення по одному акту перевірки і за одне і теж порушення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Частина 1 статті 17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що що в період з 26.01.2017 року по 15.02.2017 року ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Автоконцепт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року.

За результатами зазначеної перевірки, ГУ ДФС у Волинській області складено акт від 22.02.2017 року №369/03-20-14-01-09/34276757.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області було винесене податкове повідомлення - рішення № від 21.03.2017 року №0002161401 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4 804 681 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги, ДФС України було винесено рішення про результати розгляду скарги від 30.05.2017 року №11634/6/99-99-11-01-02-25, яким скаргу було задоволено частково, де було частково скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 21.03.2017 року №002151401 в частині не включення позивачем до складу інших доходів суми відсотків за безоплатне користування грошовими коштами у сумі 1 900 779 грн., а в іншій частині на суму 2 903 902 грн. податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

05.07.2017 року ТзОВ «Автоконцепт» було отримано нове податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 26.06.2017 року №0004972200, в якому вказано, що винесене на підставі акта перевірки №11634/6/99-99-11-01-02-25 від 30.05.2017 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 903 902 грн.

Однак ТзОВ «Автоконцепт» не отримало жодної інформації щодо відкликання (скасування) первинного податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017 року №0002151401 в частині, що залишилось чинним після оскарження його підприємством в адміністративному порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Щодо порушення у вигляді завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 959 076 грн. суд зазначає наступне.

Так, між ТзОВ «Промтехсервіс» - Постачальник та ТзОВ «Автоконцепт» - Покупець був укладений Договір поставки товару №3-01 від 03.01.2008 року.

На умовах договору від 03.01.2008 року №3-01 ТзОВ «Промтехсервіс» здійснював продаж автомобілів позивачу; передача товару та його подальша часткова оплата здійснювалась згідно інформації, що міститься у Графіку передачі та оплати автомобілів.

Згідно умов вказаного договору, розрахунки за товар повинні були здійснюватись покупцем після поставки кожної партії товару. Пункт 3.1 договору встановлював безготівковий порядок розрахунків за отриманий товар протягом 120 банківських днів з дня поставки кожної партії товару.

Чинне законодавство України надає право учасникам господарських правовідносин самостійно встановлювати істотні умови господарських договорів, які укладаються ними, а також змінювати, доповнювати чи припиняти такі умови за взаємною згодою сторін договору.

Зокрема, стаття 188 Господарського кодексу України передбачає, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, повідомляє іншу сторону про результати розгляду пропозиції про зміну договору.

Листом від 30.12.2010 року №169 позивач (покупець) звернувся до продавця (ТзОВ «Промтехсервіс») у якому просив встановити нові строки розрахунків за отриманий товар (автомобілі). ТзОВ «Промтехсервіс» погодився з пропозицією покупця листом від 30.12.2010 року №145, у зв'язку з чим сторони договору встановили новий строк розрахунків за товар за договором - до 31.12.2020 року шляхом підписання додаткової угоди до договору від 03.01.2011 року.

З моменту підписання додаткової угоди до договору від 03.01.2008 року №3-01 сторони договору встановили новий строк для розрахунків за товар (автомобілі) - до 31.12.2020 року, а тому строк розрахунків за такі автомобілі не наступив до даного часу.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п. п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Отже, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статі 14 ПК України безнадійна заборгованість (як дебіторська, так і кредиторська) - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно з вимогами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Тим часом, відповідно до положень статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, під час розгляду справи в суді, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано збільшення позовної давності по договору від 03.01.2008 року №3-01, зазначеному в акті перевірки та по якому податковим органом встановлено наявність заборгованості.

За матеріалами справи підтверджується, що заборгованість ТзОВ «Автоконцепт» перед ТзОВ «Промтехсервіс» фактично не є безнадійною, тому суд приходить до висновку про те, що вона не може включатися до складу інших доходів відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України.

Посилання перевіряючих ГУ ДФС у Волинській області під час проведення перевірки та представника відповідача в судовому засіданні на наявність пункту 3.1 у договорі, яким сторонами передбачався 120-денний строк для розрахунків за товар, не позбавляє сторони договору змінити умови договору в частині розрахунків за товар. Фактично, відповідачем взято до уваги умови пункту 3.1 договору, однак цілковито проігноровано умови додаткової угоди від 03.01.2011 року, якою встановлено нові умови договору в частині строків розрахунків за проданий товар до 31.12.2020 року, та яка є невід'ємною частиною договору.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 року в справі №К/800/25213/14.

Таким чином контролюючий орган прийшов до помилкових висновків щодо того, що строк розрахунків за товар вже наступив та помилково було встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 959 076 грн. всупереч податковому законодавству.

Щодо порушення у вигляді завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 944 826 грн. по операціях з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Промтехсервіс» - Замовник та ТзОВ «Автоконцепт» - Виконавець був укладений Договір на технічне обслуговування, ремонт ДТЗ та продаж Товару №31-10-08 від 31.10.2008 року.

Згідно умов договору №31-10-08 на технічне обслуговування, ремонт ДТЗ та продаж Товару від 31.10.2008 року, виконавець зобов'язався за відповідну плату надавати замовнику послуги та виконувати роботи, передбачені договором.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що розрахунки з виконавцем проводяться замовником у порядку 100%-ї попередньої оплати. Тому замовником здійснювалась попередня оплату таких послуг та робіт, які надавались та виконувались виконавцем згідно потреб замовника протягом строку дії договору, протягом наступних років дії договору.

Оплата таких послуг та робіт, а також виконання послуг та робіт здійснювалась згідно інформації, що міститься у Реєстрах платежів за послуги СТО, а також реєстрах актів виконаних робіт, які оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Згідно вимог законодавства, виконавець в момент отримання попередньої оплати від замовника декларував свої податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток, а замовник декларував витрати.

Відповідно, протягом наступних періодів суми вартості наданих послуг та виконаних робіт протягом кожного періоду коригувались ТзОВ «Автоконцепт» з урахуванням того, що зобов'язання зі сплати податку на прибуток уже виконані ними в момент отримання попередньої оплати.

Сума ж попередньої оплати (кредиторська заборгованість виконавця за договором) постійно зменшувалась на суму фактично наданих послуг та виконаних робіт.

Посилання представника відповідача щодо наявності договору на надання послуг від 04.01.2012 року №АК02/12 є надуманими та такими, що не відповідають фактичним взаємовідносинам сторін. Усі платежі, що здійснювались ТзОВ «Промтехсервіс» з 2008 року за такі послуги та роботи, здійснювались на підставі не договору від 2012 року, а на підставі договору від 31.10.2008 року №31-10-08; аналогічно на умовах цього ж договору здійснювались виконання робіт та надання послуг.

Наявність кредиторської заборгованості, яка виникла від початку правовідносин між позивачем та ТзОВ «Промтехсервіс», виникла на підставі авансових платежів за послуги та роботи, які виконувались позивачем після отримання авансових платежів протягом наступних років, що вбачається з оглянутих судом банківських виписок за відповідні періоди з зазначенням призначення таких авансових платежів.

На підтвердження призначення таких авансових платежів надано суду копії банківських виписок за відповідні періоди які оглянуті судом.

Наявність такої кредиторської заборгованості позивача перед ТзОВ «Промтехсервіс» у 2008, 2009, 2010, 2011 та наступних роках зафіксована у актах перевірки позивача податковим органом, копії яких оглянуті в судовому засіданні та приєднані до справи.

Факт надання послуг протягом наступних років саме по авансових платежах підтверджується реєстрами платежів за послуги та реєстрами актів виконаних робіт. Також дана обставина підтверджується оглянутими актами виконаних робіт ТзОВ «Автоконцепт».

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Промтехсервіс» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які оглянуті судом.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ТзОВ «Промтехсервіс» відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

ГУ ДФС у Волинській області не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Під час розгляду справи ні відповідачем, ні його представником в судовому засіданні, не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочинами та не доведений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, в т.ч. ПК України.

Таким чином контролюючий орган прийшов до помилкових висновків щодо нереальності здійснення господарських відносин позивача з ТзОВ «Промтехсервіс» в частині виконання Договору на технічне обслуговування, ремонт ДТЗ та продаж Товару №31-10-08 від 31.10.2008 року та помилково було встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всупереч податковому законодавству.

Крім того, за результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017 року №0002151401, ДФС України було винесено рішення про результати розгляду скарги від 30.05.2017 року №11634/6/99-99-11-01-02-25, яким скаргу було задоволено частково, де було частково скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 21.03.2017 року №002151401 в частині не включення позивачем до складу інших доходів суми відсотків за безоплатне користування грошовими коштами у сумі 1 900 779 грн., а в іншій частині на суму 2 903 902 грн. податкове повідомлення-рішення залишено без змін. При цьому, в резолютивній частині рішення ДФС України від 30.05.2017 року обов'язок щодо винесення Головним управлінням ДФС України нового податкового повідомлення-рішення на суму, що залишилась без змін, не визначався.

Отже, на основі викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.03.2017 року №0002151401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в частині 2 903 902 грн. слід визнати протиправним та скасувати.

Також, 05.07.2017 року ТзОВ «Автоконцепт» було отримано нове податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 26.06.2017 року №0004972200, в якому вказано, що винесене на підставі «акта перевірки №11634/6/99-99-11-01-02-25 від 30.05.2017 року», яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 903 902 грн., хоча представник інспекції в судовому засіданні підтвердив, що в даному податковому повідомленні-рішенні допущено описку і слід читати, що винесене не на підставі акта перевірки №11634/6/99-99-11-01-02-25 від 30.05.2017 року, оскільки такого не існує, а читати, що винесене на підставі рішення ДФС про результати розгляду скарги №11634/6/99-99-11-01-02-25 від 30.05.2017 року.

Як встановлено в судовому засіданні, ТзОВ «Автоконцепт» не отримало жодної інформації щодо відкликання (скасування) первинного податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017 року №0002151401 в частині, що залишилась чинним.

Відповідно до пункту 1 розділу VIII Порядку, за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення. Рішення оформляються на бланку контролюючого органу, який розглянув скаргу.

Згідно із пунктом 1 розділу IX зазначеного Порядку, контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Відповідно до пункту 2 розділу IX Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №916 від 21.10.2015, за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; зменшує (збільшує) суму грошового зобов'язання.

Пунктами 1.2 та 1.3 статті 60 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення або зменшує нараховану суму грошового зобов'язання. Виходячи зі змісту ст.. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення №0002161401 в частині на суму 1 900 779 грн. вважається відкликаним, а в іншій частині на суму 2 903 902 грн. - чинним.

Таким чином законодавець чітко встановив перелік рішень, які можуть бути прийняті за результатом розгляду скарги, проте ні вказаним Порядком ні ПК України не передбачено винесення нового податкового повідомлення-рішення за результатом часткового задоволення скарги та скасування в частині первинного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на те, що за результатами планової перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Волинській області від 21.03.2017 року №0002161401, а після часткового скасування цього податкового повідомлення-рішення ДФС України, було винесено нове податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 26.06.2017 року №0004972200 на суму 2 903 902 грн. без будь-якого повідомлення щодо відкликання чи скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2017 року №0002161401 в частині, що залишилась чинною, а саме на суму 2 903 902 грн., суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2017 року №0004972200, оскільки вимоги глави 4 розділу ІІ ПК України та ст. 60 ПК України не передбачають, що попереднє податкове повідомлення-рішення, яке залишилось чинним в частині (№0002161401 від 21.03.2017 року) вважається відкликаним при винесенні нового податкового повідомлення-рішення на ту ж суму, що залишилась чинною.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, з наведених вище підстав адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 26.06.2017 року №0004972200 та від 21.03.2017 року №0002151401 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 903 902 грн.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 600 грн., сплачений відповідно до квитанції №3715 від 20.06.2017 року.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0004972200 від 26.06.2017 року та №0002151401 від 21.03.2017 року в частині на суму 2 903 902 грн. (два мільйони дев'ятсот три тисячі дев'ятсот дві гривні).

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 1 600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 16 липня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич