Рішення № 67751421, 11.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2017 р. Справа № 911/1225/17

За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20"

до Приватного підприємства "Столичні будинки"

про стягнення 90 852,80 грн

суддя Антонова В.М.

представники сторін:

від позивача: Альонкіна А.І. (довіреність №20-04/17 від 20.04.2017);

від відповідача: Савецька-Фурс В.Ф. (довіреність № 2 від 10.01.2017)

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/1225/17 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20" (далі - позивач) до Приватного підприємства "Столичні будинки" (далі - відповідач) про стягнення 90 852,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як поручителем за договором поруки № 1871/16 від 31.10.2016 року була сплачена заборгованість відповідача перед ПАТ «НАК» Нафтогаз України» за основним договором № 1093/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 року, про постачання природного газу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2017 року порушено провадження по справі № 911/1225/17 та призначено її до розгляду на 01.06.2017 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.06.2017 року, відкладено розгляд справи на 19.06.2017 року.

Через відділ діловодства суду 16.06.2017 року подано відзив на позовну заяву б/н від 15.06.2017 року.

Через відділ діловодства суду 16.06.2017 року надійшов супровідний лист від представника відповідача з документами, який було долучено до матеріалів справи.

19 червня 2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення з додатками, які були долучені до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області 19.06.2017 подано заперечення №1 від 19.06.2017, які було долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.06.2017 року у судовому засіданні оголошено перерву до 26.06.2017.

Через канцелярію господарського суду Київської області 23.06.2017 року від позивача надійшли додаткові пояснення з документами, які було долучено до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області 26.06.2017 року надійшли заперечення №2 від 26.06.2017 року, які було долучено до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області 26.09.2016 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке було долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2017 року судом, за клопотанням позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, задоволено клопотання про витребування доказів, відповідно ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та оголошено відкладення розгляду справи до 06.07.2017 року, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області 05.07.2017 року від позивача надійшло клопотання про долучення документів у справу, яке було долучене судом до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області 05.07.2017 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1225/17, яке було долучене судом до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області 06.07.2017 року від відповідача надійшов лист № 151 від 29.06.2017 року, який було долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.07.2017 року розгляд поданого клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1225/17 відкладено на наступне судове засідання, судом оголошено перерву до 11.07.2017 року, у відповідності до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області 11.07.2017 року до початку судового засідання від позивача надійшли додаткові пояснення з документами, які було долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.07.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, підтримав подане ним раніше клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1225/17 та просив суд перенести судове засідання на іншу дату.

Розглянувши раніше подане представником відповідача клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1225/17, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідачем не подано належних доказів для застосування ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Як встановлено судом, в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1225/17 до вирішення пов'язаної з нею справи позивач надав копію позовної заяви Приватного підприємства «Столичні будинки» до Господарського суду міста Києва про визнання договору поруки № 1871/16 від 31.10.2016 року недійсним.

Проте, суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним договору поруки, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є сплата заборгованості за ним.

Відтак, зупинення провадження у справі про стягнення заборгованості за договором поруки до вирішення позовних вимог, предметом яких є визнання недійсним договору поруки, на підставі якого заявлена вимога про стягнення коштів, є правом, а не обов'язком суду.

Крім того, заявником станом на дату судового засідання 11.07.2017 року не надано доказів, що провадження за позовною заявою вих. № 143 від 23.06.2017 року про визнання договору поруки № 1871/16 від 31.10.2016 року недійсним порушено, згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно заявленого відповідачем усного клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Положеннями ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При розгляді клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заявленого в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, судом враховано, що у даній справі проведено 5 судових засідань, а строк вирішення спору обмежений, в строк вже продовжувався ухвалою суду в порядку ст. 69 ГПК України.

Тому, суд позбавлений можливості задовольнити заявлене клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки останнє розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, спрямоване на затягування судового процесу.

Відповідно до заявленого клопотання відповідача в судових засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу із застосуванням засобів технічної фіксації у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2016 року рішенням установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: вул. Білицька, буд. 20 у Подільському р-ні м. Києва було затверджено протокол № 1 про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20".

26 травня 2016 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20" звернулося з листом № 005 до Публічного акціонерного товариства «НАК» Нафтогаз України», у якому просило надати інформацію стосовно документації необхідної для укладання договору на поставку газу та довідку про заборгованість Приватного підприємства "Столичні будинки" перед Публічним акціонерним товариством «НАК» Нафтогаз України» по об'єкту вул. Білицька, буд. 20.

Публічне акціонерне товариство «НАК» Нафтогаз України» листом б/н, б/д повідомило об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20" про наявну заборгованість за використаний природний газ Приватним підприємством "Столичні будинки" на суму 138 267,25 грн, та порядок подання належним чином завірених копій документів згідно погодженого переліку. Також, було повідомлено, що у разі вирішення питання щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ за договором № 1093/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 року компанія буде готова розглянути питання укладання договору постачання природного газу з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20".

03 серпня 2016 року актом приймання-передачі об'єкта управління приватним підприємством "Столичні будинки" було встановлено та передано об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20" активи житлового будинку з показниками. До зазначених активів цього житлового комплексу також входив інженерно-технічний блок - власна котельня.

31 жовтня 2016 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20" (надалі -поручитель) та Публічним акціонерним товариством «НАК» Нафтогаз України» (надалі - кредитор) було укладено договір поруки № 1871/16 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Приватного підприємства "Столичні будинки" (надалі - боржник) за договором на постачання природного газу, зазначеним в п. 2.1. цього договору щодо проведення розрахунків за поставлений природний газ в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, пені 3% річних, інфляційних витрат, тощо.

За умовами п. 1.2. договору встановлено, що у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором, поручитель несе субсидіарну відповідальність по зобов'язаннях боржника за основним договором в повному обсязі.

Пунктами 2.1., 2.2. визначено, що основним договором в цьому договорі розуміють договір постачання природного газу від 21.12.2015року№ 1093/16-ТЕ-41.

Обов'язок поручителя за цим договором полягає в погашенні основного боргу боржника перед кредитором, що виник за основним договором у січні-квітні 2016 року та на момент укладання даного договору становить:90 852,80 грн.

Крім того, поручитель зобов'язується сплатити Кредитору неустойку, 3% річних та інфляційні втрати, що виникли або можуть виникнути в майбутньому у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором. Розмір неустойки, 3% річних та інфляційних втрат визначаєтьсякредитором відповідно до умов основного договору та чинного законодавства України на момент надісланняпоручителю вимоги, зазначеної у п. 3.2 даного договору.

Поручитель засвідчує, що йому добре відомі усі умови основного договору і він погоджується з ним.

За умовами п. 3.2. договору поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання за основним договором на користь кредитора, шляхом перерахування на рахунки кредитора коштів у розмірі, означеному у п. 2.2 даного договору (основний борг, пені, 3% річних, інфляційні втрати) на підставі письмової вимога кредитора.

За умовами п. 3.3. договору поручитель повинен задовольнити вимогу кредитора, зазначену в пункті 3.2.договору, в семиденний термін з моменту отримання від кредиторавідповідної вимоги.

Пунктом 3.4. договору визначено, що до поручителя, який виконав обов'язок за основним договором переходять усі права кредитора щодо цього обов'язку за основним договором, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Пунктом 5.1.,5.2 договору визначено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та дії протягом 3 (трьох) років з моменту його укладення.

Цей Договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України

На вимогу Публічного акціонерного товариства «НАК» Нафтогаз України» № 26-7633/1.2-16 від 03.11.2016 року сплатити основний борг за договором № 1093/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20" перерахувало на рахунок Публічного акціонерного товариства «НАК» Нафтогаз України» заборгованість на суму 90 852,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 37 від 03.11.2016 року.

Отже, позивач вважає, що у відповідача, в силу приписів ст. 554 Цивільного кодексу України, п. 3.4. договору поруки виник перед позивачем обов'язок сплатити основну заборгованість в розмірі 90 852,80 грн. за договором № 1093/16-ТЕ-41 від 21.12.2015 року.

За вищенаведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду Київської області про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 90 852,80 грн, основного боргу.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктами 1, 2 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно п. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Пунктом 4.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 року " Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів " визначено, що відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому.

З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

За загальним правилом, волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов'язковим, а відтак у силу статей 203, 215, 553 ЦК України відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного поручителем та кредитором боржника.

Водночас господарським судам слід виходити з того, що з урахуванням частини другої статті 556 та пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов'язанні. Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Протягом розгляду справи відповідач подавав до суду заперечення в яких просив відмовити в задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи тим, що позивачем не надано жодного доказу стосовно наявної заборгованості у відповідача перед позивачем на суму 90 852,80 грн. Крім цього відповідач зазначав, що правонаступництво та поручительство є різними способами заміни кредитора у зобов'язанні. А позивач, на думку відповідача, є правонаступником за борговим зобов'язанням з оплати спожитих енергоносіїв.

Відповідач також зазначив, що Закон України «Про теплопостачання» є спеціальним законодавчим актом, який регулює правовідносини, що у виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт па об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

З наведеного вище, відповідач вважав, що укладений 31.10.2016 року між ОСББ «Білицька, 20» та ПАТ «НАК «Нафтогаз Україна» договір поруки №1871/16 суперечить нормам ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», а тому вимога позивача до відповідача про стягнення 90 852,80 грн. боргу є незаконною.

Проаналізувавши доводи позивача та заперечення відповідача, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на те, що доводи відповідача викладені у запереченнях на позовну заяву, спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Заперечення стосовно безпідставно заявленої до відповідача заборгованості на суму 90 852,80 грн. спростовуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку, які підтверджують несплату приватним підприємством "Столичні будинки" коштів за отриманий природний газ по договору постачання природного газу від 21.12.15 № 1093/16-ТЕ-41 з 01.01.2016 року по 30.06.2017 рік. (копії виписок надані публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України").

Що стосується посилання відповідача на ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» судом встановлено наступне:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є суб'єктом господарювання, а відтак ОСББ не є правонаступником заборгованості, яка утворилась в наслідок використання відповідачем індивідуального теплового пункту.

Крім того судом враховано, що у відповідь на звернення позивача Антимонопольним комітетом України листом № 128-29/06-11263 від 21.10.2016 року зазначено, що ОСББ створюється співвласниками (власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) для реалізації своїх прав на володіння та користування спільним майном, і не укладають жодних договорів про оренду, концесію, управління майном для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку» та з посиланням на лист Міненерговугілля у даному листі зазначено: «У разі передачі автономної (загальнобудинкової, дахової) котельн об'єднанню, останнє не є правонаступником боргових зобов'язань з оплати за спожиті енергоносії, що виникли у підприємства, якому належала котельня (на балансі, в управління якого перебувала котельня)» .

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, під час передачі житлового будинку від відповідача до позивача розподільчий баланс не складався.

З наявного в матеріалах справи акту приймання передачі об'єкта в управління не вбачається, що позивачу передавалась заборгованість відповідача у сумі 90 852,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується правонаступництво позивача за борговим зобов'язанням відповідача перед публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Таким чином, суд дійшов висновку, що уклавши договір поруки № 1871/16 від 31.10.2016 року (який є чинним на моменти прийняття рішення) сторонами досягнуто взаємної згоди щодо усіх їх істотних умов та вказаний договір був укладений у повній відповідності із вимогами законодавства.

Враховуючи вищевикладене, договір поруки № 1871/16 від 31.10.2016 року укладався між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20" та Публічним акціонерним товариством «НАК» Нафтогаз України» за взаємною згодою та за відсутності законодавчих заборон на укладення такого правочину, у відповідності до принципу свободи договору.

Відповідно п. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

З огляду на викладене, Господарський суд Київської області дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Столичні будинки» заборгованості на суму 90 852,80 грн. вартості спожитий газ є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У відповідності до ст. 4-3Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом, відповідачем не надано належних доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти.

Враховуючи викладене, Господарський суд Київської області дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на день подачі позовної заяви до суду.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Столичні будинки" (код ЄДРЮОФОП 37588729; адреса 08292, Київська обл., місто Буча, ВУЛИЦЯ НОВЕ ШОСЕ , будинок 14, офіс 262-А) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька 20" (код ЄДРЮОФОП 40497794; адреса: 04078, м.Київ, БІЛИЦЬКА, будинок 20) заборгованість в розмірі 90 852,80 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 80 копійок) та судовий збір в розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок). Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 14.07.2017

Суддя В.М. Антонова