Ухвала суду № 67751382, 11.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2017 р. м. Київ К/800/28127/16

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Нечитайла О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункового дільниця»

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року

у справі № 807/1645/15

за позовом Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункового дільниця»

про стягнення податкового боргу,

встановив:

Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункового дільниця» про стягнення податкового боргу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 року у справі № 807/1645/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року, уточнений позов Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Закарпатській області задоволено. Стягнуто за рахунок коштів Державного підприємства Міністерства оборони України Мукачівська госпрозрахункова дільниця (89643, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська, 1А, код 22995957) податковий борг у розмірі 510 983, 99 грн. (п'ятсот десять тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 99 копійок) грн.

Заступником військового прокурора Ужгородського гарнізону на підставі ст. 131-1 Конституції України подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, він просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу на правити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Станом на час розгляду справи судом першої інстанції загальна сума податкової заборгованості ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» становила 510 983, 99 грн. та складалась із самостійно задекларованих зобов'язань з податку на додану вартість та земельного податку, а також із сум пені із: збору за паркування автотранспорту, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, комунального податку, частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій, податку на прибуток підприємств, податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин.

Матеріалами справи підтверджується, що Мукачівською ОДПІ відповідачу надіслано першу податкову вимогу від 05.02.2009 року № 1/148 та другу податкову вимогу від 12.03.2009 року № 2/278, які отримано головним бухгалтером відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначений перелік заходів, направлених на погашення податкового боргу платника податків, що здійснюються контролюючим органом.

У відповідності до п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

За змістом пп. 6.3.2 п. 6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент направлення відповідачу податкових вимог) у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій повинні були встановити, чи погашався відповідачем в повному обсязі податковий борг після вручення йому податкової вимоги від 12.03.2009 року № 2/278, тобто, чи порушувалась безперервність наявної у позивача податкової заборгованості з моменту направлення йому другої податкової вимоги (з 2009 року по 2015 рік).

Встановлення вказаної обставини є визначальним для правильного вирішення спору по даній справі, проте, вказана обставина залишилася поза межами дослідження судами як першої так і апеляційної інстанцій.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з метою з'ясування викладених обставин, що входять до предмета доказування у справі, в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункового дільниця» задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року у справі № 807/1645/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло