Рішення № 6775129, 17.11.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.2009                                                             Справа № 12/112

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Реглес –С. І. С.”, с. Буковинка Мукачівського району

до відповідача Мукачівської госпрозрахункової дільниці державного підприємства Міністерства оборони України, м. Мукачево

про стягнення суми 22471,54 грн. –основного боргу; 476,22 грн. – 3 % річних та 792,34 грн. –інфляційних збитків.

Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача – не з’явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача – не зявився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Реглес –С. І. С.”, с. Буковинка Мукачівського району до Мукачівської госпрозрахункової дільниці державного підприємства Міністерства оборони України, м. Мукачево про стягнення суми 22471,54 грн. –основного боргу; 476,22 грн. –3 % річних та 792,34 грн. –інфляційних збитків.

          Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

          Відповідач заперечив позов з мотивів викладених у письмовому відзиві на позов (вх. № 8948 від 16.11.2009 року), зокрема, посилається на відсутність боргу, однак ґрунтовних документальних доказів в підтвердження наведеного суду не подав.

Позаяк, у тому ж відзиві на позов відповідач визнає факт поставки матеріалів за накладною № 12 (якою обґрунтовує позов) на суму 32471,54 грн. і часткову оплату (платіжне доручення від 18.09.2009року) поставлених матеріалів в сумі 10000 грн, що по суті стверджує існування боргу в розмірі (32471,54 грн. - 10000 грн.) = 22471,54 грн.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 15053653 підтверджує завчасне вручення відповідачу 04.11.2009 року ухвали від 02.11.2009 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

                     продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/112

від 17.11.2009 року

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості їх участі в судовому засіданні.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні – завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

           Заборгованість відповідача в сумі 22417,54 грн. –основного боргу щодо оплати за поставлені, згідно договору купівлі –продажу № 2 від 02.03.2009 року, товарно –матеріальні цінності, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- довіреністю ЯЗБ № 843876 від 02.03.2009 року;

- накладною № 12 від 19.06.2009 року;

- податковою накладною від 19.06.2009 року;

- платіжним дорученням № 334 від 18.09.2009 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново – господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

                     продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/112

від 17.11.2009 року

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є поставка товарно –матеріальних цінностей (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість поставлених товарно –матеріальних цінностей є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% – річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 476,22 грн. – 3% річних та 792,34 грн. – інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України витрати пов’язані з наданням юридичних послуг адвокатом (договір № 1/Р юридичного обслуговування від 04.05.2009 року, акт № 1/Р прийомки –передачі виконаних робіт, квитанція до прибуткового касового ордеру № 10 від 19.10.2009 року на суму 2000 грн.) підлягають відшкодуванню відповідачем.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб’єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов’язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

Позаяк, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де

не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/112

від 17.11.2009 року

за та рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

          Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально –правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов’язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 193, 198, 199, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

                     продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/112

від 17.11.2009 року

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Мукачівської госпрозрахункової дільниці державного підприємства Міністерства оборони України (м. Ужгород, вул. Берегівська –бічна, 1/а; код 22995957) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Реглес –С. І. С.” (с. Буковинка, 233 Мукачівського району; код 35705749) суму 22471,54 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят одну грн. 54 коп.) –основного боргу; 476,22 (чотириста сімдесят шість грн. 22 коп.) –3 % річних; 792,34 (сімсот дев’яносто дві грн. 34 коп.) –інфляційних збитків; 2000 (дві тисячі грн.) – витрат пов’язаних з наданням юридичних послуг адвокатом та 238 (двісті тридцять вісім грн.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.