Ухвала суду № 67751246, 04.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

04.07.2017 м. Київ № К/800/28770/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Веденяпіна О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуЧугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №820/1939/16 за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доЧугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській областіпроскасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особи - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій за №0000402100 від 23.12.2015 на суму 28135,00 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій за №0000412100 від 23.12.2015 на суму 29654,59 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у даній справі скасована постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 01.12.2015 №529 та направлень на перевірку від 01.12.2015 №768, №769 проведена фактична перевірка з питань додержання суб'єктом господарювання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, результати якої оформлені актом №121/НОМЕР_1 від 03.12.2015.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, а саме: в магазині на вітрині та за прилавком, з метою реалізації.

На підставі зазначених висновків Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного реєстру місць зберігання від 23.12.2015 №0000402100 та №0000412100.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не продовжив дію ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, відповідно, і не вживав заходів по внесенню місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру, зберігаючи алкогольні напої у магазині, що є порушенням Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов висновку про неправомірність застосування податковим органом штрафних санкцій, з чим погоджується судова колегія касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 11.11.2014 отримав ліцензію серії НОМЕР_2 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, з встановленим строком її дії до 13.11.2015. Строк дії вказаної ліцензії на момент проведення фактичної перевірки дія ліцензії позивача сплив.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 наміру продовжувати термін дії ліцензії не мав. Алкогольні напої та тютюнові вироби, які залишились не реалізованими, як пояснив позивач, були упаковані в коробки та знаходились в магазині для подальшого їх вивезення, при цьому, роздрібна торгівля ними у магазині не здійснювалась.

Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до приписів ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.

Враховуючи викладене, обов'язок у суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, по-перше, виникає після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, по-друге, у тому випадку, коли місце зберігання продукції не співпадає з місцем здійснення торгівлі.

Приписи Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» розрізняють поняття «місце зберігання» та «місце торгівлі» і вони не є тотожними, об'єкти роздрібної торгівлі в цілях правового регулювання, встановленого цим Законом, не можуть кваліфікуватися як місця зберігання товарів, порядок виробництва і обігу яких стосується це правове регулювання.

Норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не передбачають занесення місця здійснення роздрібної торгівлі до Єдиного державного реєстру. Підтвердженням такого змісту правового регулювання є частина 36 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», доповнена Законом України від 20.05.2010 № 2275-VI (набрала чинності 16.06.2010), згідно з якою суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, встановивши, що у позивача відсутня ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, дійшов правильного висновку про неправомірність застосування до нього штрафних санкцій саме за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання (в магазині) не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що апеляційний суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.В.Борисенко О.А.Веденяпін