Ухвала суду № 67751182, 12.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року м. Київ К/800/24651/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Іваненко Я.Л.,

Мойсюка М.І.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року ОСОБА_4 пред'явила в суд позов в просила:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, яка полягає у нездійсненні дій щодо обов'язкового працевлаштування, в порушення вимог частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, та у звільненні позивача, зі служби у запас за підпунктом «г» пункту 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», що затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року, тобто - «через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці «По особовому складу» від 15 квітня 2016 року №236 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, зі служби у запас за підпунктом «г» пункту 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України»;

- поновити старшого позивача на службі з 7 листопада 2015 року;

- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці та Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, з 7 листопада 2015 року як особу середнього начальницького складу органів внутрішніх справ України, посаду якої скорочено, але яка є жінкою, що має дитину віком до трьох років і перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, позов задоволено частково.

Скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці «По особовому складу» від 15 квітня 2016 року №236 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, зі служби у запас за підпунктом «г» пункту 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України».

Поновлено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, на службі в органах внутрішніх справ на посаді інспектора-чергового чергової частини лінійного відділу на станції Харків-Пасажирський Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці або іншій рівнозначній посаді з 7 листопада 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги Міністерство внутрішніх справ України посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач з 2011 року проходила службу в органах внутрішніх справ, у лінійному відділенні на станції Харків-Пасажирський управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці на посаді інспектора-чергового чергової частини, у спеціальному званні «старший лейтенант міліції».

Наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці «По особовому складу» від 16 липня 2015 року №125 о/с з 22 липня 2015 року по 29 травня 2018 року ОСОБА_5, відповідно до статті 18 Закону України «Про відпустки», надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці від 23 вересня 2015 року №195 о/с відповідно до пункту 64 «г» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення), ОСОБА_4, інспектора-чергового чергової частини лінійного відділенні на станції Харків-Пасажирський Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці було звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 9 березня 2016 року у справі №820/10799/15 скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці від 23 вересня 2015 року №195 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 та поновлено її на посаді інспектора-чергового чергової частини лінійного відділенні на станції Харків-Пасажирський Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці або іншій рівнозначній посаді з 24 вересня 2015 року.

Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці від 15 квітня 2016 року №236 о/с ОСОБА_4 поновлено на посаді та згідно з пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліції», пункту 64 «г» Положення звільнено за скороченням штатів у запас Збройних сил України з 6 листопада 2015 року.

Обґрунтування підстав звільнення наведено у листі Голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці від 18 квітня 2016 року №36/8/122, де зазначено, що у зв'язку із набранням чинності з 7 листопада 2015 року Закону України «Про Національну поліцію» та з урахуванням того, що на теперішній час такого поняття як органи внутрішніх справ не існує, наказом управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці від 15 квітня 2016 року №236 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 звільнено з 6 листопада 2015 року у запас Збройних Сил з 6 листопада 2015 року за пунктом 64 «г» Положення (через скорочення штатів). Також роз'яснено, що згідно з вимогами розділу VI Закону України «Про Національну поліцію», у позивача є можливість у подальшому проходити службу в лавах Національної поліції після створення поліцейських комісій та оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад.

Не погоджуючись з діями відповідача та наказом про звільнення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваного наказу він діяв у спосіб, визначений діючим законодавством, а отже наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці від 15 квітня 2016 року №236 о/с в частині звільнення позивача у запас Збройних Сил з 6 листопада 2015 року за пунктом 64 «г» Положення (через скорочення штатів) не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580). Відповідно до положень цього нормативного акту, викладених у пунктах 8 - 10 Прикінцевих та перехідних положень, в органах внутрішніх справ мало місце скорочення штатів. Як зазначено у пункті 8, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

В пунктах 9 та 10 встановлено порядок вивільнення працівників міліції. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

В той же час, питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, в тому числі вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Таким законом, в даному випадку, є Кодекс законів про працю України. За приписами частини третьої статті 184 цього Кодексу звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, окрім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Тобто, звільнення, вказаних осіб, можливе лише у випадку повної ліквідації підприємства, установ, організації з обов'язковим працевлаштуванням.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Не дивлячись на зазначені обставин, наказом управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці від 15 квітня 2016 року №236 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» Положення (через скорочення штатів) без вжиття заходів по працевлаштуванню.

З урахуванням наведених обставин та норм права суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про скасування наказу та зобов'язання у поновленні ОСОБА_4 на посаді, яку вона обіймала до звільнення, оскільки відповідачем порушено її право, передбачене статтею 184 Кодексу законів про працю України та не доведено факт ліквідації установи, в якій вона працювала.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Зокрема, як зазначалося вище, позивачка як жінка, що має дитину віком до трьох років та перебуває у відпустці для її догляду, не може бути звільнена з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ без працевлаштування. На час розгляду справи Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці перебувало на стадії ліквідації, тому суди правомірно зобов'язали виконати рішення про поновлення ОСОБА_4 на попередній посаді.

Таким чином, в межах доводів касаційної скарги, порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, якщо визнає, що при їх ухваленні суди не порушили норми матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування прийнятих ними рішень відсутні.

Керуючись статями 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк