Ухвала суду № 67750986, 12.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року м. Київ К/800/14133/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Сумського міського центру зайнятості на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року по справі №826/7083/15 за позовом Сумського міського центру зайнятості до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015р. Сумський міський центр зайнятості звернувся в суд з позовом до Фонду державного майна України, в якому просив: стягнути з Фонду державного майна України на користь Сумського міського центру зайнятості кошти в сумі 28 973,44 грн., виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за письмовим повідомленням Сумського міського центру зайнятості на підставі виникнення обставин передбачених ч. 4 ст. 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фондом державного майна України добровільно кошти не повернуті.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням Сумський міський центр зайнятості звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу Фонд державного майна України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Фонду державного майна України „Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 " від 24 грудня 2007 року № 242-р ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.

ОСОБА_1 5 квітня 2011 року та 25 квітня 2013 року звертався до Сумського міського центру зайнятості з заявами про надання статусу безробітного, в результаті чого йому було надано вказаний статус з 5 квітня 2011 року та з 25 квітня 2013 року та розпочато виплати допомоги по безробіттю відповідно з 5 квітня 2011 року та з 2 травня 2013 року.

Виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 припинено відповідно з 14 липня 2011 року у зв'язку із відмовою безробітного від послуг служби зайнятості та з 27 квітня 2014 року у зв'язку із закінченням строку її виплат.

На підставі інформації Державної фіскальної служби України Сумським міським центром зайнятості проведено розслідування страхового випадку обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1, за результатами якого відповідачем складено акт від 16 січня 2015 року № 35, яким встановлено, що наказом Фонду державного майна України від 30 травня 2014 року № 67-р ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області на виконання постанови Сумського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2012 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2014 року, по справі № 2а-1870/1460/12, визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 24 грудня 2007 року № 242-р, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області; стягнуто із Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2014 року вказані судові рішення залишено без змін.

Згідно із довідками від 3 лютого 2015 року № 906 та № 908 ОСОБА_1 за періоди з 5 квітня 2011 року по 13 липня 2011 року та з 25 квітня 2013 року по 26 квітня 2014 року виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 28 973,44 грн.

За письмовим повідомленням Сумського міського центру зайнятості від 10 лютого 2015 року № 07/235 Фонд державного майна України добровільно вказані кошти не повернув.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що обов'язок з відшкодування витрат на виплату грошової допомоги по безробіттю покладено на відповідача чинним законодавством, а тому заявлена позивачем сума виплаченої ОСОБА_1 грошової допомоги підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на призначення допомоги по безробіттю у ОСОБА_1 виникло з часу постановки на облік у зв'язку із звільненням останнього, відповідно з Сумської обласної ради та з управління житлово-комунального господарства та сплатою за вказаними місцями роботи протягом 12 місяців страхових внесків, а не у зв'язку із звільненням з Фонду державного майна України відповідно до наказу від 30 травня 2014 року № 67-р, який скасовано у судовому порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та задоволення вимог касаційної скарги виходячи з наступного.

У відповідності до статті 5 „Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI(далі - Закон № 5067-VI) держава гарантує у сфері зайнятості, серед іншого, соціальний захист у разі настання безробіття.

Згідно статті 9 Закону № 5067-VI кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Відповідно до ч.4 ст. 35 Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III(далі - Закон № 1533-III) із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 був поновлений на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області на підставі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2012 року у справі № 2а-1870/1460/12.

Разом з тим, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, право на призначення допомоги по безробіттю у ОСОБА_1 виникло з часу постановки на облік у зв'язку із звільненням останнього 1 березня 2011 року з Сумської обласної ради на підставі п.1 ст. 40 КЗпП (скорочення чисельності) та 29 березня 2013 року з управління житлово-комунального господарства на підставі п.1 ст. 40 КЗпП (скорочення чисельності) та сплатою за вказаними місцями роботи протягом 12 місяців страхових внесків, а не у зв'язку із звільненням з Фонду державного майна України відповідно до наказу від 30 травня 2014 року № 67-р, який скасовано у судовому порядку та поновлено на службі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відшкодування відповідачем виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю відповідно до п. 1 ч.4 ст. 35 Закону № 1533-III.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Сумського міського центру зайнятості відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: