Ухвала суду № 67750601, 04.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

"04" липня 2017 р. м. Київ № К/800/7754/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Приходько І.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській областіна постанову на ухвалуКіровоградського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015у справі П/811/2065/15за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз»доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській областіпропро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» (далі - ТОВ «Вікторія-Феліз», платник/позивач) звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - ДПІ, податковий орган/відповідач) від 25.06.2015 №000093202 та №0000942202.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.08.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволені позову, оскільки вважає, що рішення були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судами не взято до уваги наявний в матеріалах справи вирок, яким визнано винним директора (засновника) декількох контрагентів з якими позивач здійснював господарську діяльність у спірний період. Залишено поза увагою та не досліджено матеріали іншого кримінального провадження, яким визначено, в тому числі, діяльність «номінальних» директорів, однаковість довірених осіб, поштових електронних скриньок (Email) контрагентів ТОВ «Вікторія-Феліз». Вказані факти безтоварності відповідних господарських операції підтверджуються також і свідченнями свідків, які не оцінювались судами попередніх інстанцій.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в її задоволенні відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі. Серед іншого вказується на те, що посилання контролюючого органу на безтоварність реальних договірних правовідносин не мають правої основи. Матеріали кримінального провадження, які слугують підставою для касаційної скарги не можуть виступати базою для правового обґрунтування порушень, так як дане кримінальне провадження закрите з підстав відсутності складу злочину, про що не міг не знати відповідач. Посилання на вирок також є безпідставним, оскільки даним рішенням не встановлено жодних фактів, які б мали преюдиційне значення для даної справи. При цьому, контрагенти на момент здійснення спірних господарських операцій володіли повним обсягом прав та обов'язків, як суб'єкта цивільно-правових відносин, які передбачені діючим законодавством, що спростовує доводи ДПІ про їх фіктивність.

Заслухавши осіб, які прибули у судове засідання, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період із 20.04.2015 по 04.06.2015 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за наслідком якої 11.06.2015 р. складено акт №79/11-23-22-02/31146326 про результати дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем занижено: податок на прибуток у розмірі 5 785 289,00 грн. (2013 рік - 3 948 972,00 грн.; 2014 рік - 1 836 317,00 грн.), чим порушено підпункт 138.1.1, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.3, пункту 138.8 статті 138, підпункти 139.1.9-139.1.11 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.13 статті 146 Податкового кодексу України (далі - ПК України); податок на додану вартість у загальному розмірі 5 936 033,00 грн. (в тому числі по періодах визначених в акті), чим порушено пункти 198.1-198,3, 198.6 статті 198, пункт 201.1 статті 201 ПК України.

На підставі акту перевірки, 25.06.2015 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000942202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 677 934 грн., з яких: 5 785 289,00 грн. основного платежу та 2 892 645,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000932202, яким позивачу збільшено суму з ПДВ у розмірі 8 904 050,00 грн., з яких: 5 936 033,00 грн. основного платежу та 2 968 017,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане ґрунтуються на доводах ДПІ про заниження податку на прибуток на загальну суму 5 785 289,00 грн. та з ПДВ на загальну суму 5 936 033,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг»; ТОВ «НВП» Інструментальний Центр»; ТОВ «Пі Груп»; ТОВ «Монрей»; ПФ «РПИБ Гидропневмопроект»; ФОП ОСОБА_1; ТОВ «ДФК»; ФОП ОСОБА_2; ПП «Ком Інтер Трейд»; ПП «Трістар-Торг»; ТОВ «Вікторія-Феліз» з ТОВ «Астарта Трейд М», ТОВ «Вінтерсол», ТОВ «Салкон-2012», ПП «Пегас Буд», ТОВ «Авесбуд», ТОВ «Будресурс-К», ПП «Північбуд», ТОВ «Спецбілд», Торгівельна компанія «Тікса», ТОВ «Юкатан груп».

Даний висновок відповідача зводиться до аналізу податкової інформації та актів зустрічних перевірок контрагентів, де зазначено про не можливість здійснення ними узгоджених робіт по укладеним правочинам з ТОВ «Вікторія-Феліз», зокрема з підстав відсутності основних/оборотних фондів, людських ресурсів та дозволів на здійснення певного виду господарської діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що позивачем, окрім декларування податкового кредиту з податку на додану вартість, дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної. Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними суб'єктами господарювання було одержання позивачем податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів того, що договори укладені позивачем з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

З даними висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України у повній мірі не може погодитьсь та рахує за необхідне зауважити наступне.

Пунктом 15.1 статті 15 ПК України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених ПК або законами з питань митної справи.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із положеннями пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 (в редакції до 01.03.2014; далі - Порядок №1379) та зміненого в наступного Наказом Міністерства доходів і зборів України №10 від 14.01.2014 року (в редакції до 01.12.2014; далі - Порядок №10) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Пунктами 16 Порядку №1379 та 18 Порядку №10 зазначено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV), підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини другої статті 3 Закону №996-XIV на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач укладав різного виду договорів, в тому числі на виконання послуг та поставлення товарів. Серед яких виступають два контрагента ТОВ «Салкон-2012» і ТОВ «Будресурс-К», за наслідками господарських операцій з якими у перевіряємий період, позивач відобразив у податковому обліку суму робіт (послуг) 998 146,27 грн. в т.ч. ПДВ 166 357,72 грн. та 5 175 438,75 в т.ч. ПДВ 862 573,10 грн., відповідно.

При встановлені реальності та товарності вказаних господарських операцій, судом першої інстанції була досліджена вся первинна документація, а саме договори, додатки до них, податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт.

Разом з тим, не перевірялось питання правомірності діяльності таких контрагентів, сумнів щодо чого вбачається з наявного в матеріалах справи вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 по справі №524/10551/14-К згідно якого, директора (засновника) цих двох підрядних організацій визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального Кодексу України (фіктивне підприємство).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглядаючи подібні категорії справ (постанова від 5 березня 2012 року, справа № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року), висновки щодо застосування норм права, викладених в них мають обов'язково бути враховані зазначила, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема і у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленнями та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, чи послуг, а тому віднесення відображених в них сум ПДВ до податкового кредит є безпідставним.

Крім того, не досліджувалось питання великої кількості фінансово-господарських взаємовідносин вказаних господарюючих суб'єктів зі значною кількістю контрагентів з великими обсягами сум по придбанню та реалізації, що потребує наявності адміністративно-господарських ресурсів, яких, як встановлено перевіряючим органом, вони не мали.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірили такі фактичні дані.

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції, де більш детально дослідити господарські операцій проведені позивачем з ТОВ «Салкон-2012» і ТОВ «Будресурс-К», в частині дійсної участі директора (засновника) під час їх укладення та реалізації.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області задовольнити частково.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі № П/811/2065/15 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає перегляду.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько