Ухвала суду № 67750591, 05.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

вул. Московська, 8, корп. 5, місто Київ, 01029

У Х В А Л А

05.07.2017 К/800/22642/17

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І., розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДФС)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017

у справі № 826/15663/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лідер"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ДФС 30.06.2017 (згідно зі штампом на поштовому конверті) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі № 826/15663/16.

За змістом норм частин 2, 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття касаційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю касаційної скарги вимогам ст. 213 цього Кодексу та строку її подання.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху як така, що ч. 2 ст. 212 та частин 4, 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а клопотання про поновлення строку є необгрунтованим; судовий збір сплачено у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги, а клопотання про відстрочення сплати судового збору є необгрунтованим; копія довіреності на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, оформлена без дотримання нормативно встановлених вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Звертаючись 30.06.2017 до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою та заявляючи клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, ДФС посилається на те, що первісно подана до Вищого адміністративного суду України касаційна скарга була повернута ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.05.2017 № К/800/6998/16 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 цього Кодексу через невиконання вимог суду касаційної інстанції про залишення касаційної скарги без руху (ухвала від 13.04.2017). При цьому відповідач зазначає, що обмежене фінансування видатків відповідача на сплату судового збору об'єктивно виключило можливість сплатити судовий збір у повному обсязі під час подання первісної касаційної скарги. Водночас доказів на підтвердження вказаних доводів (кошторис на 2017 рік; довідки територіального органу ДКС України щодо фактичного стану фінансування видатків на сплату судового збору; виписки з казначейського рахунку ДФС по коду економічної класифікації 2800 тощо) відповідач не надає.

Згідно з ч. 6 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пп. 3 пп. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки у цій справі за подачу позову майнового характеру підлягав сплаті судовий збір у розмірі 508408,95 грн (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (пп. 1 пп. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI)), то за подання касаційної скарги судовий збір підлягав сплаті у розмірі 610090,74 грн.

У той же час ДФС сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 15457,20 грн, про що свідчить платіжне доручення 18.05.2017 № 1139.

Отже, ОДПІ судовий збір сплачено у розмірі меншому, ніж передбачено Законом № 3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду у справі за позовом майнового характеру.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору у сумі 594633,54 грн, посилаючись на положення ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України

Законом України "Про судовий збір" встановлено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні (ст. 5 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Водночас, суд звертає увагу на те, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, а вищі навчальні заклади та наукові установи також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Пунктом 47 вказаного Порядку визначено, у яких випадках вносяться зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім плану використання бюджетних коштів одержувача), помісячного плану використання бюджетних коштів (далі - планові документи).

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення),

У п. 45 Порядку зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання ДФС про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Відповідно до ст. 58 цього Кодексу повноваження представників підтверджуються довіреністю.

Копії, які видаються, зокрема, органами державної влади України, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пп. 5.26, 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно - розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Так, завіряти документи слід із зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, з відміткою "З оригіналом згідно", засвідченою печаткою та дати засвідчення копії.

Надана представником відповідача копія довіреності до касаційної скарги не відповідає вищевказаним вимогам Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно - розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 108, 165, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі № 826/15663/16 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків протягом 30 днів з моменту отримання даної ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Роз'яснити, що відповідно до ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга буде повернута та вважатись неподаною, якщо особа, що подає касаційну скаргу, не усуне зазначені недоліки касаційної скарги до вказаного строку або не заявить клопотання про його продовження.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст.ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Бившева