Ухвала суду № 67750441, 05.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2017 р. м. Київ К/800/39223/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Штульман І.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Харківської митниці Державної фіскальної служби, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення суми,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_4 пред'явив в суд позов, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними та скасувати висновки ДПІ у Київському м. Харкова про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 24 березня 2015 року №1190/7/20-31-17-01-27 та від 20 лютого 2015 року №913-15/7/89-20-31-17-01-27 за результатами перевірки ОСОБА_4 в частині встановлення недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Харківської митниці ДФС від 3 квітня 2015 року №202-О «Про звільнення ОСОБА_4»;

- поновити його на посаді головного державного інспектора митного посту «Козача Лопань» Харківської митниці ДФС;

- стягнути з Харківської митниці ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу з 3 квітня 2015 року по день ухвалення рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано наказ Харківської митниці ДФС від 3 квітня 2015 року №202-О «Про звільнення ОСОБА_4»

Поновлено позивача на посаді головного державного інспектора митного посту «Козача Лопань» Харківської митниці ДФС.

Стягнуто з Харківської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 3 квітня 2015 року по день ухвалення судового рішення - 29 липня 2015 року, виходячи із розрахунку середньої заробітної плати у розмірі 166,56 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги Харківська митниця ДФС посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленого ним рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

З огляду на те, що особи, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились, суд, на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач 12 серпня 2002 року був прийнятий на роботу на посаду інспектора відділу магістральної митниці «Харків-Сортувальний» та прийняв присягу держслужбовця.

1 лютого 2003 року позивача переведено на роботу на митний пост «Козача Лопань» на посаду інспектора.

Відповідно до наказу Харківської митниці ДФС від 24 грудня 2014 року №06-о позивача з 25 грудня 2014 року прийнято на роботу до Харківської митниці ДФС на посаду головного державного інспектора митного поста «Козача Лопань» Харківської митниці ДФС в порядку переведення з Харківської митниці Міндоходів.

У період з грудня 2014 року по лютий 2015 року ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо позивача проведено перевірку відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», за наслідками якої складено висновок вих.№9913-15/7/89-20-31-17-01-27 від 20 лютого 2015 року, який надіслано Харківській митниці ДФС.

Даним висновком встановлено, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (2013 рік) вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права), а саме, у розділі IV «Відомості про транспортні засоби» декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік не вказано транспортний засіб, а саме: причіп КНОТ 31-2013, 2010 року випуску, який згідно письмових пояснень позивача придбаний за кошти батьків.

За результатами проведеної перевірки, з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та підтверджувальних документів також встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у п.п. 1 - 10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.

Аналогічний висновок наведений у листі ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24 березня 2015 року №1190/7/20-31-17-01-27.

Наказом начальника Харківської митниці ДФС від 3 квітня 2015 року №202-о «Про звільнення ОСОБА_4» позивача звільнено з займаної посади головного державного інспектора митного поста «Козача Лопань» з 3 квітня 2015 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за наслідком проведеної перевірки був встановлений факт недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій позивачем за попередній рік декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а тому звільнення позивача з посади є законним та обґрунтованим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно із частиною 8 статті 3 вказаного Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Частиною 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» встановлено, що перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Також слід зазначити, що інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону № 1682-VII, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Саме по собі не зазначення майна у декларації не тягне за собою настання відповідальності за Законом України «Про очищення влади», оскільки питання декларування доходів певних осіб врегульовано у цьому випадку Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Враховуючи те, що при здійсненні відносно позивача перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» не було встановлено невідповідності вартості майна доходам, отриманим із законних джерел, а вартість майна, набутого позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про його доходи, отримані із законних джерел, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що підстав для звільнення позивача відповідно до пункту 7-2 частини 1 статті 36 КЗпП України не було, а тому рішення суду апеляційної інстанції законне та обґрунтоване.

Так, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено (постанова Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року).

Що стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції в цій частині, виходив з того, що оплата вимушеного прогулу має здійснюватися за період з 3 квітня 2015 року по день ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначивши про зобов'язання стягнути з Харківської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення - 3 квітня 2015 року по день ухвалення рішення, при цьому не вказав розмір виплати, а також розрахунок розміру цієї виплати.

Так, згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку, передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суд апеляційної інстанції належної правової оцінки не надав.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

Під час нового розгляду судам потрібно дослідити та встановити середню заробітну плату позивача, з урахуванням обчислення виплат отриманих ним за попередні два місяці роботи.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Прийняте у даній справі рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення з Харківської митниці ДФС України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягає частковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року скасувати в частині стягнення з Харківської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман