Ухвала суду № 67750391, 04.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

04.07.2017 м. Київ № К/800/31278/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Веденяпіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі №815/1142/16 за позовомПриватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 доДержавної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській областіпровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2016 №000015707, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2015 №Ф-2, рішення про застосування штрафних санкцій від 06.01.2016 №0000411707.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у даній справі скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 в частині задоволення вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 06 січня 2016 року №000015707 та прийнято нове рішення у вказаній частині, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 06.01.2016 №000015707 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 106525,55 грн.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, а також з урахуванням посилань відповідача у касаційній скарзі на незаконність рішення суду апеляційної інстанції в задоволеній частині позовних вимог (відповідно рішення суду першої інстанції в частині, залишеній без змін апеляційним судом), відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 згідно свідоцтва по право на зайняття нотаріальною діяльністю від 30 квітня 2009 року за НОМЕР_2 та трудової книжки у період з 01 жовтня 2009 року по 01 листопада 2011 року працювала нотаріусом П'ятої Одеської державної нотаріальної контори та з 02 січня 2013 року працює приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та з 19 грудня 2012 року перебуває на обліку ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

У період з 19 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2015 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 04 грудня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 04 грудня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки №6588/15-52-17-01/НОМЕР_1 від 13 листопада 2015 року.

За результатами перевірки було встановлено порушення п.п.178.4 ст. 178 Податкового кодексу в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік; п.178.6 Податкового кодексу та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять професійну діяльність, затверджений наказом ДПА від 24 грудня 2010 року №1025 в частині не ведення Книги обліку доходів і витрат; порушення п.178.3 ст. 178 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід у розмірі 445 170, 06 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 103170,06 грн., за 2014 рік -342000 грн.; пп.«б» п.176.2 ст. 176, п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України в частині неподання податкового розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також утриманого з них податку; п.п.4, п.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині ненадання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік; абз.1 п.2 ч.1 ст. 7, п.11 ст. 8, п.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у загальному розмірі 104447,75 грн., в тому числі за 2013 рік - 35800,05 грн., за 2014 рік - 68647,70 грн.

Так, перевіркою правильності визначення витрат у самозайнятої особи ОСОБА_2 відображених у деклараціях про доходи встановлено завищення витрат на суму 445170,06 грн., за 2013 рік - 103170, 06 грн., за 2014 рік - 342000 грн., а саме до складу витрат включено витрати, не підтверджені документально. Разом з тим, перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на які нараховується єдиний внесок встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% на загальну суму 445170, 06 грн. та встановлено заниження ЄСВ на загальну суму 104447, 75 грн.

12 листопада 2015 року ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2015 року №Ф-2, якою ОСОБА_2 зобов'язано протягом 10 календарних днів з дня одержання вимоги сплатити недоїмку по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 104447,75 грн.

06 січня 2016 року ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000151707, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 77027, 62 грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30177, 93 грн.

Також, 06 січня 2016 року ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, у зв'язку з виявленим порушенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було прийнято рішення №0000411707 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у розмірі 10447,75 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що самозайнятою особою ОСОБА_2 правомірно віднесено до оподатковуваного доходу документально підтверджені за 2013-2014 рік валові витрати у розмірі 445170,06 грн. для провадження незалежної професійної діяльності, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000151707 від 06 січня 2016 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що твердження відповідача стосовно заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, за результатом якого донараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 104447,75 грн. є необґрунтованими, а тому вимога про сплату боргу зі сплати єдиного внеску №Ф-2 від 12 листопада 2015 року підлягає скасуванню. А враховуючи необґрунтованість прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску №Ф-2 від 12 листопада 2015 року, суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 06 січня 2016 року №0000411707 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у розмірі 104447,75 грн. також підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду щодо незаконності податкового повідомлення-рішення №0000151707 від 06 січня 2016 року, як наслідок вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску №Ф-2 від 12 листопада 2015 року та рішення №0000411707 від 06 січня 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нараховано єдиного внеску, у зв'язку з чим залишив його рішення в цій частині без змін.

Разом з цим, скасовуючи рішення суду першої інстанції в іншій частині та відмовляючи в позові, виходив з того, що оскільки ОСОБА_2, яка проводить незалежну професійну діяльність не було подано податкову декларацію за результатами звітного 2012 року відповідно до п.178.4 ст. 178 Податкового кодексу України, що, в свою чергу також не заперечувалось представником позивачки, відтак застосовані податковим органом штрафні санкції у розмірі 170 грн. є правомірними. А також, враховуючи встановлене порушення щодо неподання податкових розрахунків за формою 1ДФ, що передбачено п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, та відсутність доказів, які б спростували цей факт, штрафні санкції у розмірі 510 грн., які були визначені податковим органом є також правомірними.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

В силу ст. 32 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Ставки податку визначені у п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України).

В силу п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Згідно із абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Отже, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, доходи від якої оподатковуються за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

В свою чергу, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що саме по собі порушення порядку ведення Книги обліку доходів і витрат або її неведення не безумовною підставою для висновків про завищення позивачем валових витрат за умови наявності первинних документів, які підтверджують такі витрати, відповідно і не є порушенням п. 167.1 ст. 167, п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України, оскільки не призводить до заниження оподаткованого доходу.

Листом Міністерства юстиції України від 02.02.2006 року № 31-35/20 передбачено, що при оподаткуванні доходів приватних нотаріусів за звітний податковий період необхідно враховувати документально підтверджені обов'язкові витрати, пов'язані з організацією їх роботи, зокрема, користування приміщенням (оренда плата, платежі за надання комунальних послуг та інші обов'язкові платежі), яке є робочим місцем приватного нотаріуса (ст. 25 Закону України «Про нотаріат»).

Наказом Державної податкової служби №1185 від 24 грудня 2012 року «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів)» передбачено, що до витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під'їзду інвалідів; страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса; технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування: охоронна та пожежна сигналізація; металеві двері або металеві ролети; металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах; металеві шафи; вогнестійкий сейф; інформаційна вивіска; обслуговування технічного обладнання (комп'ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо); підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет; телекомунікаційні послуги; меблі; програмне забезпечення, користування електронною базою законодавства; встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами; виготовлення печатки, штампів з текстами посвідчувальних написів; витрати на придбання спеціальних бланків нотаріальних документів та ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, книг, журналів реєстрації (обліку), передбачених номенклатурою; витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо); витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства; проходження підвищення кваліфікації, участь у короткотермінових семінарах, міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності; навчання в школі молодого нотаріуса; придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо); оплата праці та обов'язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників); сплата внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки); витрати на поштові та кур'єрські послуги, необхідні для ведення нотаріальної діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були укладені договори найму приміщення для використання в якості робочого місця нотаріуса від 10 листопада 2012 року, від 11 листопада 2013 року, від 12 листопада 2014 року, виконання яких підтверджено актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Також, 22 серпня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору найму приміщення від 11 листопада 2013 року щодо виконання своїми та залученими силами і засобами ремонтно-будівельних робіт у приміщенні, виконанння якого підтверджено актом прийому-передачі виконаних робіт від 20 грудня 2014 року відповідно до якого орендарем передано орендодавцю 100 000 грн. та у відповідності до п.2.3 додаткової угоди залишок у розмірі 11579, 44 грн. зараховувався орендодавцем в рахунок майбутньої орендної плати.

Крім того, ОСОБА_2 включено до витрат, зазначених в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік суму у розмірі 492 грн. за придбання детектора валют, що підтверджується товарним чеком салону - магазину «Сейфи» від 21 березня 2013 року.

Правомірність віднесення 678,06 грн. до складу валових витрат на послуги охорони з ТОВ «Позавідомча охорона» підтверджена актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2013 року.

За таких обставин, судами зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності визначення ним суми чистого оподатковуваного доходу позивача, на який нараховується, зокрема, податок з доходів фізичних осіб і єдиний внесок.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що апеляційний суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 в частині, залишеній без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.В.Борисенко О.А.Веденяпін