Ухвала суду № 67750351, 12.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді – Мікули О.І.,

суддів – Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання – Федчук М.Р.,

позивача- Скиби О.В.,

представника відповідача- Шимін Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1, Прокуратури Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області про стягнення середнього заробітку у зв'язку із невиконанням судового рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача- Прокуратури Закарпатської області, в якому просила (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) стягнути з відповідача середній заробіток у зв'язку з невиконанням судового рішення за період з 20 липня 2016 року по 15 березня 2017 року в сумі 50644,94 грн. та 64000 грн. завданої моральної шкоди.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року позов задоволено частково. Стягнено з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 липня 2016 року по 15 березня 2017 року в розмірі 50644,94 грн. (п’ятдесят тисяч шістсот сорок чотири гривні дев’яносто чотири копійки) грн. за виключенням податків і зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, сторони оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні чітко не вказав, яку саме чітку суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідача необхідно стягнути, за вирахуванням чітких сум податків та зборів. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки факту завдання їй моральної шкоди у зв’язку з тривалим невиконанням рішення суду про поновлення її на роботі. Апелянт звертає увагу на те, що розмір відшкодування моральної шкоди визначений нею залежно від характеру та обсягу страждань, яких вона зазнала, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням, вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, затрачені для часткового відновлення попереднього стану, а розмір відшкодування у сумі 64000 грн. обумовлений тим, що Прокуратура України, яка є органом, що покликаний зміцнювати законність, захищати права людини і громадянина, понад рік не виконує рішення суду про поновлення її на роботі. Просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у частині стягнення з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середнього заробіток за час вимушеного прогулу прогулу з 20 липня 2016 року по 15 березня 2017 року в розмірі 50644,94 грн. за виключенням податків і зборів», виключивши з резолютивної частини слова «за виключенням податків і зборів» та стягнути з Прокуратури Закарпатської області на її користь моральну шкоду у розмірі 64000,00 грн.

Прокуратура Закарпатської області в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги покликається на те, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року (справа №876/7593/15) не містить формулювання про зобов'язання відповідача поновити позивача на роботі, нею зобов'язано відповідача вирішити питання щодо призначення позивача на рівнозначній посаді, що за процедурою є відмінною від вчинення дій по поновленню на посаді. Апелянт звертає увагу на те, що ним було вжито всіх можливих заходів щодо виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, але прийняттю конкретного рішення про призначення позивача на рівнозначній посаді державного службовця перешкоджає відсутність волевиявлення ОСОБА_1, зокрема, їй неодноразово пропонувалося зайняття тимчасово вакантних посад державних службовців на умовах строкового трудового договору на період відпусток для догляду за дітьми та на час відпустки по вагітності та пологах основних працівників, які є рівнозначні тій посаді, яку обіймала позивач на дату звільнення, разом з тим, остання не надала згоди на зайняття цих вакантних посад. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач – ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала доводи своєї апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги Прокуратури Закарпатської області заперечила, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача – ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі Прокуратури Закарпатської області, вважає висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог неправильними, проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечила. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Прокуратури Закарпатської області №114к від 17 лютого 2015 року ОСОБА_1 звільнена з посади спеціаліста 1 категорії Закарпатської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері з 19 лютого 2015 року у зв’язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до прокуратури Закарпатської області про визнання дій протиправними, скасування наказу № 114к від 17 лютого 2015 року, поновлення на рівнозначній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі №807/528/15 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі №876/7593/15 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року у справі №807/528/15 скасовано та прийнято нову, якою позов ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на рівнозначній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправними дії Прокуратури Закарпатської області та скасовано наказ №114к від 17 лютого 2015 року “Про звільнення ОСОБА_1В.”. Зобов’язано Прокуратуру Закарпатської області вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду. Стягнено з Прокуратури Закарпатської області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2015 року по 14 грудня 2015 року в розмірі 61072, 11 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 у справа №876/7593/15 набрала законної сили з моменту проголошення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Прокуратури Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 у справа №876/7593/15, однак на час розгляду цієї справи рішення за касаційною скаргою не прийняте.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19 лютого 2015 року по 14 грудня 2015 року виконано.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 22 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №807/528/15, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 02 лютого 2016 року про зобов'язання Прокуратури Закарпатської області вирішити питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду.

Позивач звернулася в суд із заявою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки при виконанні судового рішення про поновлення її на рівнозначній посаді.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі 807/909/16 (яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у справі №876/8907/16) стягнено з Прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку з невиконанням судового рішення за період з 14 грудня 2015 року до 19 липня 2016 року в розмірі 36015,50 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що Прокуратура Закарпатської області допустила протиправне невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі №876/7593/15 в частині вирішення питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду, а тому належним способом захисту її порушених прав згідно з приписами ст.236 КЗпП України є стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 20 липня 2016 року по 15 березня 2017 року в розмірі 50644,94 грн. відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 стягнення провести без урахуванням всіх обов’язкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із заробітку, позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині підлягають до задоволення. Разом з тим, позовна вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 64000 грн. є необгрунтованою, оскільки позивач не надала суду доказів, які б свідчили про спричинення їй такої шкоди неправомірними діями відповідача, та необгрунтувала розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Ч.5 ст.124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

П. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачає, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до вимог ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є виключною та беззастережною підставою для його виконання.

Згідно зі ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого, або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Судом встановлено, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі №876/7593/15 набрала законної сили, разом з тим, не виконана в частині вирішення питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду, цей факт не заперечується сторонами, доказів протилежного суду не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Прокуратура Закарпатської області допустила протиправне невиконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі №876/7593/15 в частині вирішення питання щодо призначення позивача на рівнозначну посаду, а тому належним способом захисту її порушених прав згідно з приписами ст.236 КЗпП України є стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 20 липня 2016 року по 15 березня 2017 року.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність покликань відповідача на те, що поновлення позивача на рівнозначній посаді за процедурою є відмінним від вчинення дій щодо призначення позивача на рівнозначну посаду, оскільки це не знімає обов’язку відповідача від виконання рішення суду в частині відновлення порушених трудових прав ОСОБА_1 шляхом надання їй рівнозначної посади.

Доводи апелянта - Прокуратури Закарпатської області є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції правильно визначив суму середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 20 липня 2016 року по 15 березня 2017 року у розмірі 50644,94 грн. (166 днів затримки виконання судового рішення (згідно з листами Міністертсва соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" та "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік") * 305,09 грн. середньоденної заробітної плати), виходячи з наявної у матеріалах справи довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 від 19 лютого 2015 року та враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення необхідно провести без урахування всіх обов’язкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із заробітної плати, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до абз. 5 п.6 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, тому суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Оскільки Прокуратура Закарпатської області як роботодавець є податковим агентом відповідно до вимог ПК України та страхувальником в силу приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", то саме на Прокуратурі Закарпатської області лежить обов’язок утримання податків та інші обов'язкових платежів при виплаті позивачу суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов’язок утримання податків та інші обов'язкових платежів з суми середнього заробітку належить виключно роботодавцеві, а суд не може підміняти інший державний орган та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині, оскільки такі не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

Щодо покликань апелянта ОСОБА_1 на наявність підстав для відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 64000 грн., колегія суддів виходить з наступних підстав.

Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки не доведено наявність такої і заподіяння такої позивачу з боку відповідача у заявленому розмірі.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за невиконання рішення суду з 20 липня 2016 року по 15 березня 2017 року в розмірі 50644,94 грн. за виключенням податків і зборів, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Прокуратури Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі № 807/1449/16 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 14 липня 2017 року.