Постанова № 67750228, 21.06.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року № 810/1055/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМ-ФОН» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, ОСОБА_1 - посадової особи Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІМ-ФОН» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, ОСОБА_1 - посадової особи Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.02.2017 року № 100000012/2017/000007/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив відповідні показники в митній декларації, до якої додав документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товарів, що ввозилися. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням іншого методу. Позивач наголошує на тому, що відповідач при витребуванні додаткових документів щодо підтвердження митної вартості ввезеного товару не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити. Також зазначив, що митним органом заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначено в ст.53 Митного кодексу України. Також стверджує, що страхування покупцем не здійснювалось.

Відповідачі позов не визнали, надали суду письмові заперечення, в яких просили суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що її підтверджують і необхідні для визначення митної вартості. В подальшому на вимогу митного органу також не надав документи. Крім того, митна вартість поставленого позивачем товару значно відрізнялась від наявної в базі інформації. Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Як стверджував відповідач, оскільки позивач надав митному органу не всі витребувані ним документи, митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості та визначив митну вартість імпортованого позивачем товару за другорядним методом.

Представник позивача подав до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 січня 2017 року між позивачем (покупець) та INTARIO LP (Великобританія) (Продавець) укладено Контракт №12-01INT, відповідно до умов якого продавець продає покупцю товар (ручний інструмент для підстригання газонів: тример з вмонтованим бензодвигуном (мотокоса) з аксесуарами у комплекті), потужністю 3 кВт» - 1500 шт. Країна виробництва Китай, торгова марка - Верк (Werk).

Поставка вказаних товарів здійснювалась на умовах правил Інкотермс СІР Київ.

Ціна вказаного товару складає 15 600,00 доларів США.

01 лютого 2017 року позивач подав до митного органу електронну митну декларацію №100250005/2017/299632.

Позивачем при подачі митної декларації подано наступні електронні документи:

пакувальний лист INV 25321Р від 20.01.2017;

інвойс INV 25321 від 20.01.2017;

коносамент B/L №4359-0177-612.024.С;

автотранспортна накладна CMR №8727;

зовнішньоекономічний контракт №12-01INT від 12.01.2017 року;

висновок про вартісні характеристики товару ОС№08-31/01-С від 31.01.2017 року.

Податковим органом 01.02.2017 направлено електронне повідомлення щодо подання додаткових документів для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

06.02.2017 листом було повідомлено митний пост «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби щодо не можливості надати запитувані документи.

06 лютого 2017 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару № 100000012/2017/000007/2. Як зазначено в рішенні воно було винесено оскільки в наданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження митної вартості товару не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та містять розбіжності, а саме: в прайс-листі наявні різні вартісні показники на однакову продукцію, виходячи з чого, відсутня можливість ідентифікувати вартість даної партії товару. За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органу державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів за вищими рівнями митної вартості.

У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, відповідач повідомив, що використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо. Виходячи з вищевикладеного, відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України, здійснено коригування митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у звязку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу, митна вартість визначена із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 Кодексу). Основною для визначення митної вартості є вартість товару, імпортованого за митною декларацією від 19.01.2017 №902030000/2017/300214, яка оформлена за основним методом визначення митної вартості. Характеристики товару наведеного в даній митній декларації є аналогічними з характеристиками товару, що оцінюється, а саме: країна виробництва; торгівельна марка; кількість товару; час ввезення на територію України.

Відповідно до частини 5 статті 55 Кодексу проведено процедуру консультацій між органом державної фіскальної служби та декларантом з метою обґрунтованого виробу підстав для визначення митної вартості товарів на підставі інформації, яка наявна в органі державної фіскальної служби. Процедура консультацій проведена шляхом надання письмового повідомлення.

Крім цього, Київською міською митницею Державної фіскальної служби складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250005/2017/00005.

08.02.2017 позивачем до митного поста «Західний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби було подано електронну митну декларацію № 100250005/2017/299864 з метою здійснення митного оформлення товарів зі сплатою фінансової гарантії по миту 49 944,80 грн. та по податку на додану вартість 209768,17 грн.

Крім того, позивач 21.02.2017 та 27.02.2017 подав до митного органу заяву щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: копію банківського платіжного документа за оплату товару на суму 15600,00 доларів США, що відповідає контрактній ціні товару, який поставлявся за інвойсом LNV 25321 від 20.01.2017; копію експортної митної декларації країни експорту вантажу №000000000038148374 (000000000024158326); сертифікат відповідності країни експорту S78857237; оригінал Звіту ТОВ «Інституту незалежної експертної оцінки» про незалежну оцінку окремо визначеного майна: товарно-матеріальні цінності, що ввозяться на митну територію України згідно з інвойсом від 20.01.2017 INV25321, а саме: тример бензиновий, модель WB-4500, в кількості 1500 штук; митну декларацію від 21.02.2017 №100270001/2017/082808.

Листом від 28.02.2017 року за №1697/10/26-70-19-1 та листом від 03.03.2017 № 1849/10/26-70-19-01 Київська міська митниця, ДФС направила листи-відмови щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.02.2017 № 100000012/2017/000007/2 та повідомила, що відповідне рішення може бути оскаржено до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 (далі - Митний кодекс України), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного Кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та пята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу положень частини пятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та пятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобовязаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі №К/9991/89900/11 та від 17.01.2017 № К/800/15549/16.

При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, електронне повідомлення митного органу про надання додаткових документів не містять вказівки на недоліки у поданих відповідачем документах, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Таким чином, відповідач витребовуючи додаткові документи не повідомив декларанта про існування обставин, що виключають можливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору (контракту).

В той же час, у даній справі судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, як вказувалось вище, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо зазначені у частині 2 цієї статті документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 (справа №21-498а15).

Не наведення митницею в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо експертного висновку який здійснений без огляду й ідентифікації товару, оскільки експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Такі документи носять виключно інформаційний характер.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить вказівок на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містить обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними митним органом документами.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів позивачем - за ціною договору.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «СІМ-ФОН» митної вартості товару судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відмовив у митному оформленні товару та прийняв оскаржувані рішення, відтак таке рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 70-72, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 100000012/2017/000007/2 від 06 лютого 2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІМ-ФОН» (код ЄДРПОУ 39515605) судові витрати у сумі 3895 (три тисяч вісімсот девяносто пять) грн. 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Київської міської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39422888).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.