Рішення № 67750151, 10.07.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1269/17

провадження №2/619/866/17

РІШЕННЯ

іменем України

10 липня 2017 року м. Дергачі

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору, -

встановив

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк», в якому після уточнення просила визнати порушеним її право як споживача фінансових послуг та визнати недійсним Договір про надання споживчого кредиту №11089342000 від 05.12.2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та застосувати наслідки недійсності. В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказала, що 05.12.2006 року між нею та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», був укладений кредитний договір №11089342000 від 05.12.2006. У листопаді 2006 року ОСОБА_3 звернулася у відділення №165 АКІБ «УкрСиббанк» з проханням надати кредит для придбання нерухомості у розмірі 140000,00 грн. У банку надали рекламний лист та повідомили, що для надання кредиту у гривні позичальник не має достатньо доходів тому запропонували надати кредит у доларах США на 15 років під 11,3% річних при умові внесення Позичальником 25% власних коштів від вартості нерухомості. 04 грудня 2006 року ОСОБА_3 передала продавцю нерухомості задаток у розмірі 10000,00 грн. 05 грудня 2006 року у приміщенні відділення АКІБ «УкрСиббанк» за адресом проспект Гагаріна №1 відбулося підписання кредитної угоди №11089342000. За вимогою банка позичальник внесла на рахунок №26205060818100 грошові кошти у розмірі 2827,70 грн.( екв. 559,94 дол. США). Зі слів представників банку для подальшого розрахунку за кредитом. Грошові кошти за договором позичальник не отримала. Начальником відділення було роз’яснено, що гроші представником банку будуть передані продавцю нерухомості в обмін на документи на право володіння нерухомістю, після підписання договору купівлі-продажу нерухомості. Після чого позичальник та начальник відділення з менеджером банку поїхали до нотаріуса ОСОБА_4 у м. Дергачі, де і відбулося підписання договору купівлі-продажу нерухомості між позичальником та продавцем нерухомості. Які гроші та у якому розмірі були передані представником банку продавцю нерухомості позичальник не бачила. Відповідно до п. 1.1. договору банк в порядку та на умовах визначених цим договором, взяв зобов'язання надати позичальнику кредит в сумі 27700,00 доларів США 00 центів шляхом зарахування, п.1.5. договору, кредитних коштів на поточний рахунок позичальника №26205060818100 у банку, з оплатою за процентною ставкою 11,30% процентів річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до «05» грудня 2021 року (180 місяця), на умовах визначених цим договором. Кредит надається Позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а саме на споживчі потреби. Відповідно до умови п.2.1. кредитного договору, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором є: застава нерухомості, а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресом: Харківська область м. Дергачі вул. Свердлова №96-А, який належить ОСОБА_3 На виконання цього пункту договору між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки (що зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1942) з забороною відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна до припинення дії договору іпотеки (що зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1943) приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 Позичальник сплатила на користь банку, згідно з квитанціями з 05.12.2006 по 05.05.2014 кошти у розмірі 29367,60 доларів США. Зважаючи на те, що позичальник не має фахових знань для оцінки відповідності законам України наданого банком договору під час укладення «Кредитного договору», а також під час виконання цього договору тобто позичальник довідалася про порушення своїх прав банком лише у вересні 2016 року, коли були вивчені матеріали судової справи за позовом банку та зроблені розрахунки за виконанням цього договору. Після зробленого запита до НБУ від 19.03.2016 року про наявність заборгованості за кредитним договором №11089342000 від 05.12.2006 та отриманої відповіді НБУ від 01.03.2016 за №20-0004/27665 позичальнику стало відомо, що ніякої заборгованості перед ПАТ «УкрСиббанк» у позичальника не існує.

Представник відповідача ОСОБА_5 подала до суду письмові заперечення на уточнену позовну заяву, в яких зазначила, що позивачем не наведено жодного обґрунтованого зауваження щодо змісту спірного правочину, позивачем тривалий час виконувалися зобов'язання за договором із повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що підтверджує згоду ОСОБА_3 з умовами кредитного договору, її вільне волевиявлення при його підписанні, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 до AT «УкрСиббанк» вважає надуманими, безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами й такими, що здійснюють підміну понять та збудовані на власних міркуваннях позивача, не підтверджених нормами цивільного законодавства, якими регулюються спірні відносини. Натомість, кредитний договір є таким, що містить всі законодавчо встановлені істотні умови: суму кредиту, дату та порядок його видачі, річну процентну ставку, умови повернення кредиту, нарахування та сплати процентів, порядок сплати за кредит, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, тож підстави для визнання недійсним договору згідно зі ст.ст.203, 215 ЦК України або ознаки введення в оману позивача з боку відповідача, - відсутні. Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 27, 128 ЦПК України, просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 подав до суду заяву про невідповідність доказів наданих представником УкрСиббанку. Щодо «підтвердження» п. 1.5. Договору про видачу коштів АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_3 «Меморіальний ордер» (стор. 175 справи) не є первинним бухгалтерським документом: згідно постанови НБУ №82 та внутрішнього «Положення про облікову політику АКІБ «УкрСиббанк»» п.6.5.2.14 зазначено: «Надання кредиту оформлюється меморіальним ордером, що складається за розпорядженням про видачу кредиту(рішенням кредитного комітету) та підписується відповідальним працівником, який веде рахунок позичальника і керівником(заступником) операційного підрозділу». Згідно з постанов НБУ №254 та 566 оригінал документа повинен містити підписи посадових осіб, які є відповідальні за складання даного документу та печатку АКІБ «УкрСиббанк». 4.8. У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). На копії даного меморіального ордеру стоїть штамп «Згідно з оригіналом , представник AT «УкрСиббанк»» та підпис «головний юристконсульт ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_5 та немає жодних інших підписів та печаток. Код документу 0410009 - є гривневий. Згідно з «Державний класифікатор управлінської документації ДК 10-098» та постанови правління НБУ № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Згідно з постановою правління НБУ №82 код меморіального ордеру в іноземній валюті повинен бути 0408009. Банк платник та банк одержувача зазначено AT «УкрСиббанк», у той час як АКІБ «УкрСиббанк» став ПАТ «УкрСиббанк» тільки у квітні 2009 року. А вносити будь-які зміни у первинну бухгалтерську документацію заборонено постановою НБУ №254 та 566. Рахунок НОМЕР_1 (рахунок другого класу «облік заборгованості за іпотечними кредитами»), який зазначено у «меморіальному ордері», не існуючий, анонімний, та містить лише 10 (десять) розрядів а не 14(чотирнадцять). Як зазначено у п. 5.2.2. «Внутрішньої облікової політики АКІБ «УкрСиббанк»: «Аналітичні рахунки в Банку (за умови єдиного балансу) відкриваються згідно «Тимчасового порядку відкриття і нумерації особових рахунків, які відкриваються до регіональних департаментів, територіальних управлінь та відділень на балансі Головного банку», затвердженого 04.06.2004р. (із змінами). Відкриття особових рахунків здійснює уповноважені особи, яким при реєстрації в банківський системі надано спеціальний дозвіл. Аналітичні рахунки відкриваються: в розрізі контрагентів (клієнтів банку); в розрізі структурних підрозділів. Для рахунків 2, 3 і 9 класів, які відкриваються в розрізі контрагентів, встановлюється структура 14-значного номера особового рахунка». Тобто рахунок 223390000 не містить жодного обов’язкового параметра рахунку згідно з постановою НБУ № 221, замість обов’язкових параметрів рахунку стоїть тільки 00000. У призначені платежу зазначено: «Надання кредиту згідно угоди № 11089342000 від 05.12.2006 р: 608181 - ОСОБА_3П.» По перше підставою для надання коштів є рішення кредитного комітету АКІБ «УкрСиббанк», а не угода з фізособою. По друге номер кредитного договору №1108934200, а не № 11089342000, вказаний у «меморіальному ордері». Меморіальний ордер повинен містити, згідно з постановою НБУ № 82: цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 №378, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за №841/7129) (далі - Класифікатор) та ДСТУ ІSО 4712-95. Тобто «меморіальний ордер» не містить обов’язкового параметру коду валюти згідно ДСТУ ІSО 4712-95: USD - 840, а UAH - 980. «Выписки и кредитовые документы по счету 26205060818100 с (вкл) 05.12.2006 по (вкл) 06.12.2006»(стор. 174 справи) показують, що невідомою особою, можливо володарем рахунку, було внесено кошти у розмірі 27700,00 дол. США через касу банку для зарахування їх на рахунок №26205060818100. Крім того це не є первинній бухгалтерський документ тому, що: він зроблений не у день укладення Договору, не містить підписи посадових осіб, зазначено АТ «УкрСиббанк», у той час як АКІБ «УкрСиббанк» став ПАТ «УкрСиббанк» тільки у квітні 2009 року, не зазначено коду валюти згідно з ДСТУ ІSО 4712-95. «Договір банківського рахунку», «Додаток № 1» та «Додаток № 2», які надані представником банку містять ознаки підробки (стор. 167 - 171 справи). «Договір рахунку» містить на першій сторінці дату 04.12.2006 у той час як «Додаток №1» є додатком до Договору від 23.11.2006 р.; у п.8.6. «Договору рахунку» зазначено: Сторони,укладаючи цей Договір та керуючись відповідними принципами свободи договору, домовилися про наступну форму укладання цього Договору, яка є обов'язковою для Сторін і погоджено останніми, а саме: кожен аркуш, на якому викладено цей Договір містить підпис кожної Сторони (уповноваженого представника Сторони, що підписав Договір) та печатку Сторони, як що Стороною є юридична особа. Сторони підтверджують, що таке застереження застосовано Сторонами добровільно, з метою уникнення можливих замін окремих аркушів, на яких викладено Договір. Сторони домовилися, що умови Договору будуть вважатися чинними, та мати доказову силу виключно у випадку, коли ці умови викладені на аркуші, що має вказане застереження. Наданий представником банка «Договір» не містить обов’язкових підписів позичальника, представника банку та не містить печатки Банку. Дата укладання Договору відрізняється від дати зазначеної у Додатку №1. Тобто «Договір банківського рахунку» наданий представником банку містить ознаки підробки, не має юридичної сили та не є належним доказом. «Додаток № 1 до договору банківського рахунку» містить ознаки підробки. Банк не надав «Договору банківського рахунку» до якого відноситься Додаток №1; п.2 Додатку №1, а саме: Поточний рахунок у гривні №26205060818100 за тарифним пакетом «базовий» вписано ручкою вже після підписання його Позичальником, що спотворює правову природу документу. Додаток №1 не є Договором банківського рахунку, а є лише інформаційним листом. Тобто «Додаток №1 до договору банківського рахунку» містить ознаки підробки та не є належним доказом. Посилання представника банку на «Додаток №2» безпідставні. «Додаток №2» є додатком до наказу банку №8 від 04.01.2006 року; «Додаток №2» не містить підпису позичальника, який би свідчив про ознайомлення та згоду позичальника з умовами банку та ніякого відношення до договору та позичальника не має. Тобто «Додаток №2» не має відношення до Договору та не є належним доказом, посилання на нього представника банку безпідставні. «Виписка за кредитним договором» це штучно зроблений «документ» (стор.178 справи). Підтвердженням руху коштів позичальника можуть бути, згідно з постановами НБУ №354 та 566 тільки регістри бухгалтерського, синтетичного та аналітичного обліку, які зроблені на підставі первинних бухгалтерських документів. Банк не надав жодного первинного бухгалтерського документа на підтвердження «Виписка за кредитним договором». Крім того цей штучний виріб містить не існуючи рахунки. Щодо обов’язкового відкриття кредитних рахунків позичальникам банку. Згідно з листом НБУ №12-111/1313-7205 від 02.10.2003 р. Департамент бухгалтерського обліку надає роз'яснення про відкриття кредитних рахунків позичальникам банку: «клієнтські рахунки - це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні (у тому числі рахунки за спеціальним режимом їх використання) та вкладні (депозитні) рахунки. Усі інші рахунки, що не належать до клієнтських є внутрішньобанківськими рахунками. Зважаючи на те. що розпорядником кредитних рахунків є банк, який відображає за ними свої вимоги до позичальника, то зазначені рахунки належать до внутрішньобанківських. Отже, кредитні рахунки відкриваються банками із обов'язковим заповненням загальних і спеціальних параметрів аналітичного обліку, які забезпечують Формування фінансової та статистичної звітності банків.» (постанова правління НБУ № 221). Також обов’язковість відкриття, для здійснення розрахунків за «кредитними операціями виключно через кредитні рахунки позичальника (з поточного (2620) на потім облікові (2233, 2238)) закріплено численними законодавчими актами - постановами правління НБУ: №№ 279, 337, 492, 495 та іншими. При цьому вони повинні бути індивідуальні та не можуть бути анонімними. Тобто «Виписка за кредитним договором» не є належним доказом виконання Договору. Щодо квитанцій з «погашення кредиту». Відсутні заявки на прийом готівкової іноземної валюти. У наданих копіях квитанцій зазначено, що ініціатор переказу позичальник та отримувач переказу позичальник на рахунок НОМЕР_2. Це не можливо за таких обставин: у листі НБУ №20-0004/34874 від 21.04.2016 р. фахівець НБУ заступник директора-начальник управління нагляду за великими банками Департаменту банківського нагляду, посилаючись на постанови НБУ №№254, 280, 492, зазначив: Кошти клієнтів обліковуються за рахунками 26 розділу 2 класу. Балансові рахунки 292 «Транзитні рахунки за операціями з клієнтами». Балансові рахунки 3739 «Транзитні рахунки за іншими розрахунками» є внутрішньо- банківськими рахунками, які призначені для обліку операцій здійснених через банкомати, та операцій з використанням платіжних карток, за іншими розрахунками, для зарахування на рахунки банку або клієнтів і не відкриваються банком на ім ’я фізичної особи; Рахунок НОМЕР_2 має 10 розрядів, а ні 14 розрядів як зазначено у п. 5.2.2. «Внутрішньої облікової політики УкрСиббанк» та він є анонімним; у призначені платежу зазначено «Погашення кредиторської заборгованості», що означає протилежне значення «погашення заборгованості за кредитом» та дозволяє банку зараховувати платіж, як пов’язаний з розходами банку, а не доходами і не породжує зобов’язання банком сплачувати податки У постанові правління НБУ №280 від 17.06.2004 «Інструкція про застосування плану рахунків» в Загальних положеннях п.4 вказано: Кредиторська заборгованість - це сума зобов'язань банку юридичним і фізичним особам на певну дату щодо надання активів, послуг тощо; (подій) У розрахунках з фізичними особами цей термін не використовується: у призначені платежу вказано номер не існуючого договору, а саме №0000011089342; ініціатором і отримувачем переказу зазначено ОСОБА_3 - це не можливо: по перше 3739 є внутрішньобанківський рахунок, по друге за цім рахунком платниками та отримувачами були ще багато осіб. Тобто квитанції мають не існуючи рахунки, тобто вони мають ознаки підробки. Квитанції не свідчать про погашення заборгованості за кредитом, а свідчать про погашення кредиторської заборгованості, тобто переказу. Квитанції містять посилання на не існуючий Договір. Згідно квитанцій не відбулося переходу права власності на кошти від Позичальника до Банку. Посилання на обов’язкові вимоги що до ведення первинних документів. Документи надані банком не містять підпису ані виконавців, ані посадових осіб банку та не оформленні згідно чинного законодавства. Копії первинних документів повинні містити посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Повинно бути ще акт або протокол про витяг документів з архіву банку за підписом головного бухгалтера. В частині бухгалтерського обліку операцій банку та первинних облікових документів: частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; в ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ст.3 вказаного Закону, порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності. Вимоги щодо ведення документів бухгалтерського обліку наведені в Постанові Правління НБУ №254 від 18.06.2003р. «Про затвердження положення про організацію операційної діяльності в банках України. Оформлення первинних документів регулюється Постановою Правління НБУ №566 від 30.12.1998р. «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України. Враховуючи мультивалютність рахунків бухгалтерського обліку, що визначена Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 919/9518, до Переліку включені статті зі зберігання регістрів та документів бухгалтерського обліку за усіма видами валют, у тому числі банківських металів (якщо інше не передбачено Переліком). Згідно із вищенаведеними нормами, первинний бухгалтерський документ повинен бути складений безпосередньо під час здійснення господарської операції. Тобто всі реквізити повинні бути внесені і заповнені безпосередньо в момент видачі кредитних коштів. Всі копії документів, які надані суду представником банку були роздруковані із невідомого комп’ютера у невідомий час невідомою особою. Тобто ці документи не були створені безпосередньо під час здійснення господарської операції. Таким чином, долучені до матеріалів позову докази не є первинними бухгалтерськими документами в силу відсутності усіх обов’язкових реквізитів, а також в силу невідповідності реквізитів, часу їх створення, часу здійснення господарської операції.

У судовому засіданні представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити з підстав, які зазначені у письмових запереченнях.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 просили позов задовольнити в повному обсязі з підстав, які зазначені у позовній заяві та в заяві про невідповідність доказів відповідача.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно договору банківського рахунку №165-608181 (поточний рахунок фізичної особи – резидента) від 04 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та АКІБ УкрСиббанк», останній відкриває ОСОБА_3 поточний рахунок у національній валюті та/або іноземній валюті та здійснює його обслуговування згідно умов цього Договору, вимог банку та чинного законодавства. Згідно Додатку №1 до Договору №165-608181 банк відкрив рахунок за №26205060818100 у доларах США та у гривні.

Згідно договору про надання споживчого кредиту №11089342000 від 05.12.2006 року АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 27700 доларів США, а ОСОБА_3 зобов’язалася повернути суму кредиту у повному обсязі не пізніше до 05.12.2021 року. Кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок ОСОБА_3 №26205060818100 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням. Кредит надається ОСОБА_3 для її особистих потреб, а саме на придбання житлового будинку.

Згідно договору купівлі-продажу жилого будинку від 15 грудня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №1939, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7, ОСОБА_8 передає у власність, а ОСОБА_3 прийняла у власність житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: Харківська область м. Дергачі вул. Свердлова №96-А. Продаж, що є дійсним наміром сторін, вчинено за 151500 гривень, які гроші ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_9 повністю ще до підписання цього договору.

Відповідно до Іпотечного договору від 05.12.2006 року,посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1943, АКІБ « УкрСиббанк», в особі начальника відділення №165 АКІБ «УкрСиббанк» ОСОБА_10 передає у власність, ОСОБА_3 приймає в іпотеку жилий будинок та надвірні будівлі, що знаходиться за адресом: м. Дергачі, вул. Свердлова №96-А, вартість предмету іпотеки складає 200000,00 грн.

Відповідно до договору поруки №71011 від 05.12.2006 року ОСОБА_6 зобов'язався перед АКІБ «УкрСиббанк» відповідати за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов’язань, які виникають із кредитного договору №11089342000 від 05.12.2006 року.

Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних мотивів.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.14 своєї постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз’яснив судам, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048–1052, 1054–1055), статті 18–19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обов’язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз’яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний), або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов’язаних з надання споживчого кредиту, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Законі України «Захист прав споживачів».

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пленум Верховного Суду України у п.8 своєї постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз’яснив судам, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно п.2 ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній станом на 05.12.2006, тобто на час укладення спірного договору), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.11 зазначеного Закону у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Як вбачається з п.9.13 спірного договору, його підписанням ОСОБА_3 свідчить про те, що всі умови даного Договору їй цілком зрозумілі і вона вважає їх справедливими по відношенню до неї та перед підписанням даного Договору вона отримала інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, перед укладанням спірного договору про надання споживчого кредиту №11089342000 від 05.12.2006 року ОСОБА_3 в установленому порядку було повідомлено про кредитні умови.

У зв’язку з викладеним, суд не бере до уваги посилання позивача про те, що відповідачем не було дотримано вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» щодо проведення переддоговірної роботи.

Посилання позивача на відсутність та невідповідність істотних мов договорупро надання споживчого кредиту №11089342000 від 05.12.2006 року є безпідставними, оскільки зазначений договір містить всі умови, які на час його укладення вимагало чинне законодавство України.

Згідно ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в момент підписання кредитного договору між сторонами ОСОБА_3 була введена в оману відповідачем щодо істотних умов договору: розміру кредиту, ціни Договору, відсоткової ставки, загальної сукупної вартості, абсолютного значення подорожчання кредиту, можливості отримати відшкодування у вигляді повернення податку на доходи фізичних осіб, нав’язано не вигідний метод нарахування процентів, не наддано графіку погашення кредиту, не визначені плати за користуванням кредитом, що спотворюють зміст і правову природу кредитного договору та створюють істотний дисбаланс економічних наслідків правочину на користь банку.

Посилання позивача на те, що: сума кредитних коштів 27700 доларів США, вказаних у п.1.1 спірного договору, не відповідає сумі коштів на яку позичальник отримала право користування, та дорівнює 27140 доларів США; банк не виконав п.1.5 спірного договору, а саме не зарахував кредитні кошти на рахунок №26205060818100; вказівка банку у п.4.2 та 1.2.2 спірного договору на використання внутрішньобанківського рахунку №3739211089342, – не може бути підставою для визнання недійсним договорупро надання споживчого кредиту №11089342000 від 05.12.2006 року.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.209 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ухвалив

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є. А. Болибок