Постанова № 67749245, 12.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2017 р. Справа № 922/646/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Пушай В.І., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2); ОСОБА_2 (договір про надання правової допомоги від 10.07.17 р.);

відповідача - Балабанов Г.Л. (довіреність б/н від 30.06.17 р.); Зінченко С.О. (довіреність від 23.05.2017 року),

першої третьої особи - ОСОБА_5.(довіреність б/н від 31.08.15р.);

другої третьої особи - ОСОБА_5.(довіреність б/н від 07.07.17р.).

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.1873Х/3-38) на рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2017 року у справі №922/646/17

за позовом ОСОБА_1, с. Яковлівка,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Яковлівська", с.Яковлівка

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_6, с. Розсошенці,

2. ОСОБА_7, с. Розсошенці,

про стягнення 975828,40 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Яковлівська" матеріальної шкоди в розмірі 975828,40 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2017 року (суддя Чистякова І.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Яковлівська" на користь ОСОБА_1 суму дивідендів в розмірі 819242,00 грн., інфляційні втрати в сумі 111395,81 грн., 3% річних в сумі 26731,98 грн. В решті позову, в сумі 18458,61 грн., відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що учасниками ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» у 2014 році не приймалось рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів, а копія протоколу №1 від 12.01.2015 року, надана позивачем, не є належним доказом в розумінні статті 33, 34 ГПК України, у зв'язку з чим судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, зокрема, що оригінал протоколу №1 від 12.01.2015 року та всі бухгалтерські документи товариства передані його учаснику - ОСОБА_8 за актом прийому-передачі документів, у зв'язку з чим доводи відповідача про те, що товариством у 2014 році взагалі не приймалось рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів вважає безпідставними та такими, що спрямовані на ухилення від виконання своїх зобов'язань з виплати грошових коштів.

Третя особа - ОСОБА_6 надіслала суду письмові пояснення від 03.07.2017 року, в яких підтримала доводи відповідача про те, що у 2014 році учасниками товариства не приймалось рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів, будь-яких повідомлень за вказаний період про проведення загальних зборів учасників вона не отримувала, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги неправомірними та просить суд відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні 10.07.2017 року Харківським апеляційним господарським судом оголошено перерву в розгляді справи до 12.07.2017 року 15:00 год.

Позивач та його представник в судовому засіданні 12.07.2017 року просили суд залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд задовольнити їх апеляційну скаргу та скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2017 року у даній справі.

В судовому засіданні 12.07.2017 року представник третіх осіб зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просив суд задовольнити апеляційну скаргу відповідача, скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

26 грудня 2005 року загальними зборами учасників товариства затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Яковлівська" (далі-Статут) (а.с.14 т.1).

Відповідно до п. 1.4. Статуту, а також витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.112 т.1), учасниками товариства є: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1.

Згідно п.4.5 Статуту, для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створено статутний фонд в розмірі 11800 грн. Розміри внесків учасників : ОСОБА_6 - 61 %, що складає 7198 грн., ОСОБА_7 - 20 %, що складає 2360 грн., ОСОБА_1 - 19 %, що становить 2242 грн.

Отже, ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Агрофірма "Яковлівська" з часткою у статутному капіталі 19 %.

Позивач, звертаючись до суду із позовом, зазначає, що 12.01.2015 року на загальних зборах учасників ТОВ "Агрофірма "Яковлівська" прийнято рішення, яке оформлене протоколом №1 від 12.01.2015 року, про розподіл прибутку та виплату дивідендів учасникам товариства за 2014 рік (арк.12 т.2).

Як зазначено в протоколі №1 від 12.01.2015 року, після сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5% від нарахованої суми, загальні збори товариства вирішили отримати дивіденди за 2014 рік в сумі 6499999,94 грн., розподіливши між учасниками товариства пропорційно їх частки в статутному фонді, а саме:

- ОСОБА_6 (частка в Статутному фонді 61%) - 3964999,99 грн.;

-ОСОБА_7 (частка в Статутному фонді 20%) - 1299999,95 грн.;

-ОСОБА_1 (частка в Статутному фонді 19%) - 1235000 грн.

Виплату дивідендів, відповідно до вказаного протоколу, вирішено провести до 31.12.2015 року.

Позивач зазначає, що у 2015 році йому частково виплачено дивіденди за 2014 рік в сумі 415758 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами (а.с.63-77 т.1), а також відомостями Лозівської Обласної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів про суми нарахованих доходів та суми утриманого з них податку за 1-3 квартал 2015 року (а.с.82-88 т.1).

Таким чином, як зазначає позивач, невиплаченими залишились дивіденди за 2014 рік в сумі 819242 грн., у зв'язку з чим 12.05.2016 року позивач звернувся до ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» з листами про погашення заборгованості (а.с.12, 13 т.1).

Позивач зазначає, що вказані листи залишись без реагування, заборгованість товариством сплачена не була.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 819242 грн. дивідендів, 3% річних в сумі 32926,79 грн. та інфляційних втрат в сумі 123623,61 грн. на підставі ст.ст.116, 509, 526, 625 ЦК України, ст.10 ЗУ «Про господарські товариства», ст.173 ГК України.

Відповідач проти позову заперечує та у відзиві зазначає, що відповідно до п.5.2 Статуту ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» розподіл прибутку та виплата дивідендів здійснюється виключно на підставі рішення загальних зборів учасників, однак у 2014 році таке рішення учасниками товариства не приймалось, а отже, відсутні підстави для задоволення позову. Як вказує відповідач, дивіденди за 2014 рік виплачені учасникам товариства помилково, без відповідного рішення загальних зборів, у зв'язку з чим, на підставі доповідної записки головного бухгалтера, 06.03.2017 року директором товариства видано наказ №13-ОД про повернення грошових коштів учасниками товариства та коригування нарахованих за 2014 рік дивідендів з направлення відповідного звіту до податкових органів.

Треті особи в письмових поясненнях суду першої інстанції зазначили про те, що загальні збори про розподіл прибутку товариства та спрямування його на виплату дивідендів у 2014 році не проводились, а помилково нараховані та виплачені їм грошові кошти будуть повернуті товариству, у зв'язку з чим в задоволенні позовних слід відмовити.

Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 41 ЗУ «Про господарські товариства», вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. До компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законам.

Згідно п.п. 11, 12 ч.2 ст.33 ЗУ «Про акціонерні товариства», до виключної компетенції загальних зборів належить затвердження річного звіту товариства, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.

Вказані положення законів закріплено в п.п.5.1, 5.2 Статуту ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», відповідно до яких, вищим керівним органом товариства є збори учасників або їх представників. До виключної компетенції загальних зборів належить затвердження щорічних результатів діяльності товариства, порядку розподілу прибутку; рішення із вказаних питань приймаються простою більшістю голосів.

В п.5.3 Статуту ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» зазначено, що збори товариства вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники або їх повноважні представники, які в сукупності володіють більш ніж 60% голосів, а щодо питань, які вимагають одностайності - усі учасники.

Враховуючи наведене, розподіл прибутку ТОВ «Агрофірма «Яковлівська»та виплата дивідендів учасникам здійснюється виключно на підставі рішення загальних зборів учасників товариства.

Як роз'яснено в п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин», під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини п'ятої та частини шостої статті 41, статті 59 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 11, 12 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.

Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) юридичної особи на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

Відповідно до п.35 постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням (статті 10, 41, 59 Закону про господарські товариства ( 1576-12 ), стаття 158 ЦК ( 435-15 )).

У разі, якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства, господарський суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства.

Позивач, звертаючись до суду із позовом про стягнення з відповідача суми не виплачених дивідендів, посилається на прийняття загальними зборами учасників ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» рішення, оформленого протоколом №1 від 12.01.2015 року, яким ОСОБА_1 нараховано дивіденди за 2014 рік в розмірі 1235000 грн.

В підтвердження позовних вимог позивач надав суду копію протоколу №1 зборів учасників ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» від 12.01.2015 року (а.с.12 т.2).

Відсутність оригіналу протоколу позивач обґрунтовує тим, що первинна бухгалтерська документація товариства за 2014-2016 роки передана учаснику товариства - ОСОБА_8 за актом прийому-передачі (а.с.16 т.2), а відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків з виплати дивідендів, у зв'язку з чим не представив суду оригінал вказаного документу.

Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, наполягає на тому, що у 2014 році загальними зборами товариства не приймалось рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів, а протокол №1 від 12.01.2015 року, на який посилається позивач, як документ взагалі не існує.

Треті особи, які є учасниками ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» також заперечують факт проведення у 2014 році загальних зборів учасників з приводу розподілу прибутку та виплати дивідендів та зазначають, що будь-яких повідомлень про проведення таких зборів не отримували.

Відповідно до статті 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Як роз'яснено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Копії, які видаються підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач заявляв суду клопотання про витребування у відповідача оригіналу протоколу №1 від 12.01.2015 року, однак ухвалою господарського суду Харківської області від 29.03.2017 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача з тих підстав, що відповідач та треті особи заперечують існування вказаного документу.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 заперечувала справжність її підпису на ксерокопії протоколу №1 від 12.01.2015 року, для з'ясування вказаного питання ухвалою господарського суду Харківської області від 10.04.2017 року у даній справі призначалась судова експертиза (а.с.70 т.2).

Однак, як вбачається з листа Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 04.05.2017 року, для проведення експертизи необхідним є надання оригіналу протоколу №1 від 12.01.2015 року (а.с.80 т.2).

Таким чином, питання щодо належності підпису ОСОБА_6 на протоколі №1 від 12.01.2015 року не вирішено судовими експертами у зв'язку із відсутністю оригіналу.

Судова колегія також зазначає, що згідно із стандартом ДСТУ 4163-2003", відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Копія протоколу №1 від 12.01.2015 року засвідчена позивачем з порушенням вказаних вимог стандарту, оскільки не містить дати її засвідчення, відсутня печатка підприємства, що засвідчує підпис посадової особи.

Як зазначає позивач, вказана копія протоколу виготовлена ним під час перебування на посаді директора ТОВ «Агрофірма «Яковлівське».

Однак, як посадовою особою ОСОБА_1 не скріплено копію протоколу печаткою товариства.

Враховуючи, що оригінал протоколу №1 від 12.01.2015 року в матеріалах справи відсутній, судова колегія дійшла висновку про те, що копія вказаного протоколу не може бути належним доказом у даній справі, оскільки відповідач та треті особи ставлять під сумнів існування оригіналу документу, копія якого була надана позивачем.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи відсутні оригінал або належним чином засвідчена копія протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «Яковлівська», в той час як відповідно до частини 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши копію «Акту прийому-передачі документів за період 2014-2016 рік» (а.с.16 т.2), на який посилається позивач, як на доказ передачі оригіналу спірного протоколу засновнику ОСОБА_6, судова колегія приходить до висновку, що він не підтверджує доводи позивача, оскільки в тексті акту відсутнє будь-яке посилання на спірний протокол №1 від 12.01.2015 року та його передачу засновнику ОСОБА_6

Судова колегія також приймає до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази підготовки загальних зборів товариства 12.01.2015 року в порядку, передбаченому п.5.4 Статуту.

В судовому засіданні 12.07.2017 року на запитання судді (члена колегії), відповідач пояснив, що на підприємстві відсутній журнал обліку протоколів загальних зборів.

Відповідач зазначає, що протокол загальних зборів підписується всіма присутніми учасниками, у зв'язку з чим, оскільки в копії протоколу, наданого позивачем, відсутній підпис ОСОБА_7, такий документ не може бути прийнятий до уваги.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки відповідно до статті 46 ЗУ «Про акціонерні товариства» протокол загальних зборів підписується головуючим і секретарем загальних зборів.

В матеріалах справи містяться протоколи загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» за 2013-2014 роки, які підписані лише головою зборів та секретарем (а.с.18-21 т.2) та дійсність яких відповідачем не заперечується.

Позивач зазначає, що у 2015 році йому та іншим учасникам товариства частково виплачені дивіденди за 2014 рік, що на його думку, спростовує доводи відповідача про те, що учасниками товариства у 2014 році рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів не приймалось.

Відповідач не заперечує, що товариством частково нараховано дивіденди за 2014 рік в розмірі 6842105,20 грн., які після сплати прибуткового податку, були виплачені учасникам в наступному розмірі: ОСОБА_6 - 1334802 грн., ОСОБА_7 - 437640 грн., ОСОБА_1 - 415758 грн.

Однак, як зазначає відповідач, виплата дивідендів відбулась помилково, за відсутності відповідного рішення загальних зборів учасників товариства.

Нарахування та початок випалти дивідендів за 2014 рік здійснювалось під час керівництва підприємством позивачем.

Як вбачається з доповідної записки головного бухгалтера ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» від 03.03.2017 року, в результаті проведення інвентаризації документації підприємства виявлена відсутність протоколу зборів засновників товариства про нарахування та виплату дивідендів за 2014 рік (а.с.89 т.1).

На підставі вказаної доповідної записки, директором ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» видано наказ №13-ОД про приведення коригування нарахованих за 2014 рік дивідендів шляхом зменшення їх суми в повному обсязі, направлення уточнюючого звіту до Державної фіскальної служби, а також направлення учасникам повідомлення з вимогою повернути помилково виплачені грошові кошти (а.с.90 т.1).

Вимога №14 від 07.03.2017 року про повернення помилково виплачених дивідендів направлялась всім учасниками товариства, в тому числі позивачу, про що свідчить квитанція та опис вкладення до цінного листа (а.с.91-103 т.1).

На виконання вказаної вимоги, учасник товариства ОСОБА_7 платіжним дорученням №18178880 від 13.04.2017 року частково повернув відповідачу дивіденди за 2014 рік в розмірі 437640 грн., а учасник товариства ОСОБА_6 повернула товариству частково дивіденди в розмірі 558700 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18178815 від 13.04.2017 року (а.с.133, 134 т.2).

07.03.2017 року до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області відповідачем подано уточнюючий звіт за 4 квартал 2014 року (а.с.104-106 т.1).

Таким чином, факт часткової виплати відповідачем учасникам товариства дивідендів за 2014 рік не є доказом прийняття загальними зборами відповідного рішення з цього приводу.

Оскільки позивачем не надано суду належних доказів прийняття загальними зборами ТОВ «Агрофірма «Яковлівська» у 2014 році рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику дивідендів, строки та порядок їх виплати, відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача дивідендів в розмірі 819242 грн.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення з відповідача дивідендів не підлягають задоволенню, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які є похідними від основної позовної вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2017 р. у справі № 922/646/17 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, у зв'язку з чим, рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути, зокрема, зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування рішення.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 49, 99, 101, пунктом 2 статтею 103, п.1 ч.1 ст.104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити

Рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2017 року у справі №922/646/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Яковлівська" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 31148788) 16101,17 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 14.07.2017 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Гребенюк Н.В.