Постанова № 67749183, 12.07.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Лисенко В.А.

секретар судового засідання – Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – за довіреністю від 24.01.2017 року; ОСОБА_2 – за протоколом Загальних зборів учасників підприємства від 06.07.2017 року №17;

від відповідача – не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Одесаавтотранс”, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2017 року

у справі № 916/404/17

за позовом Приватного підприємства “Посполіта сервіс”, м. Одеса

до Публічного акціонерного товариства “Одесаавтотранс”, м. Одеса

про стягнення 95 108 грн. 97 коп.

В С Т А Н О В И В:

15.02.2017 року Приватне підприємство “Посполіта сервіс”, м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Одесаавтотранс”, м. Одеса, в якій просило суд стягнути з Публічного акціонерного товариства “Одесаавтотранс”, м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства “Одесаавтотранс”, м. Одеса суму основного боргу за договором від 09.06.2012 року №67/12 в розмірі 18 734 грн. 31 коп. та за договором від 17.05.2013 року №029/2013 у розмірі 74 177 грн. 62 коп., суму інфляційних втрат за договором від 09.06.2012 року №67/12 в розмірі 1 224 грн. 12 коп., 3% річних за договором від 09.06.2012 року №67/12 в розмірі 126 грн. 60 коп., пеню за договором від 09.06.2012 року №67/12 у розмірі 846 грн. 56 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.05.2017 року №916/404/17 (суддя Малярчук І.А.) позов Приватного підприємства “Посполіта сервіс”, м. Одеса задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Одесаавтотранс”, м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства “Одесаавтотранс”, м. Одеса 92 911 грн. 93 коп. заборгованості, 1 224 грн. 12 коп. втрат від інфляції, 126 грн. 60 коп. 3 % річних, 846 грн. 56 коп. пені, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Публічне акціонерне товариство “Одесаавтотранс”, м. Одеса з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2017 року № 916/404/17 скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, а також відшкодувати відповідачу за рахунок позивача судові витрати за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з’ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, на думку скаржника, суд першої інстанції неправомірно стягнув заборгованість за договором від 09.06.2012 року № 67/12, оскільки в матеріалах справи відсутній та сторонами не наданий оригінал такого договору.

19.06.2017 року через канцелярію суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, яке судовою колегією не розглядалось, оскільки розгляд справи було відкладено на іншу дату у зв’язку з відрядженням головуючого судді по справі.

20.06.2017 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Приватне підприємство “Посполіта сервіс”, м. Одеса просить суд залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Одесаавтотранс”, м. Одеса без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2017 року у справі № 916/404/17 – залишити без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники позивача підтримали свої заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлень від 23.05.2017 та 16.06.2017 року. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому, враховуючи те, що ухвалами Одеського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін не була визнана обов’язковою, справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями представників позивача, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з’ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/404/17 та наданих представниками позивача пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2017 року у справі № 916/404/17 відповідає нормам матеріального та процесуального права України, виходячи з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України «Про автомобільний транспорт», який, як зазначено в статті 3, регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до приписів статті 32 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

Відносини власника та перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, які проходять через автостанцію, згідно з пунктом 114 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176, визначаються договором про надання послуг автостанціями, примірна форма якого визначається Мінінфраструктури України (пункт 5.1 Порядку). У пункті 5.2 Порядку передбачено, що на обумовлений сторонами строк договором визначаються: перелік та обсяги обов'язкових та інших послуг, що надаються автостанцією перевізникові; вартість обов'язкових послуг у відсотках від загальної суми вартості проїзду від реалізованих через каси автостанцій квитків та порядок проведення розрахунків; порядок та строки погодження додаткових рейсів; умови для відпочинку водіїв та відстою автобусів на території автостанції; строки перерахування автостанцією коштів від продажу квитків згідно з пунктом 4.4 розділу IV цього Порядку, розмір неустойки за кожний день прострочення перерахунку; умови щоденного (міжзмінного) відпочинку водіїв (у разі надання послуги); умови перевірки технічного стану автобусів (у разі надання послуги); умови зберігання автобусів (у разі надання послуги).

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством “Одесаавтотранс”, м. Одеса (Виконавець) і Приватним підприємством “Посполіта сервіс”, м. Одеса (Перевізник) було укладено договір про надання послуг автостанцією перевізникові від 09.06.2012 року № 67/12, відповідно до умов якого Виконавець за завданням Перевізника надає йому на території своїх автостанцій (автовокзалів) комплекс обов’язкових послуг, пов’язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом Перевізника, продажем проїзних квитків, диспетчерським управлінням організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до умов Закону України «Про автомобільний транспорт» і Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 1.2 договору від 09.06.2012 року № 67/12 Виконавець надає Перевізникові послуги з обслуговування перевезень пасажирів автобусами загальною місткістю не менше 25 місць.

Серед обов’язків Виконавця договором від 09.06.2012 року № 67/12 визначено перераховувати Перевізникові грошові кошти від продажу квитків на проїзд в автобусі та за перевезення багажу, що є його власністю, у строки, встановлені пунктом 3.2 договору, за вирахуванням коштів за обов’язкові послуги Виконавця, а саме: грошові кошти у розмірі 87% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто, чистої суми вартості за тарифом на перевезення, за вирахуванням додаткових зборів та ПДВ) підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок перевізника; грошові кошти у розмірі 50% суми виручки від реалізації багажних квитків (без ПДВ) підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок перевізника (пункти 2.1.5, 2.1.5.1, 2.1.5.2 договору).

Пунктом 2.1.6 договору від 09.06.2012 року № 67/12 визначено, що Виконавець має проводити не рідше одного разу на місяць з Перевізником звірки взаємних розрахунків.

У відповідності з пунктами 3.1, 3.1.1, 3.2., 3.3., 3.4., 3.6. договору від 09.06.2012 року № 67/12 вартість послуг Виконавця складає 13% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто, чистої суми вартості за тарифом на перевезення, без урахування додаткових зборів та ПДВ), що зараховується на розрахунковий рахунок Виконавця. Вартість послуг Виконавця за продаж квитків на перевезення багажу складає 50% тарифної вартості багажних квитків (без ПДВ). Виконавець перераховує перевізнику грошові кошти, відповідно до пунктів 2.1.5.1, 2.1.5.2 цього договору подекадно впродовж поточного місяця, шляхом безготівкового переказу на рахунок Перевізника або за домовленістю сторін на підставі письмової заяви від Перевізника шляхом видачі готівкових грошових коштів, відповідно до пунктів 2.1.5.1, 2.1.5.2 цього договору. У разі продажу квитків Перевізником самостійно, агентом Перевізника чи водієм Перевізника, після закриття квитково-касової відомості, частину автостанційного збору, за вирахуванням вартості послуг з касового продажу квитків громадянам, та суму винагороди за надання послуг згідно з предметом цього договору, за вирахуванням вартості автостанційних послуг з продажу квитків, Перевізник зобов’язаний сплатити Виконавцю. Порядок фіксації кількості квитків, проданих перевізником самостійно, агентом Перевізника чи водієм Перевізника після закриття квитково-касової відомості, встановлюється за домовленістю сторін. Остаточні розрахунки з Перевізником власник проводить після підписаного сторонами акту виконаних робіт та отримання податкової накладної та акту звірки за звітний місяць.

Згідно з пунктом 9.1 договору від 09.06.2012 року № 67/12 сторони передбачили, що він набирає чинності з 09.06.2012 року і діє до закінчення строку обслуговування перевізником маршруту (рейсу) згідно відповідної додаткової угоди, укладеної сторонами цього договору.

Додатковими угодами від 09.06.2012 року та від 01.10.2012 року сторони визначили строк дії договору в залежності від маршрутів, що обумовлені укладеними Перевізником договорами із місцевим органом виконавчої влади.

Також між Публічним акціонерним товариством “Одесаавтотранс”, м.Одеса (Власник) і Приватним підприємством “Посполіта сервіс”, м. Одеса (Перевізник) було укладено договір про надання послуг автостанцією перевізникові від 17.05.2013 року № 029/2013, відповідно до умов якого Власник за завданням Перевізника надає йому на території своїх автостанцій (автовокзалів) комплекс обов’язкових послуг, пов’язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом Перевізника, продажем проїзних квитків, диспетчерським управлінням організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до умов Закону України «Про автомобільний транспорт» і Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 1.2 договору від 17.05.2013 року № 029/2013 Власник надає Перевізнику послуги з обслуговування перевезень пасажирів за маршрутами: «Кілія АС – Авангард АС « 7 км» № 650/673, 729/908, 1064/1063, 406/405, «Червоноармійське – Авангард АС « 7 км» № 1084/1083.

За змістом пунктів 2.1.5, 2.1.5.1, 2.1.5.2 договору від 17.05.2013 року №029/2013 Власник зобов’язаний видавати Перевізникові грошові кошти від продажу квитків на проїзд в автобусі та за перевезення багажу, в порядку та строки, встановлені пунктом 3.2 цього договору, за вирахуванням коштів за обов’язкові послуги Власника, а саме: грошові кошти у розмірі 90% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто, суми вартості за тарифом на перевезення з урахуванням ПДВ); грошові кошти у розмірі 90% суми виручки від реалізації багажних квитків з урахуванням ПДВ.

Пунктом 2.1.7 договору від 17.05.2013 року № 029/2013 визначено, що Власник має проводити не рідше одного разу на місяць з Перевізником звірки взаємних розрахунків.

Згідно з пунктами 3.1 – 3.4 договору від 17.05.2013 року № 029/2013 визначено, що вартість послуг Власника складає 10% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків (тобто суми вартості за тарифом на перевезення з урахуванням ПДВ). Вартість послуг Власника за продаж квитків на перевезення багажу складає 10% тарифної вартості багажних квитків з урахуванням ПДВ. Власник здійснює видачу готівкових грошових коштів представнику Перевізника відповідно до пунктів 2.1.5, 2.1.5.1, 2.1.5.2 цього договору, після закриття квитково-касової відомості до відправлення автобуса Перевізника у рейс. Розрахунок Власника з Перевізником проводиться шляхом видачі готівкових грошових коштів з каси автостанції (автовокзалу) виключно за наявності довіреності за формою відповідно чинного законодавства України. У разі продажу квитків Перевізником самостійно, агентом Перевізника чи водієм Перевізника, після закриття квитково-касової відомості, Перевізник зобов’язаний сплатити у касу автостанції Власника, на якій пасажир повинен здійснити посадку, в день відправлення рейсу 90% автостанційного збору, але не менше 10 грн. 00 коп. У разі зміни розміру вартості проїзду даний відсоток компенсації автостанційного збору підлягає перегляду сторонами. До 10 числа місяця, наступного за звітним, Власник зобов’язаний надати перевізникові акт виконаних робіт та акт звірки за звітний місяць.

Відповідно до пункту 8.1. договору від 17.05.2013 року № 029/2013 він набирає чинності з 17.05.2013 року та діє до дати закінчення договорів/дозволів (із замовником перевезень) на право обслуговування маршрутів перевізником.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 Цивільного кодексу України).

Стаття 36 Закону України «Про автомобільний транспорт» містить перелік обов'язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями 1) пасажирам: продаж квитків; користування приміщеннями для чекання поїздки, облаштованими місцями для сидіння; можливість користування громадськими вбиральнями; інформування щодо розкладу руху автобусів та вартості поїздки та 2) автомобільному перевізнику: продаж квитків; організація прибуття та відправлення автобуса з облаштованих платформ; інформування водія щодо умов дорожнього руху на маршруті. За надання обов'язкових послуг автостанцій з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягують автостанційний збір, що входить до вартості квитка. Послуги автостанцій, крім послуг кімнати матері і дитини, пасажирам надаються за плату. Власники автостанцій несуть відповідальність за якість та безпеку послуг, що надаються автостанціями пасажирам та автомобільним перевізникам, технічний та санітарно-гігієнічний стан будівель, споруд, обладнання та території автостанції.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги відомостями перевезень за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2016 року, копіями дорожніх листів за лютий-листопад 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково сплачував грошові кошти за договором від 09.06.2012 року № 67/12, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.02.2016 року, від 18.03.2016 року, від 03.06.2016 року, від 06.06.2016 року, від 10.06.2016 року, від 24.06.2016 року, від 01.07.2016 року, від 20.07.2016 року, від 05.08.2016 року, від 12.08.2016 року, в яких у графі «Призначення платежу» зазначено договір від 09.06.2012 року № 67/12, який є підставою даного позову, а також факт часткової оплати вартості проданих квитків за договором підтверджується банківською випискою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

У зв’язку з несплатою у повному обсязі коштів за умовами укладених договорів, позивачем надсилались відповідачу претензії щодо сплати суми заборгованості від 15.02.2016 року №338, від 19.10.2016 року №550, від 03.08.2016 року №485, від 23.08.2016 року №503, від 27.09.2016 року №527, від 18.10.2016 року №546.

У відповідь на претензії, Публічне акціонерне товариство “Одесаавтотранс”, м.Одеса листами від 09.08.2016 року № 234, від 16.08.2016 року № 359, від 10.11.2016 року № 533 повідомило Приватне підприємство “Посполіта сервіс”, м.Одеса про те, що вважають відсутньою заборгованість за вказаними договорами.

На момент звернення до суду, позивач зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість за договором від 09.06.2012 року № 67/12 в розмірі 18 734 грн. 31 коп. та за договором від17.05.2013 року № 029/2013 у розмірі 74 177 грн. 62 коп.

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням сум оплат відповідачем за договором від 09.06.2012 року № 67/12, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 92 911 грн. 93 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов’язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

У позовній заяві Приватне підприємство “Посполіта сервіс”, м. Одеса просило суд про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Одесаавтотранс”, м. Одеса інфляційних втрат за договором від 09.06.2012 року № 67/12 за період з вересня 2016 року по грудень 2016 року в розмірі 1 224 грн. 12 коп.

Інфляційні нарахування – це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов’язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов’язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв’язку з неналежним виконанням грошового зобов’язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов’язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за вересень 2016 року – грудень 2016 року, наданий позивачем, дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 224 грн. 12 коп. підлягають задоволенню, оскільки розрахунок є вірним.

Також у позовній заяві Приватне підприємство “Посполіта сервіс”, м.Одеса просило суд про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Одесаавтотранс”, м. Одеса 3 % річних за період з 11.10.2016 року по 31.12.2016 року у сумі 126 грн. 26 коп.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов’язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов’язання перед кредитором.

Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов’язання з 11.10.2016 року по 31.12.2016 року у сумі 126 грн. 26 коп., колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині також відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим ці вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені за сукупний період з 11.09.2016 року по 31.12.2016 року у сумі 846 грн. 56 коп., судова колегія зазначає наступне.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено умовами договору.

Пунктом 4.3.7 договору від 09.06.2012 року № 67/12 встановлено, що за кожен день прострочення перерахування коштів за цим договором Виконавець сплачує Перевізникові пеню не менше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за кожним простроченим платежем, судова колегія дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених до суду позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 846 грн. 56 коп.

За таких обставин рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2017 року у справі № 916/404/17 про задоволення позовних вимог в повному обсязі є обгрунтованим та правомірним.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, не приймаються до уваги доводи скаржника щодо того, що суд першої інстанції неправомірно стягнув заборгованість за договором від 09.06.2012 року № 67/12, тому що в матеріалах справи відсутній та сторонами не наданий оригінал такого договору, оскільки на копії договору, яка міститься в матеріалах справи (т.1, а.с. 41 – 45) стоїть штамп судді Малярчук І.А., який підтверджує, що суддя оглянула оригінал договору у судовому засіданні 18.04.2017 року. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач зазначав даний договір в графі «Призначення платежу» при часткових оплатах коштів за договором та не надав ані місцевому господарському суду, ані апеляційному господарському суду доказів на підтвердження помилковості зазначення такого договору у платіжних дорученнях в зв’язку з його відсутністю тощо. Таким чином, відповідачем не доведено це його ствердження належними доказами по справі. Крім того, посилання на відсутність підписаних актів також відхилене судовою колегією, оскільки обов’язок сплати грошових коштів за умовами договорів не поставлений сторонами в договорі в залежність від дати підписання будь-яких актів, які були складені позивачем і направлені відповідачу, про що свідчить листування між ними та відмова відповідача від задоволення претензійних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2017 року у справі № 916/404/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Одесаавтотранс”, м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2017 року у справі № 916/404/17 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2017 року у справі №916/404/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.