Постанова № 67749172, 13.07.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Т.А.

суддів: Бєляновського В.В.

ОСОБА_1

(згідно розпорядження керівника апарату від 11.07.2017р. №614 щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи)

при секретарі Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2;

від відповідача – ОСОБА_3;

від Кабінету Міністрів України – ОСОБА_4;

від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - не з’явився;

від Міністерства фінансів України – не з’явився.

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому судовому засіданні Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017р.

по справі №915/13/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до відповідача: Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Кабінет Міністрів України, 2. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,

3. Міністерство фінансів України

про стягнення 3 857 026,32 грн.,

В судовому засіданні 13.07.2017 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (далі – позивач, ПАТ „НАК „Нафтогаз України”) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (далі – відповідач) про стягнення 3857026,32 грн. заборгованості, з яких: 1857568,39 грн. основного боргу, 162613,36 грн. 3% річних, 1836844,57 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 3 БК України та вмотивовані тим, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України за № 1001-р від 26.08.2009 року „Про добудову підвідних газопроводів”, яке змінено та доповнено розпорядженням Кабінету Міністрів України за № 1881-р від 13.09.2010 року, між ПАТ „НАК „Нафтогаз України” та Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (замовник) 16.01.2012 року було укладено договір № 1, згідно з яким ПАТ „НАК „Нафтогаз України” здійснює фінансування добудови об’єкта газопостачання у Первомайській селищній раді Жовтневого району Миколаївської області, розташованої у с. Квітневе, а замовник зобов’язався здійснити добудову об’єкта, передати об’єкт, як цілісний об’єкт у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та ввести його в експлуатацію, а також повернути грошові кошти, отримані від ПАТ „НАК „Нафтогаз України” на здійснення добудови об’єкта. Позивач вказав, що фінансування зазначеного вище об’єкта у повному обсязі відбулось у 2012 році, який було побудовано та введено в експлуатацію також у 2012 році. Втім, в порушення п. 2.3.13 вказаного договору відповідач не повернув ПАТ „НАК „Нафтогаз України” грошові кошти в сумі 1857568,39 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року, що зумовило нарахування, в порядку ст. 625 ЦК України, 3% річних, що становить 162613,36 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1836844,57 грн. із наслідками звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача основного бору, інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.01.2017 року порушено провадження у справі № 915/13/17 з прийняттям позову до розгляду.

30.01.2017 року до місцевого господарського суду від Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з тих підстав, що виходячи з приписів ст. 48 БК України виконання відповідачем зобов’язання, обумовленого в п. 2.3.13 договору від 16.01.2012 року можливо лише за умов наявності відповідного бюджетного призначення асигнувань замовнику на момент укладення договору, тоді як, під час укладення вказаного договору таких бюджетних асигнувань не передбачалось.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.02.2017 року до участі у справі № 915/13/17 залучені треті особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Кабінет Міністрів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство фінансів України.

Ухвалою місцевого господарського суду від 22.02.2017 року, в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строку розгляду справи № 915/13/17 на 15 днів.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 року по справі № 915/13/17 (суддя Семенчук Н.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих мотивів, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1001-р від 26.08.2009 року, зміненого та доповненого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 20.01.2010 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1881-р від 13.09.2010 року не було погоджено механізму повернення замовником будівництва на користь ПАТ „НАК „Нафтогаз України” грошових коштів, в порядку обумовленого пунктом 2.3.13 договору від 16.01.2012 року, зважаючи на відсутність призначених відповідних бюджетних асигнувань з цього приводу, на дату укладення договору від 16.01.2012 року, що свідчить про ненабуття відповідачем, в порядку чинного бюджетного законодавства, статусу розпорядника бюджетних грошових коштів щодо спірних правовідносин. Відтак, зобов’язання передбачені п. 2.3.13 договору від 16.01.2012 року є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому і не породжують правових наслідків, що зумовлює відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 1, 2 ЗУ „Про здійснення державних закупівель”, ст. ст. 2, 22, 23, 48, 116 БК України.

Не погодившись з рішенням суду від 21.03.2017 року, ПАТ „НАК „Нафтогаз України” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення суду скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що судом безпідставно застосовані положення ЗУ „Про здійснення державних закупівель” з тих підстав, що будівництво за договором від 16.01.2012 року відбулось за рахунок власних коштів ПАТ „НАК „Нафтогаз України”, а не за бюджетні. Також, судом не враховані положення ст. ст. 204, 629 ЦК України, оскільки договір від 16.01.2012 року складений у письмовій формі та є таким правочином, що породжує для сторін цього договору певні права та обов’язки, які підлягають повному їх виконанню. Судом не звернуто уваги, що відповідач, всупереч умовам п. 2.3.9 договору від 16.01.2012 року не повідомив ПАТ „НАК „Нафтогаз України” про неможливість виконання свого договірного зобов’язання. Суд дійшов до хибного висновку, що відсутність призначення бюджетних асигнувань звільняє від відповідальності відповідача за порушене ним договірне зобов’язання. Судом не звернуто уваги на ту обставину, що відповідач має власні фінансові надходження, зокрема, від оплати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю і така обставина свідчить про наявність у відповідача фінансової можливості для погашення заборгованості.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 року по справі № 915/13/17 апеляційну скаргу ПАТ „НАК „Нафтогаз України” прийнято до провадження колегією суддів, сформованої на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2017 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації зазначило, що оскаржуване рішення суду від 21.03.2017 року вважає таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, у зв’язку з чим просить суд відмовити в задоволені вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 року, в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи № 915/13/17 було відкладено на 29.05.2017 року.

Міністерство фінансів України в своїх письмових поясненнях зазначило, що доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, у зв’язку з чим просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки оскаржуване рішення суду є таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд оскаржуване рішення суду від 21.03.2017 року залишити без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року, в порядку ст. 77 ГПК України справу № 915/13/17 відкладено на 14.06.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду 13.06.2017 року за № 482 „Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи” призначено здійснення повторного автоматизованого розподілу справи № 915/13/17 з підстав знаходження головуючого судді по цій справі у відрядженні.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 року справу № 915/13/17 прийнято до провадження колегією суддів, визнаною протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2017 року та призначено дату розгляду справи.

Розпорядженням керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду 11.07.2017 року за № 614 „Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи” призначено здійснення повторного автоматизованого розподілу справи № 915/13/17 з підстав перебування одного із членів колегії суддів у щорічній відпустці.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 року справу № 915/13/17 прийнято до провадження колегією суддів, визнаною протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2017 року із призначенням дати розгляду справи на 13.07.2017 року.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та Кабінету Міністрів України, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 99 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 1001-р „Про добудову підвідних газопроводів”, зміненого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 20.01.2010 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України №1881-р від 13.09.2010 року, погоджена пропозиція Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” щодо фінансування компанією робіт з добудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого НАК „Нафтогаз України” переліку. Зі змісту якого також вбачається, що для забезпечення добудови газопроводів НАК „Нафтогаз України” укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом. Замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством.(п.п.1, 2, 3 розпорядження).

Рішенням Миколаївської облради від 25.03.2011 року було затверджено Програму економічного та соціального розвитку Миколаївської області на 2011-2014 роки „Миколаївщина -2014”.

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації №95-р від 04.04.2012 року затверджено перелік об’єктів газопостачання населених пунктів Миколаївської області у спорудженні яких передбачається фінансова участь НАК “Нафтогаз України”, серед яких значиться об’єкт „Газопостачання с.Квітневе Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області”. Замовником будівництва об’єктів визначено Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та зобов’язано зазначене управління укласти відповідні договори з НАК „Нафтогаз України” на фінансування будівництва підвідних газопроводів до населених пунктів (т.1, а/с. 94 – 101).

Матеріали справи свідчать, що 16.01.2012 року на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 1001-р „Про добудову підвідних газопроводів” між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” та Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (далі – замовник) укладено Договір № 1 згідно з яким Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, відповідно до розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішення правління Нафтогазу „Переліку об’єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та графіку фінансування спорудження об’єкта газопостачання здійснює фінансування добудови об’єкта газопостачання: „Газопостачання с.Квітневе Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області”, а замовник зобов’язується здійснити добудову об’єкта, забезпечити передачу його, як цілісного об’єкта у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об’єкта.

Пунктом 2.3.1 договору встановлено, що замовник зобов’язаний забезпечити виконання всіх належних дій для добудови об’єкта у відповідності до діючого законодавства України та умов договору, в тому числі отримання необхідних дозвільних документів та розробку проектно – кошторисної та іншої документації, надання підтверджувальних документів щодо права власності замовника на інші частки об’єкта та введення в експлуатацію об’єкта і передачу його у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, яке здійснює ліцензійну діяльність на території розташування об’єкта, згідно з діючим законодавством України.

Замовник зобов’язаний здійснювати за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов’язаних із добудовою об’єкта згідно з діючим законодавством України (п. 2.3.2 договору).

Згідно з п. 2.3.4 договору замовник зобов’язаний забезпечити облік та контроль за використанням коштів, отриманих від Нафтогазу для виконання зобов’язань, передбачених цим договором. Відкрити окремий рахунок в регіональному відділенні Державного казначейства або уповноваженого банку для отримання грошових коштів, які будуть перераховуватись Нафтогазом за цим договором та негайно, протягом 5 робочих днів, письмово повідомити Нафтогаз про зміну реквізитів для перерахування коштів.

Пунктом 2.3.12 договору передбачено, що замовник зобов’язаний після завершення робіт по добудові об’єкта в обов’язковому порядку забезпечити передачу його, як цілісного об’єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та введення його в експлуатацію у термін, що не перевищує 60 календарних днів від дати виконання Нафтогазом зобов’язань за цим договором щодо фінансування добудови об’єкта.

Згідно з п.2.3.13 договору замовник зобов’язаний протягом бюджетного року наступного після року закінчення фінансування Нафтогазом добудови об’єкта повернути Нафтогазу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об’єкта.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальний обсяг фінансування за цим договором складає 1893999,00 грн.

У випадку порушення замовником зобов’язань щодо повернення суми грошових коштів, він платить Нафтогазу пеню у розмірі 0,1% від загальної ціни договору за кожний день прострочення виконання зобов’язань, а у випадку прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у сумі 7% ціни договору (п.4.3 договору).

Відповідно до п. 4.7 договору замовник не несе відповідальність перед Нафтогазом за невиконання п. 4.3 договору у разі відсутності субвенцій з Державного бюджету.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об’єкта згідно з Договором.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення №5570 від 27.06.2012 року вбачається, що на виконання умов договору від 16.01.2012 року ПАТ „НАК „Нафтогаз України” на розрахунковий рахунок Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації перерахувало 1893999,00 грн. (т.1, а/с19).

Матеріали справи свідчать, що Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації оформлено Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, що зареєстрована Інспекцією ДАБК у Миколаївській області за №МК14312199048 від 24.10.2012 року, що також підтверджується інформаційною довідкою про стан будівництва об’єкта станом на 01.10.2016 року (т.1, а/с 32-35, 36).

В подальшому, 23.01.2013 року Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації за актом приймання – передачі основних засобів та авізо № 3 передало об’єкт основному балансоутримувачу ПАТ “Миколаївгаз” (т.1, а/с 79,80).

13.06.2014 року Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації надіслало листа №911/05-15/01 до ПАТ “Миколаївгаз”, в якому просило надати інформацію з копіями підтверджуючих документів про включення об’єктів газопостачання до складу державного майна (Т.1, а/с146).

ПАТ “Миколаївгаз” листом № 08/2101 від 13.06.2014 року повідомило Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації про те, що передані протягом 2012-2013 років Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації на баланс ПАТ “Миколаївгаз” об’єкти, віднесені до складу державного майна, які не підлягають приватизації та не увійшли до статутного капіталу і використовуються для транспортування, зберігання, розподілу газу, функції користування, що здійснює НАК “Нафтогаз України” (т.1, а/с 147).

Матеріали справи також містять в собі запит Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації за №123/01-17/01 від 07.03.2017 року до Фонду державного майна України про необхідність отримання інформації, що міститься в Єдиному реєстрі об’єктів державної власності щодо правового стану, зокрема, об’єкта – „Газопостачання с. Квітневе Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області”. (т.1, а/с 190-192).

17.03.2017 року, Фондом державного майна України надіслано на адресу Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації листа за №10-15-5213, яким інформує останнього про те, що збудований об’єкт за договором від 16.01.2012 року обліковується у Єдиному реєстрі об’єктів державної власності в якості державного майна, що не увійшло до статутного капіталу та перебуває на балансі ПАТ по газифікації та газопостачанню „Миколаївгаз”; суб’єктом управління майном є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (т.1, а/с 193).

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зобов’язання за договором від 16.01.2012 року з боку ПАТ „НАК „Нафтогаз України” в частині фінансування будівництва та з боку Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації в частині побудови об’єкта, введення його в експлуатацію та передання його у державну власність виконано сторонами у повному обсязі.

Як вказувалось раніше, ПАТ „НАК „Нафтогаз України” в позовній заяві зазначало про те, що відповідачем, в порушення п.2.3.13 договору від 16.01.2012 року не повернуто ПАТ „НАК „Нафтогаз України” грошових коштів в сумі 1857568,39 грн., що зумовило нарахування відповідачу 162613,36 грн. 3% річних та 1836844, 57 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації є бюджетною установою, за організаційно-правовою формою господарювання відноситься до органу державної влади (КОПФГ 410) та, утримується за рахунок Державного бюджету і є неприбутковою організацією.

Як відзначалось вище, договір № 1 від 16.01.2012 року між ПАТ „НАК „Нафтогаз України” та Управлінням капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації був підписаний на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року за № 100-р „Про добудову підвідних газопроводів”, зміненого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 20.01.2010 року та розпорядженням Кабінету Міністрів України №1881-р від 13.09.2010 року.

Пунктом 3 зазначеного розпорядження встановлено, що замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов’язаних із завершенням їх будівництва, згідно чинному законодавству.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає свою увагу на тому, що зазначений пункт розпорядження кореспондується з умовами пункту 2.3.2 договору від 16.02.2012 року.

Виходячи з викладеного та умов договору від 16.01.2012 року, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації може здійснювати проектування, будівництво тощо, лише за рахунок державних та бюджетних коштів, коштів інвесторів, запозичень під державні гарантії та інших джерел, не заборонених законодавством.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь- які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.2 Бюджетного Кодексу України бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження та витрати бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.23 БК України, будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (ч.2 ст. 23 БК України).

Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 8 ч. 1 ст. 2 БК України).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п.6. ч.1 ст. 2 БК України).

Бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п. 7 ч. 1 ст. 2 БК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог ч.2 ст.57 цього Кодексу).

Частиною 3 ст. 48 БК України передбачено, що розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку. (ч.4 ст.48 БК України).

Взяття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства (п. 20 ч. 1 ст. 116 БК України).

За умовами п.2.3.13 договору замовник зобов’язаний протягом бюджетного року наступного після року закінчення фінансування Нафтогазом добудови об’єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об’єкта.

Аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що виходячи з приписів БК України, повернення відповідачем грошових коштів ПАТ „НАК „Нафтогаз України” за договором від 16.01.2012 року можливо за умов наявності відповідного бюджетного призначення Управлінню капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації на момент укладення договору від 16.01.2012 року.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії листа Міністерства фінансів України від 26.06.2014 року за №31-06310-06-7/16343 вбачається, що виділення відповідних бюджетних асигнувань на повернення ПАТ „НАК „Нафтогаз України” грошових коштів, у тому числі на добудову об’єкта за договором від 16.02.2012 року за період з 2009 по 2013 рік ЗУ „Про державний бюджет України” не передбачалося. Зважаючи на приписи ЗУ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності” від 22.12.2011 року, яким внесені зміни до Господарського кодексу України та ЗУ „Про трубопровідний транспорт” і відповідно до яких, виключено норму в частині відшкодування забудовнику чи інвестору витрат на будівництво мереж постачання природного газу (об’єктів), а тому відсутні законні підстави для виділення грошових коштів з державного бюджету для повернення ПАТ „НАК „Нафтогаз України” коштів за добудову, обумовлених в договорі від 16.01.2012 року (т.1, а/с 82).

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на тому, що матеріали справи не містять в собі документальних доказів на підтвердження наявності відповідного бюджетного призначення Управлінню капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації на момент укладення договору від 16.01.2012 року, що свідчить про невідповідність чинному бюджетному законодавству пункту 2.3.13 договору від 16.01.2012 року, а тому такий пункт договору не може породжувати відповідних правових наслідків для сторін цього договору.

Доводи скаржника, що відсутність бюджетних асигнувань не звільняє від відповідальності відповідача за порушене ним договірне зобов’язання, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, як безпідставні, оскільки пункт 2.3.13 договору від 16.01.2012 року є таким, що суперечить вимогам чинного бюджетного законодавства, а тому, у відповідності до ч. 3 ст. 48 БК України невиконання відповідачем умов пункту 2.3.13 договору від 16.01.2012 року внаслідок відсутності відповідних бюджетних асигнувань на дату укладення сторонами договору від 16.01.2012 року, не породжує бюджетних зобов’язань та бюджетної заборгованості.

Стосовно доводів скаржника про наявність у відповідача власних фінансових надходжень, що свідчить про незалежність його від бюджетних асигнувань в частині виконання грошового зобов’язання, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Вимогами ч. 3 ст. 13 БК України передбачено, що складовими частинами спеціального фонду бюджету є, зокрема, доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування та видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду (у тому числі власних надходжень бюджетних установ).

Статтею 2 ЗУ „Про джерела фінансування органів державної влади” встановлено, що органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Отже, власні фінансові надходження відповідача зараховуються до доходів спеціального фонду Державного бюджету і не зважаючи на наявність у відповідача власних фінансових доходів, останній грошові зобов’язання здійснює за рахунок бюджетних коштів, в порядку встановленого чинним бюджетним законодавством, що спростовує вищенаведені доводи скаржника.

За викладених обставин, колегією суддів апеляційної інстанції також не приймаються до уваги твердження скаржника про безпідставне застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин вимог БК України, оскільки такі твердження є хибними.

Інші доводи скаржника колегією суддів апеляційної інстанції не розглядаються, оскільки вони не спростовують вищевикладені обставини справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає наявності законних підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду від 21.03.2017 року.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017р. у справі № 915/13/17– без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя В.І. Жеков