Постанова № 67749049, 10.07.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017 справа № 905/3040/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився; ОСОБА_4, за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергрупп», м. Курахове, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від22.02.2017 (підписано 27.02.2017)у справі№ 905/3040/16 (суддя О.О. Кучерява)за позовомПриватного підприємства «СВ-Імпекс», м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтергрупп», м. Курахове, Донецька область простягнення суми заборгованості у розмірі 571 764,50 грн.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2016 року до господарського суду Донецької області звернулось Приватне підприємство «СВ-Імпекс», м. Київ (Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергрупп», м. Курахове, Донецька область (Відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 571 764,50 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2017 позовні вимоги Приватного підприємства «СВ-Імпекс» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергрупп» на користь Приватного підприємства «СВ-Імпекс» суму заборгованості в розмірі 568 912,87 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 533,70 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на те, що оскаржуване рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області у справі №905/3040/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також в обґрунтування своєї позиції просить долучити до матеріалів справи у якості доказів документи, що додані до апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на ст. 98 ЦК України, ст. 4 ГПК України та Постанову Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення».

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 15.05.2017.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2017 відкладено розгляд справи до 26.06.2017.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.06.2017 у зв’язку із звільненням судді Колядко Т.М. та перебуванням судді Скакуна О.А. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стойка О.В., судді Марченко О.А., судді Татенко В.М.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

В судовому засіданні 26.06.2017 оголошено перерву до 10.07.2017.

Позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, але правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції 10.07.2017 не скористався, про причини неявки судову колегію не повідомив, через що судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.07.2017 вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений Договір поставки №247 від 03.10.2013 (далі – Договір), за умовами п.п. 1.1-1.2 якого позивач передає у власність Покупцеві, а відповідач приймає та оплачує товар за ціною та на умовах, передбачених цим Договором. Найменування товару – імпортне насіння томату «Болдвін F1» селекції фірми «Енза Заден» (Нідерланди).

Умовами пункту 2.1 Договору визначено ціну за одиницю товару, що складає 3 159,00 грн. (три тисячі сто п’ятдесят дев’ять) гривень, в т.ч. ПДВ.

Розділом 3 Договору, а саме пунктами 3.1.-3.2 визначено асортимент та кількість товару. Одиниця виміру кількості товару – упаковка. Кількість насінин в упаковці – 1000 (одна тисяча) шт. Кількість товару – 158 (сто п’ятдесят вісім) одиниць.

За змістом розділу 5 Договору (пункти 5.1.-5.6), приймання-передача товару оформлюється накладною, яка є невід’ємною частиною даного Договору (а.с. 10), поставка товару здійснюється після повної оплати товару в триденний строк – не пізніше 15 листопада 2013 року.

Сторони визначились з фіксованою ціною Договору, яка згідно до пункту 6.1 на момент його підписання становить 499 122,00 грн. (чотириста дев’яносто дев’ять тисяч сто двадцять дві гривні 00 коп.).

Пунктами 6.2-6.3 Договору сторони визначили, що попередня оплата товару в розмірі 30%, яка складає 149 740,00 грн., повинна бути проведена до 11 жовтня 2013. Остаточна оплата товару в розмірі 70%, яка складає 349 382,00 грн., повинна бути проведена після розмитнення насіння, про що позивач інформує відповідача.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом одного року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов’язань, що виникли протягом строку дії Договору (п.п.12.1-12.2 Договору).

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків. Таким чином, відповідно до умов Договору поставки №247 від 03.10.2013, між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов’язання.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар (насіння томату Болдвін F1 в кількості 158 упаковок) на загальну суму 499 122,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом особи, відповідальної за отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме, ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності №20 від 30.10.2013 (а.с. 11).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткова накладна є первинним обліковим документом в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткової накладної підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Отже фактичними діями сторін змінено порядок оплати, що передбачений в п.п. 6.2-6.3 Договору, товар позивачем поставлений, а відповідачем прийнятий у відсутності попередньої оплати, тобто при відсутності доказів укладення відповідної додаткової угоди, отже вартість товару в повному розмірі мала бути сплачена відповідачем з урахуванням вимог ст. 692 ЦК України, а саме до 04.10.2013 включно. Доказів узгодження іншого строку оплати для поставленого та отриманого товару – сторонами не надано.

На підставі рахунку-фактури на оплату товару №СФ-0000247 від 03.10.2013 на суму 499 122,00 грн., який наявний в матеріалах справи (а.с. 68), відповідач здійснив оплату товару частково в сумі 280 702,00 грн. (16.12.2013 – 29 122,00 грн., 23.01.2014 – 100 000,00 грн., 24.01.2014 – 100 000,00 грн., 04.02.2014 – 31 580,00 грн., 19.05.2014 – 20 000,00 грн.), що підтверджується копіями банківських виписок від 16.12.2013, 23.01.2014, 24.01.2014, 04.02.2014 та від 19.05.2015, які наявні в матеріалах справи, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 218 420,00 грн.

Отже, на підставі вищезазначених умов закону та Договору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 218 420,00 грн.

Вимагаючи стягнення суми заборгованості в розмірі 571 764,50 грн. позивач посилається на п.п. 6.4., 6.6 Договору та розраховує цю суму, виходячи з розміру заборгованості 218 420,00 грн., що скоригована до офіційного курсу НБУ євро станом на момент звернення до суду 17.10.2016.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів.

Згідно зі ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов’язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов’язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти, проте такої умови сторонами в Договорі не передбачено.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по сплаті за товар в розмірі 568 912,87грн., оскільки умовами Договору не визначено ціну товару у валютному еквіваленті та не встановлено обов’язку покупця сплатити вартість товару за курсом гривні до євро.

За змістом п.п. 2.1, 6.1-6.3 Договору, змісту накладної від 30.10.2013 та рахунку-фактури №СФ-0000247 від 03.10.2013 вартість товару встановлена у гривні та порядку її розрахунку відповідно до зміни курсу національної валюти вимогами Договору не встановлено.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Дійсно, змістом п. 6.4 Договору встановлено таке визначення, як договірний курс гривні до євро на дату підписання договору – 10,83грн. за євро. Також передбачено, що у разі підвищення на дату платежу офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ у порівнянні з курсом, вказаним вище, договірний курс на дату платежу вважається таким, що дорівнює офіційному курсу до євро, встановленого Національним Банком України.

Змістом п. 6.6 Договору передбачено також право позивача виставити відповідачу рахунок-фактуру на оплату товару не пізніше ніж за два робочі дні до дати платежу, встановленої цим договором із зазначенням суми до сплати у гривні відповідно до курсу, визначеного згідно з п.6.4 Договору.

Проте зазначені пункти Договору також не передбачають можливість зміни вартості товару та не є підставою для стягнення іншої вартості товару, ніж зазначена в Договорі та відповідній видатковій накладній.

Суд першої інстанції, стягуючи завищену за рахунок курсової різниці вартість товару, вважав достатньою підставою до такого стягнення умови п. 6.4 Договору, а також п. 9.3 Договору, згідно до яких у випадку подання позивачем позову до суду про стягнення з відповідача заборгованості за цим Договором, сума основного боргу визначається з урахуванням п. 6.4 цього Договору станом на день подання позову, проте законне підґрунтя права позивача вимагати у якості оплати переданого товару суму, що перебільшує його вартість, судом не досліджено. На вимогах закону або Договору таке право не ґрунтується.

На підставі наведеного, судове рішення першої інстанцій в частині стягнення суми заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальність «Інтегруп», м. Курахове, Донецька область підлягає зміні в частині суми стягнення заборгованості з суми « 568 912,87 грн.» на суму « 218 420,00 грн.». В іншій частині позову в задоволенні 350 492,87 грн. слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2017 року у справі № 905/3040/16 підлягає зміні в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність «Інтегруп», м. Курахове, Донецька область суми заборгованості з суми « 568 912,87 грн.» на суму « 218 420,00 грн.», а також в частині розподілу судових витрат на підставі п.2 ч.1 ст.104 ГПК України через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, стягнувши з відповідача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 276,30 грн., з позивача за подання апеляційної скарги в розмірі 5 830,19 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергрупп», м. Курахове, Донецька область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2017 року у справі №905/3040/16 змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальність «Інтегруп», м. Курахове, Донецька область на користь Приватного підприємства «СВ Імпекс» суми заборгованості з суми « 568 912,87 грн.» на суму « 218 420,00 грн.», а також в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергрупп», м. Курахове, Донецька область (85612, Донецька область, м. Курахове, пр-т Соборний, буд. 24, код ЄДРПОУ 369829205) на користь Приватного підприємства «СВ-Імпекс» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд.23б, код ЄДРПОУ 31115621) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 276,30 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «СВ-Імпекс» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд.23б, код ЄДРПОУ 31115621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергрупп», м. Курахове, Донецька область (85612, Донецька область, м.Курахове, пр-т Соборний, буд. 24, код ЄДРПОУ 369829205) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5 830,19 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2017 у справі № 905/3040/16 – залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: О.А. Марченко

ОСОБА_3