Рішення № 67748535, 10.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа № 911/1780/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Болградський сироробний завод»

до Дочірнього підприємства «Рітейл Центр»

про стягнення 3 927,41 грн.

за участю представників сторін:

позивач не зявився;

відповідач ОСОБА_1, предст. за дов. від 21.04.2017.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Болградський сироробний завод» (позивач) до Дочірнього підприємства «Рітейл Центр» (відповідач) про стягнення 3 927,41 грн., яка складається з 2 307,65 грн. боргу за договором поставки № РЦ025631 від 29.05.2014; 1 124, 54 грн. 3% річних; 495, 22 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.07.2017.

Присутній в судовому засідання представник відповідача проти позову заперечив, про що також подав письмовий відзив.

26.06.2017 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у звязку з неможливістю представника позивача бути присутнім на вказаному судовому засіданні з підстав перебування останнього в щорічній основній відпустці.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.

Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Позивачем не подано доказів, що представник, який не мав можливості зявитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та обєктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 10.07.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

29.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Болградський сироробний завод» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Рітейл Центр» (покупець) було укладено Договір № РЦ025631, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно п. 5.1 Договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 14 днів. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину (пункт 7.9 договору).

Згідно п. 7.13 договору, не раніше ніж кожні три місяці, з моменту укладення договору, сторони зобов'язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків, акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (пункт 10.1 договору).

Так, з викладеного слідує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він своєчасно поставляв відповідачу товар та жодного разу не порушував умови Договору, про що свідчить зокрема відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов Договору. В свою чергу, відповідач систематично та безпідставно затримував оплати, що підтверджується Актом перевірки розрахунків між ДП "Рітейл Центр" та ТОВ "Болградський сироробний завод" за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, який підписаний і скріплений печатками обох сторін, де борг відповідача станом на 31.12.2015 становить 38 960,79 грн.

Зважаючи на наявність заборгованості, з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено ОСОБА_2 про сплату боргу за Актом звірки взаєморозрахунків на суму 38960,79 грн., після чого відповідач частково погасив заборгованість, оплативши 13.12.2017 року суму грошових коштів в розмірі 36 653,14 грн., про що свідчить подана позивачем копія виписки по особовому рахунку позивача за 13.12.2016.

19.12.2016 року позивач направив відповідачу ОСОБА_2 №2 про сплату залишку боргу в сумі 2307,65 грн., про що свідчать опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек від 21.12.2016, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.01.2017 про вручення вимоги уповноваженому представнику відповідача.

Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування, у звязку з чим заборгованість за договором від 29.05.2014 становить 2307,65 грн.

Крім того, як зазначив позивач, пунктом 3.7.1. Договору визначено право покупця повернути товар, якщо він не був реалізований протягом строку його придатності.

Остання поставка Товару по Договору № РЦ025631 від 29.05.2014 року здійснювалась по видатковій накладній №1520 від 14.10.2015 року. Максимальний термін придатності товару, що поставлявся по вказаній накладній, складає 90 діб.

Враховуючи те, що по закінченню максимального терміну зберігання товару покупець не повернув його - постачальник прийшов висновку, що товар був проданий не пізніше ніж 12.01.2016 року, у звязку з чим на підставі п.7.9. Договору строк оплати Товару, що поставлявся по видатковій накладній №1520 від14.10.2015 року настав 26.01.2016 року.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує на те, що в порушення ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» накладна № 1520 не містить посади осіб відповідальних за виконання операцій та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та чи була така особа уповноваженою приймати товар.

У відповідності до вищезазначеного Закону, накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції. Про прийняття товару за вказаними накладними в т.ч. свідчить наявність підпису представників відповідача, які завірені відбитками спеціальних штампів відповідача.

При цьому, як вбачається з самої видаткової накладної № 1520 від 14.10.2015, остання містить наступні реквізити: підпис уповноваженої на отримання товару особи, її прізвище та посада (головний бухгалтер ОСОБА_3).

Крім того, про факт існування господарських відносин сторін за спірним Договором свідчить часткова оплата відповідачем товару, після надіслання першої ОСОБА_2, тобто дії відповідача, спрямовані на виконання умов Договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалою суду від 14.06.2017 було зобов'язано відповідача подати докази оплати заборгованості за Договором № РЦ025631, які останнім подані не були.

Отже, проаналізувавши подані позивачем первинні документи, суд встановив, що вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару складає 2307,65 грн., яка задовольняється судом в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 495,22 грн., які складаються з 467,53 грн. інфляційних втрат на суму боргу в розмірі 38 960, 76 грн. за період з січня 2016 по грудень 2016 та 27 ,69 грн. інфляційних втрат на заборгованість в розмірі 2 307,65 грн. за період з грудня 2016 по квітень 2017; а також 3% річних в сумі 1124,54 грн., які складаються з 1 098, 37 грн. 3% річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 38960,76 грн. за період з 26.01.2016 по 13.12.2016 та 26,17 грн. 3% річних на заборгованість в розмірі 2 307,65 грн. за період 14.12.2016 по 30.04.2017.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» за періоди, заявлені позивачем, суд встановив, що розрахунок 3% річних здійснений позивачем арифметично вірно, у звязку з чим річні в сумі 1124,54 грн. підлягають задоволенню повністю. Що ж до заявлених до стягнення інфляційних втрат, то за розрахунком суду, за поданий позивачем період, останні дорівнюють 4 173, 17 грн., однак, зважаючи на приписи ст. 83 ГПК України щодо відсутності у суду права виходити за межі позовних вимог, заявлені до стягнення 495, 22 грн. інфляційні втрати підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає до стягнення 2 307,65 грн. основного боргу, 1124,54 грн. 3% річних, 495,22 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Рітейл Центр» (08205, Київська область, місто Ірпінь, вул. Шевченка, будинок 16, кімната 5, код 38734018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Болградський сироробний завод» (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Заводська, 79, код ЄДРПОУ 20925310) 2 307 (дві тисячі триста сім) грн.65 коп. основного боргу, 1124 (одну тисячу сто двадцять чотири) грн. 54 коп. 3% річних, 495 (чотириста девяносто пять) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 14.07.2017.

Суддя О.В. Щоткін