Рішення № 67748531, 10.07.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа № 911/1796/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест»

до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

про стягнення 75 754,12 грн.

за участю представників сторін:

позивач – не з’явився;

відповідач – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Фарлеп-Інвест» (позивач) до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (відповідач) про стягнення 75 754,12 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Фарлеп-Інвест», на виконання вимог законів щодо надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах певним категоріям споживачів, в період з 01.10.2015 по 30.04.2017 надала відповідні послуги в загальні сумі 151 508,24 грн., відшкодування витрат по яких за рахунок державних субвенцій має здійснювати головний розпорядник коштів Києво-Святошинського району - Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області. Однак, за словами позивача, відповідач в повному обсязі не розрахувався за надані послуги, у зв’язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 75 754,12грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.06.2017 було порушено провадження по справі №911/1796/17 та призначено до розгляду на 10.07.2017.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі, про що 10.07.2017 подав письмовий відзив на позов № 1738 від 07.07.2017 та зазначив, що бюджетні зобов’язання за 2015 рік відповідно до бюджетних призначень були виконані в повному обсязі в сумах, передбачених кошторисом. Що ж до бюджетних зобов’язань у 2016-2017, то зазначена заборгованість виникла не з вини відповідача, як розпорядника бюджетних коштів, а у зв’язку з недостатнім фінансуванням з Державного бюджету, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В судове засідання 10.07.2017 сторони не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об’єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 10.07.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

Згідно п.2.2. Статуту Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест», однією з основних діяльностей товариства є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного зв’язку, комп’ютерного зв’язку, радіозв’язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 передбачено, що споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (надалі - Закон) встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв’язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст. 19 Закону).

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 20.12.1991 № 2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України від 23.03.2000 № 1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань», Законом України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства», Законом України від 24.03.1998 № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема, отримання пільг з оплати послуг зв’язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (далі - Положення № 117), Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389 (далі - Порядок № 389).

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України, надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому, в силу положень чинного законодавства, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, обов’язок відшкодовувати витрат підприємств, що надають такі послуги особам, які мають право на відповідні пільги, покладається на державу.

Відповідно до ст. 20 Закону передбачено, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Пільги, зокрема щодо оплати послуг за користування телефоном, послуг з встановлення квартирних телефонів, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім’ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (п.3 Порядку № 389).

Так, механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 (далі - Постанова № 256). Зокрема, згідно п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання соціального захисту населення.

Відтак, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг в Києво-Святошинському районі є Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Таким чином, саме на відповідача згідно положень Порядку та Постанови №256 покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (надалі - Положення №117), підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа надають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга».

Згідно п.11 Положення № 117, на відповідача як на уповноважений орган, покладено обов’язок щомісяця: звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складати реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають пільги, згідно з формою « 5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга»; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга».

У відповідності до поданих позивачем розрахунків, за період з 01.10.2015 по 30.04.2017 року він надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на загальну суму 151508,24 грн.

Однак, за словами позивача, понесені ним витрати за вказаний період з 01.10.2015 по 30.04.2017 не відшкодовані, у зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 75754,12 грн., що підтверджується доданими до позову розрахунками витрат на відшкодування збитків за періоди, за якими виникла заборгованість (копії яких наявні в матеріалах справи).

Як зазначалось вище, у відзиві на позов відповідач вказує на те, що заборгованість відсутня, обґрунтовуючи це тим, що бюджетні зобов’язання за 2015 рік відповідно до бюджетних призначень були виконані в повному обсязі в сумах, передбачених кошторисом. Що ж до бюджетних зобов’язань у 2016-2017, то зобов’язання відповідача щодо відшкодування витрат позивача по наданню пільг поставлено в залежність від факту надходження коштів на рахунок управління (щомісячних сум субвенцій) і відповідно є неможливим для виконання, у випадку відсутності відповідного бюджетного призначення та ненадходження на рахунок управління цільових коштів державних субвенцій.

Заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача, як розпорядника бюджетних коштів, а у зв'язку з недостатнім фінансуванням з Державного бюджету.

З даного приводу, слід зазначити наступне:

Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013р.).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446, та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. у справі № 15/5027/715/2011, а також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Тобто, відповідач, як юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, згідно ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов’язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, у зв’язку з порушенням відповідачем вимог норм законодавства та порядку відшкодування витрат, які понесені позивачем в результаті надання послуг на пільгових умовах, відповідач зобов’язаний компенсувати позивачеві такі витрати, які за період з 01.10.2015 по 30.04.2017 складають 75 754,12 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов висновку про достатність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача 75 754,12 грн.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул.. Святошинська, 50, код ЄДРПОУ 20591492) на користь Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» (01011, м. Київ, провулок Кутузова, 3, код ЄДРПОУ 19199961) – 75 754 (сімдесят п’ять тисяч сімсот п’ятдесят чотири) грн. 12 коп. боргу та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 14.07.2017

Суддя О.В. Щоткін