Рішення № 67748434, 15.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2017Справа №910/3888/17

За позовом державного об'єднання «Білоруська залізниця»

До відповідача публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 319836 швейцарських франків

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Матусевич Д.П. (за дов.), Легостаєв П.Д. (за дов.)

від відповідача Огієнко О.С. (за дов.), Середа Р.А. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне об'єднання «Білоруська залізниця» до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 319836 швейцарських франків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», як користувач, не забезпечило збереження вагонів №№ 74970716, 74970641, 74970476, 74960410, які належать державному об'єднанню «Білоруська залізниця», а тому зобов'язана відшкодувати їхню вартість, що за даними Інформаційно-обчислювального центру залізничних адміністрацій становить 319836 швейцарських франків. Нормативно обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користуванням вантажними вагонами власності інших держав, затверджених Радою уповноважених представників залізничних адміністрацій 24.05.1996, якими на залізничну адміністрацію-користувача покладено обов'язок відшкодувати залізничній адміністрації-власнику вартість втраченого при користуванні вагону, що розраховується виходячи з цін на вантажні вагони за Правилами користування вантажними вагонами в міжнародних сполученнях, що діяли на момент пред'явлення рахунку.

Суд своєю ухвалою від 15.03.2017 порушив провадження у справі № 910/3888/17.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю. Заперечуючи проти позову відповідач вважає, що:

- Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав, які затверджені Радою уповноважених представників залізничних адміністрацій 24.05.1996, не регулюють господарську відповідальність у зв'язку зі знищенням майна внаслідок непереборної сили;

- спірні правовідносини випливають з права власності, а тому застосовується законодавство України за принципом місця знаходження майна;

- вагони були знищені 12.09.2014 вибухом на території Харківської області, де в той час проводилась антитерористична операція, дана обставина є форс-мажорною обставиною, що звільняє відповідача від відповідальності. Нормативно це заперечення обґрунтовано приписами ст. 617 ЦК України.

Під час розгляду справи суд витребував:

- залізничні накладні, на підставі яких перевозився вантаж вагонами №№ 74970716, 74970641, 74970476, 74960410 на території України; передаточні поїздні відомості, на підставі яких передавались вагони №№ 74970716, 74970641, 74970476, 74960410 від державного об'єднання «Білоруська залізниця» до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (у позивача);

- документи, на підставі яких перевозився вантаж вагонами №№ 74970716, 74970641, 74970476, 74960410 зі станції Коростень до станції Чугуїв (у відповідача).

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

08.09.2014 за передаточною поїздною відомістю № 01139 державне об'єднання «Білоруська залізниця» передала публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» (станція передачі - Калінковичі, станція приймання - Коростень) вагони, серед яких вантажні вагони (цистерни) № 74970716, № 74970641, № 74970476, № 74960410. Товаросупровідним документом, за яким вагони прибули на станцію Коростень, є накладна № 09827157, відповідно до якої вагони були завантажені авіаційним пальним для турбінних двигунів, і станцією призначення яких була визначена Вінниця.

З 08.09.2014 дані вагони експлуатувались публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», якою змінено напрямок руху завантажених вагонів, про що свідчить накладна № 34632497. Зокрема, зі станції Коростень вагони №№ 74970716, 74970641, 74970476, 74960410 були відправлені на ст. Чугуїв (отримувач - в/ч А4104).

12.09.2014 на станції Основа Південної залізниці - філії ПАТ «Українська залізниця», внаслідок диверсії (вчинення невстановленими особами вибуху цистерни № 74970716, займання цистерн №№ 74970641, 74970476, 74960410) цистерни були пошкоджені до стану виключення їх з інвентарного парку, що визнається сторонами та, відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, не потребує доказування.

Дана обставина визнана форс-мажорною обставиною, про що свідчить сертифікат № 4027 про форс-мажорні обставини, виданий Харківською торгово-промисловою палатою, до повноважень якої, відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України», належить засвідчення таких обставин.

01.10.2014 відповідач телеграмою повідомив позивача про пошкодження цистерн, звернувшись з проханням погодити форму компенсації за втрачені вагони та звільнити від плати за користування вагонами.

23.10.2014 позивач телеграмою повідомив відповідача про розмір компенсації за вагон № 74970716 - 83186,4 швейцарських франків, за вагон № 74970641 - 79846,8 швейцарських франків, за вагон № 74970476 - 79846,8 швейцарських франків та за вагон № 74960410 - 76956,0 швейцарських франків. Компенсація була визначена виходячи з залишкової вартості вагона станом на 09.10.2014 за даними Інформаційно-обчислювального центру залізничних адміністрацій. Рахунки для оплати пошкоджених вагонів були направлені позивачем 29.10.2014.

Відповідач не погодив компенсацію у розмірі 319836 швейцарських франків, запропонувавши свій розмірі 305778,00 швейцарських франків.

Подальші листування сторін, які тривали до травні 2015 року, свідчать про недосягнення між сторонами згоди щодо розміру компенсації: позивач наполягав на 319836 швейцарських франків, відповідач погоджувався акцептувати 305778,00 швейцарських франків.

Визначаючи правову природу правовідносин, що склались між сторонами, суд виходить за такого.

Позивач є суб'єктом господарської діяльності, що має постійне місцезнаходження за межами України, тобто, у розумінні Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991, № 959-ХІІ (зі змінами до доповненнями), є іноземним суб'єктом господарської діяльності.

Даним Законом визначено, що зовнішньоекономічною діяльністю є діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»). Відповідач, за визначеннями ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Надання в Україні послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності є одним із видів зовнішньоекономічної діяльності, який здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності.

Отже, відносини, які виникли між сторонами з приводу експлуатації відповідачем вагонів №№ 74970716, 74970641, 74970476, 74960410, є зовнішньоекономічною діяльністю.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» надано право всім суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях (ст. 5), і рішення недержавних органів управління економікою, що приймаються за їх статутними документами, є одним з інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні в межах законів України, що слідує з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Таким чином, акти Ради уповноважених представників залізничних адміністрацій, у тому числі Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користуванням вантажними вагонами власності інших держав, затверджених 24.05.1996, Правила комплексних розрахунків між залізничними адміністраціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки, є актами, які регулюють відносини між позивачем та відповідачем з приводу експлуатації відповідачем вагонів №№ 74970716, 74970641, 74970476, 74960410.

В розумінні Правил експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користуванням вантажними вагонами власності інших держав, затверджених Радою уповноважених представників залізничних адміністрацій 24.05.1996 (далі - Правила), предметом їхнього регулювання є відносини, які виникають з користування парком вантажних вагонів залізничними адміністраціями держав-учасниць Угоди про спільне використання вантажних вагонів в міждержавному сполученні. Дане користування здійснюється на підставі погодженої технології організації перевізного процесу, який передбачає вільний оббіг справних вантажних вагонів по залізницям держав-учасниць Угоди про спільне використання вантажних вагонів в міждержавному сполученні.

Правилами надано право кожній залізничній адміністрації держави-учасниць Угоди про спільне використання вантажних вагонів в міждержавному сполученні направити вантаж в належному їй вагоні на любу станцію, відкриту для вантажних операцій, залізниці, що входить в мережу держав-учасниць Угоди.

Документом, який засвідчує переду вагонів з однієї залізничної адміністрації другій, є передаточна поїздна відомість (п. 2.3 Правил). Тобто, вказаний документ засвідчує виникнення між залізничними адміністраціями відносин користування вантажними вагонами, в яких вони за Правилами набувають статусу залізничної адміністрації-власника та залізничної адміністрації-користувача.

Користування вагонами носить платний характер, порядок здійснення якого врегульовано розділом 4 Правил.

Отже відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, є зобов'язальними відносинами, які засновані на Правилах, та передбачають передачу майна у користування на певний строк за плату.

Враховуючи, що вимога позивача є майновою і є вимогою власника майна щодо відшкодування вартості майна, яке перебувало у користуванні у відповідача, тобто, дана вимога випливає із відносин права власності, в силу п. «б» ч. 1 ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (ратифікована Україною та набула чинності 19.12.1002) до спірних відносин підлягає застосуванню законодавство України.

Цивільний кодекс України зобов'язанням визначає правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договір є однією з підстав виникнення зобов'язань (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Суб'єктами зобов'язання, які є одними із елементів зобов'язання, є його сторони: управомочена сторона - кредитор, та зобов'язана сторона - боржник.

Відносини щодо користування майном за плату є наймом (орендою), які врегульовані параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Зміст зобов'язання становлять права та обов'язки його сторін, одним з яких для відносин найму є обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням зносу, або у стані, який було обумовлену у договорі (ст. 785 ЦК України). В свою чергу, втрата речі внаслідок його знищення свідчить про припинення відносин найму в зв'язку з відсутність предмету найму.

Схожі положення містять Правила, які покладають на залізничну адміністрацію-користувача обов'язок повертати залізничній адміністрації-власнику вагони повністю укомплектовані без заміни вузлів і деталей (п. 2.12), містять визначення втраченого вагона, до яких віднесено такі, що підлягають виключенню з інвентаря через значні пошкодження, внаслідок яких вагон не підлягає відновленню (п. 2.16.1), та передбачають обов'язок залізничної адміністрації-користувача компенсувати втрачений вагон в натуральній формі або у його вартісному вираженні, надаючи право залізничній адміністрації-власнику вибору форми компенсації.

Отже, в даному випадку має місце факультативне зобов'язання, предмет виконання якого, при настанні певного юридичного факту, визначається кредитором. Таким чином, дії залізничної адміністрації-користувача щодо компенсації вартості втрачених вагонів є обов'язком, що становить зміст зобов'язання і стосується його виконання.

Водночас, відповідальність за порушення зобов'язання є тим правовим наслідком, який наступає за його невиконання або виконання з порушенням умов, що визначають зміст зобов'язання (ст. 611 ЦК України). З огляду на це слідує, що законодавство розмежовує дії, які слід вчинити на виконання прийнятого обов'язку, що є складовою змісту зобов'язання, від дій, що є похідними від порушення обов'язку. Дані дії є окремими правовими категоріями, які мають самостійні способи захисту (ст. 16 ЦК України), та, відповідно, правові механізми, що визначають можливість їх застосування.

Вказане свідчить про те, що приписи ст. 617 ЦК України, яка визначає випадки звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, не можуть бути застосовані для регулювання дій, що складають зміст зобов'язання і стосуються безпосередньо його виконання.

Таким чином, знищення 12.09.2014 на станції Основа внаслідок диверсії цистерн №№ 74970716 74970641, 74970476, 74960410 є форс-мажорною обставиною, яка може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення обов'язку компенсації втрачених вагонів, однак не звільняє від виконання самого обов'язку щодо сплати вартості цистерн.

При визначені розміру компенсації слід керуватись п. 4.15 Правил, яким передбачено, що залізнична адміністрація-користувач відшкодовує залізничній адміністрації-власниці вартість втраченого при користуванні вагону, яка розрахована виходячи з цін на вантажні вагони за Правилами користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні, що діяли на момент пред'явлення рахунку. Розрахунки за втрачені вагони здійснюються у вартісному вираженні у відповідності до Правил комплексних розрахунків між залізничними адміністраціями держав-учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки і даними Правилами.

Як зазначено вище, за даними Інформаційно-обчислювального центру залізничних адміністрацій вартість втрачених вагонів станом на 09.10.2014 складала 319836 швейцарських франків (вагону № 74970716 - 83186,4 швейцарських франків, вагону № 74970641 - 79846,8 швейцарських франків, вагону № 74970476 - 79846,8 швейцарських франків, вагону № 74960410 - 76956,0 швейцарських франків), яка вказана позивачем у надісланому 29.10.2014 відповідачу рахунку № 09/2014 для оплати вагонів.

Відповідач жодних заперечень щодо неправомірності розрахунку позивача суду не надав.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680, код 40075815) на користь державного об'єднання «Білоруська залізниця (вул. Леніна, 17, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220030, код 00047792) 319836 швейцарських франків, 123282,49 грн. судового збору.

Повний текст рішення підписано 14.07.2017.

Суддя С. А. Ковтун