Рішення № 67747889, 11.07.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 липня 2017 р. Справа № 903/379/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут"

про стягнення 80 622,20грн.

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 2-139д від 08.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № vlz-сп-927-0916 від 06.09.2016р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки учасників судового процесу.

У судовому засіданні 11.07.2017р. відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" про стягнення 80 622,20грн., з яких 69 002,15грн. основний борг за послуги транспортування природного газу, 6 892,39грн. пені згідно п.7.2. договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 52Н/15 від 23.06.2015 р., 784,00грн. річних та 3 943,66 грн. інфляційних втрат за період з січня по грудень 2016 р. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

Згідно умов договору № 52Н/15 від 23.06.2015 р. ПАТ "Укргазвидобування", від імені якого діє філія Газопромислове управління "Львівгазвидобування" (на підставі Положення про філію Газопромислове управління "Львівгазвидобування" від 05.01.2015р.) - газотранспортне підприємство, зобов'язувалось надати ТОВ "Волиньгаз збут" (замовник) послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу до газорозподільних станцій для забезпечення потреб населення, ТОВ "Волиньгаз збут" - внести плату за надані послуги транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 3.1. договору послуги з транспортування газу оформляються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.

Відповідно до п. 3.3. договору замовник протягом 3 робочих днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.

Згідно п. 3.4. договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Розрахунки за послуги з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюється за протоколом погодження договірної ціни на надання послуг по транспортуванню природного газу (п. 5.1. договору). Оплата вартості послуг з транспортування здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця,в якому буде здійснюватися транспортування газу (п. 5.5. договору).

Позивачем були направлені відповідачеві акти наданих послуг за період січень-грудень 2016 р. на суму 89 292,02 грн.

Оригінали актів наданих послуг за період січень - квітень 2016 року були повернуті підписаними представником та скріпленими печаткою замовника на адресу ПАТ "Укргазвидобування".

Акти наданих послуг за період травень - грудень 2016 р. були надіслані відповідачу супровідними листами, що підтверджується відповідними описами та повідомленнями про вручення поштового відправлення. Однак, другі примірники актів з підписами та печатками на адресу позивача всупереч п. 3.3 договору не поверталися та жодної мотивованої письмової відмови від підписання актів не надходило.

Оплату наданих послуг відповідач здійснив частково на суму 20 289,87грн., що підтверджується реєстром оплат за транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами згідно договору № 52Н/15 від 23.06.2015 р. Таким чином, заборгованість ТзОВ "Волиньгазгаз збут" перед ПАТ Укргазвидобування" становить 69 002,15 грн.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Відповідачу нарахована пеня у розмірі 6 892,39грн., 3% річних у розмірі 784,00грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 943,66грн.

Відповідач позов у відзиві № 728/06-06 від 15.05.2017р. заперечив, посилаючись на пункт 1.3. договору, зазначив, що підставою для транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтверджені обсяги).

Пунктом 6.1.2 розділу 6, який визначає права та обов'язки сторін, визначено, що газотранспортне підприємство зобов'язане забезпечувати транспортування газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором.

Товариство направляло на адресу ПАТ "Укргазвидобування" лист №357/1 від 31.03.2017р. та просило підписати угоду про розірвання вказаного договору.

ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Львівгазвидобування" продовжувало надсилати акти наданих послуг на адресу ТОВ "Волиньгаз збут", не зважаючи на те, що товариство з 01.04.2016 року планові обсяги газу до кінця 2016 року не замовляло.

В свою чергу, ТОВ "Волиньгаз збут" відмовлялося підписувати з своєї сторони такі акти за період з квітня по грудень 2016 року, оскільки бажало розірвати угоду.

Крім того, право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача газу. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ.

ТОВ "Волиньгаз збут" просило суд відмовити в позові ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії "Львівгазвидобування" про стягнення коштів, стверджуючи, що останнім послуга по транспортуванню не надавалась.

За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Таким чином, зважаючи на вимоги Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу може здійснювати виключно оператор газотранспортної системи.

Проте, зважаючи на інформацію, наведену в Ліцензійному реєстрі суб'єктів господарської діяльності в нафтогазовому комплексі, які мають ліцензії з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, розміщеному на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, станом на 28.04.2017 року, публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" не має ліцензії на діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою (а.с. 50-52).

В обґрунтування позиції долучив лист ТзОВ «Волиньгаз збут» від 06.07.2016р. №614, адресований Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП); відповідь НКРЕКП від 21.07.2016р. №7388/16.2.1/7-16, адресована ТзОВ «Волиньгаз збут» (а.с. 59-62).

Позивач в поясненнях на відзив №02-юр від 30.05.2017 р. заперечив доводи відповідача, мотивуючи таким (а.с. 69-79):

Що стосується посилання відповідача на передачу природного газу в віртуальній точці.

Відповідно до постанови КМ України №758 від 01.10.2015 року «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), на ПАТ «Укргазвидобування» (п.З Положення) покладено обов'язок продавати весь видобутий природний газ НАК «Нафтогаз України» для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів (фізичних осіб - населення п.4 глава 1 розділ І Кодексу газорозподільних систем), релігійних організацій та виробників теплової енергії в рамках її виробництва для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Згідно п.5 Положення такий обов'язок для ПАТ «Укргазвидобування» встановлено на строк до 01.04.2017 року.

Згідно пп. 10, 11 Положення, купівля-продаж природного газу між НАК "Нафтогаз України" та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками здійснюється за регульованою оптовою ціною, розрахованою з урахуванням формули, визначеної пунктом 12 цього Положення, відповідно до договору, який укладається на підставі примірного договору купівлі-продажу природного газу між HAK "Нафтогаз України" та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Постачальники природного газу до 1 квітня 2017 р., що закуповують природний газ у HAK "Нафтогаз України" відповідно до пунктів 9 і 10 цього Положення, зобов'язані постачати такий природний газ виключно побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) за ціною, що не може перевищувати граничних роздрібних цін на природний газ.

ОСОБА_3 на виконання постанови КМ України №758 від 01.10.2015 р. між відповідачем та HAK «Нафтогаз України» укладено відповідний договір для постачання побутовим споживачам (п.2 Примірного Договору).

З аналізу вище наведених норм Кодексу ГТС можна зробити висновок про те, що в віртуальній точці в газотранспортній системі здійснюється передача всього природного газу в газорозподільній зоні, який надійшов з усіх фізичних точок з фізичним розташуванням, в т. ч. і природного газу, який надійшов в газорозподільну мережу від газодобувних підприємств, одним з яких являється і позивач.

Іншими словами, не весь обсяг природного газу, закуплений відповідачем у HAK «Нафтогаз України», фізично передається через мережі оператора ГТС.

Укладення договору купівлі-продажу природного газу між відповідачем та НАК "Нафтогаз України" не позбавляє його обов'язку оплачувати надані послуги з транспортування природного газу, в т. ч. і внутрішньопромисловими газопроводами, наданих відповідачу позивачем.

Зазначив, що постановами НКРЕКП від 19.04.2016р. №643, від 17.05.201 р. №806, від 24.06.2016 р. № 1175, від 06.07.2016 р. № 1218, від 25.07.2106 р. №1311, від 29.08.2016 р. №1479, від 27.09.2016 року № 1652 встановлено норматив перерахування коштів на поточний рахунок підприємств з транспортування природного і нафтового газу промисловими трубопроводами, зокрема для інших двох філій відповідача - ГПУ "Полтавагазвидобування" та ГПУ "Шебелинкагазвидобування", а також для окремих філій ПАТ "Укрнафта", яке також є газовидобувним підприємством, що здійснює транспортування газу внутрішньопромисловими газопроводами.

Отже, положення Постанови № 2516 від 30.09.2015 НКРЕКП зобов'язує керівників газодобувних підприємств укладати договори на транспортування (переміщення) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Що стосується доводів відповідача, що транспортування природного газу може здійснювати виключно оператор газотранспортної системи.

Внутрішньопромислові трубопроводи відповідача та діяльність, пов'язана з ними, є складовою частиною трубопровідного транспорту, а не частиною процесу видобутку природного газу.

Щодо вартості послуг та обсягу про транспортованого газу згідно договору № 52 Н/15 від 23.06.2015 р.

Розрахунки за послуги з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюються за протоколом погодження договірної ціни на надання послуг по транспортуванню природного газу (п.5.1. договору). Оплата вартості послуг з транспортування здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, в якому буде здійснюватися транспортування газу (п. 5.5. договору).

Вартість послуг по транспортуванню природного газу змінюється в залежності від зміни тарифів на транспортування газу нормативними актами уповноважених державних органів та приймається до виконання з моменту набрання ними чинності без внесення змін до цього протоколу.

Постановою НКРЕКП від 27.09. 2016 р. № 1612 внесено зміни до постанови НКРЕКП від 24.03.2016 р. № 422, та з 01.10.2016 року встановлено тариф на розподіл природного газу для ПАТ "Волиньгаз" в розмірі 676,30 грн. без ПДВ (811,56 грн. з ПДВ). Відтак, різниця в тарифах згідно протоколу погодження договірної ціни з 01.10.2016 р. по 31.12.2016 р. включно становить 67,68 грн. з ПДВ (56,40 грн. без ПДВ) - (загальний тариф 879,24 грн. - 811,56 грн. тариф на розподіл для ПАТ "Волиньгаз").

ОСОБА_3 вищезгадані різниці в тарифах і зазначені в актах наданих послуг, в т. ч. і за період з 01.05.2016 року по 31.12.2016 року.

В своєму відзиві від 15.05.2016 р. №728/06-06 відповідач зазначив, що не підписував акти наданих послуг з тих мотивів, що він бажав розірвати договір з 01.04.2016 р. Однак, в порушення умов п.3.3 договору, жодної мотивованої відмови від підписання актів наданих послуг в письмовій формі за період з 01.05.2016 р. по 31.12.2016 р. не надав та не здійснив розрахунків за даними позивача.

Відповідно до п.11.1 договору, даний договір набирає чинність з 01.07.2015 р. і діє до 31.12.2015 р., та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії жодна із сторін не висловила наміру припинити його дію або переглянути його умови.

Оскільки від позивача в установленому порядку та строки не надходило жодних звернень на адресу ГПУ "Львівгазвидобування" щодо припинення дії договору, то відповідно цей договір є діючим і, як наслідок, відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами для потреб населення (побутовим споживачам) в 2016 році надавались саме на умовах цього договору.

Відповідач звертався до ПАТ "Укргазвидобування" про розірвання вищезгаданого договору у зв'язку з істотною зміною обставин через зміну законодавства. ОСОБА_3 України "Про ринок природного газу" № 329-УІІІ від 09.04.2015 р. (набрав чинності 08.05.2015 р. та Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. №2493 (набрав чинності 27.11.2015 р.) відповідач вважав істотною зміною обставин для розірвання договору.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для оплати наданих послуг з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами згідно договору № 52 н/15 від 23.06.2015 р. вважає надуманими.

Звернув увагу суду на те, що відповідач не оспорює розміру вартості послуг, обсягу наданих послуг, чи суми заборгованості загалом.

У додаткових поясненнях від 06.06.2017р. представник відповідача зауважив, що відповідно до п. 3.1. договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі-акти наданих послуг).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Пунктом 3.3 договору зазначено, що замовник протягом 3-х робочих днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

Так, ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Львівгазвидобування» продовжувало надсилати акти наданих послуг на адресу ТОВ «Волиньгаз збут», не зважаючи на те, що товариство з 01 квітня 2016 року планові обсяги газу до кінця 2016 року не замовляло.

В свою чергу, ТОВ «Волиньгаз збут» відмовлялося підписувати з своєї сторони такі акти за період з квітня по грудень 2016 року, оскільки бажало розірвати угоду.

Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача газу. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність пов'язану із правом власності на природний газ.

Пунктом 4.1. вказаного договору визначено, що кількість природного газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2494.

ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії «Львівгазвидобування» послуга не надавалась (а.с. 122-123).

На вимогу суду ПАТ «Волиньгаз» клопотанням від 19.06.2017р. №518/06-06 долучило до матеріалів справи звіти ПАТ "Волиньгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за травень - грудень 2016р. (а.с. 141-149).

Представник відповідача у додаткових поясненнях від 20.06.2017р. №vl2007.1-ел-1021-0617 повідомив, що ТОВ Волиньгаз збут не закуповує газ безпосередньо у ПАТ "Укргазвидобування". Відповідно до договорів купівлі-продажу природного газу, укладених ТОВ Волиньгаз збут з продавцями газу, зокрема, з ПАТ НАК Нафтогаз України, позивач закуповує природний газ саме у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств, а не в точках видобутку природного газу. Відповідно до п. 1.1 спірного договору газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника до пунктів призначення - газорозподільних станцій.

Точки, в яких ПАТ «HAK «Нафтогаз України» купує газ у газодобувного підприємства, збігається із точкою, в яких TOB «Волиньгаз Збут» купує газ у ПАТ «HAK «Нафтогаз України», тобто, приймання газу від продавця відбувається в пунктах приймання газу від газодобувних підприємств, а не в точках видобутку природного газу.

Послуга з боку ПАТ «Укргазвидобування» з переміщення газу внутрішньопромисловими трубопроводами не надається, оскільки транспортування газу до газорозподільних станцій охоплюється предметом договору купівлі-продажу природного газу (а.с. 150-151).

Представник позивача у додаткових поясненнях №02-пр від 24.06.2017р. вказав, що послуги з транспортування газу природного за січень-квітень 2016р. обсягом 1 324,896 тис. м3 загальною вартістю 20 289,87грн. оплачені відповідачем в повному обсязі.

Не оплаченими залишаються послуги за період з травня по грудень 2016 г в обсязі 1 211,940 тис. м3 на загальну суму 69 002,15грн.

Згідно п.1.2 договору №52Н/15 від 23.06.2015 р. річний плановий обсяг транспортування природного газу складає 1 160,0 тис. м3 за шість місяців з липня по грудень 2015 року, в середньому 193,333 тис. м3 природного газу в місяць.

Відповідно до п.11.1 договору, даний договір набирає чинність з 01.07.2015р. і діє до 31.12.2015р., та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії жодна із сторін не висловила наміру припинити його дію або переглянути його умови.

Тобто, договір вважається продовженим на тих самих умовах.

Відтак, плановий обсяг газу для транспортування на 2016 рік, виходячи з умов договору, становить 2 319,999 тис. м3 (193,333 тис. м3 х 12 місяців). Фактично позивачем протранспортовано для потреб населення по договору №52Н/15 від 23.06.2015р. природний газ в обсязі 2 536,836тис.м3.

Планові обсяги газу є прогнозними та неостаточними, так як фактичні показники обсягів протранспортованого газу для потреб будь-якої з категорій споживачів визначаються за результатами щомісячного споживання газу споживачами, в даному випадку населенням Волинської області.

Плановими обсягами є обсяги, які відображені в договорах закупівлі природного газу між ТОВ Волиньгаззбут та НАК Нафтогаз України, на підставі яких і відбувається підтвердження Оператором газотранспортної системи України наявності у відповідача місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби.

Згідно п.3.3 договору, замовник протягом 3-х робочих днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами проводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.

Жодних зауважень відповідача щодо невідповідності обсягів газу, зазначених в актах за травень-грудень 2016 року, обсягам фактичного його споживання населенням Волинської області за цей період, не було.

Відповідач у відзиві від 15.05.2016 р. №728/06-06 зазначав, що не підписував акти наданих послуг з тих мотивів, що він бажав розірвати договір з 01.04.2016 р. Однак, навіть такого мотиву, письмово до позивача не було доведено.

В порушення умов п.3.3 договору жодної мотивованої відмови від підписання актів наданих послуг в письмовій формі за період з 01.05.2016 р. по 31.12.2016 року не надав та не здійснив розрахунків за даними позивача.

Зазначив, що ПАТ "Укргазвидобування" не є оператором газотранспортної системи в розумінні положень Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, оскільки не здійснює свою господарську діяльність в рамках спірного договору із залученням магістральних газопроводів, які є обов'язковою складовою газотранспортної системи (а.с. 182-183).

Представник позивача у поясненнях №02-юр від 30.06.2017р. повідомив, що постановою НКРЕКП № 2516 від 30.09.2015 р. затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки.

Згідно пп. 7 і 8 Алгоритму обов'язок розрахунку нормативу перерахування коштів та подання його на затвердження в НКРЕКП покладено саме на газопостачальні підприємства, яким зокрема є і відповідач.

Відповідно до п. 13 вищевказаного Алгоритму при розрахунку нормативів перерахування коштів застосовуються планові обсяги постачання природного газу за кожною категорією споживачів на відповідний розрахунковий період відповідно до умов укладених договорів із оптовим продавцем природного газу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем, а у випадку використання газопостачальними підприємствами промислових трубопроводів газодобувних підприємств - згідно з умовами укладених договорів із відповідними газодобувними підприємствами.

Положеннями п. 19, 20 алгоритму визначено, що газопостачальні підприємства при постачанні природного газу категорії населення та "ТКЕ - населення" - у випадку використання газопостачальним підприємством промислових трубопроводів газодобувних підприємств, з якими газопостачальним підприємством укладено відповідний договір, здійснюють відповідний розрахунок нормативу перерахування коштів на поточні рахунки таких газодобувних підприємств.

Згідно із п. 29 Алгоритму - своєчасність укладення відповідних договорів забезпечують керівники операторів газотранспортної та/або газорозподільних систем, газопостачальних підприємств, оптового продавця природного газу, а у випадку використання газопостачальними підприємствами промислових трубопроводів газодобувних підприємств - керівники газодобувних підприємств.

Твердження відповідача про те, що ПАТ "Укргазвидобування" не включено до нормативу перерахування коштів на поточні рахунки газодобувних підприємств, не відповідають дійсності.

Так, постановами НКРЕКП від 19.04.2016 р. №643, від 17.05.2016р. №806, від 24.06.2016р. №1175, від 06.07.2016р. №1218, від 25.07.2106 р. №1311, від 29.08.2016 р. №1479, від 27.09.2016 року N1652, від 21.10.2016р. №1935, від 25.11.2016р. №2053 встановлено норматив перерахування коштів на поточний рахунок підприємств з транспортування природного і нафтового газу промисловими трубопроводами, зокрема для інших двох філій відповідача - ГПУ Полтавагазвидобування та ГПУ Шебелинкагазвидобування, а також для окремих філій ПАТ Укрнафта, яке також є газодобувним підприємством, що здійснює транспортування газу внутрішньопромисловими газопроводами.

Відсутність нормативу перерахування коштів для філії відповідача в зазначених відповідачем змінах до Нормативу перерахування коштів може свідчити про те, що позивач не подав на затвердження НКРЕКП розрахунку нормативу для перерахування коштів філії позивача ГПУ Львівгазвидобування.

ПАТ Укргазвидобування (філія ГПУ Львівгазвидобування) здійснює транспортування та передачу газу в газорозподільну мережу на АГРС-Затурці та ГРП-Локачі для подальшого його постачання споживачам, в т. ч. населення с. Марковичі, с. Шельвів, с. Затурці та ін. Волинської області. Слід зазначити, що альтернативних джерел постачання природного газу до зазначених населених пунктів, крім мережі ПАТ Укргазвидобування, не має (а.с. 187-194).

Ухвалою суду від 03.07.2017р. на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи та відкладено розгляд справи у звязку з необхідністю витребувати додаткові докази. Зобовязано подати суду: позивача - обґрунтований розрахунок штрафних санкцій із зазначенням періодів виникнення заборгованості та нарахувань окремо по кожному акту нарахованих послуг з врахуванням вимог, вказаних у листі Верховного Суду України від 01.07.2014р. "Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві". Розрахунок направити відповідачу, докази направлення подати суду до 10.07.2017р.; відповідача - перевірити розрахунок штрафних нарахувань, у разі заперечень подати контррозрахунок.

Позивач на виконання вимог ухвали суду від 03.07.2017р. клопотанням від 06.07.2017р. долучив до матеріалів справи деталізований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат по договору №52Н/15 від 23.06.2015р., відповідно до якого відповідачу нараховано пеню за період з 25.04.2016р. по 24.04.2017р. в розмірі 7 298,31грн., 3% річних за період 21.04.2016р. по 24.04.2017р. в розмірі 796,71грн., розмір інфляційні втрати за період 21.04.2016р. по 24.04.2017р. в розмірі 3 651,64грн. (а.с. 202-208).

Представник відповідача у судовому засіданні 11.07.2017р. звернувся до суду із заявою про застосування строку спеціальної позовної давності, мотивуючи тим, що позивачем було подано деталізований розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат. В даному розрахунку, а саме в п. З «По акту за березень 2016 р.» позивач здійснює розрахунок пені з 25.04.2016 року.

Просив застосувати строк спеціальної позовної давності щодо стягнення пені за період з 25.04.2016р. по 27.04.2016р.

В судовому засіданні 11.07.2017р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені, мотивуючи тим, що ст. 233 ГК України передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій.

Частина 2 ст. 233 ГК України визначає, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Просить зменшити розмір пені на 90%.

Представник позивача клопотання заперечив.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши долучені до матеріалів справи докази,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2015р. між публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (газотранспортне підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" укладений договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №52Н/15 з додатком №1 (протокол погодження договірної ціни на надання послуг по транспортуванню природного газу від 23.06.2015р.) (а.с 11-17).

За умовами договору газотранспортне підприємство зобов'язувалось надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу до газорозподільних станціях для забезпечення потреб населення, а замовник внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до внутрішньопромислового трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС.

Якщо замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам.

Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.

Замовник протягом 3 робочих днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Сторони у п. 5.1 договору визначили, що розрахунки за послуги з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюється за протоколом погодження договірної ціни на надання послуг по транспортуванню природного газу (додаток №1).

Додатком №1 до договору №52Н/15 від 23.06.2015р. сторонами затверджений протокол погодження договірної ціни на надання послуг по транспортуванню природного газу, згідно з яким розмір договірної ціни на послуги з транспортування природного газу визначається на підставі встановлених НКРЕКП тарифів та встановлюється сторонами, як різниця між загальним тарифом на послуги з транспортування природного газу в розмірі 787,44 грн., в т.ч. ПДВ - 131,24 грн. за 1 тис.мЗ. та тарифом на транспортування природного газу розподільними газопроводами встановленим для ПАТ "Волиньгаз" (постанова НКРЕКП № 503 від 03.03.15р.), та складає 64,44 грн., в т.ч. ПДВ - 10,74 грн.

Вартість послуг по транспортуванню природного газу змінюється в залежності від зміни тарифів на транспортування газу нормативними актами уповноважених державних органів та приймається сторонами до виконання з моменту набрання ними чинності без внесення змін до цього протоколу-погодження та договору.

Протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між газотранспортним підприємством і замовником та набирає чинності з 1-го липня 2015 року (а.с 17).

Відповідно до п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу.

У п.п. 11.1, 11.2 сторони погодили, що договір набирає чинності з 01.07.2015р. та укладається на строк до 31.12.2015р.; договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов. Усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін, а в п. 9.1 договору обумовили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

31.01.2016р., 29.02.2016р., 31.03.2016р., 30.04.2016р. газотранспортним підприємством та замовником були підписані акти надання послуг №1-Н, 2-Н, 3-Н, 4-Н про надання послуг по транспортуванню газу в кількості 519,348 тис.м.куб., 344,768 тис.м.куб., 322,686 тис.м.куб., 138,094тис.м.куб., 51,609м.куб. на загальну суму 20 289,87грн. (а.с. 18-21).

Оплата наданих послуг здійснена в повному обсязі на суму 20 289,87грн., що стверджується реєстром оплат за транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами (а.с. 44).

Акт наданих послуг №5-Н від 31.05.2016р. про транспортування в травні 2016р. в обсязі 51,609 тис.м.куб ціною 5,64грн. на суму 291,07грн., 30.06.2016р.; акт №6-Н від 30.06.2016р. за червень 2016р. про надання послуг по транспортування газу обсягом 34,576 тис.м.куб. ціною 5,64грн. на суму 195,01грн.; акт №7-Н від 31.07.2016р. за липень 2016р. про надання послуг по транспортування газу обсягом 38,492 тис.м.куб. ціною 5,64грн. на суму 217,09грн.; акт №8-Н від 31.08.2016р. за серпень 2016р. про надання послуг по транспортування газу обсягом 36,699 тис.м.куб. ціною 5,64грн. на суму 206,99грн.; акт №9-Н від 30.09.2016р. за вересень 2016р. про надання послуг по транспортування газу обсягом 48,520 тис.м.куб. ціною 5,64грн. на суму 273,65грн.; акт №10-Н від 31.10.2016р. за жовтень 2016р. про надання послуг по транспортування газу обсягом 263,508 тис.м.куб. ціною 67,68грн. на суму 17 834,22грн.; акт №11-Н 30.11.2016р. за листопад 2016р. про надання послуг по транспортування газу обсягом 330,482 тис.м.куб. ціною 67,68грн. на суму 22 367,02грн.; акт №12-Н від 31.12.2016р. за грудень 2016р. про надання послуг по транспортування газу обсягом 408,054 тис.м.куб. ціною 67,68грн. на суму 27 617,10грн. надіслані замовнику та отримані останнім, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з описом вкладень (а.с. 31-43).

Вказані акти на адресу газотранспортного підприємства в порядку, визначеному п.3.3 договору, не повернуті.

Відповідач отримання актів не заперечив, у поясненнях від 24.06.2017р. пояснив, що не підписував акти з тих мотивів, що бажав розірвати договір (а.с. 182-183)

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

На час провадження у справі договір в установленому законом порядку не розірвано, недійсним не визнано.

За своєю правовою природою зазначений договір є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Положення Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газотранспортної системи не змінюють порядок надання ПАТ "Укргазвидобування" послуг із транспортування природного газу, а також не стосуються відповідних правовідносин.

Вказані нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно з прив'язкою до надання послуг газотранспортною системою. Водночас, укладений Договір транспортування (переміщення) природного газу передбачає надання послуг ПАТ "Укргазвидобування" поза газотранспортною системою, а саме шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами.

Відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" транспортування природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

Таким чином, ні в Законі України "Про засади функціонування ринку природного газу", ні в Законі України "Про ринок природного газу" термін "транспортування природного газу" не охоплює правовідносини щодо переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Твердження ТзОВ "Волиньгаз збут" про те, що переміщення природного газу може регулюватися лише Кодексом газотранспортної системи є помилковим, оскільки вищевказаний Кодекс стосується лише транспортування природного газу виключно магістральними трубопроводами.

В межах договору ПАТ "Укргазвидобування" не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а по суті надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, тому вказаний вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи.

Частиною першою статті 306 Господарського кодексу України передбачено, що транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ГК України обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Статтею 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.

Таким чином, внутрішньопромислові трубопроводи відповідача та діяльність, пов'язана з ними, є складовою частиною трубопровідного транспорту, а не частиною процесу видобутку природного газу.

Послуга по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, яку надає ПАТ "Укргазвидобування" ТзОВ "Волиньгаз збут" регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт надання послуг з транспортування природного газу підтверджується актами наданих послуг від 31.01.2016р., 29.02.2017р., 31.03.2016р., 30.04.2016р., 31.05.2016р., 30.06.2016р., 31.07.2016р., 31.08.2016р., 30.09.2016р., 31.10.2016р., 30.11.2016р., 31.12.2016р. (а.с.18-29).

При цьому, акти наданих послуг від 31.01.2016р., 29.02.2017р., 31.03.2016р., 30.04.2016р., підписані замовником без зауважень та оплачені, що стверджується реєстром оплат за транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами згідно договору №52Н/15 від 23.06.2015р. (а.с.44), актом звірки розрахунків за період з 01.01.2016р. по 30.04.2017р., підписаним уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені печатками товариств (а.с. 118).

Акти наданих послуг за травень-грудень 2016р. отримані замовником, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з описом вкладень (а.с. 38-43), не підписані (мотивована відмова не надана) та не повернуті, всупереч вимогам п. 3.3 договору.

Відповідно до п. 3.3 договору замовник протягом 3 робочих днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.

У відзивах, поясненнях та в судових засіданнях відповідач не проведення оплат по договору обґрунтував тим, що не замовляв договірні обсяги газу у виконавця послуг за договором; направляв лист-пропозицію №357/1 від 31.03.2017р. про розірвання договору; ненаданням послуг газотранспортним підприємством з посиланням на ОСОБА_3 України Про ринок природного газу, згідно з яким транспортування природного газу може здійснювати виключно оператор газотранспортної системи; відсутністю ліцензії у ПАТ Укргазвидобування на діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою. В обґрунтування позиції послався на лист НКРЕКП від 21.07.2016 №7388/16; послуга з боку ПАТ Укргазвидобування з переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами не надається, оскільки транспортування газу до газорозподільчих станцій охоплюється предметом договору купівлі-продажу природного газу.

Судом не прийняті вказані заперечення з огляду на наступне:

Відповідно до постанови КМ України №758 від 01.10.2015 року «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), на ПАТ Укргазвидобування» (п.3 Положення) покладено обов'язок продавати весь видобутий природний газ НАК «Нафтогаз України» для формування ресурсу - природного газу для побутових споживачів (фізичних осіб - населення п.4 глава -1 розділ І Кодексу газорозподільних систем), релігійних організацій та виробників теплової енергії в рамках її виробництва для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Згідно п.5 Положення такий обов'язок для ПАТ «Укргазвидобування» встановлено на строк до 01.04.2017 року.

Згідно пп. 10, 11 Положення, купівля-продаж природного газу між НАК Нафтогаз України" та постачальником природного газу із спеціальними обовязками здійснюється за регульованою оптовою ціною, розрахованою з урахуванням формули, визначеної пунктом 12 цього Положення, відповідно до договору, який укладається на підставі примірного договору купівлі-продажу природного газу між НАК "Нафтогаз України" та постачальником природного газу спеціальними обов'язками, що затверджується Кабінетом Міністрів. Постачальники природного газу до 1 квітня 2017 р., що закуповують природний газ у НАК "Нафтогаз України" відповідно до пунктів 9 і 10 цього Положення, зобов'язані постачати такий природний газ виключно побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) за ціною, що не може перевищувати граничних роздрібних цін на природний газ.

ОСОБА_3 на виконання постанови КМ України №758 від 01.10.2015р. між відповідачем та НАК «Нафтогаз України» укладено відповідний договір для постачання побутовим споживачам. Обсяг транспортованого газу стверджується актами передачі-приймання природного газу, підписаних з ПАТ «Волиньгаз» за період з 01.05.2016р. по 31.12.2016р. (а.с. 80-87).

Судом не прийняті доводи про намагання розірвати договір, як такі, що в судовому порядку згідно ст. 188 ГК України не доведені.

Суд не приймає посилання відповідача на лист НКРЕКП №7388/16.2.1/7-16 від 21.07.2016р., оскільки він не носить обовязкового характеру, носить рекомендаційний характер.

Відповідно до Положення "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, комісія для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; рішення, прийняті комісією, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій.

Натомість, листи комісії, на які посилався позивач за первісним позовом, не носять обов'язкового характеру, а є лише інформацією до відома.

Крім цього, в листі комісії від 21.07.2016 № 7384/16.2.1/7-16 зазначено, що вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, має відноситись на собівартість видобутку газу і враховуватися у ціні природного газу власного видобутку, проте далі за текстом комісія наголошує на тому, що на даний час це питання законодавчо не врегульовано та наразі комісією розробляється лише проект змін до постанови від 30.09.2015 № 2516, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу (далі - Алгоритм).

Щодо встановлення вартості за транспортування (переміщення) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, то згідно п. п. 10, 11 Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, купівля-продаж природного газу між НАК "Нафтогаз України" та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками здійснюється за регульованою оптовою ціною, розрахованою з урахуванням формули, визначеної пунктом 12 цього Положення, відповідно до договору, який укладається на підставі примірного договору купівлі-продажу природного газу між НАК "Нафтогаз України" та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Постачальники природного газу до 1 квітня 2017 року, що закуповують природний газ у НАК "Нафтогаз України" відповідно до пунктів 9 і 10 цього Положення, зобов'язані постачати такий природний газ виключно побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) за ціною, що не може перевищувати граничних роздрібних цін на природний газ.

Разом з тим, умовами договору не передбачено купівлі-продажу природного газу, відповідач не може впливати на ціну та її калькуляцію, яку встановлює НАК "Нафтогаз України" для постачальників природного газу кінцевим споживачам.

Послуга по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, яку надає ПАТ "Укргазвидобування" ТОВ "Волиньгаз збут" регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами.

ПАТ "Укргазвидобування" здійснює господарську діяльність, зокрема, надає послуги з транспортування (переміщення) природного газу, власником/продавцем якого він не є.

Що стосується посилання відповідача на положення Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газотранспортної системи, то вони не змінюють порядок надання Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" послуг із транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

В межах вказаного договору ПАТ «Укргазвидобування» не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, отже вказаний вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України «про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи.

Твердження позивача відносно того, що переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами не є відокремленим видом господарської діяльності, не позбавляє права субєкта господарювання надавати вказані послуги, оскільки нормативно-правовими актами прямої заборони на це не встановлено. Дана послуга є похідною від основного виду діяльності та надається на договірних засадах.

Положення Закону України "Про ринок природного газу" в частині транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами не поширюються на правовідносини, які склалися між сторонами у спорі, а тому до цих правовідносин підлягають застосуванню положення п. 1 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, де закріплено принцип свободи договору і вказується, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати його зміст на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідач не є оператором газотранспортної системи в розумінні положень Кодексу газотранспортної системи, оскільки в рамках договору не здійснює свою господарську діяльність із залученням магістральних газопроводів, які є обов'язковою складовою газотранспортної системи.

Вказана правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.03.2017р. у справі №917/1248/16, від 22.03.2017р. у справі №917/1244/16, від 20.04.2017р. у справі №917/1252/16, від 26.04.2017р. у справі №917/1249/16, від 29.05.2017р. у справі 3917/1251/16.

Заборгованість за надані послуги по транспортуванню природного газу на день розгляду спору становить 69 002,15грн., стверджується договором на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №52Н/15 від 23.06.2015р. з додатком №1 (протокол погодження договірної ціни на надання послуг по транспортуванню природного газу від 23.06.2015р.) (а.с 11-17), актами наданих послуг від 31.05.2016р., 30.06.2016р., 31.07.2016р., 31.08.2016р., 30.09.2016р., 31.10.2016р., 30.11.2016р., 31.12.2016р. (а.с.22-43), реєстром оплат за транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами згідно договору №52Н/15 від 23.06.2015р. (а.с.44), актом звірки розрахунків за період з 01.01.2016р. по 30.04.2017р., підписаним уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені печатками товариств (а.с. 118), та підлягає до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" в силу ст.193 ГК України, ст. 887 ЦК України, згідно яких учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, при зверненні з позовною заявою позивач просив стягнути з відповідача 784,00грн. річних та 3 943,66грн. інфляційних втрат за період з 21.02.2016р. по 24.04.2017р. згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

На вимогу ухвали суду від 03.07.2017р. позивачем подано деталізований розрахунок, відповідно до якого відповідачу нараховано 796,71грн. річних за період 21.04.2016р. по 24.04.2017р., 3 651,64грн. інфляційних втрат за період з травня 2016р. по квітень 2017р. (а.с. 202-208).

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок нарахування річних та інфляційних втрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних в розмірі 784,00грн. за період з 22.02.2016р. по 24.04.2017р. (в межах розміру заявлених позовних вимог в частині річних) та 3 651,64грн. інфляційних втрат за період з травня 2016р. по квітень 2017р., суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У стягненні 292,02грн. інфляційних втрат слід відмовити у звязку з нарахуванням останніх з порушенням вимог, вказаних у Листі Верховного Суду України від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві».

Крім того, при зверненні з позовною заявою позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 892,39грн. за період з 21.04.2016р. по 24.04.2017р.

На вимогу ухвали суду від 03.07.2017р. позивачем подано деталізований розрахунок, відповідно до якого відповідачу нараховано 7 298,31грн. пені за період з 23.05.2016р. по 24.04.2017р. (а.с. 202-208).

Оскільки позивач із заявою про збільшення розміру позовних вимог не звертався, то судом розглядається вимога про стягнення пені в межах заявлених позовних вимог в розмірі 6 892,39грн.

Відповідно до ст.ст.216 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно із ст.ст. 230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами договору (п.7.2) у разі порушення замовником строк оплати, із замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Отже, аналіз наведених норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Разом з тим, спеціальна позовна давність застосовується за умови подання стороною у спорі відповідної заяви, зробленої до винесення судом рішення.

У судовому засіданні 11.07.2017р. представник відповідача подав клопотання про застосування строку спеціальної позовної давності щодо стягнення пені за період з 25.04.2016р. по 27.04.2016р., мотивуючи тим, що позивач здійснив розрахунок пені з 25.04.2016р., при тому, що позовна заява датована 27.04.2016р.

Оскільки позовна заява датована 27.04.2017р., позивачем нараховано пеню в розмірі 6 892,39грн. за період з 25.04.2016р. по 24.04.2017р., то пеня в розмірі 6 881,83грн. за період з 27.04.2016р. по 24.04.2017р. є підставною та підлягає до стягнення на підставі ст.ст. 230-232, 343 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", п. 7.2 договору.

У стягненні 10,56грн. пені слід відмовити у звязку з пропуском позовної давності, про яку заявлено представником відповідача у клопотанні від 11.07.2017р.

Водночас, судом відхилена заява відповідача про зменшення розміру пені на 90% (від 11.07.2017р. вхід. №01-54/6491/17), як не обґрунтована належними доказами.

Процесуальне законодавство, зокрема п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, передбачає право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, штрафу, пені, які підлягають стягненню.

Тому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозвязку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України.

Вказана правова позиція викладена Вищим господарським судом України у п.3.17.4 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

Відповідач не навів і не обґрунтував підстав для зменшення розміру пені жодними доказами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Зважаючи на те, що спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 594,00грн. (пропорційно сумі задоволених позовних вимог) слід покласти на нього згідно ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 193, 216-218, 230-232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 610, 625, 627, 638, 901, 903, 905 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут" (Волинська обл., місто Луцьк, вул. Франка, 12, код ЄДРПОУ 39589216)

на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775)

69 002,15грн. основного боргу, 6 881,83грн. пені, 784,00грн. річних, 3 651,64грн. інфляційних втрат, 1 594,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 81 913,62грн.

3.У позові на суму 10,56грн. пені, 292,02грн. інфляційних втрат відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення

складено 14.07.2017р.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Суддя С.Т. Філатова