Постанова № 67747814, 11.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 916/2709/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Ходаківської І.П., Данилової М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.02.2017у справі№ 916/2709/16Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України""в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доДержавного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"простягнення 55747,18грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Шаратов Ю.А.) від 23.11.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Туренко В.Б., судді: Поліщук Л.В., Таран С.В.) від 01.02.2017, у справі №916/2709/16 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ") на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі ДП "АМПУ") 45143,33грн інфляційних втрат та 10603,85грн 3% річних, а також суму судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1378,00грн.

В касаційній скарзі ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.526, 530, 611, 625, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.42, 43, п.2 ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Представники сторін не скористались правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

В жовтні 2016 року ДП "АМПУ " звернулось до господарського суду з позовом (з урахуванням уточнень до нього від 17.11.2016) до ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення 45143,33грн інфляційних, 10603,85грн 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Судами встановлено таке.

30.01.2015 між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (далі ДП "Іллічівський морський торговельний порт") (Замовник), правонаступником якого є ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ", та ДП "АМПУ " (Виконавець) укладено договір про відшкодування витрат з використання технологічних електричних мереж № 11-П-ІЛФ-15/48-0, згідно п.п.1.1., 1.3. якого Виконавець взяв на себе зобов'язання забезпечити Замовнику можливість використання технологічних електричних мереж, а Замовник зобов'язався відшкодувати фактичні витрати Виконавця з утримання технологічних електричних мереж. Всі права та обов'язки ДП "АМПУ", які передбачені цим договором, виконуються Іллічівською філією ДП "АМПУ" (Адміністрація Іллічівського морського порту). Під фактичним витратами Виконавця розуміються витрати визначені згідно порядку передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" здійснені Виконавцем протягом розрахункового періоду.

Відповідно до п.2.1. договору обсяг використання технологічних електричних мереж визначається на підставі підписаного, скріпленого печаткою зі сторони Виконавця та Замовника "Акта щодо підключення до технологічних електричних мереж" по кожному розрахунковому періоду.

Пунктами 3.1.-3.4. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Протягом 15-ти робочих днів після закінчення розрахункового періоду, Виконавець складає рахунок та акт на суму відшкодування витрат з утримання технологічних електричних мереж. До акта додається розрахунок суми відшкодування. Розрахунок має містити перелік витрат, складений на підставі прийнятих до обліку первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, розрахунок долі Замовника від суми обсягів використання технологічних електричних мереж (у процентному співвідношенні із загальним обсягом використання технологічних електричних мереж) Виконавця, яка підлягає відшкодуванню Замовником та розрахунок суми. На вимогу Замовника, а також правоохоронних органів та відповідних контролюючих органів у межах їх повноважень, для підтвердження суми що підлягає відшкодуванню, Виконавець на підставі п.6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" протягом 5-ти робочих днів надає засвідчені копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що складаються та зберігаються на машинних носіях інформації. Прийом-передача рахунку, Акта та довідки відшкодування витрат здійснюється сторонами шляхом передачі їх Виконавцем до канцелярії Замовника. Замовник зобов'язаний не пізніше 5-ти робочих днів після отримання Акта повернути Виконавцю належний йому екземпляр Акта або, у разі наявності підстав, обґрунтувати письмово свої заперечення та підписати акт із зауваженнями щодо суми не прийнятої до відшкодування. Відшкодування витрат Виконавцю здійснюється Замовником протягом 8-ми робочих днів з дня отримання рахунку.

За умовами п.10.1. договору останній набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками, при цьому сторони домовились, що даний договір регламентує взаємовідносини між сторонами з 01.01.2015 у відповідності до положень ст.631 ЦК України і діє до 31.12.2015.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками (а.с.10-14).

30.09.2015 позивачем виставлено відповідачу рахунок №Пр/15663 щодо відшкодування витрат по утриманню технологічних електричних мереж на суму 1466213,54грн з урахуванням ПДВ, а також вручено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №Пр/15663 від 30.09.2015 з приводу вказаних послуг. Акт здачі-приймання послуг підписаний з боку відповідача із зауваженнями, а саме: ДП "Іллічівський морський торговельний порт" визнало факт необхідності відшкодування витрат на утримання електричних мереж в сумі 902836,01грн з урахуванням ПДВ, за виключенням робіт із ремонту кабельних ліній Іллічівської філії ТП 4017-КК№213 на суму 563377,53грн з урахуванням ПДВ (а.с.18-20).

У зв'язку із відсутністю оплати ДП "Іллічівський морський торговельний порт" суми у розмірі 563377,53грн, ДП "АМПУ" в особі Іллічівської філії ДП "АМПУ" звернулась до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2016, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2016, Вищого господарського суду України від 13.07.2016 у справі №916/4599/15 позов ДП "АМПУ" в особі Іллічівської філії ДП "АМПУ" до ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 563377,53грн задоволено повністю (а.с.15-17).

На виконання вказаного рішення суду відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 563377,53грн 06.06.2016, тобто із значним простроченням, що і стало підставою для звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів.

За приписами ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч.ч.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'зання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (аналогічна правова позиція викладена в п.п.1.9., 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивачем виконано рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2016 у справі №916/4599/15 в добровільному порядку лише 06.06.2016, про що свідчить банківська виписка (а.с.107-108).

Враховуючи зазначені приписи законодавства та встановлені судами фактичні обставини справи, суд касаційної інстанції вважає законним та обґрунтованим стягнення з відповідача, як з боржника, інфляційних втрат та 3% річних до повного виконання грошового зобов'язання, у даному випадку по 05.06.2016.

Доводи скаржника щодо необхідності припинення провадження у даній справі, у зв'язку із наявністю рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2016 у справі №916/4599/15 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, правомірно не були прийняті попередніми судовими інстанціями до уваги, оскільки предметом розгляду у справі №916/4599/15 були позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 563377,53грн за договором на відшкодування витрат з використання технологічних електричних мереж від 30.01.2015 № 11-П-ІЛФ-15/48-0, тоді як предметом розгляду даної справи (№916/2709/16) є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на відшкодування витрат з використання технологічних електричних мереж від 30.01.2015 №11-П-ІЛФ-15/48-0 у вигляді інфляційних нарахувань у розмірі 45143,33грн та 3% річних в сумі 10603,85грн. Таким чином, предмет розгляду справ №916/4599/15 та №916/2709/16 різний, а відтак підстави для припинення провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України відсутні.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі №916/2709/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді І. Ходаківська

М. Данилова