Постанова № 67747779, 12.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 916/18/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКороткевича О.Є. (доповідач у справі),суддівПогребняка В.Я., Ткаченко Н.Г., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"на постанову та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року Господарського суду Одеської області від 17.10.2016 рокуу справі Господарського суду№ 916/18/13-г Одеської областіза заявою доПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5про визнання банкрутом,

В судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"-Лавриненко К.Л.,

ФОП ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 916/18/13-г (суддя Грабован Л.І.), затверджено ліквідаційний баланс банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та звіт ліквідатора, припинено підприємницьку діяльність банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та провадження у справі про банкрутство останнього; задоволено клопотання ліквідатора щодо недопущення звільнення боржника від зобов'язань.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2017 року (судді: Аленін О.Ю. - головуючий, Богатир К.В., Мишкіна М.А.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 916/18/13-г залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник кредитор публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ВіЕйБі Банк" - Славкіної М.А. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2017 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2016 року щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року), ст.ст. 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, ліквідатор боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. проти вимог касаційної скарги заперечує, вважає ухвалу Господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2017 року законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02 січня 2013 року місцевим господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у порядку статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою Господарського суду Одеської області від 27 лютого 2013 року визнано боржника банкрутом; відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Оскільки провадження у даній справі порушено 02.01.2013 року, однак постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнята 27.02.2013 року, то суди дійшли вірного висновку щодо розгляду даної справи із застосуванням положень Закону, в редакції, що діяла з 19.01.2013 року.

До господарського суду на затвердження від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. надійшов звіт та ліквідаційний баланс банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Місцевий господарський суд, висновки якого підтримав і суд апеляційної інстанції, ліквідаційний баланс банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та звіт ліквідатора затвердив, припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_5; провадження у справі припинив.

Залишаючи без змін ухвалу Господарського суду Запорізької області, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий суд дійшов вірного висновку щодо вжиття ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 всіх встановлених Законом про банкрутство заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

За приписами ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор, в силу закону, з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб тощо.

За ч. 1, 3 ст. 42 Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.

Так, відповідно до звіту ліквідатора, з метою виявлення належного банкруту майна ним було подано відповідні запити, зокрема, до Головного управління Держземагенства в Одеській області, КП "Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради", Державної інспекції сільського господарства, Державної фіскальної служби України, Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту льотної придатності Державної авіаційної служби України, територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, ДП "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України", ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Державного космічного агентства України, Державної служби України з безпеки на транспорті, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів на нерухомого майна щодо суб'єкта тощо.

Водночас, у відповіді ВДВС Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області № 31774/03 від 11.09.2015 р. зазначено, що при проведенні виконавчих дій складено акт опису й арешт майна від 04.03.2011 р., а саме - автобус Мерседес Бенц О 350 д/н НОМЕР_1, 1999 р. в., яке не реалізоване та не прийнято стягувачем в рахунок погашення боргу. Відповідно до ст.ст. 47, 62 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, майно повернуто боржнику та станом на теперішній час відділу не відомо в якому стані та де знаходиться зазначене вище майно боржника.

У відповідності до відповіді слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області №4/Д-1881/2 від 12.07.2016 р. згідно з обліками АІС "Арешт" та АПК "Відео контроль-Рубіж" стосовно автомобіля "Mersedes Bеnz О350", номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, двигун НОМЕР_3, наявна інформація про діючий розшук, та у разі затримання зазначеного транспортного засобу, про це буде повідомлено.

Разом з цим, судами встановлено, що боржник перебуває у шлюбі із громадянкою ОСОБА_12, однак майна останньої, що може бути спільною сумісною власністю подружжя не виявлено, що підтверджується інформацією з листів Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 10 від 05.01.2017 року, територіального сервісного центру № 5146 регіонального сервісного центру в Одеській області МВС України № 31/15-5146/60 від 13.01.2017 року, територіального сервісного центру №5141 регіонального сервісного центру в Одеській області МВС України № 31/15/5141-100 від 17.01.2017 року, відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області № 09.1-140 від 17.01.2017 року, Південно-Українського територіального управління НКЦПФР № 02/27/49 від 12.01.2017, ПАТ "Національний депозитарій України" № 70/09 від 19.01.2017, ГУ статистики в Одеській області № 05-20/4 від 12.01.2017, ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" № 12/8-11 від 12.01.2017, Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" № 36/36 від 12.01.2017, Державної служби інтелектуальної власності України № 1-8/311 від 16.01.2017, Державного космічного агентства України № 197/10-К4.1/17 від 17.01.2017, Департаменту льотної придатності Державної авіаційної служби України № 12.1.2.19-580 від 19.01.2017, Фонду державного майна України № 10-15-710 від 17.01.2017 року та відповіді Регіонального відділення ФДМ України по Одеській області №10-01-00424 від 25.01.2017.

Таким чином, протягом ліквідаційної процедури ліквідатор вчинив дії, що були направлені на встановлення як активу, так і пасиву банкрута, тобто здійснив всі заходи, передбачені ст. 41 Закону про банкрутство, отже, виконав вимоги цього закону.

Встановивши, що основних і обігових засобів та інших активів банкрут не має, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, законно та обґрунтовано прийняв рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення підприємницької діяльності банкрута.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.

Разом з тим, колегія суддів також погоджується з судами попередніх інстанцій щодо застосування до банкрута положень ч. 5 ст. 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки судами встановлено, що боржник ухилявся від виконання зобов'язань щодо погашення боргів, умисно вчиняв дії щодо приховування заставного майна шляхом незаконної перереєстрації автотранспорту, не надавав ніякої інформації суду і ліквідатору про майно, своє місцезнаходження та свої документи.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо законного та обґрунтованого затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення підприємницької діяльності банкрута.

У силу приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, що визначають повноваження суду касаційної інстанції та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна інстанція не має процесуальних повноважень самостійно встановлювати обставини справи, а на підставі обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2017 року та ухвала Господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 916/18/13-г, прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2017 року у справі № 916/18/13-г залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді В.Я. Погребняк

Н.Г. Ткаченко