Постанова № 67747759, 11.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року Справа № 910/13407/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Малетича М.М., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай кепітал Менеджмент"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 10.11.2016 Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017у справі№ 910/13407/16господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай кепітал Менеджмент"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Айбокс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осібпровизнання правочину недійсним та визнання відсутнім права вимоги,за участю представників: від позивача: Щербак Є.М., від відповідача: Гук О.О., від третьої особи на стороні позивача: Тарасенко О.М., від третьої особи на стороні відповідача: Цуканова С.Г.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Малетич М.М., Плюшко І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2017.

В судовому засіданні 20.06.2017 оголошено перерву до 11.07.2017.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Компанія з управління активами "Скай кепітал Менеджмент" про визнання недійсним договору №8/1-VP від 12.02.2015 про відступлення права вимоги та визнання відсутнім у відповідача права вимоги за договором кредитної лінії №НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014, укладеним між банком та ТОВ "Айбокс".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір суперечить вимогам норм чинного законодавства, зокрема договір укладено у період, коли постановою Правління НБУ від 30.10.2014 №692/БТ встановлено обмеження діяльності АТ "Дельта Банк". Постановою Правління НБУ від 11.09.2014 №560/БТ за діяльністю АТ "Дельта Банк" призначено куратора та встановлено заборону банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки, зобов`язано банк здійснювати розрахунки виключно через кореспондентський рахунок НБУ.

Укладаючи спірний договір АТ "Дельта Банк" не поінформував про його укладення куратора банку, не надав йому для ознайомлення текст договору, що свідчить про необізнаність куратора зі спірним договором. При цьому погашення заборгованості за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги відбувалось напряму з поточного рахунку ТОВ "КУА "Скай кепітал Менеджмент" на рахунок ТОВ "Айбокс", а не через кореспондентський рахунок в НБУ без перерахування реальних грошових коштів.

На думку позивача договір суперечить вимогам ст.207 ГК України, ст.ст.67, 73, 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положенню про застосування НБУ заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 №346 та Постанов Правління НБУ №560/БТ від 11.09.2014 та №692/БТ від 30.10.2014. Спірний правочин є нікчемним на підставі пунктів 1-3, 5, 7, 8 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також позивач зазначає, що оскільки радою директорів не приймалось рішень щодо укладення спірного договору відступлення права вимоги, вказаний договір укладено особою, яка не мала необхідного обсягу повноважень, відповідно відсутні волевиявлення АТ "Дельта Банк" на вчинення правочину та повноваження конкретної особи на його підписання. Спірний правочин укладено з пов`язаною з банком особою.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2016 (суддя: Мариниченко Я.В.) позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що договір від імені банку укладено та підписано особою, яка не мала повноважень на укладення зазначеного договору без відповідного рішення колегіального органу управління банку (ради директорів), що свідчить про відсутність волевиявлення банку на укладення спірного договору.

Суд вказав, що довіреність, хоча і видано з дотриманням правила двох підписів, проте сама лише довіреність без наявності рішення ради директорів не надає повіреному права укладення договорів відступлення права вимоги, в тому числі і спірного договору.

Також суд вказав на відсутність наступного схвалення банком спірного договору.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що постанови правління НБУ є актами індивідуальної дії, чинність яких може бути направлена індивідуально тільки на позивача. Наслідком порушення акту індивідуальної дії не може бути визнання правочину недійсним. Заборона позивачу використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язання позивача здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ (п.3 та п.4 Постанови НБУ від 11.09.2014) стосувались міжбанківських переказів і не поширюються на внутрішньобанківські операції позивача.

Разом з тим, суд вказав на відсутність доказів нікчемності вказаного правочину, встановлених п.п.1-3, 5, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судом також відхилено доводи позивача, що спірний правочин укладено з пов`язаною з банком особою.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарських судів та мотиви її прийняття

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 (судді: О.М. Коротун - головуючий, О.М. Гаврилюк, В.В. Куксов) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що спірний договір від імені банку укладено та підписано особою, яка не мала повноважень, а отже без волевиявлення банку, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України. Місцевий господарський суд також правомірно вказав на відсутність наступного схвалення банком спірного договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірний договір є нікчемним в силу п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банк безоплатно здійснив відчуження майна. Платіжне доручення №11 від 12.02.2015, відповідно до якого відповідач перерахував на рахунок позивача 1 125 959,47 грн. за відступлення права вимоги, фактично виконано не було.

З довідки позивача від 13.07.2016 встановлено, що операції на підставі правочинів, зокрема, за договором №8/1-VP про відступлення права вимоги, укладеного 12.02.2015 між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "КУА "Скай кепітал Менеджмент", через кореспондентський рахунок АТ "Дельта Банк" не проходили. Відповідно кошти по операціям за вищевказаним правочином у грошовій формі не здійснювались, реальних грошових надходжень АТ "Дельта Банк" не отримував. Вказана обставина також підтверджується прийнятими в порядку ст.101 ГПК України доказами про поновлення в бухгалтерських документах банку заборгованості відповідача за договором на суму 1 125 959,47 грн.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "КУА "Скай кепітал Менеджмент" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

У скарзі вказується, що на виконання договору про відступлення права вимоги 12.02.2015 ТОВ "КУА "Скай кепітал Менеджмент" здійснено перерахування грошових коштів на користь АТ "Дельта Банк" у сумі 1 125 959,47 грн.

Довіреність від 03.10.2014 №1180 видана Головою Ради директорів - Поповою О.Ю. та заступником Голови Ради директорів - Кінберг С.В. на підставі рішення Спостережної ради №487 від 22.07.2014, де встановлений порядок видання Головою Ради директорів довіреностей на укладення договорів про відступлення права вимоги; та підпунктів 6.5.10.1-6.5.10.3 статуту АТ "Дельта Банк", де встановлено повноваження Голови ради директорів стосовно видання довіреностей на право представництва інтересів банку без будь-яких обмежень.

Пунктом 4.2 ст. 4 Положення про Раду директорів передбачено право Голови Ради директорів діяти саме (виключно) на виконання рішень Ради, та не стосується прав і повноважень, якими Голова Ради наділений статутом - п.6.5.10 ст. 6.5 статуту.

До компетенції та повноважень Ради директорів не відноситься прийняття рішень з приводу укладання договорів про відступлення права вимоги та видання довіреностей на укладення відповідного правочину.

Крім того, договір відступлення права вимоги схвалено зі сторони АТ "Дельта Банк" своїми конклюдентними діями, оскільки позивач прийняв перераховані кошти та передав новому кредитору всі документи.

Апеляційний господарський суд помилково послався на п.1 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки на виконання договору відповідачем здійснено оплату.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги скаржник посилається на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №826/2152/16, якою визнано протиправними дії та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду оформленні повідомленням про нікчемність правочинів №3699 та №3701 від 22.12.2015 щодо визнання нікчемними, зокрема, договору про відступлення права вимоги №8/1-VIP від 12.02.2015.

Перерахування коштів на рахунок АТ "Дельта банк" за договором відступлення права вимог здійснювалось за внутрішньобанківським переказом коштів.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу АТ "Дельта банк" вважає її необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач зазначає, що банк, укладаючи договір відступлення права вимоги, був зобов`язаний проінформувати куратора, надати йому текст для ознайомлення та погодження, проте такий порядок не було дотримано.

Здійснюючи погашення заборгованості за кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги АТ "Дельта банк" був зобов`язаний здійснити дану операцію виключно через кореспондентський рахунок, проте погашення відбувалось напряму з поточного рахунку ТОВ "КУА "Скай кепітал Менеджмент" на рахунок ТОВ "Айбокс". Наявні в банку кошти знаходяться на кореспондентському рахунку, тому форма погашення заборгованості в цьому випадку свідчить про зменшення заборгованості в обліку банку без перерахування реальних грошових коштів.

Також банк зазначає, що скасування повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочинів не спростовує факту їх нікчемності, оскільки нікчемність встановлена Законом і не залежить від дій чи рішень уповноваженої особи Фонду.

Позивач додає до матеріалів справи рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/3896/17 про стягнення з ТОВ "Айбокс" на користь АТ "Дельта банк" заборгованості за договором кредитної лінії №НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

22.05.2014 між ПАТ "Дельта Банк" як банком та ТОВ "Айбокс" як позичальником укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2002859/1, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 28.05.2014, банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 80 000 000 грн. зі сплатою 16% річних плати за користування кредитними коштами та кінцевим терміном погашення не пізніше 31.01.2017.

Постановою Правління НБУ від 11.09.2014 №560/БТ призначено куратора банку, заборонено банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки, зобов`язано банк здійснювати розрахунки виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ, та запроваджено певні обмеження діяльності банку, в тому числі зобов`язано банк приймати погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку тільки в грошовій формі.

12.02.2015 між ПАТ "Дельта Банк" як первісним кредитором та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай кепітал Менеджмент" як новим кредитором укладено договір №8/1-VP про відступлення права вимоги, за умовами якого банк передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов`язань ТОВ "Айбокс" за договором кредитної лінії №НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014 з наступними змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, а саме право вимоги щодо повернення заборгованості за кредитом у розмірі 1 125 959,47 грн.

Разом з правом вимоги зобов`язань, що передаються, до нового кредитора переходять права за договорами, що забезпечують виконання основного зобов`язання, а саме права заставодержателя, що виникають з відповідних договорів застави.

Сторони домовились, що ціна відступлення права вимоги за основним зобов`язанням становить 1 125 959,47 грн., яку основний кредитор зобов`язаний сплатити не пізніше 15.02.2015.

Вказаний договір зі сторони банку підписано представником Тарасюком Д.О., який діє на підставі довіреності від 03.10.2014, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Літвіновим А.В. 03.10.2014 за реєстровим №1180.

Судами встановлено, що довіреність без наявності рішення ради директорів не надає повіреному права укладати договори відступлення права вимоги, в тому числі і спірний договір.

Рада директорів банку відповідних рішень про укладення спірного договору не приймала.

Суди встановили, що при укладенні спірного правочину було відсутнє волевиявлення банку без наступного схвалення.

З 03.03.2015 у ПАТ "Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Постановою Національного банку України №664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Дельта Банк" та розпочато ліквідацію останнього.

Уповноваженою особою Фонду видано наказ №67 від 11.03.2015 для здійснення в ПАТ "Дельта Банк" та створено комісію.

За результатом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", комісією складено протокол № 81 від 28.09.2015, згідно якого договір купівлі-продажу прав вимоги №8/1-VP від 12.02.2015, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та відповідачем, віднесено до нікчемних на підставі п.3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

За ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За ч.ч. 2, 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Згідно з Інструкцією Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою постановою Правління НБУ від 17.06.2004 №280, за дебетом балансового рахунку 1200 "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України" проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.

На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак за відсутності коштів у банку платника такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.

Так, в силу приписів Інструкції, затвердженої постановою НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004 № 22, безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Преамбулою цієї ж Інструкції визначено, що розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача.

У свою чергу платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Разом з тим п.1.12 вказаної Інструкції № 22 визначено алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.

Законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що платіжне доручення №11 від 12.02.2015, відповідно до якого відповідач перерахував на рахунок позивача 1 125 959,47 грн. за відступлення права вимоги, фактично виконано не було.

Кошти по операціям за вищевказаним правочином у грошовій формі не здійснювались, реальних грошових надходжень АТ "Дельта Банк" не отримував.

Вказана обставина також підтверджується доказами про поновлення в бухгалтерських документах банку заборгованості відповідача за договором на суму 1 125 959,47 грн.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що позивач на підставі спірного правочину безоплатно здійснив відчуження майна, що свідчить про нікчемність договору згідно п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За наявності ознак нікчемності договору позов господарськими судами попередніх інстанцій задоволено правомірно.

Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №826/2152/16, якою скасовано оформленні повідомленням рішення уповноваженої особи Фонду про нікчемність, зокрема, договору про відступлення права вимоги №8/1-VIP від 12.02.2015, оскільки скасування у судовому порядку повідомлення про нікчемність не спростовує самого факту нікчемності правочину, якщо він таким є в силу закону.

Крім того, враховуючи встановлені судами обставини, що голові ради директорів надано право діяти виключно в межах рішень, прийнятих радою директорів банку, а рада директорів банку відповідних рішень про укладення спірного договору не приймала, суди дійшли правильного висновку про відсутність волевиявлення банку при укладенні спірного правочину, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Також судами встановлено відсутність схвалення спірного правочину банком, оскільки акт приймання-передачі документації від 13.02.2015 підписано тією ж особою, що й спірний договір, на підставі тієї ж довіреності.

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги задоволено, наявні також підстави для задоволення похідних вимог про визнання відсутнім у відповідача права вимоги за договором кредитної лінії №НКЛ-2002859/1 від 22.05.2014, укладеним між банком та ТОВ "Айбокс".

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Компанія з управління активами "Скай кепітал Менеджмент" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі №910/13407/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: М. Малетич

І. Плюшко