Постанова № 67747690, 11.07.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2017 року № 826/626/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресбуд»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експресбуд» (далі по тексту також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач) про визнання не чинним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0000003152 від 09 січня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2014р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014р. позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2017 року адміністративну справу №826/626/14прийнято до провадження суддею Вєкуа Н.Г. та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 15.06.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Експресбуд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2013 року та в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт № 55/26-55-15-02/31991817 від 20 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.2013р. №55/26-55-15-02/31991817.

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року в розмірі 1 266 120 грн.;

- п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI занижено суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року на суму ПДВ 2051 грн., за серпень 2013 року на суму ПДВ 2405 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000003152 від 09 січня 2014 року, яким ТОВ «Експресбуд» зменшено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок податку на додану вартість у розмірі 1 270 576,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 317 644,00 грн.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. При цьому представником позивача наголошено, що позивач вірно заявив до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 1 149 856,53 грн., сплачену по взаєморозрахункам з ДП МВС України "Спецсервіс".

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26.05. 2016 року №К/800/43646/14 вказав, що власне, наявність протоколу проведення митного аукціону № 1 від 16.08.2013 року, на який посилались суди, визнаючи правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у даній ситуації, не є достатнім та беззаперечним доказом реального характеру проведеної операції. Адже, наведений протокол не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до пунктів 10, 33 Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 607, (далі - Порядок) цим протоколом оформлюється рішення аукціонного комітету. В протоколі проведення митного аукціону зазначаються суми коштів, що повинні бути сплачені за придбані товари переможцем митного аукціону, і номери рахунків (у разі сплати в безготівковій формі), на які переможцю митного аукціону потрібно внести кошти за придбані товари. Пунктом 54 Порядку при цьому передбачено, що у разі несплати переможцем митного аукціону в установлені строки повністю належної суми за придбані товари, зазначеної в протоколі, митний аукціон вважається таким, що не відбувся.

В свою чергу, згідно з вимогами пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198 ПК України, статей 1,9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція пов'язана саме з фактом руху активів платника податку та руху його капіталу.

Таким чином судам належить з’ясувати чи була позивачем фактично здійснена господарська операція для визначення податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у формуванні суми бюджетного відшкодування, та чи підтверджена вона належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність такої операції, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до частини п’ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, суду необхідно встановити реальність господарської операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експресбуд» та ДП МВС України "Спецсервіс", шляхом перевірки факту чи відбулась оплата за придбаний товар.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог та враховуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують,16 серпня 2013 року позивачем, відповідно до протоколу №1, у ДП МВС України «Спецсервіс» була придбана лінія Sacmi Filling по видуву, розливу, пакуванню напоїв, соків (в розібраному стані).

Згідно умов даного протоколу переможець митного аукціону зобов'язаний у строк до трьох банківських днів перерахувати за придбані на митному аукціоні товари кошти на розрахунковий рахунок організатора митного аукціону №26002087772001 у ПАТ "КБ "Надра" відділенні вінницького банку МФО 380764, у сумі 6 899 379,20 грн. або в установленому порядку здійснити розрахунки готівкою або із застосуванням платіжної картки або платіжного чека.

Як вбачається з копії виписки по особовому рахунку №26000000017250 позивачем на рахунок ДП МВС України «Спецсервіс» за промислове обладнання згідно протоколу №1 проведення митного аукціону від 16.08.2013 року було сплачено 6,899379,20 грн., в тому числі ПДВ.

При цьому позивачем надано копії видаткової накладної №1 від 27.08.2013 року, яка видана ДП МВС України "Спецсервіс" та податкової накладної від 21.08.2013 року .

На виконання умов контракту №140813 від 14 серпня 2013 року, придбану у ДП МВС України «Спецсервіс» лінію Sacmi Filling позивач реалізував ТОВ «ФКПЧФ БОБИМЕКС тм» (Росія, м. Москва).

На підтвердження вищезазначеного позивачем надано копію вантажно-митної декларації №100270000/2013/564822 від 02.09.2013 року, згідно якої лінія Sacmi Filling по видуву, розливу, пакуванню напоїв, соків перетнула митний кордон України з Росією, копію інвойсу № 1 від 29.08.2013 року

При цьому, актом перевірки підтверджено, що обсяг експортних операцій позивача у вересні 2013 року, що оподатковуються за ставкою 0%, складає 7405115,00 грн., про що свідчить також п'ятий аркуш ВМД №100270000/2013/564822 від 02 вересня 2013 року, на якій зроблено напис про фактичний вивіз експортного товару за межі митної території України.

Водночас судом встановлено, що висновок відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року ґрунтується на доводах податкового органу про наявність у ДП МВС України «Спецсервіс» на дату закриття перевірки податкового боргу внаслідок не сплати до Державного бюджету України фактично отриманої суми ПДВ від реалізації позивачу лінії Sacmi Filling по видуву, розливу, пакуванню напоїв, соків (в розібраному стані).

Так, відповідач дійшов до висновку про те, що крім обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, норми Податкового кодексу передбачають обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата контрагентом відповідних сум податку до Державного бюджету України.

Відповідно до п. п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, покупець, сплачуючи суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, не може у подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Податковим кодексом України для платників податків не перед бачається а ні обов'язок (ст.16), а ні право (ст.17) вимагати від контрагентів - постачальників будь-які відомості достовірності його державної реєстрації як СПД, реєст рації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за його податковими зобов'язаннями.

З наведеного вище випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшко дування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування по датку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця то вару, який є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого постачальників або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідач ні у акті перевірки, ні у письмових запереченнях проти позову не ставить під сумнів реальність господарської операції та обґрунтованість суми податкового кредиту первинною документацією позивача, а лише посилається на наявність у контрагента позивача податкової заборгованості.

Підпунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 198.6 п.198 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку,що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцями. Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві. Позивачем підтверджена випискою з банку повна оплата товару.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду законність та обґрунтованість прийняття оспорюванного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресбуд» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0000003152 від 09 січня 2014 року.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа