Постанова № 67747685, 10.07.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. справа № 809/811/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

за участю секретаря Королевич О.В.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної служби України з безпеки на транспорті,

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

про стягнення плати за проїзд в розмірі 15069,98 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

29.05.2017 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі 15069,98 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, суду пояснила, що 28.11.2016 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області у пункті габаритно-вагового контролю автодороги М05 ОСОБА_1 – Київ 450 км + 500 м проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки MAN, модель 26403, реєстраційний №АТ 2075 ВМ, за результатами якого складено акт №0150070 від 28.11.2016 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Зазначила, що відповідно до п.28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування”, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового/великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Згідно із п.311 цього Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового/великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового/габаритного параметру: до 10% - у подвійному розмірі; на 10-40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п’ятикратному розмірі. Відтак, враховуючи, що транспортним засобом, який належить відповідачу, перевищено нормативи вагових параметрів, ФОП ОСОБА_2 відповідно до розрахунку від 28.11.2016 року нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 553,23 євро, що згідно офіційного курсу гривні, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, становить 15069,98 грн. На підставі наведеного позов просила задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів, викладених в письмовому запереченні. Пояснив, що під час здійснення перевірки не враховано тип вантажу, який був рухомим, а тому його маса під час руху автомобіля не була сталою у різних точках автомобіля; вважає, що чек зважування та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не є належними та допустимими доказами, так як вони не містять посилань на те, яким шляхом вони були здобуті. Вказав, що у разі виявлення порушення позивач мав би тимчасово затримати транспортний засіб та заборонити його до рух до внесення плати за проїзд. Пояснив, що у позивача відсутнє право на звернення з даним позовом до суду. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.11.2016 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області згідно з направленням на перевірку за № 026157 від 21.11.2016 року на автодорозі М05 ОСОБА_1 – Київ 450 км. + 500 м. проведено перевірку транспортного засобу вантажного автомобіля марки MAN, модель 26403, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить ФОП ОСОБА_2, який рухався по маршруту с.Мамаївці (Кіцманський район) – м.Одеса, під керуванням водія ОСОБА_3 із пройденою відстанню 683 км.

Під час перевірки виявлено, що відповідачем відповідно до декларації виробника №6685 від 27.11.2016 року (а.с.43) надавалися послуги з внутрішніх вантажних перевезень товару (м`ясо індика) з перевищенням нормативно допустимих навантажень на здвоєну вісь, а саме: при допустимому навантаженні 16 тонн навантаження складало 18,18 тонн.

Перевищення транспортним засобом відповідача нормативних вагових параметрів (перевищення нормативно допустимого осьового навантаження) зафіксовані в акті №0150070 (а.с.8).

Так, посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області на автодорозі M05 ОСОБА_1 – Київ, 450 км + 500 м проводився документальний габаритно-ваговий контроль зазначеного вище автомобіля, про що складена довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.11.2016 року, в якій зазначено, що відповідачем допущено перевищення нормативно допустимого навантаження на здвоєні осі (а.с.7).

На підставі акта від 28.11.2016 року №0150070, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.11.2016 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області виконано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 28.11.2016 року в розмірі 553,23 євро, відповідно до таких показників: пройдена відстань 683 км, параметри на які нараховується плата за проїзд – 2,18 перевищення параметрів від нормативу на 72,53%, плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів 0,270 євро/км (а.с.8).

У зв»язку із несплатою відповідачем вказаної плати позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішенні даного спору, суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (стаття 6 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Центральним органом виконавчої влади з питань безпеки на автомобільному транспорті, згідно постанови Кабінету Міністрів України за № 103 від 11.02.2015 року, є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), яка здійснює свої повноваження безпосередньо, а також через утворені в установленому порядку територіальні органи.

В ч.2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 Правил дорожнього руху (п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за № 30).

Згідно із п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до ч.3 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у частині 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року за № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства

В п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, визначено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року за № 879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок №879) .

Згідно із п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п.15 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Таким чином, безпосереднє здійснення габаритно-вагового контролю покладено на Укртрансбезпеку, її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у п.п.4 п.2 вказаного Порядку №87, габаритно-ваговий контроль – це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно із п.п.5-1 п.2 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль – це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу

Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у п.п. 15 - 25 зазначеного Порядку.

Так, габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль (п.16 Порядку №879).

Відповідно до п.20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

В ч.4 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно із п.27 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету (п.26 Порядку № 879).

У відповідності до п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно із п.30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

В п.31-1 Порядку №879 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п’ятикратному розмірі. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції

Згідно із абз.2 п.27 Порядку №879, плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, Управлінням Уктрансбезпеки в Одеській області виявлено порушення відповідачем під час перевезення товару (м`ясо індика) навантаження на здвоєні осі (18,18т при нормативно допустимій 18,00т), на підставі чого позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 28.11.2016 у розмірі 553,23 євро, яка на день проведення розрахунку за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на цей день, становила 15069,98 грн.

Крім того, належність вантажного автомобіля марки MAN, модель 26403, реєстраційний № НОМЕР_1 відповідачу – ФОП ОСОБА_2 підтверджується дослідженими матеріалами справи: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.42), актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.11.2016 року (а.с.41), актом №0150070 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.8) тощо.

Стосовно доводів відповідача про те, що водію транспортного засобу не було надано жодних документів за результатами здійснення габаритно-вагового контролю, суд зазначає, що водій ОСОБА_3 відмовився від підписання акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.8), про що зроблено відповідну відмітку в акті.

Крім того, Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області 14.02.2017 року направило відповідачу копії акту від 28.11.2016 року, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та чек зважування від 28.11.2016 року, розрахунок плати від 28.11.2016 року засобами поштового зв»язку, що підтверджується супровідним листом та поштовими квитанціями (а.с.44-46).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази оскарження відповідачем дій Управління Укртрансінспекції у Одеській області по складанню відповідного розрахунку від 28.11.2016 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Отже, наведений розрахунок є чинним, відповідачем не оскаржений, а тому плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 553,23 євро, яка на день проведення розрахунку за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на цей день, становила 15069,98 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України, оскільки в добровільному порядку вказані кошти відповідачем сплачені не були.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 15069,98 грн., що еквівалентно 553,23 євро, з огляду на несплату відповідачем в добровільному порядку зазначених коштів в строк, встановлений законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) в дохід державного бюджету (отримувач УК у м.Івано-Франківську, р/р 31315309700002, в УДКСУ у м.Івано-Франківську, МФО 836014, код ЄДРПОУ 37952250, призначення платежу: 22160100) плату за проїзд автомобільними дорогами великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів згідно розрахунку №0150070 від 28.11.2016 року в розмірі 15069,98 грн. (п`ятнадцять тисяч шістдесят дев`ять гривень дев`яносто вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя /підпис/ ОСОБА_4

Постанова складена в повному обсязі 14.07.2017.