Ухвала суду № 67747451, 11.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 р.Справа № 820/759/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Лях О.П., Старосуд М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю:

представника позивача Яковлев Є.В.

представник відповідача Юсупова М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року по справі № 820/759/17 за позовом Приватного підприємства «ПО «Мануфактура» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року позов задоволений частково (а.с.145, 146-156).

Скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 07 лютого 2017 року № 0000081407 та 0000071407.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, вказуючи на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні вимог. Апелянт наголошує, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином, підставою для винесення спірних ППР слугував відображений в акті перевірки висновок про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій позивача по взаємовідносинах з контрагентами за перевіряємий період, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Зазначив, що факт господарських операцій позивача з його контрагентами не підтверджуються.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Представник посилається на незаконність та необґрунтованість спірного ППР, вказує на товарність господарських операцій з придбання товарів, їх оприбуткування та відображення у бух.обліку, та використання у власній господарській діяльності. Надані письмові заперечення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що не є спірним між сторонами, фахівцями відповідача на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 22.12.2016 у № 3459 та на підставі направлень від 22.12.2016 року за № 7364, № 7365, п. 78.1.4 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ПО Мануфактура» (п.н. 36817590) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні сум податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 по взаємовідносинах з постачальниками ПП «Технобазіс» (пн. 38630430), ПП «Семенівська Мануфактура» (пн.. 35821783), ТОВ «Стронекс-Плюс» (пн. 39995955) на загальну суму ПДВ 694 810 грн.,

а також податкових зобов'язань по взаємовідносинах з покупцями ТОВ Торговий Дім «Афродіта» (пн.. 40529506), ТОВ «Ліатрис» (пн.. 40410357), ТОВ «Еко- Інтертрейд» (пн.. 39926902) на загальну суму ПДВ 1 024 753 грн., що містяться у податковій декларації з ПДВ за липень 2016 року.

Результати перевірки викладені в акті №21/20-40-14-07- 07/36817590 від 12 січня 2017 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено:

- порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в частині не нарахування податкових зобов'язань з ПДВ по операціях використання товарів не у господарській діяльності підприємства ПП «ПО «Мануфактура» занизило податкові зобов'язання на загальну суму ПДВ 1 024 751 грн., у т.ч. по взаємовідносинам: ТОВ «Торговий Дім Афродіта» (пн.. 40529506) на суму ПДВ 706 833 грн., ТОВ «Ліатрис» (пн.. 40410357) на суму ПДВ 166 667 грн., ТОВ «Еко-Інтертрейд» (пн.. 39926902) на суму ПДВ 151 251 грн.;

- порушення вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПП «ПО «Мануфактура» зависило податковий кредит з ПДВ по операціях з ТОВ «Стронекс-Плюс» (пн..39995955) на суму ПДВ 80 556 грн. за липень 2016 року;

- порушення вимог п. 185.1. ст.. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ПП «ПО «Мануфактура» занижено суму ПДВ до сплати на 1 040 918 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) в сумі 64 391 грн..

ПП «ПО «Мануфактура» 24 січня 2017 року подано до Головного управління ДФС у Харківській області заперечення на акт №21/20-40-14-07-07/36817590 від 12 січня 2017 року.

За результатами розгляду заперечень Головним управлінням ДФС у Харківській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2017 року №0000081407, яким було донараховано суму грошового зобов'язання в розмірі 917 416,00 грн. та накладено штрафні санкції з розмірі 229 354,00 грн.,

та від 07 лютого 2017 року №0000071407, яким було зменшено суму від'ємного значення в розмірі 64 391,00 грн. Дані податкові повідомлення-рішення отриманні ІП «ПО «Мануфактура» 10 лютого 2017 року.

Здійснюючи апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції, з огляду на представлені документи податкового та бухгалтерського обліку, та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу, які прийняті внаслідок неналежної правової оцінки фактичним обставинам.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI..

Фактичного спору між сторонами щодо застосування правових норм матеріального права в межах спірних правовідносин не має. Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги положень п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, умовою правомірності формування Позивачем податкового кредиту, є реальність здійснених господарських операцій по укладеним договорам з рядом контрагентів, при чому така правомірність та товарність господарських операцій повинна підтверджуватися сукупністю належно оформлених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що є підставою для формування показників податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З огляду на зазначене, спірним питанням (що складає предмет доказування) в межах справи є надання належної обґрунтованої оцінки щодо доведеності або недоведеності з боку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок з боку відповідача, прийнятих ним на підставі акту перевірки спірних податкових повідомлень - рішень.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише статтею 44 Податкового кодексу України, але Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися о уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено за матеріалами справи, спірні правовідносини, що мали вплив на формування позивачем показників податкового обліку з податку на додану вартість у перевіряємий період мало місце по господарським відносинам з ТОВ «Стронекс-Плюс», ТОВ «Торговий Дім «Афродіта», ТОВ «Ліатрис», ТОВ «Еко-Інтертрейд».

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «ПО «Мануфактура» (покупець) та ТОВ «Стронекс-Плюс» укладено договір поставки №т 0605-16 від 06.05.2016 року (а.с. 76-77).

Поставка товару за даним договором здійснюється на умовах «ІНКОТЕРМС», перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцеві і підписання видаткових накладних на товар (п.п. 2.1-2.2 договору).

Факт реальності виконання умов вказаного правочину підтверджується видатковими накладними (а.с. 78-80), ТТН № 62 від 11.07.2016 року, № 87 від 26.07.2016 року, № 59 від 01.07.2016 року.

Також, контролюючим органом під час проведення перевірки були досліджені податкові накладні (а.с. 21) та договір ПП «ПО «Мануфактура» з ФОП ОСОБА_3 від 01.09.2015 року (а..с 15), зауважень до яких у контролюючого органу під час проведення перевірки не виникло.

Операції ПП «ПО «Мануфактура» з ТОВ «Стронекс-Плюс» було проведено по бухгалтерському рахунку № 361 за липень 2016 року, що підтверджується відповідною випискою по картці рахунку № 361 (а.с. 81-82).

Крім того, під час судового розгляду, стороною позивача були надані документи податкового та бух.обліку, якими підтверджується подальша реалізації придбаних товарів у ТОВ «Стронекс Плюс».

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ПП «ПО «Мануфактура» (покупець) та ТОВ «Торговий Дім «Афродіта» укладено договір поставки № 0207-16 від 02.07.2016 року (а.с. 97-98).

Поставка товару за даним договором здійснюється на умовах «ІНКОТЕРМС», перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцеві і підписання видаткових накладних на товар (п.п. 2.1-2.2 договору).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем залучено до матеріалів справи видаткові накладні, банківські виписки (а.с. 99-104).

Також, контролюючим органом під час проведення перевірки були досліджені податкові накладні (а.с. 28), зауважень до яких у контролюючого органу під час проведення перевірки не виникло.

Операції ПП «ПО «Мануфактура» з ТОВ «Торговий Дім «Афродіта» було проведено по бухгалтерському рахунку № 361 за липень 2016 року, що підтверджується відповідною випискою по картці рахунку № 361 (а.с. 105).

Щодо договірних взаємовідносин позивача з ТОВ «Ліатрис», то як вбачається з матеріалів справи між ПП «ПО «Мануфактура» (постачальник) та ТОВ «Ліатрис», укладено договір поставки № 1807-16 від 18.06.2016 року (а.с. 90-93).

Поставка товару за даним договором здійснюється на умовах «ІНКОТЕРМС» на умовах DDP, перехід права власності на товар відбувається з моменту прийому-передачі товару, в пункті поставки та засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної (п. 2.2, 2.6 договору)

Виконання умов вказаного договору підтверджується видатковою накладною, банківською випискою (а.с. 94-95).

Контролюючим органом під час проведення перевірки були досліджені податкові накладні (а.с. 31), зауважень до яких у контролюючого органу під час проведення перевірки не виникло.

Операції ПП «ПО «Мануфактура» з ТОВ «Ліатрис», було проведено по бухгалтерському рахунку № 361 за липень 2016 року, що підтверджується відповідною випискою по картці рахунку № 361 (а.с. 96).

Під час розгляду справи, суду були надані додатковий договір від 25.07.2016 р. до договору поставки товару № 1807-16 від 18.06.2016 року, також ТТН №283 від 28.07.2016 р., завірені позивачем, з якої вбачається транспортування наявних ТМЦ. на адресу Покупця. Зауважень до змісту та форми (яка складена відповідно до Додатку Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні) немає.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «Еко-Інтертрейд», то як вбачається з матеріалів справи між ПП «ПО «Мануфактура» (постачальник) та ТОВ «Еко-Інтертрейд» (покупець) укладено договір поставки № 29072016 від 29.07.2016 року (а.с. 83-86).

Поставка товару за даним договором здійснюється на умовах «ІНКОТЕРМС» на умовах «склад постачальника», перехід права власності на товар відбувається з моменту прийому-передачі товару, в пункті поставки та засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної (п. 2.2, 2.5 договору).

Реальність виконання умов вказаного договору підтверджується видатковою накладною № 295 від 31.07.2016 року, ТТН № 295 від 31.07.2016 року.

Контролюючим органом під час проведення перевірки були досліджені податкова накладна та ТТН (а.с. 41), зауважень до яких у контролюючого органу під час проведення перевірки не виникло.

Операції ПП «ПО «Мануфактура» з ТОВ «Еко-Інтертрейд», було проведено по бухгалтерському рахунку № 361 за липень 2016 року, що підтверджується відповідною випискою по картці рахунку № 361 (а.с. 88-89).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ПО «Мануфактура» у своїй діяльності використовувало орендоване приміщення як склад, яке знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т. 50 річчя СРСР (Льва Ландау), 29-А, що підтверджується договором суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2012 року № 58.1, яке передано позивачу ТОВ "Компанія ФСК" (а.с. 106-115), що також було підтверджено контролюючим органом під час проведення перевірки (а.с. 15).

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції надана належна оцінка щодо дії Наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», яка буда зупинена публікацією в Урядовому кур'єрі від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності». Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.98 р. № 17-02/10 Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності Мінтрансом України та Держкомстатом України.

Окрім того, судом обґрунтовано зазначено, що наявність або відсутність документів на підтвердження якості ТМЦ має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій, а тому посилання відповідача в акті перевірки на відсутність вказаних первинних документів, судом до уваги не приймається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що якщо позивач по взаємовідносинам з ТОВ «Стронекс Плюс» сформував для себе податковий кредит з ПДВ, то по іншим контрагентам, які виступали покупцями, позивач сформував для себе податкові зобов'язання, які знайшли своє відображення в податковому обліку та звітності. Тобто, вважати що позивач мав намір ухилитися від належного оподаткування в даному випадку є недоречним, тому як це б не було вигідно для позивача. Свої доводи, Відповідач формує на припущеннях.

При чому, колегія суддів зазначає, що увесь товар, який був реалізований до покупців ТОВ «Торговий Дім «Афродіта», ТОВ «Ліатрис», ТОВ «Еко-Інтертрейд», був у Позивача та обліковувався належним чином.

Колегія суддів звертає увагу, що зауважень щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні, т.б. податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо безтоварності операцій з придбання товарів, які зроблені внаслідок отриманої податковим органом інформація відповідно до яких встановлена відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у контрагентів.

Суд зазначає, що дані, відображені у зазначених документах інших податкових органів, не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Зазначені дані по контрагентам позивача, що вплинули на висновки відповідача, з урахуванням ст.83 ПК України, не є єдиним та обов'язковим фактором при врахуванні висновків сформованих по факту проведених перевірок та неможливості провести звірки в межах даної справи.

Положення ст.83 ПК України, встановлюють перелік даних, які можуть використовуватися податковим органом під час здійснення перевірки та надання висновків. В той же час, перелік ст.83 ПК України не є вичерпним та при здійсненні перевірки повинні враховуватися усі документи які відносяться до предмету перевірки. До того ж, це були дані в тому числі не за результатами встановлених перевіркою, а за фактом неможливості проведення зустрічних звірок. Врахування та дослідження усіх наявних документів при здійсненні перевірки податковим органом є дотримання принципу обґрунтованості такого рішення суб'єкта владних повноважень, що є обов'язком такого органу. Доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть слугувати лише досліджені первинні бухгалтерські документи підприємства.

Колегія суддів вважає, що податковим органом в межах цієї адміністративної справи, не доведено перед судом та не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому могло бути відомо про порушення, які можливо допущенні його контрагентами, в тому числі щодо його фіктивності.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Крім того, слід враховувати правозастосовчу практику Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також слід практику Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Не приймається до уваги посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на той факт, що ТОВ «Ліатрис» є проблемним контрагентом, відносно якого проводиться перевірка в межах кримінальних проваджень. Жодного судового рішення з цього приводу, якими було встановлені обставини щодо безтоварності (нікчемності) відносин позивачем, або в межах кримінальних справ суду так надано не було.

Суд апеляційної інстанції оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок досліджених доказів в їх сукупності, приходить до висновку що позивачем доведено здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами.

Ні на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, ні час розгляду справи в суді, не представлено жодних належних доказів, в тому числі наявних судових рішень, за якими встановлений злонавмисний, свідомий зв'язок між позивачем та його контрагентами спрямований на протиправне формування показників податкової звітності з ПДВ та на ухилення від належного оподаткування підприємства. Висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій є лише припущеннями податкового органу, які не підтверджуються належними та допустимими доказами в межах цієї справи.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем та досліджені судом документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність ст.ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено. Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, яка складена на виконання договорів з контрагентами оформлена належним чином. Наявність документів податкового та бухгалтерського обліку у позивача, з урахуванням положень п.44.1-44.2 ст.44 ПК України, надавало усі правові підстави та можливості для формування для себе відповідних показників за господарськими операціями з контрагентами. Крім того, матеріалами справи доведено використання у власній господарській діяльності придбаного товару та послуг, підтверджений рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що при прийнятті рішення, ДПІ повинно з'ясувати усі необхідні обставини, на підставі яких приймається рішення. Рішення суб'єкту владних повноважень повинно бути обґрунтованим.

Перекладання свого обов'язку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, та як правило на обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення на суд, є недоречним. Саме ДПІ повинно приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку та такому рішенню, та не може перебирати на себе функцію виконання обов'язків податкового органу. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Недоведеність податковим органом правомірності прийняття спірного податкового повідомлення - рішення доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржувані ППР, прийняте відповідачем неправомірно.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року по справі № 820/759/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 14 липня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.