Ухвала суду № 67747254, 06.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2017 року м. Київ К/800/53067/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ГУ ДМС України в Харківській області) про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов'язати ГУ ДМС України в Харківській області здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні від 25 жовтня 2005 року НОМЕР_1 громадянки Вєтнаму ОСОБА_5 у зв'язку з досягненням нею 45-річного віку. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_5 є громадянкою Вєтнаму, проживає у м. Харкові та має посвідку на постійне проживання, видану 25 жовтня 2005 року НОМЕР_1. Вказує, що у зв'язку із досягненням позивачем 45-річного віку, ОСОБА_5 через представника звернулася до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про обмін бланку посвідки на підставі пункту 9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251 (далі - Порядок № 251) та надала усі необхідні документи. Посилаючись на те, що відповідач не здійснив такий обмін, просила суд задовольнити позов.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано Закон України від 07 червня 200 року № 2491-III «Про імміграцію» (далі - Закон «Про імміграцію»), Порядок № 251 та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 15 липня 2013 року № 681 «Про затвердження Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання» (далі - Тимчасовий порядок). Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи, зокрема, доводам представника позивача про те, що 17 серпня та 24 вересня 2015 року позивач разом із нею особисто з'явилася на прийом до ГУ ДМС України в Харківській області та особисто надала інспектору, підписану ОСОБА_4 заяву з усіма необхідними для обміну документами.

ГУ ДМС України в Харківській області у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що ОСОБА_5 особисто до ГУ ДМС України в Харківській області не зверталася та оригінал паспорту не пред'явила, через що відповідач не мав можливості встановити особу, яка звернулася за обміном посвідки. Водночас, під час судового розгляду ОСОБА_4 підтвердила, що саме вона подала заяву та документи, необхідні для обміну посвідки ОСОБА_5. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 є громадянкою Вєтнаму, має дозвіл на імміграцію та зареєстрована в Україні у АДРЕСА_1, що підтверджується копією посвідки на постійне проживання від 25 жовтня 2005 року № НОМЕР_1.

У серпні 2015 року ОСОБА_5 через представника звернулася з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківській області з проханням здійснити обмін бланку посвідки на постійне місце проживання в Україні, у зв'язку з досягненням нею 45-річного віку, до якої додала усі необхідні документи.

Листом від 18 серпня 2015 року № 04/1-17426 відповідач повідомив, що для вирішення питання обміну посвідки громадянину СРВ ОСОБА_5 необхідно особисто прибути до ГУ ДМС України в Харківській області в прийомні години для з'ясування питань за її участю (а.с. 14).

На цей лист, 20 серпня 2015 року представник позивача - ОСОБА_4 подала супровідний лист, в якому повідомила, що громадянка Вєтнаму ОСОБА_5 особисто з'явилася до відповідача. При цьому, представник позивача повідомила про попереднє звернення 17 серпня 2015 року з письмовою заявою та необхідним переліком документів до ГУ ДМС України в Харківській області (а.с. 15).

Одночасно, ОСОБА_4 звернулася до суду з зазначеним позовом.

01 вересня 2015 року відповідач надіслав лист, в якому повторно запросив ОСОБА_5 прибути до ГУ ДМС України в Харківській області у прийомні години, з метою вирішення питання щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію».

За нормами цього Закону, в редакції чинній до 15 листопада 2012 року, передбачалось видача посвідок на постійне проживання для іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні (абзац 4 пункту 4 розділу V «Перехідні положення» Закону України «Про імміграцію»).

Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання визначений Порядком № 251.

Розгляд заяв для оформлення (обміну) і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства і прийняття за результатом їх розгляду рішень, а також внесення даних до бланків посвідок здійснюється у відповідності до Тимчасового порядку.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 251 строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45- річного віку.

Пунктом 16 Порядку № 251 передбачено, що для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку.

Посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні) (пункт 12 Порядку № 251).

Аналогічні умови видачі посвідок передбачені пунктом 2.10 Тимчасового порядку.

Зміст наведених норм, дає підстави для висновку, що представники осіб, зазначених у пункті 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію», мають право отримати посвідку на постійне проживання без оформлення дозволу на імміграцію.

Поряд з цим, можливості здійснити обмін посвідки на постійне проживання через законного представника за наявності такого дозволу норми Закону України «Про імміграцію» не передбачають.

Отже, обмін посвідки на постійне проживання здійснюється виключно за умови особистої присутності іноземця.

Як встановлено судами, ОСОБА_5 має дозвіл на імміграцію і на час звернення до суду з цим позовом у серпні 2015 року, особисто до ГУ ДМС України в Харківській області з метою вирішення питань стосовно обміну її посвідки не зверталася.

Крім того, пунктом 4.2. Тимчасового порядку передбачено, що до заяви про обмін посвідки подається паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія.

Однак, у переліку документів доданих до заяви від 17 серпня 2015 року вказано, що представник позивача ОСОБА_4 додає лише копію паспорту з перекладом.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав громадянки Вєтнаму ОСОБА_5 з боку ГУ ДМС України в Харківській області та правильно відмовили у задоволені позову.

Мотиви касаційної скарги про те, що у вересні 2015 року ОСОБА_5 особисто прибула до ГУ ДМС України в Харківській області, про що свідчить лист від 24 вересня 2015 року, перевірялись апеляційним судом і їм дана належна оцінка, тому ці доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішення чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук М.І. Мойсюк Ю.К. Черпак