Ухвала суду № 67747016, 31.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2017 р. м. Київ К/800/10587/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Шипуліної Т.М., Юрченко В.П.,

особи, які беруть участь у справі, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, у судове засідання не з'явилися,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Державного підприємства "Селидіввугілля"

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року

у справі № 2а/0570/13261/2012

за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля"

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство "Селидіввугілля" (далі - позивач, ДП "Селидіввугілля") звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Селидівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (правонаступник - Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області) від 23 листопада 2006 року № 0000582342/2 в частині визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1689781,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1599501,00 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Господарський суд Донецької області постановою від 19 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2009 року, позов задовольнив: визнав недійсним податкове повідомлення-рішення від 23 листопада 2006 року № 0000582342/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1689781,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій 1599501,00 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 вересня 2012 року постанову Господарського суду Донецької області від 19 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2009 року скасував, а матеріали справи направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що судами попередніх інстанцій не досліджено правомірності включення до складу валового доходу простроченої кредиторської заборгованості; не надано правової оцінки висновку судово-економічної експертизи № 2918/25 по даній справі, факту правонаступництва від ДВАТ "Шахта ім. Д.С. Коротченко" до ДП "Селидіввугілля"; висновкам, викладеним в акті перевірки позивача від 27 липня 2006 року № 35/23-6-33426253/315.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року, у задоволенні позову ДП "Селидіввугілля" відмовив.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 лютого 2011 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з Донецького окружного адміністративного суду.

Через втрату матеріалів справи № 2а/0570/13261/2012 внаслідок захоплення будівлі Донецького окружного адміністративного суду незаконним озброєним формуванням ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2016 року відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження у вказаній адміністративній справі та витребувано у сторін документи, що долучалися до матеріалів справи.

Донецький окружного адміністративного суду ухвалою від 25 лютого 2016 року втрачену справу № 2а/0570/13261/2012 відновив частково.

Відповідно до ст. 274 Кодексу адміністративного судочинства України відновлення повністю або частково втраченого судового провадження в адміністративній справі, закінченій ухваленням судового рішення або в якій провадження закрите, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває розгляд заяви про відновлення провадження і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (ч. 3 ст. 279 цього Кодексу).

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ТОВ "Ремо" ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на стадії касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій, приводом для якого є касаційна скарга, а підставами - порушення судом норм матеріального чи процесуального права, суд касаційної інстанції не має повноважень на ревізію рішення суду про відновлення втраченого судового провадження і права на підставі ст. 279 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого провадження ухвалювати рішення про закриття касаційного провадження.

У зв'язку з неявкою у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, розгляд касаційної скарги відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для визначення податкового зобов'язання у сумі 1689781,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1599501,00 грн згідно з податковим повідомлення - рішенням від 23 листопада 2006 року № 0000582342/2 стали висновки акта перевірки від 27 липня 2006 року № 35/23-6-33426253/315 про порушення підприємством пп. 1.11, пп. 1..22.2 п. 1.2 ст. 1, пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.5, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.6.1, пп. 5.6.2 п. 5.6, п. 6.1 ст. 6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 квітня 2011 року, за виключенням деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), наслідком чого стало заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток. Такий висновок податкового органу вмотивований тим, що підприємство під час списання простроченої кредиторської заборгованості у період з І кварталу 2006 року по І квартал 2006 року на суму 5936065,55 грн не відкоригувало валові витрати у сторону зменшення; не відкоригувало балансову вартість основних фондів та нараховану амортизацію на ці основні фонди, отримані безоплатно внаслідок списання кредиторської заборгованості по відокремленим підрозділам ВП "Шахта Курахівська" та ВП "Шахта Росія", щодо якої закінчився строк позовної давності; у декларації з податку на прибуток за 2005 рік не враховані результати попередньої перевірки структурного підрозділу (ДВАТ "Шахта ім. Д.С. Коротченко") щодо завищення від'ємного значення, правонаступником якого є ДП "Селидіввугілля".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний адміністративний суд, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин та висновків експертизи, дійшов висновку про обґрунтованість донарахованої позивачу суми податкового зобов'язання згідно з податковим повідомленням - рішенням від 23 листопада 2006 року № 0000582342/2, з приводу правомірності якої виник спір.

Однак, з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується лише частково, виходячи з наступного.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР).

Абзацом 2 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно з абзацом 4 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За змістом вказаних норм платник податку зобов`язаний збільшити валові доходи на суму кредиторської заборгованості, стосовно якої минув строк позовної давності, у тому податковому періоді, в якому така кредиторська заборгованість стає безнадійною, а отже набуває ознак безповоротної фінансової допомоги. Закон № 334/94-ВР не містить застережень щодо обов'язку платника податку збільшити суму валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги в залежність від того, чи були операції з придбання товарів (послуг), за якими у платника податку виникла кредиторська заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності, відтворені у податковому обліку по даті оприбуткування товарів (послуг), тобто чи було збільшено суму валових витрат на вартість придбаних товарів (послуг). Так само, норми цього Закону не встановлюють обов'язок платника податку зменшити валові витрати на суму кредиторської заборгованості, стосовно якої минув строк позовної давності.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17 жовтня 2011 року у справі № 21-201а11 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мусон" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Суд дійшов висновку, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості щодо якої закінчився строк позовної давності. Що стосується обов'язку позивача зменшити валові витрати, на чому наполягає відповідач, то, на думку Верховного Суду України, чинне законодавство України не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

Згідно зі ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо обов'язку ДП "Селидіввугілля" під час включення до складу валових доходів суми кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, одночасно відкоригувати валові витрати на суму такої кредиторської заборгованості, не відповідає цій правовій позиції.

До того ж в судовому процесі встановлено, що у порушення норм процесуального права, суди не надали оцінки доводам позивача, на обґрунтування позовних вимог щодо правомірності донарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 у сумі 1599501,00 грн.

Поряд з цим, відповідає вимогам Закону № 334/94-ВР висновок суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, стосовно донарахування підприємству податку на прибуток та відповідне застосування штрафних санкцій по цьому податку у зв'язку з неправомірним визначенням останнім оподатковуваного прибутку за 2005 рік, зменшеного з порушенням вимог ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" без урахування від'ємного значення об'єкту оподаткування, зменшеного за результатами попередньої перевірки ДВАТ "Шахта ім. Д.С. Коротченко", яке було припинено шляхом приєднання до ДП "Селидіввугілля" згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 06 вересня 2005 року № 454.

Зокрема, згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 2181-III) податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, Закон України № 2181-III були врегульовані правовідносини, що складаються саме зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Прийняття податкового повідомлення - рішення щодо від'ємного значення об'єкта оподаткування не було передбачено законом.

Дослідивши обставини щодо декларування підприємством оподаткованого доходу за 2005 рік без урахування від'ємного значення об'єкту оподаткування зменшеного за результатами попередньої перевірки, які сторонами не заперечуються, висновки судово - економічної експертизи від 23 жовтня 2008 року № 2918/25, якими підтверджено порушення позивачем п. 6.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що ДП "Селидіввугілля" зобов'язано було зменшити суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2005 рік на суму від'ємного значення попереднього податкового періоду (2690500,00 грн).

Правильним є і висновок суду, з посиланням на положення пп. 8.1.1 та пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, що у випадку відсутності витрат на придбання фондів, зокрема, у разі безоплатного їх отримання, підприємство не має право збільшувати балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість отриманих основних фондів та здійснювати їх амортизацію у податковому обліку.

У пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР визначені ознаки безповоротної фінансової допомоги, зокрема, як суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Тобто, заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі-продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.

Суди встановили, що кредиторська заборгованість по відокремленим підрозділам ВП "Шахта Курахівська" та ВП "Шахта Росія" з придбання основних засобів підпадає під ознаки безповоротної фінансової заборгованості з підстав спливу строку позовної давності.

Таким чином, основні фонди, які були придбані та використовувались цими підрозділами, є безоплатно отриманими і їх вартість підлягає віднесенню до складу валових доходів на підставі пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР визначено, що під терміном "амортизація" основних фондів i нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Враховуючи, що амортизації підлягають не безпосередньо основні фонди, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення, які складають балансову вартість таких основних фондів, а у даному випадку позивач таких витрат фактично не поніс, то під час списання кредиторської заборгованості, як безнадійної, підприємство повинно було провести коригування залишкової вартості основних фондів та зменшити суму амортизаційних відрахувань, нарахованих протягом терміну їх використання, на таку суму.

У зв'язку з відсутністю розшифровки розрахунку суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій, з приводу правомірності якої виник спір, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити судове рішення відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Селидіввугілля" задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі № 2а/0570/13261/2012 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Л.І. Бившева

Судді: Т.М. Шипуліна

В.П. Юрченко