Ухвала суду № 67746881, 21.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року м. Київ К/800/1302/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

представників позивача Задорожної Л.Г., відповідача Шмігеля Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків)

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року

у справі № 826/24258/15

за позовом Корпорації "Артеріум"

до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 грудня 2016 року на підставі ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, ДФС) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення, а матеріали справи направити до Київського апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, ДФС фактично посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало несвоєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою. При цьому відповідач зазначає, що вжив усіх можливих заходів для того, щоб скористатися своїм процесуальним правом на оскарження постанови суду першої інстанції у цій справі, як-то: своєчасно звернувся до суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції, яку Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 лютого 2016 року повернув через невиконання вимог суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з несплатою судового збору (ухвала від 21 січня 2016 року); звертався із відповідними службовими записками до управління фінансово - економічної роботи та бухгалтерського обліку щодо потреби відповідача у коштах для сплати судового збору, які залишалися без задоволення через відсутність кошторисних призначень. Після затвердження кошторису (01 листопада 2016 року) ДФС сплатила судовий збір у розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24 жовтня 2016 року ДФС звернулась до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 листопад 2016 року апеляційну скаргу ДФС залишив без руху з тих підстав, що до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та не наведено причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

У межах встановленого строку, наданого для виправлення недоліків при поданні апеляційної скарги, відповідач сплатив судовий збір, що підтверджено платіжним дорученням від 08 листопада 2016 року № 794, та надав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване посиланням на відсутність затверджених кошторисних призначень на 2016 рік до 30 серпня 2016 року, не надаючи докази на підтвердження цих доводів.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неналежне фінансування державної установи не може бути поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

За змістом частин 2, 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам ст. 187 цього Кодексу та строками її подання.

Відповідно до положень абзаців другого, третього ч. 4 ст. 189 зазначеного Кодексу, в разі якщо строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено з причин, які не визнані судом поважними, або в разі якщо апеляційна скарга подана суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного рішення (незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження), суддя-доповідач відмовляє у відкриття апеляційного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 189 цього Кодексу суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо: 1) справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку адміністративного судочинства; 2) є ухвала про закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи від апеляційної скарги; 3) є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Перелік підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, визначений у частинах 4 та 5 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним.

Згідно з п. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відповідно до паспорту бюджетної програми на 2016 рік, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 84, за відомчою класифікацією видатків (КПКВК) 3507010 затверджено напрями використання бюджетних коштів із загального фонду для сплати судового збору органами Державної фіскальної служби у розмірі 710982,70 тис. грн.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві у межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Під час розгляду клопотання ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції дослідив доводи податкового органу щодо поважності пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження та дійшов обґрунтованого висновку про відсутності обґрунтованих підстав для його поновлення.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Київський апеляційний адміністративний суд відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 23 грудня 2017 року) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, відмова у відкритті апеляційного провадження з підстав передбаченої ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляє права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо суд вирішив їх питання про їх права, свободи, інтереси та обов'язки, оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, додавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для залишення касаційної скаргу ДФС без задоволення, а ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року у справі № 826/24258/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна