Постанова № 67746830, 06.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2017 р. м. Київ К/800/52084/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тисменецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (правонаступник Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області)

на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі - УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області) про визнання дій неправомірними,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача, зобов'язати УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області зарахувати в пільговому обчисленні періоди роботи з 16 лютого 1981 року по 01 січня 1992 року в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до цих районів, перерахувати і виплатити пенсію з урахуванням пільгового стажу, починаючи з листопада 2009 року та стягнути з відповідача невиплачені кошти. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з листопада 2009 року отримує пенсію за віком, яку УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області нарахувало без урахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в пільговому обчисленні, що суперечить законодавству, яким врегульовані такі питання. Вважаючи дії відповідача неправомірними, просив суд задовольнити позов.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_4 в пільговому обчисленні (кожний рік роботи за один рік шість місяців) періоди роботи з 16 лютого 1981 року по 31 серпня 1985 року та з 01 вересня 1985 року по 01 січня 1992 року, як трудовий стаж, вироблений в місцевостях в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Зобов'язано УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4, з урахуванням пільгового обчислення стажу з 15 липня 2014 року.

У касаційній скарзі УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема Указу від 26 вересня 1967 року № 1908-VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 26 вересня 1967 року) та постанові Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - постанова № 148). Зазначає, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам відповідача про те, що позивач працював вахтовим методом в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, а тому пільги, передбачені для робітників, які там працюють на умовах строкового договору на нього не поширюються.

ОСОБА_4 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що відсутність строкового договору не є підставою для відмови перерахувати стаж його роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в пільговому обчисленні. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт вахтово-експедиційним методом у районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, зокрема : з 16 лютого 1981 року по 31 серпня 1985 року у Ханти-Мансійському автономному окрузі Тюменської області, а з 01 вересня 1985 року по 01 січня 1992 року у Ямало - Ненецькому автономному окрузі Тюменської області, що підтверджується записами трудової книжки. Ці місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі.

З листопада 2009 року позивач перебуває на обліку в УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою перерахувати пенсію з урахуванням пільгового стажу, набутого ним в районах та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. Проте листом від 04 грудня 2004 року № 77/3-15 УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області відмовило йому у перерахунку стажу в пільговому обчисленні з тих підстав, що ОСОБА_4 працював вахтовим методом, а тому він не має пільг, передбачених для осіб, що працювали за строковим договором в районі Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до цих районів.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивач має право на зарахування одного року роботи за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, набутого ним з 16 лютого 1981 року по 01 січня 1992 року у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо, з огляду на наступне.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ від 10 лютого 1960 року), постанови № 148, Указу від 26 вересня 1967 року.

Статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності.

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Абзацом першим пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 21-3950а15.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Тисменецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (правонаступник Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області) задовольнити.

Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук М.І. Мойсюк Ю.К. Черпак